Ухвала

від 06.06.2024 по справі 128/2223/24

ВІННИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 128/2223/24

УХВАЛА

Іменем України

06 червня 2024 року м. Вінниця

Суддя Вінницького районного суду Вінницької області Бондаренко О.І., розглянувши заяву про самовідвід судді за позовною заявою ОСОБА_1 до Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова, за участю третьої особи Громадської спілки «КОНВЕНТ МІСТА ВІННИЦІ» про поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, встановлення факту дискримінації у сфері трудових відносин,-

УСТАНОВИВ:

03.06.2024 судді Вінницького районного суду Вінницької області Бондаренко О.І. було передано справи для розгляду, що були розподілені між суддями 31.05.2024.

Під час перевірки справ, що були передані судді Бондаренко О.І. 03.06.2024, було встановлено, що відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.05.2024 року, надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова, за участю третьої особи Громадської спілки «КОНВЕНТ МІСТА ВІННИЦІ» про поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, встановлення факту дискримінації у сфері трудових відносин, поданого до суду за допомогою системи «Електронний суд». Згідно матеріалів позову представником позивачки є ОСОБА_2 .

Під час вивчення матеріалів позову № 128/2223/24 було встановлено, що в моєму провадженні перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 06.12.2014 за №12014020000000347 по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 294 КК України. Дане кримінальне провадження надійшло до мого провадження 17.05.2017 року з апеляційного суду Вінницької області, згідно ухвали від 13.05.2017 року.

06.06.2024 суддею Бондаренко О.І. подано заяву про самовідвід.

Розглянувши заяву судді Бондаренко О.І. про самовідвід, вивчивши матеріали справи № 128/2223/24, доходжу такого висновку.

Статтею 1 Конституції Українипередбачено, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Статтею 124 Конституції Українивстановлено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.

Відповідно дост. 1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними законом.

Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»встановлено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованихКонституцієюі законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Кожному гарантуєтьсязахист йогоправ,свобод таінтересів урозумні строкинезалежним,безстороннім ісправедливим судом,утвореним законом(частинаперша статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до ст. ст. 36 - 39 ЦПК України, ст. 5,15 Кодексу суддівської етики, вважаю за необхідне заявити собі самовідвід.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 ЦПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Статтею 36 ЦПК Українипередбачені підстави для відводу (самовідводу) судді.

За нормативними положеннями п. 5 ч. 1ст. 36 ЦПК України, визначено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Разом з тим, стаття 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини гарантує кожному право на справедливий суд. Відповідно до п. 1 зазначеної статті кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2006 року по справі «Білуха проти України» зазначено, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії», пункт 43).

У відповідності з практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод повинна визначатись суб`єктивними та об`єктивними критеріями.

Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.

Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

З метою уникнення можливих сумнівів у всіх учасників процесу в моїй неупередженості, я маю бути відведеною від розгляду даної заяви.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини вказав на те, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Більш того, суд враховує, що події які інкримінуються ОСОБА_2 згідно обвинувального акту, мали великий суспільний резонанс та розгляд кримінального провадження супроводжується громадськими активістами.

Інформація, містить відомості про події, що мають суспільне значення та викликають суспільний резонанс, оскільки стосуються питань громадського правопорядку.

Резонанс це те, що відгукується у суспільстві, це справи, які торкають інтереси як окремих громадян, так і держави в цілому.

Одночасно, слід зазначити, що по даному кримінальному провадженню ОСОБА_2 , який має статус обвинуваченого відповідно до вимог ч. 2 ст. 42 КПК України, уникає від явки в судові засідання, про що свідчать численні відкладення підготовчих засідань та винесення судом ухвал про привід обвинуваченого в порядку ст. 323 КПК України.

Оскільки мною на разі розглядається вищевказане кримінальне провадження, по ньому досі не проведено підготовче засідання, не є допитаними учасники кримінального провадження, зокрема і обвинувачений, не досліджені докази сторони публічного обвинувачення.

Враховуючи вказане, вважаю, за необхідне зазначити, що дана заява не є зловживанням права на самовідвід в розумінні ч. 2 ст. 15 Кодексу суддівської етики, а принциповою позицією головуючої, як основного обов`язку судді про неупереджений розгляд справ (ч. 1 ст. 15 Кодексу суддівської етики).

Статтею 15 Кодексу суддівської етики визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Вказане випливає з принципу об`єктивності, визначеному у Бангалорських принципах поведінки суддів, відповідно до якого об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

При цьому, у зв`язку із задоволенням заяви про самовідвід права учасників не порушуються.

За таких обставин, вважаю за необхідне передати матеріали за позовною заявою ОСОБА_1 до Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова, за участю третьої особи Громадської спілки «КОНВЕНТ МІСТА ВІННИЦІ» про поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, встановлення факту дискримінації у сфері трудових відноси, до канцелярії Вінницького районного суду Вінницької області для вирішення питання щодо визначення судді для розгляду даної справи, відповідно до вимог чинного законодавства.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1,124 Конституції України, ст.ст. 1,2,7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»,ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.14, 33, 36, 39, 40, 41, 259, 260 ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ:

Заяву судді Вінницького районного суду Вінницької області Бондаренко Оксани Іванівни про самовідвід задовольнити.

Відвести головуючого суддю Бондаренко Оксану Іванівну від розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова, за участю третьої особи Громадської спілки «КОНВЕНТ МІСТА ВІННИЦІ» про поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, встановлення факту дискримінації у сфері трудових відносин.

Матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова, за участю третьої особи Громадської спілки «КОНВЕНТ МІСТА ВІННИЦІ» про поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, встановлення факту дискримінації у сфері трудових відносин передати до канцелярії Вінницького районного суду Вінницької області для визначення судді Вінницького районного суду Вінницької області у порядку, встановленомустаттею 33ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Оксана БОНДАРЕНКО