Ухвала

від 12.06.2024 по справі 128/2223/24

ВІННИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 128/2223/24

УХВАЛА

12 червня 2024 року м. Вінниця

Суддя Вінницького районного суду Вінницької області Шевчук Л.П., розглянувши заяву про самовідвід у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Громадська спілка «Конвент міста Вінниці», про встановлення факту прямої дискримінації у сфері трудових відносин, визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в:

07.06.2024 відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2024 судді Вінницького районного суду Вінницької області Шевчук Л.П. було передано цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Громадська спілка «Конвент міста Вінниці», про встановлення факту прямої дискримінації у сфері трудових відносин, визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Під час вивчення матеріалів позовної заяви було встановлено, що стороною (відповідачем) у данній справі є Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова.

12.06.2024 суддею Шевчук Л.П. заявлено самовідвід з тих підстав, що її донька ОСОБА_2 з 2017 року студентка Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова, який є відповідачем у даній справі. Стороною договору по фінансуванню освітніх послуг є ОСОБА_3 , за час навчання в даному закладі в доньки та самої ОСОБА_3 склались дружні стосунки з багатьма викладачами (в тому числі з числа керівництва) цього ВУЗу.

Відповідно до ст. 40 ЦПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.

В статті 36 ЦПК України визначені підстави для відводу судді. Відповідно до пункту 3 частини 1 цієї статті суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо він прямо чи побічно заінтересований у результатах розгляду цієї справи; відповідно до пункту 5 частини 1 цієї статті, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо, зокрема є інші обставини, що викликають сумніви в неупередженості або об`єктивності судді.

Розглянувши заяву про самовідвід, приходжу наступного висновку.

Відповідно до ч. 1ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно положень «Бангалорських принципів поведінки судді», щоухвалені резолюцією №2006 Економічної та Соціальної ради ООН від 27.07.2006, допускається самовідвід (відвід) судді у тому випадку, коли сторонньому спостерігачеві може здатись, що суддя не здатен винести неупереджене рішення.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до п. 5. ч. 1 ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

У відповідності до ч. 1 ст. 39 ЦПК України, з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини безсторонність (неупередженість) суду в сенсі п. 1 ст. 6 Конвенції має визначатися згідно з (i) суб`єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (i) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом установлення того, чи забезпечував сам суд та серед інших аспектів його склад достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії»).

Таким чином, об`єктивність розгляду справи, а отже вирішення її на основі суворого додержання законності, забезпечується її розглядом суддею, щодо якого відсутні сумніви, в тому числі у стороннього спостерігача, в його неупередженості та безсторонності.

ЄСПЛ зазначає у рішеннях у справах «Делкурт проти Бельгії», «Пєрсак проти Бельгії» і «Де Куббер проти Бельгії», що будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід.

Довіра з формуванням суспільної думки націлена на правомірні очікування з боку громадськості певної моделі поведінки від суддів, що втілюється в ефективному відправленні судочинства та виступає мірою реалізації завдань справедливого суду.

Європейський суд з прав людини у справі «Мироненко та Мартенко проти України» вказав, що, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, наявність безсторонності має визначатися для дотримання пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію, серед інших аспектів, чи забезпечив суд відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім. ЄСПЛ звернув увагу на те, що, застосовуючи об`єктивний критерій, слід з`ясувати, чи існують, окрім самої поведінки судді, певні факти, які можуть бути підставою для сумніву в його безсторонності. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими. Поняття «інші обставини, які викликають сумнів у його неупередженості» є оціночними, використання яких залежить від правосвідомості особи, яка їх застосовує та з`ясовує їх сутність, виходячи зі свого внутрішнього переконання.

Вирішальним при визнанні судді безстороннім є те, чи можуть бути об`єктивно виправдані побоювання учасників справи щодо заангажованості певного судді.

Відповідно до ст. 15 Кодексу суддівської етики, неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об`єктивного рішення у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.

Таким чином, з метою забезпечення права особи на розгляд справи поза будь-яким сумнівом щодо об`єктивності та неупередженості складу суду, суд дійшов висновку про необхідність задоволення зазначеної заяви про самовідвід, оскільки наведені обставини можуть викликати сумніви, в тому числі у стороннього спостерігача, в об`єктивності та неупередженості суду у прийнятому рішенні.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 41 ЦПК України, матеріали цивільної справи необхідно передати до канцелярії Вінницького районного суду Вінницької області для визначення іншого судді в порядку, встановленому статтею 33 цього Цивільного процесуального кодексу України.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 13, 36, 40, 260 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Заяву судді ОСОБА_3 про самовідвід у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Громадська спілка «Конвент міста Вінниці», про встановлення факту прямої дискримінації у сфері трудових відносин, визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Відвести головуючу суддю Шевчук Любаву Павлівну від розгляду цивільної справи№128/2223/24за позовом ОСОБА_1 до Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Громадська спілка «Конвент міста Вінниці», про встановлення факту прямої дискримінації у сфері трудових відносин, визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Матеріали цивільної справи передати до канцелярії Вінницького районного суду Вінницької області для визначення іншого судді в порядку, встановленомустаттею 33 Цивільного процесуального кодексу України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Л.П. Шевчук