Постанова

від 04.06.2024 по справі 911/3400/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2024 р. Справа № 911/3400/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

секретар Місюк О.П.

за участю

представників: позивача - Бордунова Н.О.;

відповідача - Кулішова О.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Роботенкс"

на рішення Господарського суду Київської області від 13.03.2024 (повне рішення складене 05.04.2024)

у справі №911/3400/23 (суддя - Бацуца В.М.)

за позовом Приватного підприємства "Л.Д.Сервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Роботенкс"

про розірвання договору та стягнення грошових коштів.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2023 року Приватне підприємство "Л.Д.Сервіс" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Роботенкс" про розірвання договору поставки №06/11-01 від 19.01.2022, укладеного між сторонами, а також стягнення 1100000,00 грн авансового платежу та 109497,95 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем у встановлений строк свого обов`язку щодо виготовлення, постачання товару та здійснення пусконалагоджувальних робіт згідно з умовами договору поставки №06/11-01 від 19.01.2022.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.11.2023 відкрито провадження у справі №911/3400/23, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Рішенням Господарського суду Київської області від 13.03.2024 (повне рішення складене 05.04.2024) у справі №911/3400/23 позов Приватного підприємства "Л.Д.Сервіс" задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Роботенкс" на користь позивача 1100000,00 грн авансового платежу та розірвано договір поставки №06/11-01 від 19.01.2022, в іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Роботенкс" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог про стягнення 1100000,00 грн авансового платежу та розірвання договору поставки №06/11-01 від 19.01.2022 і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні даних позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом під час ухвалення оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено приписи процесуального права.

Відповідач зазначає, що судом першої інстанції неправильно з`ясовано дійсний зміст правовідносин сторін, оскільки укладений правочин, фактично, є договором підряду, а не поставки.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Роботенкс" також вказує, що у відповідача не виник та відсутній обов`язок щодо поставки партії товару позивачу згідно специфікації №1 у зв`язку з невиконанням позивачем обов`язку у повному обсязі щодо сплати повної суми передоплати за виготовлення двох контейнерних автозаправних станцій. Тому, саме з боку позивача мало місце прострочення виконання зобов`язання.

Відповідач також стверджує, що він приступив до виготовлення обумовленого договором товару та використав суму попередньої оплати, а тому відповідно до ч. 4 ст. 849 Цивільного кодексу України сплачені позивачем грошові кошти у якості авансу не підлягають поверненню.

Окрім цього, за доводами скаржника, в підтвердження використання суми передоплати на виготовлення двох КАЗС, ним були надані докази разом з відзивом на позовну заяву, а саме: договори поставки, укладені з постачальниками з метою придбання сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів та інших складових, передбачених технічним завданням та необхідних для виготовлення замовлення, договори про надання послуг виробничого характеру, платіжні документи щодо сплати коштів постачальникам та виконавцям, видаткові накладні та акти приймання-передачі послуг, які підтверджують приймання-передачу придбаного для виконання зобов`язань за укладеним з позивачем договором, поопераційний графік виготовлення металоконструкцій із зазначенням переліку робіт, виконаних для виробництва двох КАЗС, перелік робіт, які передбачені за технологією виготовлення станцій КАЗС К2 4012. Однак, зазначеним документам господарський суд не надавав оцінку при розгляді справи.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2024 апеляційну скаргу у справі №911/3400/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 відкрито апеляційне провадження у справі №911/3400/23, призначено її до розгляду на 21.05.2024, а також встановлено позивачу строк на подання відзиву.

16.05.2024 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому Приватне підприємство "Л.Д.Сервіс" просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі.

У призначене засідання суду 21.05.2024 з`явилися представники сторін та надали пояснення по суті апеляційної скарги.

За результатами судового засідання оголошено перерву до 04.06.2024 з метою додаткового з`ясування обставин справи.

У призначене засідання суду 04.06.2024 з`явилися представники сторін. Судом продовжено розгляд апеляційної скарги зі стадії дослідження доказів та заслухано виступи представників у судових дебатах.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Зі встановлених місцевим господарським судом обставин справи убачається, що 19.01.2022 між Приватним підприємством "Л.Д.Сервіс" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Роботенкс" (постачальник) укладений договір поставки №06/11-01, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується у порядку та на умовах, визначених цим договором, виготовляти, поставляти товар та здійснити пусконалагоджувальні роботи, а покупець зобов`язується у порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти і оплатити товар.

Згідно з п. 1.2 договору предметом поставки є контейнерна автозаправна станція (КАЗС) у кількості 2 (двох) штук типу К2 4012 об`ємом 40 м3 кожна, надалі іменується товар, у відповідності до технічного завдання, затвердженого покупцем та постачальником.

За цим договором товар виготовляється та постачається згідно специфікації №1 (додаток №1), специфікації №2 (додаток №2) та технічного завдання (додаток №3). Технічні характеристики, комплектність, терміни поставки, пусконалагоджувальні роботи, ціна вказується у специфікації №1 (додаток №1), специфікації №2 (додаток №2) та технічному завданні (додаток №3), які є невід`ємною частиною договору (п. 1.3 договору).

Пунктом 2.1 договору передбачено, що якість товару, що є предметом поставки за цим договором, має відповідати стандартам і технічним умовам, які діють в Україні по відношенню до аналогічної продукції.

Відповідно до п. 2.2 договору постачальник зобов`язаний надати покупцю на кожну партію товару, що є предметом поставки за цим договором, наступні документи: паспорт на товар, паспорти на комплектуючі, інструкцію з експлуатації товару, сертифікат відповідності на металоконструкцію резервуара для КАЗС, які посвідчують відповідність названої продукції вимогам технічного завдання.

Згідно з п. 4.1 договору ціна одиниці товару визначається сторонами та вказується у додатку №1 та додатку №2 - специфікації №1 та №2 на кожен виріб (партію товару) залежно від комплектації та терміну виготовлення (терміновості) та у відповідності з технічними завданнями (додаток №3).

Положеннями п. 4.2 договору визначено, що товар, який є предметом поставки за цим договором, поставляється на умовах DDP (місто розташування КАЗС Донецька область, м. Маріуполь, вул. Бахчиванджи, 55, Тролейбусне депо №4) відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс 2010" з урахуванням особливостей внутрішньоекономічного характеру договору.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що термін поставки кожної одиниці товару визначається у додатку №1 та додатку №2 до договору та у відповідності з технічним завданням (додаток №3).

Згідно з п. 5.1 укладеного правочину загальна сума договору складається з загальної вартості всіх партій товару, які постачаються на умовах цього договору, та визначається у відповідних додатках №1 та №2 - специфікаціях №1 і №2 та у відповідності з технічним завданням (додаток №3), які є його невід`ємною частиною, відповідно до якої виконується поставка.

Відповідно до п. 5.2 договору сума договору становить 4650000,00 грн з урахуванням ПДВ.

Згідно з п. 6.1 договору платежі за товар, що постачається за договором, здійснюються покупцем у гривнях України на підставі виставлених постачальником рахунків шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Моментом виконання грошових зобов`язань покупця є момент зарахування відповідних грошових коштів на рахунок постачальника.

Відповідно до п. 6.2 договору термін розрахунків встановлюється у специфікаціях, які викладаються у додатку №1 та додатку №2 та у відповідності з технічним завданням (додаток №3) до цього договору і є його невід`ємною частиною.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що приймання товару покупцем за кількістю, якістю та комплектністю здійснюється при прийманні/передачі товару на місці розташування КАЗС: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Бахчиванджи, 55, Тролейбусне депо №4.

Згідно з п. 7.3 договору під час передання товару (партії товару) покупцеві йому передаються наступні документи: видаткова накладна (акт приймання/передачі), податкова накладна, паспорт виробу.

Одночасно з укладенням договору між позивачем та відповідачем підписано додаток №1 до договору поставки №06/11-01 від 19.01.2022 - специфікація №1 по об`єкту: "Будівництво двох АЗС контейнерного типу К2 4012 об`ємом 40 м3 кожна, на території Тролейбусного депо №4 за адресою: м. Маріуполь, вул. Бахчиванджи, 55", згідно з п. 1 якої постачальник та покупець у відповідності до умов договору погодили дійсне технічне завдання на постачання наступного товару: контейнерна автозаправна станція КАЗС К2 4012 у кількості 1 шт. на загальну вартість 2325000,00 грн.

Відповідно до п. 2.1 специфікації №1 перший (авансовий) платіж здійснюється у розмірі 1100000,00 грн впродовж 15 (п`ятнадцяти) банківських днів з моменту підписання цього додатку.

Пунктом 2.2 специфікації №1 встановлено, що другу частину оплати у розмірі 1110000,00 грн покупець зобов`язаний здійснити впродовж 15 (п`ятнадцяти) банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання товару згідно п. 7.2 договору.

Згідно з п. 2.3 специфікації №1 третю частину оплати у розмірі 115000,00 грн покупець зобов`язаний здійснити впродовж 15 (п`ятнадцяти) банківських днів після виконання пусконалагоджувальних робіт з оформленням акту виконання пусконалагоджувальних робіт.

Відповідно до п. 3 специфікації №1 строк поставки товару - 45 робочих днів з моменту отримання передоплати згідно п. 2.1 додатка №1 у повному обсязі. Контейнерна автозаправна станція КАЗС К2 4012 виконується згідно технічного завдання (додаток №3 до договору).

Крім того, між позивачем та відповідачем підписано додаток №2 до договору поставки №06/11-01 від 19.01.2022 - специфікація №2 по об`єкту: "Будівництво двох АЗС контейнерного типу К2 4012 об`ємом 40 м3 кожна, на території Тролейбусного депо №4 за адресою: м. Маріуполь, вул. Бахчиванджи, 55", згідно з п. 1 якої постачальник та покупець у відповідності до умов договору погодили дійсне технічне завдання на постачання наступного товару: контейнерна автозаправна станція КАЗС К2 4012 у кількості 1 шт. на загальну вартість 2325000,00 грн.

Відповідно до п. 2.1 специфікації №2 перший (авансовий) платіж здійснюється у розмірі 1100000,00 грн впродовж 15 (п`ятнадцяти) банківських днів з моменту підписання цього додатку.

Пунктом 2.2 специфікації №2 встановлено, що другу частину оплати у розмірі 1110000,00 грн покупець зобов`язаний здійснити впродовж 15 (п`ятнадцяти) банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання товару згідно п. 7.2 договору.

Згідно з п. 2.3 специфікації №2 третю частину оплати у розмірі 115000,00 грн покупець зобов`язаний здійснити впродовж 15 (п`ятнадцяти) банківських днів після виконання пусконалагоджувальних робіт з оформленням акту виконання пусконалагоджувальних робіт.

Відповідно до п. 3 специфікації №2 строк поставки товару - 45 робочих днів з моменту отримання передоплати згідно п. 2.1 додатку №2 у повному обсязі. Контейнерна автозаправна станція КАЗС К2 4012 виконується згідно технічного завдання (додаток №3 до договору).

Також одночасно з укладенням договору між сторонами підписано додаток №3 до договору поставки №06/11-01 від 19.01.2022 - технічне завдання по об`єкту: "Будівництво двох АЗС контейнерного типу К2 4012 об`ємом 40 м3 кожна, на території Тролейбусного депо №4 за адресою: м. Маріуполь, вул. Бахчиванджи, 55".

На виконання умов договору позивачем у період з січня по лютий 2022 року було перераховано на рахунок відповідача перший (авансовий) платіж у розмірі 1100000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №522 від 27.01.2022 на суму 300000,00 грн, №523 від 31.01.2022 на суму 300000,00 грн, №524 від 01.02.2022 на суму 200000,00 грн, №528 від 04.02.2022 на суму 200000,00 грн та №529 від 07.02.2022 на суму 100000,00 грн.

У червні 2022 року позивач звернувся до відповідача з листом №172 від 30.06.2022, у якому повідомив про зміну місця (адреси) поставки товару у зв`язку з виробничою необхідністю та доцільністю на наступну адресу: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Гаванська, 4. Крім того, позивач у даному листі просив підписати впродовж 7 календарних днів після отримання повідомлення проект додаткової угоди №1/2022 до договору поставки №06/11-01 від 19.01.2022 щодо зміни місця поставки і здійснити поставку товару на вказаних у договорі умовах.

У подальшому позивач звернувся до відповідача з претензією по договору поставки, у якій просив останнього здійснити поставку товару за договором у запропоноване місце поставки товару (Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Гаванська, 4) або 01.08.2022 повернути сплачену покупцем передоплату по договору поставки.

Відповідач, розглянувши претензію, надав позивачу відповідь №29/07-01 від 29.07.2022, у якій повідомив, що наразі виконання договору неможливе, оскільки обладнання готове лише на 50%, а також те, що внаслідок введення 24.02.2022 в Україні воєнного стану виконання зобов`язань за договором залежить від переліку обставин, таких як зберігання матеріалів та установок на складах, трудових ресурсів, логістичних послуг (отримання устаткування для виготовлення предмету договору), і тому на час дії воєнного стану Товариство з обмеженою відповідальністю "Роботенкс" звільняється від виконання своїх зобов`язань за договором.

У серпні 2022 року позивач звернувся до відповідача з повідомленням про розірвання договору та вимогою повернути попередню оплату за договором, у якому повідомив останнього про розірвання договору та про необхідність повернення попередньої оплати (авансового платежу) за договором у розмірі 1100000,00 грн у зв`язку із виникненням обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Оскільки відповідачем не виконано зобов`язань за договором поставки в частині виготовлення і поставки товару та здійснення пусконалагоджувальних робіт, а також не надано жодної відповіді на вимогу позивача про розірвання договору та повернення попередньої оплати, Приватне підприємство "Л.Д.Сервіс" звернулося з даним позовом до суду, у якому просило розірвати договір поставки №06/11-01 від 19.01.2022, а також стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Роботенкс" 1100000,00 грн авансового платежу та 109497,95 грн штрафу на підставі п. 8.3 договору.

Відповідач проти позову заперечив з наступних підстав:

- у відповідача не виник та відсутній обов`язок щодо поставки партії товару позивачу згідно специфікації №1 у зв`язку з невиконанням останнім у встановлений договором строк свого обов`язку у повному обсязі щодо сплати повної суми передоплати за виготовлення двох контейнерних автозаправних станцій згідно як специфікації №1, так і специфікації №2, у загальній сумі 2200000,00 грн;

- за своєю правовою природою договір поставки №06/11-01 від 19.01.2022 є договором підряду, а отже в силу положень ст. 849 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у позивача, як замовника є право відмовитися від договору підряду, що і було ним зроблено шляхом надіслання на адресу відповідача повідомлення про розірвання договору. Як наслідок, відповідач вважає, що станом на час розгляду справи договір поставки №06/11-01 від 19.01.2022 є розірваним;

- відповідач приступив до виконання договору та здійснив закупівлю складових і комплектуючих частин, виготовив частину запчастин і конструкцій та здійснив дії щодо часткового виробництва товару, на підтвердження чого до матеріалів справи надано копії договорів поставки та надання послуг, рахунків-фактур, платіжних інструкцій, видаткових накладних та актів надання послуг;

- стягнення штрафу є безпідставним з причин відсутності порушення умов договору з боку відповідача, а також відсутності домовленості сторін щодо сплати неустойки у формі штрафу.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що в обумовлений договором строк відповідач не виконав обов`язок щодо поставки партії товару згідно зі специфікацією №1, з огляду на що у останнього відповідно до ст. ст. 665 та 693 ЦК України виникло право вимагати від відповідача повернення суми попередньої оплати. При цьому, за висновками місцевого господарського суду, виконання чи невиконання позивачем свого обов`язку по здійсненню попередньої оплати згідно зі специфікацією №2 жодним чином не впливає, а також не звільняє відповідача від виконання у встановлений строк свого обов`язку щодо поставки партії товару згідно специфікації №1 у разі надходження від позивача необхідних грошових коштів у розмірі першого (авансового) платежу.

Також судом зазначено, що так як договір поставки є змішаним, оскільки у ньому містяться елементи різних договорів, то в частині регулювання відносин між сторонами щодо здійснення самої поставки товару, у тому числі внесення позивачем попередньої оплати за товар, даний договір є за своєю правовою природою договором поставки, що унеможливлює застосування до нього в цій частині положень ст. 849 ЦК України щодо підряду.

Окрім цього, оскільки позивачем станом на момент звернення до відповідача з повідомленням про розірвання договору та вимогою повернення попередньої оплати не було дотримано положень п. 10.1 договору та не було додано до повідомлення сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчував би наявність форс-мажорних обставин, які впливають на реальну можливість виконання зобов`язань позивача, договір за наслідками направлення вищезазначеного повідомлення не був розірваний у встановленому порядку.

За наслідками встановлення вищенаведених обставин місцевий господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Роботенкс" 1100000,00 грн авансового платежу та розірвання договору поставки №06/11-01 від 19.01.2022.

Водночас, судом відмовлено у задоволенні вимоги позивача про стягнення штрафу у розмірі 3% річних від вартості партії товару, передбаченого договором поставки №06/11-01 від 19.01.2022, на загальну суму 109497,95 грн, оскільки сторони у договорі дійшли згоди, що за порушення термінів поставки постачальник сплачує замовникові штраф у розмірі 3% річних від вартості партії товару, що, у свою чергу, суперечить та не узгоджується з положеннями ч. 2 ст. 549 ЦК України, ст. ст. 230, 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Апеляційний суд погоджується з наведеними висновками місцевого господарського суду у їх сукупності та вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 665 ЦК України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець відмовився передати річ, визначену індивідуальними ознаками, покупець має право пред`явити продавцеві вимоги відповідно до ст. 620 цього кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частинами 1 та 2 ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст. 538 цього кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, зі змісту вищезазначеної норми вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки є виключно правом покупця, а не продавця.

Волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, доведеної до продавця.

Законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, а тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №912/2275/17.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, в узгоджений договором строк відповідач не виконав свій обов`язок щодо поставки позивачу партії товару - контейнерної автозаправної станції (КАЗС) у кількості 1 шт. згідно умов специфікації №1. В матеріалах справи відсутні підписані уповноваженими представниками сторін у встановленому порядку видаткові накладні, акти приймання-передачі та передана позивачу документація на товар (технічний паспорт, сертифікат якості тощо).

У зв`язку з тим, що відповідач у встановлений договором строк не виконав обов`язок щодо поставки партії товару згідно специфікації №1, у останнього відповідно до ст. ст. 665 та 693 ЦК України виникло право вимагати від відповідача повернення суми попередньої оплати.

Поряд з цим, відповідач стверджував, що у нього не виник та відсутній обов`язок щодо поставки партії товару позивачу згідно специфікації №1 у зв`язку з невиконанням позивачем у встановлений договором строк свого обов`язку у повному обсязі щодо сплати повної суми передоплати за виготовлення двох контейнерних автозаправних станцій згідно як специфікації №1, так і специфікації №2, у загальній сумі 2200000,00 грн.

Наведені аргументи правомірно відхилені судом першої інстанції, з чим погоджується і колегія суддів.

Так, згідно з п. 1.3 договору товар виготовляється та постачається згідно специфікації №1 (додаток №1) та специфікації №2 (додаток №2).

Пунктом 4.3 договору визначено, що термін поставки кожної одиниці товару визначається у додатку №1 та додатку №2 до договору та у відповідності з технічним завданням (додаток №3).

При цьому, саме положеннями додатку №1 до договору - специфікації №1 передбачено, що строк поставки товару (контейнерна автозаправна станція КАЗС К2 4012) у кількості 1 шт. становить 45 робочих днів з моменту отримання передоплати згідно п. 2.1 додатку №1.

Отже, предметом договору поставки №06/11-01 від 19.01.2022 є товар - контейнерна автозаправна станція (КАЗС) у кількості 2 (двох штук), який виготовляється та постачається різними партіями по 1 шт. відповідно до положень окремих специфікацій - специфікації №1 та специфікації №2.

Таким чином, виконання чи невиконання позивачем свого обов`язку по здійсненню попередньої оплати (авансового платежу) згідно зі специфікацією №2 жодним чином не впливає, а також не звільняє відповідача від виконання у встановлений строк свого обов`язку щодо поставки партії товару - контейнерної автозаправної станції (КАЗС) згідно специфікації №1, попередньо оплаченої покупцем у сумі, обумовленій сторонами.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Роботенкс" 1100000,00 грн авансового платежу за договором поставки №06/11-01 від 19.01.2022 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також позивач просить розірвати договір поставки у зв`язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при його укладенні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно з ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 29.05.2018 у справі №915/955/16, у ст. 651 ЦК України йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для іншої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, встановлених зазначеною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення має вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Місцевим господарським судом встановлено, що з моменту укладення сторонами договору поставки позивач належним чином виконав свій обов`язок по здійсненню попередньої оплати (авансового платежу) за партію товару згідно специфікації №1, а відповідач у встановлений строк та станом на час розгляду справи свій обов`язок щодо поставки партії товару не виконав, у зв`язку з чим у позивача виникло право на розірвання договору поставки з підстав, зазначених у ст. 651 ЦК України.

Однак, відповідач заперечує факт розірвання договору, оскільки за своєю правовою природою договір поставки №06/11-01 від 19.01.2022 є договором підряду, а отже в силу положень ст. 849 ЦК України у позивача, як замовника є право відмовитися від договору підряду, що і було ним зроблено шляхом надіслання на адресу відповідача повідомлення про розірвання договору та вимоги повернення попередньої оплати. Тому відповідач вважає, що станом на час розгляду справи договір поставки є розірваним.

Відповідно до ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що договір поставки №06/11-01 від 19.01.2022 є змішаним, оскільки у ньому містяться елементи і договору поставки і договору підряду в силу того, що відповідач не лише мав поставити товар, але і виготовити його та здійснити пусконалагоджувальні роботи. Отже, в частині регулювання відносин між сторонами щодо здійснення самої поставки товару, у тому числі і внесення позивачем попередньої оплати за товар, договір є за своєю правовою природою договором поставки, що унеможливлює застосування до нього в наведеній частині положень глави 61 ЦК України та, зокрема, ст. 849 ЦК України.

Щодо надіслання позивачем на адресу відповідача повідомлення про розірвання договору та вимоги повернення попередньої оплати за договором, суд першої інстанції встановив наступне.

У повідомленні позивач вказав, що враховуючи надане договором право на розірвання договору у зв`язку з форс-мажорними обставинами, договір є розірваним і в такому випадку відповідачу необхідно повернути авансовий платіж у розмірі 1100000,00 грн. У якості доказу дії форс-мажорних обставин позивачем надано лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.

Пунктом 10.1 договору поставки передбачено, що у разі виникнення обставин непереборної сили, а саме: війни, військових дій, блокади, ембарго, валютних обмежень, змін у законодавстві сторони, яка повинна виконати господарське зобов`язання, які унеможливлюють виконання стороною своїх зобов`язань за цим договором, пожеж, повеней, іншого стихійного лиха чи природних явищ та безпосередньої дії таких обставин на сторону, яка повинна виконати господарське зобов`язання, сторона звільняється від виконання своїх зобов`язань на час дії зазначених обставин. У разі, коли дія зазначених обставин триває більше як 60 (шістдесят) днів, кожна зі сторін має право на розірвання цього договору і не несе відповідальності за таке розірвання за умови, що вона повідомить про це іншу сторону не пізніше ніж за 20 (двадцять) днів до розірвання. Достатнім доказом дії таких обставин та строку дії є документ, виданий Торгово-промисловою палатою України.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислова палати України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Згідно зі ст. 14-1 цього ж закону Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідно до п. 3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії Торгово-промислової палати України №44 від 18.12.2014 (далі - регламент), сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим регламентом.

Згідно з п. п. 6.1 та 6.2 регламенту підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 25.01.2022 у справі №904/3886/21, ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності. Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом. Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до ст. ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.

Отже, з наведених норм слідує, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Відтак, сертифікат видається заінтересованому суб`єкту господарювання на підставі його звернення. Іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин не визначено.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб із подальшим продовженням строку його дії.

Листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, на який посилався позивач у повідомленні про розірвання договору, засвідчено, що військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану, є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) та до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по зобов`язанням за договорами, виконання яких настало і стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

Водночас, вказаний лист носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні. Неможливість виконання договірних зобов`язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства.

Позивачем до повідомлення про розірвання договору та вимоги повернення попередньої оплати за договором від 18.08.2022 не було додано сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчує наявність форс-мажорних обставин, які впливають на реальну можливість виконання зобов`язань саме позивача і саме за договором поставки №06/11-01 від 19.01.2022.

З урахуванням викладеного, оскільки позивачем станом на момент звернення до відповідача з повідомленням про розірвання договору не було дотримано положень п. 10.1 договору та не додано до повідомлення сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчував наявність форс-мажорних обставин, які впливають на реальну можливість виконання зобов`язань за договором поставки, такий договір згідно правомірних висновків суду першої інстанції за наслідками направлення вищезазначеного повідомлення не був розірваний у встановленому порядку, а отже і є нерозірваний станом на момент розгляду справи.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для розірвання договору та стягнення з відповідача авансового платежу за товар, який не був поставлений.

Окрім цього, позивач просив стягнути з відповідача штраф у розмірі 3% річних від вартості партії товару, передбаченого договором поставки №06/11-01 від 19.01.2022, на загальну суму 109497,95 грн.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК України).

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 8.3 договору поставки передбачено, що за порушення термінів поставки постачальник сплачує замовникові штраф у розмірі 3% (три відсотки) річних від вартості партії товару, визначеної у відповідному додатку - специфікації до цього договору, термін постачання якого порушено. Якщо термін прострочення поставки перевищує 14 днів, постачальник додатково сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого у строк товару за кожен день прострочки поставки товару.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, сторони у договорі поставки дійшли згоди, що за порушення термінів поставки постачальник сплачує замовникові штраф у розмірі 3% (три відсотки) річних від вартості партії товару, що, у свою чергу, суперечить та не узгоджується з положеннями ч. 2 ст. 549 ЦК України, ст. ст. 230, 231 ГК України, оскільки штраф повинен обчислюватися у відсотках від вартості партії товару, а не у розмірі 3% річних від вартості партії товару. Тобто, вказаний пункт договору суперечить закону, а тому не може бути застосований у спірних правовідносинах.

З урахуванням викладеного, позовна вимога про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 3% річних від вартості партії товару в сумі 109497,95 грн, є такою, що не ґрунтується на нормах закону, а тому не підлягає задоволенню.

Оскільки відповідачем не спростовано факту порушення взятих на себе зобов`язань за договором поставки, колегія суддів вважає правомірними висновки місцевого господарського суду про часткове задоволення заявленого позову.

Таким чином, доводи апеляційної скарги в частині неправильного з`ясування змісту правовідносин сторін та відсутності обов`язку з поставки партії товару позивачу згідно специфікації №1 у зв`язку з невиконанням останнім обов`язку щодо сплати повної суми передоплати за виготовлення двох партій товару, спростовуються встановленими обставинами справи.

Щодо доводів скаржника в частині недослідження доказів, наданих ним на підтвердження факту використання суми передоплати, тобто виготовлення товару, апеляційний суд вказує на наступне.

Як вже було зазначено, відповідач вважає, що до спірних правовідносин сторін підлягають застосуванню положення ст. 849 ЦК України, зокрема, в частині права замовника відмовитися від договору підряду з виплатою підрядникові плати за виконану частину роботи.

Відповідно до наведених норм замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Відповідач на підтвердження виконання частини робіт долучив до матеріалів справи разом з відзивом на позовну заяву докази (знаходяться у матеріалах справи в електронній формі у комп`ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду", оскільки завантажені відповідачем через Електронний суд), а саме: договори поставки, укладені з постачальниками з метою придбання сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів та інших складових, передбачених технічним завданням та необхідних для виготовлення замовлення, договори про надання послуг виробничого характеру, платіжні документи щодо сплати коштів постачальникам та виконавцям, видаткові накладні та акти приймання-передачі послуг, які підтверджують приймання-передачу придбаного для виконання зобов`язань за укладеним з позивачем договором, поопераційний графік виготовлення металоконструкцій із зазначенням переліку робіт, виконаних для виробництва двох КАЗС, перелік робіт, які передбачені за технологією виготовлення станцій КАЗС К2 4012.

Поряд з цим, колегія суддів вказує на те, що вказані докази не мають жодного правового значення для правильного вирішення даного спору, оскільки положення ст. 849 ЦК України не підлягають застосуванню до правовідносин сторін в частині сплати авансу.

Додатково слід наголосити на тому, що проаналізувавши вказані докази, колегія суддів зазначає, що укладені договори та складені на їх підставі документи не мають жодного правового зв`язку та посилань на договір поставки №06/11-01 від 19.01.2022, а частина договорів взагалі укладена до дня укладення спірного правочину, що повністю виключає такий взаємозв`язок.

Як наслідок, наведені аргументи скаржника є також необґрунтованими.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76 та 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 13.03.2024 у справі №911/3400/23 ухвалене з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Роботенкс" не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги та відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Роботенкс" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 13.03.2024 у справі №911/3400/23 залишити без змін.

3. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Роботенкс".

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складений 10.06.2024.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді С.І. Буравльов

В.В. Андрієнко