Постанова

від 23.07.2024 по справі 911/3400/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2024 року

м. Київ

cправа № 911/3400/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ємця А. А. (головуючого), Бенедисюка І. М., Малашенкової Т. М.,

за участю секретаря судового засідання Рєзнік А. В.,

представників учасників справи:

позивача - Бордунової Н. О.,

відповідача - Кулішової О. Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Роботенкс"

на рішення Господарського суду Київської області від 13.03.2024 (суддя Бацуца В. М.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 (колегія суддів: Шапран В. В. - головуючий, Буравльов С. І., Андрієнко В. В.)

за позовом Приватного підприємства "Л.Д.Сервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Роботенкс"

про розірвання договору та стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. Приватне підприємство "Л.Д.Сервіс" (далі - ПП "Л.Д.Сервіс") звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Роботенкс" (далі - ТОВ "Роботенкс") про розірвання договору поставки від 19.01.2022 № 06/11-01, укладеного між сторонами, а також стягнення 1 100 000,00 грн авансового платежу та 109 497,95 грн штрафу.

2. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх договірних зобов`язань щодо виготовлення, постачання товару та здійснення пусконалагоджувальних робіт.

Короткий зміст судових рішень у справі

3. Рішенням Господарського суду Київської області від 13.03.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 у справі № 911/3400/23, позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Роботенкс" на користь ПП "Л.Д.Сервіс" 1 100 000,00 грн авансового платежу та розірвано договір поставки № 06/11-01 від 19.01.2022. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

4. Господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що з моменту укладення між сторонами договору поставки позивач належним чином виконав свій обов`язок зі здійснення попередньої оплати (авансового платежу) за партію товару згідно зі специфікацією № 1, а відповідач у встановлений строк та станом на час розгляду справи свого обов`язку щодо поставки партії товару не виконав.

Короткий зміст касаційної скарги та позиція учасників справи

5. ТОВ "Роботенкс" у касаційній скарзі просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

6. Як на підставу для подання вказаної скарги заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування положень статей 693 та 849 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) в контексті наявності чи відсутності підстав для повернення використаної попередньої оплати (авансового платежу), яка існує в межах підрядного зобов`язання у змішаному договорі, який містить елементи договору підряду та поставки.

7. Також скаржник стверджує, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібраних у справі доказів, які підтверджують використання суми авансу та факт того, що відповідач приступив до виконання підрядних зобов`язань.

8. Позивач у відзиві на касаційну скаргу відповідача заперечує викладені в ній доводи і просить у задоволенні касаційної скарги ТОВ "Роботенкс" відмовити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

Обставини встановлені судами

9. 19.01.2022 між ПП "Л.Д.Сервіс" (покупець) та ТОВ "Роботенкс" (постачальник) укладено договір поставки № 06/11-01, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується у порядку та на умовах, визначених цим договором, виготовити, поставити товар та здійснити пусконалагоджувальні роботи, а покупець зобов`язується у порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти і оплатити товар.

10. Відповідно до пункту 1.2 договору предметом поставки є контейнерна автозаправна станція (КАЗС) у кількості 2 (двох) штук типу К2 4012 об`ємом 40 м3 кожна.

11. Товар виготовляється та постачається згідно зі специфікацією № 1 (додаток № 1), специфікації № 2 (додаток № 2) та технічного завдання (додаток № 3). Технічні характеристики, комплектність, терміни поставки, пусконалагоджувальні роботи, ціна вказується у специфікації № 1 (додаток № 1), специфікації № 2 (додаток № 2) та технічному завданні (додаток № 3), які є невід`ємною частиною договору (пункт 1.3 договору).

12. Одночасно з укладенням договору позивач та відповідач підписали додаток № 1 до договору поставки № 06/11-01 від 19.01.2022 - специфікацію № 1 по об`єкту: "Будівництво двох АЗС контейнерного типу К2 4012 об`ємом 40 м3 кожна, на території Тролейбусного депо № 4 за адресою: м. Маріуполь, вул. Бахчиванджи, 55", згідно з умовами якої постачальник та покупець відповідно до умов договору погодили дійсне технічне завдання на постачання наступного товару: контейнерна автозаправна станція КАЗС К2 4012 у кількості 1 шт., на загальну вартість 2 325 000,00 грн.

13. Відповідно до пункту 2.1 специфікації № 1 перший (авансовий) платіж здійснюється у розмірі 1 100 000,00 грн впродовж 15 (п`ятнадцяти) банківських днів з моменту підписання цього додатку.

14. Пунктом 2.2 специфікації № 1 встановлено, що другу частину оплати у розмірі 1 110 000,00 грн покупець зобов`язаний здійснити впродовж 15 (п`ятнадцяти) банківських днів з моменту підписання сторонами акта приймання товару згідно з пунктом 7.2 договору.

15. Згідно з пунктом 2.3 специфікації № 1 третю частину оплати у розмірі 115 000,00 грн покупець зобов`язаний здійснити впродовж 15 (п`ятнадцяти) банківських днів після виконання пусконалагоджувальних робіт з оформленням акта виконання пусконалагоджувальних робіт.

16. Відповідно до пункту 3 специфікації № 1 строк поставки товару - 45 робочих днів з моменту отримання передоплати згідно з пунктом 2.1 додатка № 1 у повному обсязі. Контейнерна автозаправна станція КАЗС К2 4012 виконується згідно з технічним завданням (додаток № 3 до договору).

17. Також позивач та відповідач підписали додаток № 2 до договору поставки № 06/11-01 від 19.01.2022 - специфікація № 2 по об`єкту: "Будівництво двох АЗС контейнерного типу К2 4012 об`ємом 40 м3 кожна, на території Тролейбусного депо № 4 за адресою: м. Маріуполь, вул. Бахчиванджи, 55", згідно з умовами якої постачальник та покупець відповідно до умов договору погодили дійсне технічне завдання на постачання наступного товару: контейнерна автозаправна станція КАЗС К2 4012 у кількості 1 шт., на загальну вартість 2 325 000,00 грн.

18. Умови щодо оплати та поставки товару за специфікацією № 2 є аналогічними умовам, які визначені специфікацією № 1.

19. На виконання умов договору позивач у період з січня по лютий 2022 року перерахував на рахунок відповідача перший (авансовий) платіж у розмірі 1 100 000,00 грн, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями.

20. У зв`язку з виробничою необхідністю та доцільністю позивач звернувся до відповідача з листом № 172 від 30.06.2022, у якому повідомив про зміну місця (адреси) поставки товару: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Гаванська, 4. Крім того, позивач у цьому листі просив підписати впродовж 7 календарних днів після отримання повідомлення проєкт додаткової угоди № 1/2022 до договору поставки від 19.01.2022 № 06/11-01 щодо зміни місця поставки і здійснити поставку товару на вказаних у договорі умовах.

21. У подальшому позивач звернувся до відповідача з претензією, у якій просив останнього здійснити поставку товару за договором у запропоноване місце поставки товару (Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Гаванська, 4) або 01.08.2022 повернути сплачену покупцем передоплату за договором поставки.

22. Відповідач, розглянувши претензію, надав позивачу відповідь від 29.07.2022 № 29/07-01, у якій повідомив, що наразі виконання договору неможливе, оскільки обладнання готове лише на 50 %, та що внаслідок введення 24.02.2022 в Україні воєнного стану виконання зобов`язань за договором залежить від переліку обставин, таких як зберігання матеріалів та установок на складах, трудових ресурсів, логістичних послуг (отримання устаткування для виготовлення предмета договору), і тому на час дії воєнного стану ТОВ "Роботенкс" звільняється від виконання своїх зобов`язань за договором.

23. У серпні 2022 року у зв`язку із виникненням обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) позивач звернувся до відповідача з повідомленням про розірвання договору та вимогою повернути попередню оплату за договором, яке залишено без відповіді та реагування.

Позиція Верховного Суду

24. Відповідач у касаційній скарзі посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статей 693 та 849 ЦК України.

25. За змістом пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) його положення спрямовані на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

26. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

27. Відповідно до частин першої, другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

28. За приписами статей 11, 629 цього Кодексу договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

29. Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

30. Як встановили суди попередніх інстанцій, 19.01.2022 між ПП "Л.Д.Сервіс" (покупець) та ТОВ "Роботенкс" (постачальник) укладено договір поставки № 06/11-01, за умовами якого постачальник зобов`язався виготовити, поставити товар та здійснити пусконалагоджувальні роботи, а покупець прийняти і оплатити товар.

31. У частині другій статті 712 ЦК України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

32. За змістом статті 655, частини першої статті 656 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.

33. Доводи скаржника, що між сторонами фактично виникли підрядні правовідносини є безпідставними, оскільки умовами укладеного між сторонами договору сторони чітко передбачили свої зобов`язання, а саме: відповідач взяв на себе зобов`язання виготовити, поставити товар та здійснити пусконалагоджувальні роботи, а позивач - прийняти і оплатити товар.

34. При цьому зобов`язання відповідача виготовити товар не перетворює правочин у договір підряду, як помилково вважає скаржник, оскільки, як було зазначено вище, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

35. Отже, доводи скаржника щодо необхідності застосування до спірних правовідносин положень статті 849 ЦК України не знайшли підтвердження.

36. У частині другій статті 693 ЦК України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

37. Зі змісту зазначеної норми вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки закон не визначив форми пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15.02.2024 у справі № 910/3611/23, від 09.02.2023 у справі № 910/5041/22, від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17.

38. Як встановили суди попередніх інстанцій, з моменту укладення сторонами договору поставки позивач належним чином виконав свій обов`язок зі здійснення попередньої оплати (авансового платежу) за партію товару згідно зі специфікацією № 1, а відповідач у встановлений строк та станом на час розгляду справи свого обов`язку щодо поставки партії товару не виконав.

39. Враховуючи наведене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що у відповідача виникло зобов`язання повернути позивачу суму попередньої оплати за непоставлений товар.

40. Отже, перевіривши аргументи, наведені відповідачем у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини неправильного застосування судами норм матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права під час касаційного провадження не підтвердилися.

41. Як вказувалося вище, ще однією підставою для касаційного оскарження судових рішень попередніх інстанцій скаржник визначив приписи пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України. На обґрунтування цієї підстави відповідач у касаційній скарзі навів доводи про недослідження судами попередніх інстанцій наявних у справі доказів.

42. У цій частині Верховний Суд виходить з того, що у розумінні пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження є передбачене пунктом 1 частини третьої статті 310 цього Кодексу процесуальне порушення, яке полягає у недослідженні судом зібраних у справі доказів.

43. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

44. Отже, за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме собою порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

45. За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про ненадання правової оцінки судами попередніх інстанцій доказам, які були ним подані, за умови непідтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

46. При цьому суд апеляційної інстанції зауважив, що надані відповідачем докази на підтвердження виконання ним частини робіт не мають жодного правового значення для правильного вирішення цього спору, оскільки положення статті 849 ЦК України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

47. Отже, зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, також не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

48. Відповідно до частин першої - п`ятої статті 236 ГПКУкраїни судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

49. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

50. За змістом статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

51. Оскільки наведені скаржником підстави касаційного оскарження не підтвердилися під час касаційного провадження, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Судові витрати

52. Витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Роботенкс" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 та рішення Господарського суду Київської області від 13.03.2024 у справі № 911/3400/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. Ємець

Судді І. Бенедисюк

Т. Малашенкова