Постанова

від 07.06.2024 по справі 420/24693/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/24693/21

Перша інстанція: суддя Харченко Ю.В.,

повний текст судового рішення

складено 12.07.2022, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кравченка К.В.,судді Джабурія О.В.,судді Вербицької Н.В.,

розглянувши порядку у порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Згоди Олексія Олександровича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2022 року по справі за позовом адвоката Згоди Олексія Олександровича в інтересах ОСОБА_1 до Южненської міської ради Одеського району Одеської області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2021 року адвокат Згода О.О. в інтересах ОСОБА_1 (надалі позивач,) звернувся до суду з адміністративним позовом до Южненської міської ради Одеського району Одеської області (надалі відповідач), в якому, з урахуванням уточнень до предмета позовних вимог від 11.04.2022 року, просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Южненської міської ради Одеського району Одеської області від 30.09.2021 року №662-VIII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер (5122785800:01:008:0078) громадянину ОСОБА_1 в оренду», яким відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5122785800:01:008:0078), громадянину ОСОБА_1 в оренду терміном на 49 років, площею 0,8174 га, для обслуговування та експлуатації бази відпочинку, яка розташована за адресою: автодорога Одеса-Мелітополь-Новоазовськ 54 км., буд.3, на території Южненської міської територіальної громади Одеського району Одеської області;

- визнати протиправним та скасувати рішення Южненської міської ради Одеського району Одеської області від 11.11.2021 року №786-VIII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної дiлянки кадастровий номер (5122785800:01:008:0078) громадянину ОСОБА_1 в оренду», яким відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5122785800:01:008:0078), громадянину ОСОБА_1 в оренду терміном на 49 років, площею 0,8174 га, для обслуговування та експлуатації бази відпочинку, яка розташована за адресою: автодорога автодорога Одеса-Мелітополь-Новоазовськ 54 км., буд.3, на території Южненської міської територіальної громади Одеського району Одеської області;

- зобов`язати Южненську міську раду Одеського району Одеської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 05.05.2021 року, про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, та прийняти рішення яким затвердити громадянину ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 5122785800:01:008:0078, в оренду терміном на 49 років, площею 0,8174 га, для обслуговування та експлуатації бази відпочинку, яка розташована за адресою: автодорога Одеса-Мелітополь-Новоазовськ 54 км., буд.3, на території Южненської міської територіальної громади Одеського району Одеської області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач при прийнятті оскаржуваних рішень не вказав про наявність будь-яких обмежень, установлених містобудівною чи землевпорядною документацією, зокрема, схемами землеустрою і техніко-економічними обґрунтуваннями використання та охорони земель територіальної громади, комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади, або заборон, які б не узгоджувались із цільовим призначенням, визначеним у проекті землеустрою, щодо відведення відповідної земельної ділянки для надання її в оренду позивачу, а також наявності прав інших громадян чи юридичних осіб на відповідну земельну ділянку. Крім того, відповідач не послався на жодну норму діючого законодавства, якій не відповідає проект землеустрою. Натомість, відповідачем необґрунтовано та безпідставно, вказано, що об`єкти нерухомого майна, належні на праві власності позивачу, ніби то розташовані на іншій земельній ділянці.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12.07.2022 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, адвокат Згода О.О. в інтересах позивача подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2022 року відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, а ухвалою від 19.10.2022 року апеляційне провадження було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №504/581/22.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2024 року апеляційне провадження було поновлено.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, хронологічний порядок виникнення обставин, пов`язаних з набуттям позивачем права на земельну ділянку, щодо якої відповідачем винесенні спірні рішення, полягає в наступному.

Рішенням Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області №88 від 30.12.2004 року за позивачем - ОСОБА_1 визнано право приватної власності на об`єкт нерухомого майна - базу відпочинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

На підставі цього рішення Сичавської сільської ради позивачу 02.02.2005 року видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 на базу відпочинку за адресою: АДРЕСА_1 , яке було зареєстровано Комінтернівським районним бюро технічної інвентаризації за №8275880, номер запису 16 в книзі 58.

Рішенням виконавчого комітету Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області №20 від 31 березня 2008 року внесено зміни до адреси вказаної бази відпочинку змінивши її на адресу: АДРЕСА_2 ).

З метою оформлення прав на земельну ділянку, на якій розташовані об`єкти нерухомого майна вказаної бази відпочинку, позивач звернувся до уповноваженого на той час органу - Одеської обласної державної адміністрації із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 49 років.

Розпорядженням Одеської обласної державної адміністрації від 19.06.2017 року №488/А-2017 позивачу був наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 49 років орієнтовною площею 0,90 га із земель рекреаційного призначення, що не надані у власність або користування, для обслуговування та експлуатації бази відпочинку за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому, у вказаному розпорядженні Одеської обласної державної адміністрації від 19.06.2017 року №488/А-2017 помилково було вказано стару адресу належної позивачу бази відпочинку.

18.01.2019 року державним реєстратором КП «Агенція реєстраційних послуг» ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності серія та номер № НОМЕР_2 від 02.02.2005 року, технічного паспорту та рішення Виконавчого комітету Сичавської сільської ради Комінтернівського району зареєстровано за позивачем право власності на базу відпочинку загальною площею 2092,6 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 ), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1748499751227, номер запису про право власності 29966589.

29.03.2019 року Одеською обласною державною адміністрацією видано Розпорядження №422/А-2019 «Про внесення змін до розпорядження голови Одеської обласної державної адміністрації від 19.06.2017 року №488/А-2017», яким у назві та тексті розпорядження голови Одеської обласної державної адміністрації від 19.06.2017 року №488/А-2017 «Про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для обслуговування та експлуатації бази відпочинку за адресою: АДРЕСА_1 » слова та цифри « АДРЕСА_1 » замінено словами та цифрами «Одеська область, Лиманський район, Сичавська сільська рада, автодорога Одеса- Мелітополь-Новоазовськ, 54 км, буд.3».

За замовленням позивача ДП «Центр державного земельного кадастру» розробило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 49 років, для обслуговування та експлуатації бази відпочинку за адресою: АДРЕСА_3 .

Як зазначає позивач, і це не заперечується сторонами, під час виготовлення зазначеного проекту землеустрою, а саме 17.04.2019 року рішенням державного реєстратора КП «Агенція реєстраційних послуг» ОСОБА_3 за №46516675 скасовано реєстрацію об`єкту нерухомого майна 1748499751227, закрито розділ, видалено номер запису про право власності 29966589.

Позивач оскаржив в судовому порядку вказане рішення державного реєстратора, і рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 27.08.2020 року по справі №504/3429/19 визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора КП «Агенція реєстраційних послуг» Манюти С.В. №46516675 від 17.04.2019 року про скасування запису щодо права власності ОСОБА_1 на об`єкти нерухомості, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 (в минулому вул.Сонячна,3), та внесення запису про скасування державної реєстрації, відновивши у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно становище, яке існувало до винесення вищевказаного рішення державного реєстратора, а саме відновлено державну реєстрацію права власності на вищевказані об`єкти за позивачем.

Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 27.08.2020 року по справі №504/3429/19 після набрання чинності було виконано, та в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було поновлено реєстрацію майнових прав позивача на вказане нерухоме майно.

Згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12.04.2021 року, індексний номер 252120414, рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області ОСОБА_4 від 12.04.2021 рок, індексний номер 57569984, проведено державну реєстрацію права власності позивача на базу відпочинку, об`єкт житлової нерухомості загальною площею 2394,3 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_3 ; номер запису про право власності: 41429886, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2196509551227.

Як зазначає позивач, і це не заперечується сторонами, нова реєстрація права власності відбулась 12.04.2021 року на підставі рішення суду із відкриттям нового розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, оскільки старий розділ по вказаному майну було закрито, а технічна можливість поновити (відкрити) старий розділ відсутня, і тому у об`єкта нерухомості змінився реєстраційний номер нерухомого майна.

На час даного апеляційного перегляду вказане рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області ОСОБА_4 від 12.04.2021 року, індексний номер 57569984, про реєстрацію за позивачем права власності позивача на базу відпочинку загальною площею 2394,3 кв.м., є чинним.

В рамках справи №504/581/22 Южненська міська рада Одеської області оскаржувала право власності ОСОБА_1 на вказаний об`єкт нерухомості загальною площею 2394,3 кв.м., що був зареєстрований за позивачем рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області ОСОБА_4 від 12.04.2021 року.

Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 05.05.2023 року по справі №504/581/22, залишеним без змін Постановою Одеського апеляційного суду від 26.02.2024 року, відмовлено у задоволені позову Южненської міської ради Одеської області до ОСОБА_1 , Виконавчого комітету Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Державного підприємства «Виробнича фірма «Агроцентренерго» Корпорації «Укргропмбуд», про припинення право власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомості загальною площею 2394,3 м.кв., зареєстрований за позивачем рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області ОСОБА_4 від 12.04.2021 року.

Після розроблення ДП «Центр державного земельного кадастру» проекту відведення позивач 05.05.2021 року звернувся із клопотанням до Южненської міської ради про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 49 років, для обслуговування та експлуатації бази відпочинку за адресою: АДРЕСА_3 , площею 0,8174 га, кадастровий номер 5122785800:01:008:0078.

Підставою звернення саме до Южненської міської ради, стала Постанова Верховної Ради України №807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів», утворено, відповідно до п.15 якої, в Одеській області: Одеський район (з адміністративним центром у місті Одеса) у складі територій Авангардівської селищної, Біляївської міської, Великодальницької сільської, Великодолинської селищної, Вигодянської сільської, Визирської сільської, Дальницької сільської, Дачненської сільської, Доброславської селищної, Красносільської сільської, Маяківської сільської, Нерубайської сільської, Овідіопольської селищної, Одеської міської, Таїровської селищної, Теплодарської міської, Усатівської сільської, Фонтанської сільської, Чорноморської міської, Чорноморської селищної, Южненської міської, Яськівської сільської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

При цьому, згідно інформації веб-порталу Децентралізація (https://decentralization.gov.ua/newgromada/4397/composition), до складу Южненської територіальної громади увійшли: село Білярі, село Булдинка, село Григорівка, село Кошари, селище міського типу Нові Білярі, село Сичавка, місто Южне.

30.09.2021 року, Южненська міська рада Одеського району Одеської області прийняла рішення №662-VII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер (5122785800:01:008:0078) громадянину ОСОБА_1 в оренду», яким вирішила відмовити у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5122785800:01:008:0078), громадянину ОСОБА_1 в оренду терміном на 49 років, площею 0,8174 га, для обслуговування та експлуатації бази відпочинку, яка розташована за адресою: автодорога Одеса-Мелітополь-Новоазовськ 54 км, буд.3, на території Южненської міської територіальної громади Одеського району Одеської області, у зв`язку з тим, що Южненська міська рада Одеського району Одеської області не має законних підстав для затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5122785800:01:008:0078), оскільки об`єкт нерухомого майна, що належить гр. ОСОБА_1 на праві приватної власності, а саме база відпочинку, розміщена на іншій земельній ділянці (кадастровий номер 5122785800:01:008:0005) площею 1,316 га.

11.11.2021 року Южненська міська рада Одеського району Одеської області прийняла повторно рішення №786-VIII від 11.11.2021 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер (5122785800:01:008:0078) громадянину ОСОБА_1 в оренду», яким вирішила відмовити у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5122785800:01:008:0078), громадянину ОСОБА_1 в оренду терміном на 49 років, площею 0,8174 га, для обслуговування та експлуатації бази відпочинку, яка розташована за адресою: авто дорога Одеса-Мелітополь- Новоазовськ 54 км, буд.3, на території Южненської міської територіальної громади Одеського району Одеської області, в зв`язку з тим, що на теперішній час Южненська міська рада не має законних підстав для затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 5122785800:01:008:0078 в оренду терміном на 49 років, для обслуговування та експлуатації бази відпочинку, яка розташована за адресою: автодорога Одеса-Мелітополь-Новоазовськ 54 км, буд.3, громадянину ОСОБА_1 на праві приватної власності, а саме база відпочинку, розміщена на земельній ділянці з кадастровим номером 5122785800:01:008:0005, площею 1,316 га.

Вищевказані рішення Южненської міської ради від 30.09.2021 року та від 11.11.2021 року є предметом оскарження у даній справі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції навів, зокрема, такі узагальнені доводи та висновки:

- отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність;

- у рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 13.03.2020 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2020 року (справа №420/5446/18), судом встановлено, що усі об`єкти нерухомості, які вказані у виданому позивачу Свідоцтві про право власності на базу відпочинку від 02.05.2005 року САА №416597, розташовані саме на земельній ділянці загальною площею 13160 кв.м., на яку в подальшому позивач отримав державний акт на право власності серії НЖ №706841 від 12.12.2008 року, що свідчить про те, що земельна ділянка, яка знаходиться у власності позивача, та земельна ділянка, на яку позивач просить затвердити проект землеустрою в межах даної справи, є різними земельними ділянками, котрі розташовані поруч, що виключає факт наявності порушення майнових прав позивача;

- з рішення Господарського суду Одеської області від 12.04.2007 року у справі №21/96-07-2653 вбачається, що усі приміщення належної позивачу база відпочинку знаходиться на земельній ділянці, площею 13160 кв.м., на яку позивач отримав державний акт на право власності серії НЖ №706841 від 12.12.2008 року;

- реєстрацію права власності позивача на базу відпочинку скасовано 12.04.2019 року, що свідчить про відсутність у позивача будь- кого права власності на нерухоме на спірній земельній ділянці та відсутність порушеного права позивача;

- земельна ділянка, яка знаходиться у власності позивача, та земельна ділянка, на яку позивач просить затвердити проект землеустрою в межах даної справи, є різними земельними ділянками, котрі розташовані поруч, що відповідно виключає факт наявності порушення майнових прав позивача.

- відповідно до витягів з Державного реєстру речових та майнових прав на несформованій земельній ділянці, яку має намір отримати у користування ОСОБА_1 , відсутнє нерухоме майно позивача.

Таким чином, суд першої інстанції поклав в основу свого рішення висновок про те, що на земельній ділянці з кадастровим номером 5122785800:01:008:0078, яку позивач бажає отримати в оренду і відносно якої відповідачем були прийняті спірні рішення, не розташовані будь-які об`єкти нерухомості, які належать позивачу на праві власності, а тому спірні рішення відповідача є правомірними і не порушують прав та інтересів позивача.

Така позиція суду першої інстанції фактично відповідає і позиції відповідача, що викладена у його спірних рішеннях від 30.09.2021 року та від 11.11.2021 року, в яких зазначено, що нерухоме майно, що належить гр. ОСОБА_1 на праві власності, а саме база відпочинку, розміщена на іншій земельній ділянці з кадастровим номером 5122785800:01:008:0005, площею 1,316 га..

Апелянт з доводами та висновками суду першої інстанції не погоджується, посилаючись на те що вони не відповідають фактичним обставини справи та спростовуються наданими позивачем доказами.

Колегія суддів з доводами та висновками суду першої інстанціїї погодитися не може, а доводи апелянта вважає обґрунтованими, виходячи з наступного.

Що стосується висновку суду першої інстанції з посиланням на практику Верховного Суду про те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ще не означає позитивного рішення про надання її у власність, то колегія суддів зазначає, що такий висновок по суті є вірним, але сам по собі такий висновок не впливає на результат вирішення даного спору, оскільки він не був ні підставою для винесення спірних рішень, ні обґрунтуванням позовної заяви.

Надаючи оцінку доводам відповідача та суду першої інстанціїї про відсутність на земельній ділянці з кадастровим номером 5122785800:01:008:0078 належних позивачу об`єктів нерухомості бази відпочинку та про їх розміщення на земельній ділянці з кадастровим номером 5122785800:01:008:0005, площею 1,316 га., колегія судів зазначає наступне.

Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч.2 ст.74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 76 КАС України визначено, шо достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як слідує з рішення суду першої інстанції, висновок про відсутність на земельній ділянці з кадастровим номером 5122785800:01:008:0078 належних позивачу об`єктів нерухомості бази відпочинку та про їх розміщення на земельній ділянці з кадастровим номером 5122785800:01:008:0005, площею 1,316 га., обґрунтовується з посиланням на рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 13.03.2020 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2020 року, у справі №420/5446/18, а також на рішення Господарського суду Одеської області від 12.04.2007 року у справі №21/96-07-2653.

При цьому, суд першої інстанції відхилив наданий позивачем висновок судової земельно-технічної експертизи №16/22 від 24.06.2022 року з тих підстав, що, по-перше - вказаний висновок експерта суперечить як встановленим в ході судового розгляду справи фактичним обставинам, так і наявним у матеріалах справи письмовим доказам, а по-друге відповідно до ч.1 ст.113 КАС України висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов`язковим для суду.

Разом з тим, суд першої інстанції не зазначив, яким саме фактичним обставинам, та яким саме наявним у справі письмовим доказам суперечить такий висновок експерта.

Посилання суду першої інстанції на положення ч.1 ст.113 КАС стосовно оцінки судом висновку експерта у галузі права, колегія суддів вважає хибними, оскільки долучений до справи висновок судової земельно-технічної експертизи №16/22 від 24.06.2022 року не є висновком експерта у галузі права, а за своєю правовою суттю є експертизою, проведеною на замовлення учасника справи, яка в силу приписів статей 101-108 КАС України має таке ж правове та доказове значення для суду, як і експертиза, проведена на підставі ухвали суду.

Як вбачається з висновку судової земельно-технічної експертизи №16/22 від 24.06.2022 року в результаті проведеного експертом дослідження встановлено наступне:

- фактичне розташування будівель, споруд та інших об`єктів зазначених в технічному паспорті, виготовленим 30.03.2021 року ФОП ОСОБА_5 на базу відпочинку за адресою: АДРЕСА_3 відповідає межам земельної ділянки з кадастровим номером 5122785800:01:008:0005 площею 1,316 га., і до даної земельної ділянки входять наступні будівлі, споруди та інші об`єкти: столова літ.Я1, Я2, будинки відпочинку літ.Ю1, Ю2, Ю3, навіс літ.1, будинки відпочинку літ.М, Л, М1, Л3, М2, кухня літ.З, ізолятор літ.К, бидинки відпочинку літ.М4, М5, вбиральня літ.Т, підсобне літ.П, будинок відпочинку літ.А, навіс літ.Ц, будинки відпочинку літН1-Н15, Л1, Л2, В16, В17, Д1, Б1, Б2, Г1-Г4, Д2, М3, медпункт літ.Ж, будинки відпочинку літ.Ш1-Щ3, будинки відпочинку літ.М7, М6, навіс літ.Ї;

- фактичне розташування будівель, споруд та інших об`єктів зазначених в технічному паспорті виготовленим 30.03.2021 року ФОП ОСОБА_5 на базу відпочинку за адресою: АДРЕСА_3 відповідає межам земельної ділянки з кадастровим номером 5122785800:01:008:0078 площею 0,8174 га., і до меж даної земельної ділянки входять наступні будівлі, споруди та інші об`єкти: адмінбудівля літ. Ч, будинок відпочинку літ. Щ, вбиральня літ. ТІ, будинки відпочинку літ. Ш-Ш4, IV - кунг, III - колодязь, літній душ літ. У, будинки відпочинку літ. Є1, Є2, медпункт літ. Ж1, вбиральня літ. Т2;

- фактичне розташування будівель, споруд та інших об`єктів зазначених в технічному паспорті виготовленим 30.03.2021 року ФОП ОСОБА_5 на базу відпочинку за адресою: АДРЕСА_3 відповідає межам земельної ділянки, зазначеним в технічному звіті з кадастрової зйомки земельної ділянки гр. ОСОБА_1 площею 1,0145 га., виготовленого ФОП ОСОБА_6 згідно договору №1 від 13.07.2021 року. До меж даної земельної ділянки входять наступні будівлі, споруди та інші об`єкти: будинки відпочинку літ.С, С1, В1-В15, Р, підсобне літ.Ф, будинок відпочинку літ.О.

Наведені висновки судової земельно-будівельно-технічної експертизи №16/22 від 24.06.2022 року повністю узгоджуються з наявними в проекті відведення висновками компетентних органів в сфері архітектури та земельних відносин, якими підтверджено наявність належних позивачу об`єктів нерухомості бази відпочинку на спірній земельній ділянці з кадастровим номером 5122785800:01:008:0078, щодо відведення якої і розроблений цей проект, а саме:

- висновок Сектору містобудування та архітектури Лиманської РДА №552/01-21/465 від 09.06.2020 року, згідно якого розглянувши проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, та враховуючи право власності на нерухоме майно розташоване на земельній ділянці відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04.02.2019 року №154978361, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1748499751227, сектор погоджує його та вважає за можливе відведення земельної ділянки в оренду терміном на 49 років гр. ОСОБА_1 , загальною площею - 0,8174 га, для обслуговування та експлуатації бази відпочинку. На вказану земельну ділянку діє одне обмеження (05.01) водоохоронна зона - 0,8174 га. У зв`язку з чим земельна ділянка повинна використовуватись відповідно до вимог ст.96 ЗК України за цільовим призначенням. Інші обмеження містобудівного характеру відсутні.

- висновок про розгляд документації із землеустрою ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області за №12112/82-20 від 22.07.2020 року, відповідно до якого проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 49 років гр. ОСОБА_1 для обслуговування та експлуатації бази відпочинку за адресою: АДРЕСА_3 відповідає земельному законодавству та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам. Зауваження та пропозиції до документації із землеустрою: відсутні. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 49 років гр. ОСОБА_1 для обслуговування та експлуатації бази відпочинку за адресою: АДРЕСА_3 ПОГОДЖУЄТЬСЯ. Строк дії висновку - необмежений.

Суд першої інстанції не надав правової оцінки вказаним вище висновкам компетентних органів в сфері архітектури та земельних відносин у співвідношенні до висновків земельно-технічної експертизи №16/22 від 24.06.2022 року.

Відповідач також не спростував жодним чином ні наведені висновки судової земельно-технічної експертизи №16/22 від 24.06.2022 року, ні вказані висновки компетентних органів в сфері архітектури та земельних відносин, які є частиною проекту відведення.

На підставі належних та допустимих доказів, якими є висновок судової земельно-технічної експертизи №16/22 від 24.06.2022 року та висновки компетентних органів в сфері архітектури та земельних відносин, які є частиною проекту відведення, колегія суддів приходить до висновку, що на земельній ділянці з кадастровим номером 5122785800:01:008:0078 площею 0,8174 га., відносно якої відповідачем винесені спірні рішення, розташована частина об`єктів нерухомості бази відпочинку, яка належать позивачу на праві власності за адресою: АДРЕСА_3 .

При цьому, наявність таких об`єктів на земельній ділянці з кадастровим номером 5122785800:01:008:0078 підтверджується ще станом на момент погодження проекту відведення вказаним висновкам Сектору містобудування та архітектури Лиманської РДА в червні 2020 року, тобто ще до прийняття державним реєстратором прав на нерухоме майно Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області ОСОБА_4 рішення від 12.04.2021, індексний номер 57569984, про реєстрацію за позивачем права власності позивача на базу відпочинку загальною площею 2394,3 кв.м., яке було предметом оскарження Южненською міською радою у справі №504/581/22.

Також вказані докази свідчать про те, що фактично всі будівлі, споруди та інші об`єкти будинки відпочинку, яка належить позивачу на праві власності, розташовані на трьох земельних ділянках, а саме:

- земельна ділянки з кадастровим номером 5122785800:01:008:0005 площею 1,316 га., яка належить позивачу на праві власності;

- земельна ділянка з кадастровим номером 5122785800:01:008:0078 площею 0,8174 га., яку позивача має намір отримати в оренду і відносно якої відповідачем прийняті спірні рішення;

- земельна ділянка, площею 1,0145 га., яка зазначена в технічному звіті з кадастрової зйомки земельної ділянки гр. ОСОБА_1 , виготовленому ФОП ОСОБА_6 згідно договору №1 від 13.07.2021 року.

Таким чином, наведені у спірних рішеннях відповідача та у рішенні суду першої інстанції доводи про те, що на земельній ділянці з кадастровим номером 5122785800:01:008:0078 не розташовані будь-які об`єкти нерухомості, які належать позивачу на праві власності, є помилковими та спростовуються наявними у справі доказами.

Що стосується посилань суду першої інстанції в своєму рішенні на висновки, які містяться в рішеннях судів по справах №420/5446/18 та №21/96-07-2653, і які стосуються розташування тих об`єктів нерухомості, які вказані у виданому позивачу Свідоцтві про право власності на базу відпочинку від 02.05.2005 року САА №416597, на земельній ділянці 5122785800:01:008:0005 площею 1,316 га., яка належить позивачу на праві власності згідно державного акту на право власності серії НЖ №706841 від 12.12.2008 року, то такі висновки, по-перше - не спростовують тих доказів, які є у цій справі, і яких ще не існувало під час розгляду справ №420/5446/18 та №21/96-07-2653, а по-друге такі висновки не враховують того факту, що остання реєстрація права власності за позивачем на вказану базу відпочинку проводилась вже після завершення розгляду вказаних справ, тобто 12.04.2021 року і на площу у розмірі 2394,3 кв.м., що на 301,7 кв.м. більше ніж при попередній реєстрації.

Тобто, рішення судів у справах №420/5446/18 та №21/96-07-2653 жодним чином не доводять того факту, що всі об`єкти нерухомості площею 2394,3 кв.м., які входять до складу бази відпочинку, яка належить ОСОБА_1 , розташовані лише на земельній ділянці з кадастровим номером 5122785800:01:008:0005 площею 1,316 га., яка знаходиться у власності позивача, а не на трьох земельних ділянках, як зазначено вище.

Також є помилковими посилання суду першої інстанції на те, що реєстрацію права власності позивача на базу відпочинку скасовано 12.04.2019 року, що свідчить про відсутність у позивача будь - якого права власності на нерухоме на спірній земельній ділянці та відсутність порушеного права позивача, адже, як вже зазначено вище, рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 27.08.2020 року по справі №504/3429/19, яке набрало законної сили, визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора КП «Агенція реєстраційних послуг» ОСОБА_3 №46516675 від 17.04.2019 року про скасування запису щодо права власності ОСОБА_1 на об`єкти нерухомості вказаної бази відпочинку, та у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно поновлено реєстрацію майнових прав на зазначене майно за позивачем 12.04.2021 року на підставі рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області ОСОБА_4 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12.04.2021 року, індексний номер 57569984, згідно з яким проведено за позивачем державну реєстрацію права власності на базу відпочинку загальною площею 2394,3 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_3 .; номер запису про право власності: 41429886; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2196509551227.

Як вже зазначено вище, остання державна реєстрація за позивачем права власності на вказану базу відпочинку, тобто реєстрація від 12.04.2021 року на площу у розмірі 2394,3 кв.м., була предметом оскарження за позовом Южненської міської ради у справі №504/581/22 у справі, за результатами розгляду якої в суді першої та апеляційної інстанціїї відмовлено у задоволенні позову.

Враховуючи, що наведені у спірних рішеннях Южненської міської ради підстави для відмови у затверджені проекту землеустрою щодо відведення позивачу в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 5122785800:01:008:0078, не знайшли свого підтвердження під час даного апеляційного провадження та були спростовані наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до висновку, що є обґрунтованими та підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання протиправними та скасування таких рішень рішення.

Вирішуючи питання про можливість застосування у даній справі такого способу захисту, як зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 05.05.2021 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, та прийняти рішення, яким затвердити такий проект, колегія суддів виходить з наступного.

У відповідності до ч.2 ст.124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.134 ЗК України, не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Враховуючи, на земельній ділянці з кадастровим номером 5122785800:01:008:0078 розташовані належні позивачу на праві власності об`єкти нерухомого майна, то передача позивачу в оренду цієї ділянки має відбуватися без проведення земельних торгів.

Відповідно до ч.1 ст.122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Системний аналіз статті 123 ЗК України в редакції на час виникнення спірних відносин, дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу передачі земельних ділянок державної та комунальної власності в оренду громадянам, а саме:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у користування;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України (чинної станом на час отримання позивачем необхідних дозволів щодо відведення земельної ділянки);

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого' проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності в оренду, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її в оренду.

При цьому, відповідно до ч.15 ст.123 ЗК єдиною підставою для відмови в затвердженні проекту землеустрою може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно- правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Аналогічні приписи також містяться і в ч.8 ст.186 ЗК України, згідно якої підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Так, відповідно до ст.50 Закону України «Про землеустрій» (у редакції чинній станом на час розробки проекту, 2019 рік - квітень 2021 року), проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають:

завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна для об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.

Відповідно до ч.3 ст.50 Закону України «Про землеустрій», в редакції чинній станом на день подання ОСОБА_1 клопотання про затвердження відповідного проекту, а саме станом на 05.05.2021 року, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки має включати:

а) пояснювальну записку (арк.5-7 проекту);

б) матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки) (арк.18-92 проекту);

в) розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом) (не передбачено);

г) розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом).(не передбачено);

ґ) перелік обмежень у використанні земельної ділянки; д) кадастровий план земельної ділянки (арк.156-158 проекту).

Зі змісту виготовленого проекту вбачається, що з метою визначення площі земельної ділянки, що відводиться, виконані роботи по визначенню координат точок повороту меж земельної ділянки та виконано кадастрову зйомку земельної ділянки; межі земельної ділянки закріплені в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка; відведення земельної ділянки не вплине на використання суміжних земельних ділянок.; відповідно до ст.198 ЗК України межі земельної ділянки погоджено з суміжними землевласниками і землекористувачами і заперечень з боку суміжників щодо меж ділянок не заявлено; загальна площа земельної ділянки, обчислена по координатах точок повороту, складає 0,8174 га.; на земельній ділянці присутні об`єкти нерухомого майна; на земельній ділянці не встановлені сервітути, обмеження та обтяження; обмеження - охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта енергетичної системи (01.05) площею 0,0841 га, водоохоронна зона (05.01) площею 0,8174 га; обтяження - відсутні.

Як вже було зазначено вище, вказаний проект у відповідності до вимог ст.186 ЗК України був погоджений компетентними органами в сфері архітектури та земельних відносин, а саме:

- висновок Сектору містобудування та архітектури Лиманської РДА №552/01-21/465 від 09.06.2020 року, згідно якого розглянувши проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, та враховуючи право власності на нерухоме майно розташоване на земельній ділянці відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04.02.2019 року №154978361, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1748499751227, сектор погоджує його та вважає за можливе відведення земельної ділянки в оренду терміном на 49 років гр. ОСОБА_1 , загальною площею - 0,8174 га, для обслуговування та експлуатації бази відпочинку. На вказану земельну ділянку діє одне обмеження (05.01) водоохоронна зона - 0,8174 га. У зв`язку з чим земельна ділянка повинна використовуватись відповідно до вимог ст.96 ЗК України за цільовим призначенням. Інші обмеження містобудівного характеру відсутні;

- висновок про розгляд документації із землеустрою ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області за №12112/82-20 від 22.07.2020 року, відповідно до якого, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 49 років гр. ОСОБА_1 для обслуговування та експлуатації бази відпочинку за адресою: АДРЕСА_3 відповідає земельному законодавству та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам. Зауваження та пропозиції до документації із землеустрою: відсутні. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 49 років гр. ОСОБА_1 для обслуговування та експлуатації бази відпочинку за адресою: АДРЕСА_3 ПОГОДЖУЄТЬСЯ. Строк дії висновку - необмежений.

Як вірно зазначає апелянт, відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення не зазначив про наявність обмежень, установлених містобудівною чи землевпорядною документацією, зокрема схемами землеустрою і техніко-економічними обгрунтуваннями використання та охорони земель територіальної громади, комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади, або заборон, які б не узгоджувались із цільовим призначенням, визначеним у проекті землеустрою, щодо відведення відповідної ділянки для надання її в оренду позивачу, а також наявності прав інших громадян чи юридичних осіб на відповідну земельну ділянку.

Відповідно до положень ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки у даній справі відповідач, крім тих доводів для відмови у затвердженні наданого позивачем проекту землеустрою, які викладені у спірних рішеннях та оцінка яким вже надана судовою колегією вище, не навів інших обґрунтувань невідповідності цього проекту вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації, тощо, то колегія суддів приходить до висновку, що відповідач не довів суду неправомірності вказаного проекту землеустрою, що в свою чергу вказує на відповідність такого проекту вимогам законодавства та на наявність підстав для його затвердження відповідачем.

Згідно ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільська, селищна, міська рада питання регулювання земельних відносин повинна вирішувати виключно на пленарних засіданнях і відповідно до закону.

У відповідності зі ст.5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Отже, способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесії.

Згідно з ч.1 ст.83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Статтею 12 ЗК України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Як вже зазичено вище, маючи на земельній ділянці з кадастровим номером 5122785800:01:008:0078 об`єкти нерухомості на праві власності, позивач має право набути у користування земельну ділянку за рахунок земель комунальної власності, та отримав у відповідного органу влади дозвіл на розроблення проекту землеустрою на відведення цієї земельної ділянки в оренду, дотримався визначеної законодавством процедури виготовлення та погодження такого проекту землеустрою, та подав цей проект на затвердження органу місцевого самоврядування.

Затвердження проекту щодо відведення земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Затвердження такого проекту без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. У разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії, водночас, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Крім цього, відповідно до ч.2 ст.5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово вказував нате, що «ефективний засіб правового захисту» у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі №705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 року у справі №826/14016/16, від 11.02.2019 року у справі №2а-204/12, від 04.08.2020 року у справі №340/2074/19).

Спосіб захисту має бути спрямований на відновлення порушених прав, захист законних інтересів і, у випадку задоволення судом його вимог, рішення повинно мати наслідком реальне відновлення тих прав, за захистом яких позивач звернувся до суду.

У випадку, визначеному п.4 ч.2 ст.245 КАС України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2019 року у справі №509/1350/17 зазначила, що оцінюючи ефективність обраного судом способу захисту (зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву), суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. Суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У постанові від 11.02.2021 року у справі №814/2458/16 Верховний Суд аналізував застосування пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України і дійшов висновку, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов: 1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача; 2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача; 3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів; 4) прийняття рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Колегією суддів не встановлено обставин, які б свідчили про наявність реальних підстав для відмови у затвердженні наданого позивачем проекту землеустрою.

Враховуючи відсутність передбачених законом підстав для відмови в затвердженні наданого позивачем проекту землеустрою, колегія суддів вважає, що застосування у даній справі такого способу захисту, як зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 05.05.2021 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, та прийняти рішення, яким затвердити такий проект землеустрою, є ефективним способом захисту порушеного права позивача та призведе до його реального відновлення.

Оскільки судом першої інстанції порушені норми матеріального права і висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, колегія суддів, керуючись п.п.3, 4 ч.1 ст.317 КАС України, вважає необхідним скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимоги.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст.311, ст.315, ст.317, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2022 року скасувати.

Прийняти по справі нову постановою, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення №662-VIII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер (5122785800:01:008:0078) громадянину ОСОБА_1 в оренду» Южненської міської ради Одеського району Одеської області від 30 вересня 2021 року, яким відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5122785800:01:008:0078), громадянину ОСОБА_1 в оренду терміном на 49 років, площею 0,8174 га, для обслуговування та експлуатації бази відпочинку, яка розташована за адресою: автодорога Одеса-Мелітополь-Новоазовськ 54 км, буд.3, на території Южненської міської територіальної громади Одеського району Одеської області.

Визнати протиправним та скасувати рішення №786-VIII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер (5122785800:01:008:0078) громадянину ОСОБА_1 в оренду», Южненської міської ради Одеського району Одеської області від 11 листопада 2021 року, яким відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5122785800:01:008:0078), громадянину ОСОБА_1 в оренду терміном на 49 років, площею 0,8174 га, для обслуговування та експлуатації бази відпочинку, яка розташована за адресою: автодорога Одеса-Мелітополь-Новоазовськ 54 км, буд.3, на території Южненської міської територіальної громади Одеського району Одеської області.

Зобов`язати Южненську міську раду Одеського району Одеської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 05 травня 2021 року, про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, та прийняти рішення, яким затвердити гр. ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 5122785800:01:008:0078, в оренду терміном на 49 років, площею 0,8174 га, для обслуговування та експлуатації бази відпочинку, яка розташована за адресою: автодорога Одеса-Мелітополь-Новоазовськ 54 км, буд.3, на території Южненської міської територіальної громади Одеського району Одеської області.

Стягнути з Южненської міської ради Одеського району Одеської області (код ЄДРПОУ 21018103) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , код НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 6810 (шість тисяч вісімсот десять) гривень 00 копійок.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач К.В. КравченкоСудді О.В. Джабурія Н.В. Вербицька