Рішення

від 03.06.2024 по справі 569/9558/23

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/9558/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2024 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області у складі судді Левчука О.В.,

за участі секретаря судового засідання Янка М. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мехсервісбуд"

до Рівненської міської ради,

ОСОБА_1

про захист права власності, визнання незаконним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень,

В засіданні приймали участь:

представник позивача: ОСОБА_2 ;

представник ОСОБА_1 : ОСОБА_3

представник відповідача Рівненської міської ради: Мозоль Н.Р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мехсервісбуд" звернулося в суд з позовом до Рівненської міської ради, ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про захист права власності, визнання незаконним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що ТОВ "Мехсервісбуд" є власником нерухомого майна, зокрема приміщення навісу для машин, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (загальною площею 384,5 кв.м.) право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09.11.2020 року за реєстраційним номером об?єкту нерухомого майна: 1888950156101.

Також у власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Мехсервісбуд» за адресою: АДРЕСА_1 перебувають наступні об?єкти нерухомості, а саме:

Будівля, ремонтно - механічна майстерня - загальною площею 4458,6 кв.м. - право власності на яке підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав нерухоме майно про реєстрацію права власності від 11.11.2020 року за р.№232134997.

Будівля, прохідна - загальною площею 84,1 кв.м. - право власності на яке підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 11.11.2020 року за р. №232132003.

Будівля, склад ПММ - загальною площею 69,8 кв.м - право власності на яке підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 11.11.2020 року за р.№232138834.

Будівля, виробничо - складські приміщення загальною площею 523,8 кв.м. - право власності на яке підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 11.11.2020 року за р.№232138651.

Вказані об?єкти нерухомого майна у відповідності до листа Держгеокадастру від 16.08.2019 за р.№28-17-0.17,2804/116-19 знаходяться та обліковуються на земельній ділянці загальною площею 25600,00 кв.м. за адресою - АДРЕСА_1 за Спільним підприємством «Мехагробуд».

Повідомляє, що ТОВ "Мехсервісбуд" стало відомо про прийняття Рівненською міською радою оспорюваних рішень.

Площа земельної ділянки, що продається ОСОБА_4 у власність шляхом викупу земельної ділянки несільськогосподарського призначення загальною площею 1 925,00 кв.м. на АДРЕСА_1 більше як у сім разів перевищує ту площу земельної ділянки, яка знаходиться під нежитловим приміщенням, яке їй належить.

Крім того, площа земельної ділянки, що продається ОСОБА_1 у власність загальною площею 317 кв.м. більше як у два рази перевищує ту площу земельної ділянки, яка знаходиться під нежитловим приміщенням, коли сама площа нежитлового приміщення становить всього 109,1 кв.м. З чого вбачається, що для обслуговування цього нежитлового приміщення площею всього 283, 7 кв.м. відповідачу-2 необхідно ще 1641,3 кв.м. земельної ділянки, а відповідачу -3 необхідно ще 207,9 кв.м. земельної ділянки.

Стверджує, що відповідачі не надали жодних пояснень щодо необхідності виділення (продажу) земельної ділянки такої величезної площі в порівнянні з площею належних їм приміщень.

Також вказує, що площа нерухомого майна, що належить ОСОБА_4 та ОСОБА_1 у правовстановлюючих документах, не відповідає площі, вказаній під час державної реєстрації такого майна. Тобто, зміна площі належних відповідачам об?єктів нерухомості відбулася внаслідок самочинного будівництва.

Крім того, в порушення регламенту Рівненської міської ради відбулось безпідставне переголосування щодо оспорюваних рішень.

При цьому зазначає, що отримання в оренду та у власність земельної ділянки в розмірах, що значно перевищують площу належної особі будівлі, передбачає дотримання процедури проведення земельних торгів у порядку, визначеному положеннями статей 134, 135 ЗК України.

Проте земельні торги щодо продажу ОСОБА_4 та ОСОБА_1 у власність земельних ділянок, які за площею у рази перевищують площу об?єктів нерухомості, що на них розташовані - не були проведені.

Ухвалою суду від 19.06.2023 у вказаній справі було відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

27.07.2023 від Рівненської міської ради надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого представник позивача просить суд відмовити в задоволенні позову повністю та зазначає, що рішення №3362 від 11.05.2023, яким Рівненська міська рада затвердила проєкт землеустрою та продала земельну ділянку підготовлене на підставі заяви, розробленого проєкту землеустрою, а також відповідних правовстановлюючих документів, визначених Земельним кодексом України.

Відповідні проєкти рішень були розглянуті профільними постійними комісіями Рівненської міської ради та відповідними працівниками виконавчих органів - без зауважень та в результаті були розглянуті, підтримані більшістю голосів від загального кількісного складу ради та прийняті на черговому засіданні сесії Рівненської міської ради 11.05.2023.

У відповідності до вимог норм Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність шляхом продажу, відповідно до повноважень, визначених ст. ст. 122-133 Земельного кодексу України, позбавлений можливості приймати альтернативні рішення, крім як рішення щодо передачі у власність земельних ділянок, шляхом продажу за відсутності підстав для прийняття рішення про відмову.

Крім того, відповідно до поданих позивачем інформації та доказів, ОСОБА_1 є власником об?єкта нерухомого майна нежитлового приміщення площею 112,4 м2 на підставі договору про поділ майна від 10.12.2009, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Враховуючи вищезазначене та наявність об?єкта нерухомого майна, яке належить на праві власності відповідачу ОСОБА_1 , яке розташоване на земельній ділянці комунальної власності, рішення Рівненської міської ради щодо продажу земельної ділянки, було прийняте без проведення процедури земельних торгів, оскільки відповідно до частини 2 статті 134 Земельного кодексу України встановлено, що не шдлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі розташування на земельних ділянках об?єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

31.07.2023 представником ОСОБА_1 подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує щодо задоволення позову у повному обсязі. Стверджує, що обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, оскільки не забезпечить відновлення порушених прав позивача. Позивачем не було заявлено позовних вимог про визнання за ним прав на земельну ділянку.

Від представника позивача 11.08.2023 надійшла відповідь на відзив, у яких представник, зокрема, заперечує щодо доводів Рівненської міської ради про те, що рішення №3362 від 11.05.2023 вичерпало свою дію, а відтак позивачем обрано неналежний спосіб захисту, оскільки фактичного виконання оспорюваного рішення не відбулося, будь-яких договорів купівлі-продажу земельних ділянок не було укладено та власник таких обєктів нерухомості не змінився.

Ухвалою суду від 21.11.2023 зупинено провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мехсервісбуд" до Рівненської міської ради, ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про захист права власності, визнання незаконним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень, до залучення до участі у справі правонаступників ОСОБА_4 .

Ухвалою суду від 23.01.2024 поновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 05.02.2024 залучено до участі у справі правонаступників померлої відповідачки ОСОБА_4 , а саме: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Ухвалою суду від 26.03.2024 підготовче провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мехсервісбуд"до Рівненської міської ради, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 про захист права власності, визнання незаконним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень - закрито, призначно справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 02.05.2024 провадження у справі в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Мехсервісбуд" до ОСОБА_6 - закрито.

Ухвалою суду від 03.06.2024 роз`єднано позовні вимоги у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мехсервісбуд" до Рівненської міської ради, ОСОБА_5 , ОСОБА_1 про захист права власності, визнання незаконним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень, виділивши в самостійне провадження позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мехсервісбуд" до Рівненської міської ради, ОСОБА_5 , про захист права власності, визнання незаконним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

ОСОБА_1 та його представник, а також представник Рівненської міської ради у судовому засіданні заперечили щодо задоволення позову з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення учасників процесу, розглянувши подані документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позови, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мехсервісбуд», є власником нерухомого майна, зокрема приміщення навісу для машин, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (загальною площею 384,5 кв.м.) право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09.11.2020 року за реєстраційним номером об?єкту нерухомого майна: 1888950156101.

Також у власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Мехсервісбуд» за адресою: АДРЕСА_1 перебувають наступні об?єкти нерухомості, а саме:

Будівля, ремонтно - механічна майстерня - загальною площею 4458,6 кв.м. - право власності на яке підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав нерухоме майно про реєстрацію права власності від 11.11.2020 року за р.№232134997.

Будівля, прохідна - загальною площею 84,1 кв.м. - право власності на яке підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 11.11.2020 року за р. №232132003.

Будівля, склад ПММ - загальною площею 69,8 кв.м - право власності на яке підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 11.11.2020 року за р.№232138834.

Будівля, виробничо - складські приміщення загальною площею 523,8 кв.м. - право власності на яке підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 11.11.2020 року за р.№232138651.

Вказані об?єкти нерухомого майна у відповідності до листа Держгеокадастру від 16.08.2019 за р.№28-17-0.17,2804/116-19 знаходяться та обліковуються на земельній ділянці загальною площею 25600,00 кв.м. за адресою - АДРЕСА_1 за Спільним підприємством «Мехагробуд».

11.05.2023 року Рівненською міською радою на пленарному засіданні чергової дев?ятнадцятої сесії восьмого скликання, тобто Відповідачем - 1 у справі, було прийнято рішення №3362 «Про затвердження проекту землеустрою та продаж громадянину ОСОБА_1 у справі земельної ділянки несільськогосподарського призначення на АДРЕСА_1 » загальною площею 317,00 кв.м. що є власником нежитлових приміщень за вказаною вище адресою загальною площею всього 112,4 кв.м. про що свідчить реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна №1643111356101 від 07.09.2018 року у відповідності до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 13.09.2018 року за р. №137624436.

Судом встановлено, що площа земельної ділянки, що продається громадянину ОСОБА_1 у власність загальною площею 317 кв.м. більше як у два рази перевищує ту площу земельної ділянки, яка знаходиться під нежитловим приміщенням, коли сама площа нежитлового приміщення становить всього 109,1 кв.м.

Разом з тим, як слідує зі змісту оскаржуваного п.3. рішення №3362, Рівненська міська рада прийняла рішення продати ОСОБА_1 у власність шляхом викупу земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5610100000:01:065:0283 для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (для обслуговування нежитлових приміщень), як власникам розташованого на цій земельній ділянці об?єктів нерухомого майна загальною площею 317 кв.м. тобто цілісну земельну ділянку, фактично із наявними на них об?єктами нерухомого майна, що належать позивачу.

Також судом встановлено, що під час розгляду питання №22 на пленарному засіданні чергової 19 сесії Рівненської міської ради (восьмого скликання) від 11 травня 2023 року розглядався проект рішення про затвердження проекту землеустрою та продаж громадянину ОСОБА_7 земельної ділянки несільськогосподарського призначення на АДРЕСА_1 - дане питання було поставлено на голосування та не набрало необхідної кількості голосів для погодження - за тільки 21 голосів по питанню №22.

Пунктом 41.8.10 регламенту Рівненської міської ради передбачено, що у разі коли за певне питання порядку денного проведено голосування, а рішення Рівнеради не прийнято, то повторне голосування за це питання можливе не раніше ніж на наступній сесії Рівнеради.

Проте, як стверджується матеріалами справи, під час розгляду вже слідуючих питань, від невідомої особи з сесійної зали поступила пропозиція щодо переголосування, зокрема, питання №22 оскільки дана особа незрозуміла в чому полягає проблема непогодження і чому саме не було погоджено питання №22. За таких обставин було визначено недовіру до голосування по питанню №22 та поставлено на повторне голосування вказане вище питання - за яке було проголосовано більшістю голосів та відповідно прийнято рішення. Однак, від головуючого на сесії поступила пропозиція обєднати два питання (№№21,22) та проголосувати в третій раз, в результаті чого питання було погоджено більшістю голосів «за» та відповідно погоджено затвердження проекту землеустрою на продаж громадянину ОСОБА_1 земельної ділянки несільськогосподарського призначення на АДРЕСА_1 .

За змістом п. 41.8.11. регламенту, якщо результат голосування викликає обґрунтовані сумніви, Рівнерада може прийняти рішення більшістю про переголосування. (Переголосування дозволяється один раз). Слід зазначити, що належних та допустимих доказів про наявність обґрунтованих сумнівів при розгляді питань №22 як таких не існувало, а була лише незгода сторонньої особи на голосуванні, яка з невідомих обставин та причин висловила свої побажання та незгоду з голосуванням питання №22 під час сесії Рівненської міської ради.

Отже, відбулось переголосування з порушенням і недотриманням вказаних вище норм та вимог Регламенту Рівненської міської ради.

Крім того, за приписами ст.120 Земельного кодексу України, до особи, яка набула права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Вказане узгоджується з правовою позицію Верховного суду, викладеною у постанові від 13 квітня 2016 року у справі №6-253цс 16, згідно якої встановлено таке.

За змістом ст.377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі її відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об?єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об?єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

При цьому при застосуванні положень ст.120 ЗК України у поєднанні з нормою ст.125 3К України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об?єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об?єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об?єкта права власності.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 3К України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

Частиною першої ст.181 Цивільного кодексу земельні ділянки, а також об?єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення, віднесено до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість).

У свою чергу, річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов?язки (ст. 179 цього кодексу).

Крім того, цивільне законодавство виокремлює «складові частини речі) та «складні речі». Так, згідно зі ст.187 Цивільного кодексу складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення. При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню.

Слід зазначити, що будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси та частини, лінійні об?єкти інженерно транспортної інфраструктури є об?єктами будівництва (абзац п?ятий частини першої ст.4 Закону №3038).

Законодавство у сфері регулювання містобудівної діяльності регламентує обов?язковість попереднього формування земельної ділянки (ділянок), на якій планується будівництво.

Також відповідно до ДК 018-2000 споруди - це будівельні системи, пов?язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт.

Фізично земельна ділянка і будинок (будівля, споруда) ідентифікуються як окремі речі, які в сукупності є однією річчю. Адже будинок неможливо використовувати без земельної ділянки, і навпаки - земельна ділянка втрачає своє функціональне призначення при зміні того чи іншого об?єкта нерухомості, розміщеного на ній. Власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Крім того, як установлено у частині третій ст. 79 Земельного кодексу та частині третій ст. 373 Цивільного кодексу, право власності на земельну ділянку поширюється на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту, і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Отже, зважаючи на положення чинного цивільного та земельного законодавства, з одного боку, земельна ділянка з розміщеними на ній об?єктами нерухомості є однією річчю, а з іншого - об?єкт нерухомості є складовою річчю земельної ділянки.

Також новий власник набуває прав на землю, незалежно від волі попереднього господаря чи органу, якщо земельна ділянка знаходилася у державній або комунальній власності. Вказана позиція підтверджується також постановою Вищого господарського суду України від 04.03.2015 року у справі №910/20603/13 і ч.ч. 1,2,4 ст. 120 ЗКУ.

Таким чином, до ОСОБА_1 як до власника нерухомого майна, яке знаходиться на земельній ділянці загальною площею 25600,00 кв.м. разом із належним позивачу нерухомим майном, в силу вказаних норм права могло перейти право користування частинами вказаної земельної ділянки площею відповідно 109,1 кв.м.

Суд звертає увагу, що отримання в оренду та у власність земельної ділянки в розмірах, що значно перевищують площу належної особі будівлі, передбачає дотримання процедури проведення земельних торгів у порядку, визначеному положеннями статей 134, 135 ЗК України, вказаної позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.07.2022 року у справі №910/5201/19.

Разом з тим, всупереч вимогам ст. ст. 134, 135 Земельного кодексу України земельні торги щодо продажу ОСОБА_1 у власність земельної ділянки, яка за площею у рази перевищує площу об?єкта нерухомості, що на ній розташований - не були проведені.

У пунктах №№56, 57 вказаної вище Постанови Великої Палати Верховного Суду судом встановлено, що відповідно до абзацу першого частини другої статті 134 ЗК України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: розташування на земельних ділянках об?єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб. Таке положення законодавства спрямоване на забезпечення принципу цілісності об?єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об?єкт розташований (слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, що на ній розташована), закріплений у положеннях статті 120 ЗК України.

Право власності в Україні охороняється законом, держава забезпечує стабільність правовідносин власності. Згідно вимог ст. 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. У відповідності до ст.ст. 391, 392 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Право власності в розумінні ч.1 ст.321 ЦК України є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

В силу вимог ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономно Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

При цьому, власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.09.2020 у справі №688/2908/16- дійшла висновку, що у правовідносинах із надання земельних ділянок органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування обов?язок діяти добросовісно поширюється на обидві сторони. Кваліфікуватися як недобросовісна така поведінка власника земельної ділянки (в особі органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування), коли він необґрунтовано зволікає з наданням дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не повідомляє чи несвоєчасно повідомляє про відмову у наданні дозволу або не наводить вичерпні мотиви такої відмови, надає дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду, необґрунтовано зволікає з розглядом проєкту землеустрою щодо відведення, безпідставно відмовляє у його затвердженні і у той же час надає дозвіл на розробку проєкту землеустрою та затверджує цей проєкт щодо іншої особи.

З іншого боку, якщо особа, отримавши дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, сама зволікає з його розробкою та поданням на затвердження, вона цілком може очікувати, що земельна ділянка буде надана в користування іншій особі. Не вважатиметься добросовісною і поведінка особи, яка отримала дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробила проєкт та подала його на затвердження, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду.

Виходячи з викладеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що неможливо надати єдину універсальну відповідь на питання про те, чи є поведінка органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який надав дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кільком особам, правомірною чи неправомірною. Відповідь на це питання залежить від оцінки такої поведінки як добросовісної чи недобросовісної, і така оцінка має здійснюватися у кожній справі окремо виходячи з конкретних обставин справи.

Звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки в оренду зумовлене інтересом особи на отримання цієї земельної ділянки, за відсутності для цього законних перешкод. Судам при вирішенні аналогічних спорів слід враховувати, що подати позов до суду про захист свого законного інтересу може будь яка особа, яка звернулася до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки, залежно від істотних ознак кожної конкретної правової ситуації (зокрема, від добросовісності поведінки усіх зацікавлених осіб, обізнаності їх про інтереси інших осіб щодо цієї земельної ділянки тощо).

Вказані висновки Великої Палати Верховного Суду сформульовані щодо надання земельних ділянок у користування (оренду), однак можуть бути застосовані і до правовідносин щодо передачі у власність громадянам України земельних ділянок із земель державної або комунальної власності.

Відповідні висновки спростовують твердження ОСОБА_1 про нібито обрання позивачем неефективного способу захисту.

ТОВ «Мехсервісбуд» звернулося в суд за захистом свого інтересу на отримання у власність земельної ділянки, на якій в товариства також розташовані об?єкти нерухомості, площа яких значно перевищує площу будівель, що належать відповідачу ОСОБА_1 , передача якому земельної ділянки в непропорційно більшому розмірі по відношенню до площі нерухомості, позбавляє позивача можливості отримати у власність земельні ділянки площею, достатньою для обслуговування власного майна за тією ж адресою.

Рішення суб?єкта владних повноважень про передання земельної ділянки у власність є актом, необхідним для набуття у власність цього об?єкта у майбутньому - з моменту державної реєстрації відповідного цивільного права (постанова Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі №724/1127/17).

З огляду на викладене вище, скасування рішення Рівненської міської ради №3362 від 11.05.2023 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , дасть можливість позивачу здійснити реалізацію права на отримання у власність (користування) земельну ділянку, пропорційну площі належних ТОВ «Мехсервісбуд» будівель, що знаходяться за тією ж адресою, та відповідно поновить його права.

Згідно положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.12, 13, 76-89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мехсервісбуд" до Рівненської міської ради, ОСОБА_1 про захист права власності, визнання незаконним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення Рівненської міської ради від 11 травня 2023 року №3362 «Про затвердження проекту землеустрою та продаж громадянинові ОСОБА_1 земельної ділянки несільськогосподарського призначення для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (для обслуговування нежитлових приміщень) загальною площею 317 кв.м. на АДРЕСА_1 .

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Мехсервісбуд" до ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Мехсервісбуд" (вул. Нижньодворецька, 31, м. Рівне, 33001, ІК 43891457);

відповідач: Рівненська міська рада (вул. Соборна, 12а, м. Рівне, 33028, ІК 34847334);

відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Повне судове рішення складене та підписане 11.06.2024.

Суддя Левчук О. В.