Рішення

від 20.12.2023 по справі 757/11654/22-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/11654/22-ц

пр. 2-2650/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2023 року

Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді Григоренко І.В.,

при секретарі: Андрієнко І.І.,

за участю:

позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивача: Сапегіна В.В. ,

представника відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Готельний комплекс «Національний» Управління справами Апарату Верховної Ради України про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Державного підприємства «Готельний комплекс «Національний» Управління справами апарату Верховної Ради України (далі - відповідач, ДП «ГК «Національний») про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, в якому просить: поновити його на роботі на посаді начальника служби інформаційних технологій та телекомунікацій у ДП «ГК «Національний» Управління справами апарату Верховної Ради України з 04.03.2022 року; допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення позивача на роботі на посаді начальника служби інформаційних технологій та телекомунікацій у ДП «ГК «Національний» Управління справами апарату Верховної Ради України; стягнути з відповідача на користь позивача невиплачену заробітну плату за 3 робочі дні у лютому 2022 року у розмірі 3 720,67 грн., невиплачену заробітну плату за 4 робочі дні у березні 2022 року у розмірі 6 168,47 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 05.03.2022 року по день поновлення на роботі, який станом на день складання даної позовної заяви (09.05.2022 року) становить 101 779,72 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн., та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 07.12.2015 року він був прийнятий на посаду провідного інженера з комп`ютерних систем до ДП «ГК «Національний», на підставі наказу № 242-к від 01.10.2021 року був переведений на посаду начальника служби інформаційних технологій та телекомунікації. У зв`язку із запровадженням постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19» він виконував роботу дистанційно. Вказує, що 21.02.2022 подав заяву про звільнення з роботи за власним бажанням. Проте, 03.03.2022 року зі свого корпоративного акаунту він надіслав на адреси корпоративної електронної пошти директора ДП «ГК «Національний» заяву про відкликання заяви про звільнення та продовження роботи дистанційно. Разом з тим, 04.03.2022 року позивача було звільнено з посади, начебто за його власним бажанням. Про своє звільнення з посади він дізнався 21.04.2022 року, отримавши від відповідача на свою адресу електронної пошти скан-копію наказу № 58-к від 04.03.2022 року про припинення трудового договору. Також, вказаним супровідним листом йому було запропоновано отримати трудову книжку поштою. Зазначає, що, незважаючи на своєчасно поданий табель обліку робочого часу, йому не було нараховано та невиплачено частину заробітної плати за З робочі дні к лютому 2022 року, а саме: за 24.02.2022 року, 25.02.2022 року та 28.02.2022 року у розмірі 3 720,67 грн. Крім того, без його згоди та відома на підставі наказу №57 від 28.02.2022 року позивача було відправлено у відпустку без збереження заробітної плати, що спричинило невиплату частини заробітної плати за 4 робочі дні у березні 2022 року, а саме: з 01.03.2022 року до 04.03.2022 року, у розмірі 6 168,47 грн. Позивач вважає звільнення з роботи незаконним, а свої трудові права та законні інтереси порушеними, оскільки він до закінчення передбаченого законодавством строків попередження (у межах двох тижнів), належним чином та у належний спосіб, повідомив відповідача про відкликання ним своєї заяви про звільнення. Посилається на те, що 04.03.2022 року він отримав на свою банківську картку грошові кошти компенсації за невикористані дні щорічної відпустки та заробітну плату за лютий 2022 року у розмірі 229 32,70 грн, що підтверджується доданою до супровідного листа довідкою №15-4/15-20 від 20.04.2022 року про нарахований дохід, за період з 01.04.2021 року до 04.03.2022 року, проте зазначений розрахунок, на думку позивача, є неповним. Вважає, що при поновленні його на раніше займаній посаді відповідач зобов`язаний виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу, який станом на день складання даної позовної заяви (09.05.2022 року), становить 101 779,72 грн. Крім того, діями відповідача йому завдано моральну шкоду, що полягає у душевних стражданнях, стресовим станом, моральними переживаннями, тиском з боку нового директора відповідача, яку позивач оцінює у розмірі 50 000,00 грн. та просить стягнути з відповідача.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2022 року, справу було передано судді Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25.05.2022 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

05.07.2022 року позивачем усунуто недоліків позовної заяви.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 07.07.2022 року в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Готельний комплекс «Національний» Управління справами апарату Верховної Ради України про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати та відшкодування моральної шкоди та судове засіданні для розгляду справи по суті призначено на 14.12.2022 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 07.07.2022 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Готельний комплекс «Національний» Управління справами апарату Верховної Ради України про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати та відшкодування моральної шкоди відмовлено.

07.12.2022 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Сапегіна В.В. надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів та виклик свідка.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 08.12.2022 року клопотання про долучення доказів представника позивача у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Готельний комплекс «Національний» Управління справами апарату Верховної Ради України про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати та відшкодування моральної шкоди повернуто представнику позивача.

14.12.2022 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача - адвоката Фесуна Н.В. надійшла заява про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 14.12.2022 року представник позивача - адвокат Сапегін В.В. заявив клопотання про забезпечення доказів.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14.12.2022 року заяву представника позивача адвоката Сапегіна Валерія Володимировича про забезпечення доказів у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Готельний комплекс «Національний» Управління справами Апарату Верховної Ради України про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати та відшкодування моральної шкоди повернуто заявнику.

В судовому засіданні 14.12.2022 року представник позивач - адвокат Сапегін В.В. заявив клопотання про долучення до матеріалів справи доказів та виклик свідка.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14.12.2022 року клопотання представника позивача адвоката Сапегіна В.В. про долучення до матеріалів справи доказів та виклик свідка задоволено частково, а саме, в частині виклику свідка про долучення до матеріалів справи доказів та виклик свідка, та, у зв`язку із задоволенням клопотання представника відповідача, на підставі п. 2 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 30.01.2023 року.

03.01.2023 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача - адвоката Фесуна Н.В. надійшли заперечення щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження.

03.01.2023 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача - адвоката Фесуна Н.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначив про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для задоволення позову. Зазначає, що 21.02.2022 року позивачем було надано заяву про звільнення за власним бажанням. 24.02.2022 року позивач без попередження та пояснень на роботу не з`явився. Вважає, твердження позивача про те, що 03.03.2022 року ним на корпоративні адреси підприємства була відправлена заява про відкликання заяви про звільнення, та така була відома працівникам підприємства, необґрунтованими, оскільки начальник відділу кадрів, головний бухгалтер, бухгалтер по зарплаті були відсутні на робочих місцях та не мали можливості ознайомитися з листами на корпоративній пошті. Вважає що при звільненні ОСОБА_1 не було допущено порушень трудового законодавства. Посилається на здійснення несанкціонованого втручання в роботу електронно-обчислювальних машин, систем та мереж підприємства позивачем. При цьому вказує, що позивачем не доведено наявність моральної шкоди, відтак, позов у цій частині також є необґрунтованим.

12.01.2023 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Сапегіна В.В. надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача зазначив, що доводи, викладені у відзиві на позовну заяву є надуманими та не підтвердженими. Вказує, що позивач не здійснював несанкціонованого втручання в роботу електронно-обчислювальних машин, систем та мереж підприємства. Звільнення з роботи вважає незаконним.

18.01.2023 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача - адвоката Фесуна Н.В. надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

В судовому засіданні 30.01.2023 року представник позивача - адвокат Сапегін В.В. заявив клопотання про витребування доказів, в якому просив витребувати у ТОВ «ХОСТІНГ Україна» інформацію за період з 03.03.2022 року по 05.03.222 року, яка міститься у поштових скриньках корпоративної електронної пошти ДП «ГК «Національний» Управління справами Апарату Верховної Ради України, gm@natsionalny.kiev.ua, hr@natsionalny.kiev.ua, sb@natsionalny.kiev.ua, savenok@natsionalny.kiev.ua, zarplata@natsionalny.kiev.ua, kovdania@natsionalny.kiev.ua , lidia@natsionalny.kiev.ua по всіх папках в цих скриньках (отримані, надіслані, збережені, видалені листи) з їх технічними атрибутами - дата, час отримання, прочитання, пересилання, видалення.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 30.01.2023 року заяву представника позивача - адвоката Сапегіна В.В. про витребування доказів у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Готельний комплекс «Національний» Управління справами Апарату Верховної Ради України про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати та відшкодування моральної шкоди задоволено; витребувано у ТОВ «ХОСТІНГ Україна» інформацію за період з 03.03.2022 року по 05.03.2022 року, яка міститься у поштових скриньках корпоративної електронної пошти ДП «ГК «Національний» Управління справами Апарату Верховної Ради України, gm@natsionalny.kiev.ua, hr@natsionalny.kiev.ua, sb@natsionalny.kiev.ua, savenok@natsionalny.kiev.ua, zarplata@natsionalny.kiev.ua, kovdania@natsionalny.kiev.ua , lidia@natsionalny.kiev.ua по всіх папках в цих скриньках (отримані, надіслані, збережені, видалені листи) з їх технічними атрибутами - дата, час отримання, прочитання, пересилання, видалення.

В судовому засіданні 30.01.2023 року представник відповідача - адвокат Фесун Н.В. заявив клопотання про долучення доказів до матеріалів справи та клопотання про допит свідка в режимі відеоконференції.

Протокольними ухвалами Печерського районного суду м. Києва від 30.01.2023 року приєднано до матеріалів справи відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, аудіозапис телефонної розмови позивача та керівника служби безпеки відповідача, письмові пояснення; відмовлено у задоволенні клопотання про допит свідка в режимі відео конференції, відмовлено у розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження, та, у зв`язку із витребуванням доказів, на підставі п. 4 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 15.05.2023 року.

09.02.2023 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача - адвоката Фесуна Н.В. надійшло клопотання про допит свідка в режимі відеоконференції.

15.05.2023 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача - адвоката Фесуна Н.В. надійшла заява про відкладення розгляду справи.

15.05.2023 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Сапегіна В.В. надійшла заява про проведення судового засідання, призначеного на 15.05.2023 року, без фіксування технічними засобами.

15.05.2023 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від позивача надійшла заява про проведення судового засідання, призначеного на 15.05.2023 року, без фіксування технічними засобами.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 15.05.2023 року, у зв`язку із задоволенням клопотання представника відповідача, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 15.08.2023 року.

15.05.2023 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача - адвоката Фесуна Н.В. надійшла заява, яка була передана головуючому судді 16.05.2023 року, про надання додаткового часу для отримання письмових пояснень свідка ОСОБА_3

16.05.2023 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника ДП «ГК «Національний» - адвоката Фесуна Н.В. надійшло клопотання про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.

18.05.2023 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача - адвоката Фесуна Н.В. надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи нотаріально посвідчених письмових пояснень начальника служби охорони ДП «ГК «Національний» ОСОБА_6.

19.05.2023 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача - адвоката Фесуна Н.В. надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії адвокатського запиту, відповіді АТ «Укрпошта».

25.07.2023 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Сапегіна В.В. надійшли заперечення на клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

25.07.2023 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Сапегіна В.В. надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи роздруківки з профілю щодо листування з ОСОБА_4 та допит в якості свідка ОСОБА_4

25.07.2023 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Сапегіна В.В. надійшли заперечення на клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

14.08.2023 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача- адвоката Кривенди М.В. надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено, що позивачем не доведено факт вручення роботодавцю власноруч написаної заяви; про бажання продовжувати перебувати у трудових відносинах з ДП «ГК «Національний», існування особистого волевиявлення та бажання надалі працювати після 14.03.2022 року у ДП «ГК «Національний», також представник відповідача зертає увагу на те, що позивачем не надано суду належних доказів, які б підтверджували, що ним після 04.03.2022 року дійсно виконувалася робота; позивач наводить взаємовиключні пояснення: з одного боку він вказує, що продовжував виконувати трудові обов`язки, а з іншого - вказує, що з 28.02.2023 року вступив до лав Збройних сил України, робота в яких передбачає повну зайнятість. Крім того, представник відповідача вважає, що відсутні правові підстави для стягнення моральної шкоди.

14.08.2023 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача- адвоката Сапегіна В.В. надійшла заява про збільшення позовних вимог.

15.08.2023 року справу знято зі складу у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги у м. Києві, та судове засідання призначено на 23.11.2023 року.

24.08.2023 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача - адвоката Кривенди М.В. надійшли заперечення на заяву про збільшення позовних вимог, в якій зазначено, що позивач звернувся із заявою про збільшення позовних вимог поза межами процесуального строку, визначеного п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України.

23.11.2023 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача - адвоката Кривенди М.В. надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено, що позивачем не надано доказів направлення на електронну адресу ДП «ГК «Національний» належним чином засвідченої заяви від 02.03.2022 року та доказів її отримання. Крім того, представник відповідача просить поновити строк на подачу доказів, а саме: заяви позивача від 21.02.2022 року про звільнення, копії книги реєстрації вхідної кореспонденції.

В судовому засіданні 23.11.2023 року в якості свідка було допитано бухгалтера ДП «ГК «Національний» ОСОБА_5 , яка повідомила, що з початком війни підприємство працювало в дистанційному режимі, а після деокупації м. Києва з моменту початку роботи в очному режимі, їй на стіл поклали заяву позивача про звільнення. Під час дистанційної роботи працівники спілкувалися з керівництвом через месенджери Вайбер, Телеграм та електронною поштою. Нею надавалися документи для нарахування заробітної плати в кінці лютого 2022 року, розраховували заробітну плату 04.03.2022 року, а 03.04.2022 року позивач написав їй особисто про відкликання своєї заяви про звільнення. Після отримання у месенджер та на корпоративну електронну пошту заяви позивача про відкликання заяви про звільнення, вона повідомила у телефонному режимі свого керівника -головного бухгалтера, яка не надала розпоряджень, оскільки не бачила цієї заяви. На момент звільнення позивача з ним був проведений остаточний розрахунок, після звільнення позивач на роботу не з`являвся. Крім того, свідок зазначила, що про надання відпустки був загальний наказ, окремої заяви про надання відпустки ОСОБА_1 не надавав, працівників з наказом про надання відпустки не ознайомлювали. У 2021 році були накази про віддалену роботу, які, зокрема, стосувалися і ОСОБА_1 . Також свідок повідомила, що табелі надаються автоматично, працівник повинен прийти і поставити підпис в розрахунковому листі, ОСОБА_1 не підписався.

Протокольними ухвалами Печерського районного суду м. Києва від 23.11.2023 року приєднано до матеріалів справи клопотання представника відповідача про відшкодування витрат на правничу допомогу, відповіді на адвокатський запит, задоволено клопотання представника позивача про виклик та допит в якості свідка ОСОБА_4 ; задоволено клопотання представника відповідача про долучення додаткових пояснень; відмовлено у долученні до матеріалів справи заяви про збільшення позовних вимог; відмовлено у долучені до матеріалів справи клопотання представника відповідача про приєднання письмових пояснень ОСОБА_6 ; клопотання представника відповідача про надання додаткового часу для надання додаткових пояснень ОСОБА_3 залишено без розгляду, та, на підставі ч. 2 ст. 240 ЦПК України, в судовому засіданні оголошена перерва до 20.12.2023 року.

В судове засідання 20.12.2023 року з`явились позивач та представник позивача. Представник відповідача в судове засідання 20.12.2023 року не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином в порядку ч. 3 ст. 240 ЦПК України, про що свідчить наявна в матеріалах справи розписка.

Оскільки, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Вислухавши вступне слово позивача, представника позивача, представника відповідача, пояснення свідка, дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Суд встановив, що ОСОБА_1 07.12.2015 року був прийнятий на посаду провідного інженера з комп`ютерних систем до ДП «ГК «Національний» (том 1, а. с. 21-23).

Відповідно до наказу ДП «ГК «Національний» № 242-к від 01.10.2021 року ОСОБА_1 , провідного інженера з комп`ютерних систем інженерно-технічної служби переведено на посаду начальника служби інформаційних технологій та телекомунікацій, з посадовим окладом 25 000,00 грн на місяць з 01.10.2021 року (том 1, а.с.18).

21.02.2022 року ОСОБА_1 подав до ДП «ГК «Національний» заяву про звільнення за власним бажанням.

Наказом ДП «ГК «Національний» № 57-к від 28.02.2022 року ОСОБА_1 надано відпустку без збереження заробітної плати за згодою сторін на період дії карантину (том 1, а. с. 24-25).

02.03.2022 року ОСОБА_1 подав заяву про відкликання заяви про звільнення за власним бажанням від 21.02.2022 року (том 1, а. с. 32).

Наказом ДП «ГК «Національний» № 58-к від 04.03.2022 року ОСОБА_1 звільнено з роботи на підставі ст. 38 КЗпП Країни за власним бажанням (том 1, а. с. 40).

Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною першою статті 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Так, КЗпП України визначає механізм захисту трудових прав працівників, що включає в себе, зокрема, право на працю, та визначає способи захисту прав працівників.

При цьому КЗпП України визначає можливість працівнику оскаржити наказ про його звільнення.

Відповідно до ст. 5-1 КЗпП України, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

У п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (ст. ст. 38, 39), з ініціативи роботодавця (ст. ст. 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (ст. 45).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

За змістом ст. 38 КЗпП України, сторони трудового договору вправі домовитися про будь-який строк звільнення після подання працівником заяви про це в межах двотижневого строку. За наявності домовленості працівника можна звільнити навіть у день подачі заяви про звільнення.

Отже, роботодавець, при звільненні за ст. 38 КЗпП України, вправі звільнити працівника з займаної посади на його прохання раніше двотижневого строку, без зазначення причин, але з зазначенням дати звільнення.

У п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

Порядок звільнення - певна процедура, яка передбачає послідовність дій сторін трудового договору, спрямованих на його припинення, а тому залежить від того, хто виступає ініціатором розірвання трудових відносин.

Якщо ініціатива припинення трудового договору належить працівникові, то він подає заяву на ім`я власника або уповноваженого ним органу про своє бажання звільнитися з роботи.

Пропозиція (ініціатива) про припинення трудового договору за ст. 38 КЗпП України повинна виходити від працівника. З ініціативи працівника може бути припинено як трудовий договір, укладений на невизначений строк, так і строковий трудовий договір. Припинення трудового договору за п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України передбачає попередження про звільнення від працівника за два тижні до звільнення.

Пропозиція (ініціатива) про припинення трудового договору за п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України можуть бути викладені як в письмовій, так і в усній формі. Якщо працівник подає письмову заяву про припинення трудового договору, то в ній мають бути зазначені прохання звільнити його за його ініціативою і дата звільнення. Саме ж оформлення припинення трудового договору за ініціативою працівника має здійснюватися лише в письмовій формі. У наказі (розпорядженні) і трудовій книжці зазначаються підстава звільнення за угодою сторін з посиланням на п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Ураховуючи наведене та виходячи з того, що позивач у своїй позовній заяві зазначав фактичні обставини, які складають підставу позову, а саме: 21.02.2022 року він подав до ДП «ГК «Національний» заяву про звільнення за власним бажанням - з 04.03.2022 року, згідно з наказом ДП «ГК «Національний» № 58-к від 04.03.2022 року його було звільнено з посади згідно з поданою заявою від 21.02.2022 року, у строк, про який просив працівник - з 04.03.2022 року та вказані обставини визнані відповідачем, суд дійшов висновку, що відповідач, задовольнивши заяву позивача про звільнення його з 04.03.2022 року, розірвав трудовий договір у строк, про який просив працівник у своїй заяві, а тому відсутні підстави для застосування ч. 2 ст. 38 КЗпП України.

Крім того, позивачем не доведено, що після закінчення строку попередження про звільнення він виконував свої трудові обов`язки, що також підтвердила в своїх показаннях допитана у якості свідка ОСОБА_5 , яка зазначила, що позивач на роботу не з`являвся. При цьому суд бере до уваги, що ОСОБА_1 з 28.02.2022 року вступив до лав Збройних сил України, що очевидно викликає сумнів у виконанні ним трудових обов`язків з 28.02.2022 року.

Судом не встановлено, що станом на момент складання заяви про звільнення з власної ініціативи було відсутнє відповідне волевиявлення позивача про припинення трудового договору за зазначеною підставою, наступна зміна власного рішення позивача не впливає на чинність поданої ним заяви.

Ураховуючи викладене, працівник не має безумовного права на відкликання поданої ним заяви про звільнення за власним бажанням протягом двотижневого строку. Роботодавець вправі звільнити особу до закінчення строку попередження, оскільки вказаний строк є гарантією для роботодавця для запрошення та працевлаштування на роботу іншого працівника, а не гарантією для залишення працівника, який подав заяву про звільнення з роботи за власним бажанням.

Крім того, звернувшись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 не просить скасувати наказ про його звільнення, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову в частині поновлення працівника на роботі. Чинність наказу про звільнення працівника з роботи виключає можливість видання наказу про поновлення на роботі працівника, оскільки не скасована підстава, згідно з якої працівник був звільнений.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як визначено у ч. 2 ст. 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Відмова у задоволенні позовної вимоги про поновлення працівника на роботі є підставою для відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів (п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України); приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (п. 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України).

Отже, моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначав про те, що неправомірні дії відповідача завдали йому моральної шкоди, яка підлягає стягненню на його користь.

Судом не встановлювалася обставина правомірності наказу ДП «ГК «Національний» № 58-к від 04.03.2022 року про звільнення ОСОБА_1 з роботи на підставі ст. 38 КЗпП Країни, тому, оскільки позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди є похідними від позовних вимог про скасування наказу про звільнення, позов у цій частині задоволенню не підлягає.

Аналізуючи викладене, суд вважає, що підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ДП «ГК «Національний» про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, відсутні.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення невиплаченої заробітної плати, то такі підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 4 Закону України «Про відпустки», одним із видів відпустки є відпустка без збереження заробітної плати.

Статтею 25 Закону України «Про відпустки» визначено відпустки без збереження заробітної плати за бажанням працівника, що надаються в обов`язковому порядку.

Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України «Про відпустки», за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 30 календарних днів на рік.

Встановлено, що наказом ДП «ГК «Національний» № 57-к від 28.02.2022 року ОСОБА_1 надано відпустку без збереження заробітної плати за згодою сторін на період дії карантину.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що заяви про надання йому відпустки без збереження заробітної плати він не писав, про ознайомлення із зазначеним наказом не підписувався.

Під час судового розгляду, зокрема, з показань свідка ОСОБА_5 , встановлено, що на підприємстві був загальний наказ про надання відпустки, окремої заяви ОСОБА_1 не надавав, працівники наказ про надання відпустки не підписували.

Отже, обставина неправомірності видання наказу про надання ОСОБА_1 відпустки без збереження заробітної плати є доведеною, відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення невиплаченої частини заробітної плати за 28.02.2022 року, 01.03.2022 року, 02.03.2022 року, 03.03.2022 року у розмірі 5 866,57 грн (1 240,22 грн. - за 28.02.2022 року + 4 626,35 грн. (1 542,11 грн. * 3) - за 01.03.2022 року - 03.03.2022 року) підлягають задоволенню. Вимога про стягнення невиплаченої частини заробітної плати за 04.03.2022 року не підлягає задоволенню, оскільки із зазначеної дати ОСОБА_1 був звільнений.

Згідно ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як визначено у ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, суд вважає недоведеними позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача невиплаченої частини заробітної плати за 2 робочі дні у лютому 2022 року, а саме: за 24.02.2022 року, 25.02.2022 року, оскільки докази про виконання посадових обов`язків у ці дні в матеріалах справи відсутні. Також обставину відсутності позивача у ці дні на робочому місці підтвердила свідок ОСОБА_5 .

Отже позов підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 3, 11, 15, 16, 23 Цивільного кодексу України, ст. ст. 5-1, 36, 38, 223, Кодексу законів про працю України, ст. ст. 4, 25, 26 Закону України «Про відпустки», ст. ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-82, 133-141, 259, 263-265, 273, 351, 353, 355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Готельний комплекс «Національний» Управління справами апарату Верховної Ради України про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Готельний комплекс «Національний» Управління справами апарату Верховної Ради України на користь ОСОБА_1 невиплачену частину заробітної плати за 28.02.2022 року, 01.03.2022 року, 02.03.2022 року, 03.03.2022 року у розмірі 5 866 (п`ять тисяч вісімсот шістдесят шість) грн. 57 коп.

В іншій частині позову - відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Державне підприємство «Готельний комплекс «Національний» Управління справами апарату Верховної Ради України, адреса: 01021, м. Київ, вул. Липська, 5, ЄДРПОУ 05907265.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 15.01.2024 року.

Суддя І.В. Григоренко