Рішення

від 10.06.2024 по справі 279/5240/18

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2024 року м. Житомир справа № 279/5240/18

категорія 112050000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Гуріна Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Квартирно-експлуатаційного відділу м.Житомира, Коростенського гарнізону Військової частини НОМЕР_1 , третя особа - виконавчий комітет Коростенської міської ради Житомирської області, про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії, скасування рішень,

встановив:

До Коростенського міськрайонного суду Житомирської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Квартирно-експлуатаційного відділу м.Житомир, Коростенського гарнізону військової частини НОМЕР_1 , третя особа - виконавчий комітет Коростенської міської ради Житомирської області, в якому просять:

- визнати дії Квартирно експлуатаційного відділу міста Житомира щодо невключення в список розподілу житлової площі, для постійного проживання військовослужбовців Коростенського гарнізону ОСОБА_1 та членів його сім`ї неправомірними;

- зобов`язати Квартирно експлуатаційний відділ міста Житомира розглянути питання надання ОСОБА_1 та членам його сім`ї житлової площі для постійного проживання в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , внісши його до списку розподілу житлової площі для постійного проживання військовослужбовців Коростенського гарнізону;

- скасувати рішення Житлової комісії Коростенського гарнізону від 17.03.2016 та 25.05.2016, з підстав протиправності вказаних рішень на думку позивачів.

18.11.2018 ухвалою судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до квартирно-експлуатаційного відділу міста Житомира, Коростенського гарнізону, третя особа - виконавчий комітет Коростенської міської ради Житомирської області про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії та скасування рішення - передано на розгляд за підсудністю до Богунського районного суду міста Житомира.

26.02.2020 рішенням Богунського районного суду міста Житомира, яке постановою Апеляційного суду Житомирської області від 01.07.2020 залишено без змін, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Квартирно-експлуаційного відділу м.Житомира, Коростенського гарнізону, третя особа виконавчий комітет Коростенської міської ради Житомирської області про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії, скасування рішення.

Ухвалою Верховного Суду від 10.08.2022 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. рішення Богунського районного суду м.Житомира від 26.02.2020 та постанову Житомирського апеляційного суду від 01.07.2020 скасовано. Провадження у справі №279/5240/18 закрито. Повідомлено ОСОБА_1 , що розгляд цієї справи віднесений до юрисдикції адміністративного суду. Роз`яснено ОСОБА_1 право звернутись до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.10.2022 справу №279/5240/18 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Квартирно-експлуатаційного відділу м.Житомира, Коростенського гарнізону військової частини НОМЕР_1 , третя особа - виконавчий комітет Коростенської міської ради Житомирської області, про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії, скасування рішення передано для продовження розгляду до Житомирського окружного адміністративного суду.

Відповідно до витягу із протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 07.11.2022 головуючим суддею для розгляду адміністративної справи №279/5240/18 визначено суддю Гуріна Д.М.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 14.11.2022 прийнято до спрощеного позовного провадження адміністративну справу №279/5240/18 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Квартирно-експлуатаційного відділу м.Житомир, Коростенського гарнізону військової частини НОМЕР_1 , третя особа - виконавчий комітет Коростенської міської ради Житомирської області, про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії, скасування рішень.

05.12.2022 на адресу суду від відповідача - Квартирно-експлуатаційного відділу м.Житомира надійшов відзив на адміністративний позов (Том №2 а.с.165-169) відповідно до якого відповідач заперечує проти заявлених вимог та просить відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування відзиву відповідач вказує, що позивач фактично штучно погіршив свої житлові умови, що саме по собі позбавляє позивача можливості перебувати на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов протягом 5 років з моменту погіршення житлових умов (ст.35 Житлового кодексу УРСР). До списків розподілу житлової площі позивач не був включений на підставі заяви про відмову здати однокімнатну квартиру. Крім того, у 2016 році колишню дружину позивача виключено з черги на поліпшення житлових умов, у вказаній черзі залишено лише позивача та його доньку (Том №2 а.с.190).

16.12.2022 від позивача ОСОБА_1 надійшла на адресу суду заява про розгляд справи за участю сторін вх. №64396/22.

Крім того, 16.12.2022 від позивача ОСОБА_1 надійшли на адресу суду пояснення щодо заявлених вимог в яких позивач вказує, що він не писав в заяві від 28.02.2016, що бажає отримати грошову компенсацію за належну йому квартиру від МОУ. У заяві вказано, що позивач бажав би отримати якусь компенсацію за недоотримані квадратні метри. Заяви про отримання грошової компенсації він не писав. Позивач зазначив у поясненнях також те, що він хотів обрати квартиру із запропонованих йому варіантів. Крім того, позивач вказав, що Комісія неправильно розглянула його заяву, оскільки він не відмовлявся від отримання двокімнатної квартири у зв`язку з небажанням здавати однокімнатну квартиру.

19.12.2022 на адресу суду від відповідача - Коростенського гарнізону Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на адміністративний позов відповідно до якого відповідач заперечує проти заявлених вимог та просить відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування відзиву відповідач вказує, що 17.01.2001 ОСОБА_1 було поставлено на квартирний облік та під час проходження позивачем військової служби йому було виділено однокімнатну квартиру. 07.11.2002 ОСОБА_1 виписався з вказаної квартири, яку згодом приватизували у рівних долях його дружина та донька, позивач участі у приватизації не брав, однак пізніше позивач знову прописався у вказаній квартирі. На думку відповідача, позивач мав умисел незаконної приватизації квартири. Відповідно до списку військовослужбовців які потребують поліпшення житлових умов та перебувають на обліку у Коростенському гарнізоні в/ч НОМЕР_1 , позивач станом на сьогодні має статус особи яка перебуває на вищезазначеному обліку, а саме: є другим у списку відповідно до порядку визначення черговості громадянам житлових приміщень. Тобто право на поліпшення житлових умов позивача (позивачів) не порушено, рішення по відмову у наданні грошової компенсації на засіданні комісії не приймалось (Том №2 а.с.183-184, 188).

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 27.12.2022 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін - відмовлено, продовжено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

22.02.2023 на адресу суду від ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення (Том №2 а.с.212-214), відповідно до змісту яких позивач вказує, що перебував на черзі на поліпшення житлових умов, мав право на отримання компенсації за недостатні квадратні метри. Крім того, позивач стверджує, що мав право на отримання двокімнатної квартири на вищому поверсі. Позивач стверджує, що у своїй заяві від 28.02.2016 він не писав, що відмовляється здавати свою однокімнатну квартиру на заміну двокімнатної чи іншого службового житла, зазначив, що відсутні будь які докази, що йому пропонували двокімнатну квартиру.

14.03.2023 на адресу суду від позивача ОСОБА_1 надійшли заперечення на відзив Квартирно-експлуатаційного відділу м.Житомира (Том №2 а.с.221-223), в яких позивач вказав, що перебував на квартирному обліку, під час проходження військової служби йому було виділено однокімнатну квартиру в АДРЕСА_2 без зняття з квартирного обліку. Оскільки вказана квартира не була службовою вона була приватизована дружиною позивача та його донькою в рівних долях, позивач не заперечує, що участі у приватизації вказаної квартири не брав. У березні 2016 року Квартирно-експлуатаційним відділом м.Житомира був розроблений Список розподілу житлової площі для постійного проживання військовослужбовців Коростенського гарнізону відповідно до загальної та пільгових черг, однак позивач зазначає, що ні він ні члени його родини до списку розподілу житлової площі для постійного проживання включені не були. Позивач також у запереченнях на відзив вказує, що повністю заперечує проти доводів відповідача - Квартирно-експлуатаційного відділу міста Житомир, викладених у відзиві щодо того, що позивач штучно погіршив свої житлові умови, доказів на підтвердження цих доводів відповідачем не надано. Крім того, позивач ОСОБА_1 заперечує проти доводів відзиву стосовно того, що він начебто звернувся до голови житлової комісії Коростенського гарнізону з письмовою заявою про відмову від здачі однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2 та отримувати 2-х кімнатну квартиру у зв`язку з тим, що має бажання отримати грошову компенсацію за недоотримані квартирні метри від МО України. ОСОБА_1 не заперечує, що звертався з заявою, однак у ній він просив про отримання компенсації (у заяві не вказано, що саме грошової компенсації) за недостатні квадратні метри, жоден з інших документів, які вимагаються чинним законодавством для отримання грошової компенсації, він не подавав ані до житлової комісії, ані до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Житомира. З огляду на вказане, позивач вважає, що заява про грошову компенсацію вважається не поданою, оскільки не відповідала нормам чинного законодавства через не надання необхідних документів. Позивач ОСОБА_1 повністю підтримує заявлені ним вимоги та просить їх задовольнити з підстав, що зазначені у позовній заяві та в запереченнях на відзив.

Третя особа не скористалась, наданим їй ст.165 Кодексу адміністративного судочинства, правом на подання заперечень на позов чи відзиви.

Відповідно до положень частини 5 статті 262, частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 05.08.1982 по 06.01.2005 проходив військову службу в Збройних Силах України.

У зв`язку з реорганізацією Збройних Сил України відповідно до наказу Міністра оборони України №724 ОСОБА_1 був звільнений з військової служби в запас за підпунктом «в» пункту 67 (у зв`язку зі скороченням штатів) Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України з правом носіння військової форми одягу.

Через відсутність житла позивач ОСОБА_1 та члени його сім`ї: дружина ОСОБА_3 та донька ОСОБА_2 17.01.2001 були поставлені на квартирний облік у Коростенському гарнізоні.

Під час проходження військової служби позивачу ОСОБА_1 на склад сім`ї 3 чоловік було виділено однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 загальною площею 27,5 кв.м., без зняття з квартирного обліку.

Вказана квартира не була службовою, що підтверджується ордером на житлове приміщення №118 серії ДВ від 11.11.1998 (Том №1 а.с.24) і в грудні 2002 року була приватизована членами сім`ї позивача, а саме: дружиною ОСОБА_3 та донькою ОСОБА_2 в рівних долях. Позивач ОСОБА_1 участі в приватизації квартири не брав. Дана обставина підтверджується копією свідоцтва від 27.12.2002 (Том №1 а.с.17).

У березні 2016 року відповідачем - Квартирно-експлуатаційним відділом м.Житомира відповідно до вимог п.4.4 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, яка затверджена наказом Міністерства оборони України №737 від 30.11.2011 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 10.01.2012 за №24/20337 (далі - Інструкція) був розроблений список розподілу житлової площі для постійного проживання військовослужбовців Коростенського гарнізону відповідно до загальної та пільгової черг, що підтверджується відповіддю КЕВ м.Житомира за №3890 від 27.07.2018 (Том №1 а.с.14-15).

Позивач ОСОБА_1 та члени його сім`ї: дружина ОСОБА_3 та донька ОСОБА_2 до списку розподілу житлової площі для постійного проживання включені не були, що підтверджується листом КЕВ м.Житомира №3890 від 27.07.2018 (Том №1 а.с.14-15 та витягом з протоколу №26 від 17.03.2016 (Том №1 а.с.30-34).

У 2018 році представника позивача (адвоката) повідомлено листом від 27.07.2018 №3890 (Том №1 а.с.14-15) про те, що позивач не був включений до списку розподілу житлової площі для постійного проживання через те, що 28.02.2016 подав заяву (Том №1 а.с.23) про те, що відмовляється здавати однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 загальною площею 27,5 кв.м., оскільки бажає отримати компенсацію за недостаючі квадратні метри.

На думку позивачів, їх та ОСОБА_3 безпідставно та незаконно не було включено до списку розподілу житлової площі для постійного проживання, що слугувало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Під час проходження військової служби капітан ОСОБА_1 у 1995 році на склад сім`ї 1 людина отримав однокімнатну квартиру з фонду МО України жилою площею 13,70 кв.м. (загальною 27,5 кв.м.) за адресою: АДРЕСА_2 для постійного проживання.

13.07.1996 ОСОБА_1 одружився та у 1997 році народилась його донька ОСОБА_2 . У 2000 році ОСОБА_1 до себе у вищезазначену квартиру прописав дружину та доньку.

З 17.01.2001 ОСОБА_1 зі складом сім`ї три особи був зарахований на загальний та позачерговий квартирний облік житловою комісією Коростенського гарнізону, як сім`я яка потребує поліпшення житлових умов.

07.11.2002 ОСОБА_1 виписується з вище зазначеної квартири, після чого, відповідно до свідоцтва на право власності від 27.12.2002 дана квартира була приватизована його дружиною ОСОБА_3 та донькою ОСОБА_2 у рівних долях, а гр. ОСОБА_1 участі в приватизації квартири не брав.

16.01.2003 ОСОБА_1 приписується знову до вказаної квартири.

Фактично ОСОБА_1 штучно погіршив свої житлові умови, що в свою чергу тягне за собою неможливість перебування на обліку потребуючих поліпшення житлових умов протягом п`яти років з моменту погіршення житлових умов (ст.35 Житлового Кодексу УРСР).

Дані обставини також були встановлені Коростенським міськрайонним судом Житомирської області у цивільній справі №279/1566/17, порушеної за позовом ОСОБА_1 за аналогічними вимогами.

На початку 2016 року у Коростенському гарнізоні планувався розподіл житла у будинку АДРЕСА_1 , у даному будинку розподілялись двокімнатні та трикімнатні квартири.

На склад сім`ї ОСОБА_1 (троє чоловік) належала лише однокімнатна квартира і з метою з`ясування бажання ОСОБА_1 щодо можливості отримання житла в даному будинку йому було запропоновано письмово висловити свої бажання.

28.02.2016 ОСОБА_1 звернувся з письмовою заявою до голови житлової комісії Коростенського гарнізону про те, що він відмовляється здавати однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 та отримувати двокімнатну квартиру у зв`язку з тим, що має бажання отримати грошову компенсацію за недоотримані квартирні метри від МО України (Том №1 а.с.23).

Відповідно з витягів із протоколів засідання житлової комісії Коростенського гарнізону від 17.03.2016 №26 та від 25.05.2016 №31 під час розподілу житлової площі (23-х квартир в новопобудованому будинку за адресою: АДРЕСА_1 ) між військовослужбовцями та членами їх сімей, які перебували на загальному та позачерговому квартирному обліку, ОСОБА_1 (згідно списку обліку: загальна черга під №5, позачергова під №1) на підставі вище зазначеної письмової заяви до списків розподілу житлової площі включений не був (Том №1 а.с.26-34).

З витягу із протоколу засідання житлової комісії Коростенського гарнізону від 29.12.2016 №39 у зв`язку зі зміною сімейного стану комісія вирішила зняти з квартирного обліку колишню дружину позивача ОСОБА_3 та згідно бажання доньки залишитись з батьком, комісія вирішила ОСОБА_1 залишити на квартирному обліку в Коростенському гарнізоні зі складом сім`ї дві особи.

Відповідно до абзаців першого та четвертого пункту 1 статті 12 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі - Закон №2011-ХІІ) держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.

Пунктом 9 статті 12 Закону №2011-ХІІ військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас за станом здоров`я або якщо вони на час звільнення мають вислугу військової служби не менше 20 років, або у відставку, а також у зв`язку зі скороченням штатів чи проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості їх використання на військовій службі, залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки і відповідних квартирно-експлуатаційних органах та користуються правом позачергового одержання житла. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Військовослужбовці, які набули право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", залишаються на такому обліку та користуються правом позачергового одержання житла.

Абзацом другим пункту 9 статті 12 Закону №2011-ХІІ встановлено, що у разі смерті особи, звільненої з військової служби в запас або у відставку на підставах, зазначених у абзаці першому цієї частини, яка відповідно до законодавства мала право на першочергове (позачергове) одержання житла, її сім`я зберігає право на одержання житла в тому самому порядку.

Відповідно до наказу MO України від 19.06.2014 №401 Про затвердження Змін до Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 30.11.2011 №737, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.01.2012 за №24/20337 (зі змінами), виклавши її в новій редакції, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.2014 за №788/25565 (далі - Інструкція):

Пунктом 1.3 Інструкції встановлено, що забезпечення жилими приміщеннями здійснюється шляхом:

- надання службових жилих приміщень військовослужбовцям;

- надання для постійного проживання один раз протягом усього часу проходження військової служби жилого приміщення новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб військовослужбовцям та особам, звільненим з військової служби, які перебувають на квартирному обліку за останнім місцем проходження військової служби;

- надання за згодою військовослужбовця кредиту або грошової компенсації за належне йому для отримання жиле приміщення;

- участі військовослужбовців та членів їх сімей у державних цільових програмах забезпечення громадян доступним житлом відповідно до законодавства (за їх бажанням);

- надання жилої площі у гуртожитках курсантам і військовослужбовцям та працівникам ЗС України;

- надання місць у спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі;

- оренди жилого приміщення військовослужбовцям офіцерського складу.

Пунктом 1.6 Інструкції встановлено, що з метою дотримання вимог чинного законодавства під час ведення обліку військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, розподілу жилої площі, призначеної для постійного проживання, участі в розподілі службового жилого приміщення та контролю за використанням жилого приміщення в органах військового управління, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях (далі - військові частини), гарнізонах створюються житлові комісії.

Згідно з п.1.9 Інструкції жилі приміщення, які звільняються військовослужбовцями та особами, звільненими з військової служби у зв`язку з наданням їм іншого жилого приміщення за рахунок фондів МО України, незалежно від належності будинків розподіляються між військовослужбовцями та особами, звільненими з військової служби, які потребують отримання жилого приміщення в цьому гарнізоні. Питання щодо статусу цих жилих приміщень (службове чи постійне) в МО України визначає Міністр оборони України, а у військовій частині НОМЕР_2 (щодо жилого фонду військової частини НОМЕР_2 ) - командир військової частини НОМЕР_2 .

У разі розірвання шлюбу на обліку разом із військовослужбовцем залишаються тільки члени його сім`ї, які за рішенням суду залишилися з ним, а у випадку, коли ці члени сім`ї повнолітні, - за їх письмовою заявою (п.2.10 Інструкції).

Інший з подружжя у разі, якщо він не є військовослужбовцем, з квартирного обліку у ЗС України знімається.

Згідно з п.4.1 Інструкції військовослужбовці та особи, звільнені з військової служби, які перебувають на квартирному обліку у ЗС України, забезпечуються жилими приміщеннями для постійного проживання в населеному пункті за місцем перебування їх на квартирному обліку згідно з чергою, яка визначається часом зарахування на квартирний облік осіб, що потребують поліпшення житлових умов (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень (додаток 10), або списків осіб, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень (додаток 11)).

Дозволяється на підставі рішення Міністра оборони України надавати додаткове жиле приміщення для постійного проживання в межах норми забезпеченості (за згодою в інших населених пунктах) військовослужбовцям та особам, звільненим з військової служби у запас або відставку, які перебувають на квартирному обліку як такі, що потребують поліпшення житлових умов та отримали житло від МО України або інших органів державної влади чи місцевого самоврядування за місцем проживання відповідно до вимог законодавства.

Пунктом 4.3 Інструкції встановлено, що жиле приміщення надається військовослужбовцям та особам, звільненим з військової служби, не менше рівня середньої забезпеченості громадян жилою площею у цьому населеному пункті, але не більше 13,65 квадратних метра жилої площі на одну особу, при цьому враховується жила площа у квартирі (будинку), яка знаходиться у приватній власності військовослужбовця або членів його сім`ї, якщо ними не використані житлові чеки.

Стосовно не включення позивачів та ОСОБА_3 до списків на розподіл жилої площі, суд зазначає наступне.

Як було вказано вище, ОСОБА_1 у 1995 році на склад сім`ї 1 людина отримав однокімнатну квартиру з фонду МО України жилою площею 13,70 кв.м. (загальною 27,5 кв.м.) за адресою: АДРЕСА_2 . однак не бажав її здавати, про що свідчить подана ним 28.02.2016 заява (Том №1 а.с.23).

Отже, ОСОБА_1 із двох можливих варіантів щодо квартирного розподілу обрав не здавати квартиру та отримати нову, а обрав компенсацію.

Таким чином, ОСОБА_1 виразив своє волевиявлення відносно квартири. Та оскільки він не мав наміру здавати однокімнатну квартиру, йому не могло бути виділено нову квартиру, оскільки це суперечить нормам п.1.9 Інструкції.

Крім того, відповідно до вимог п.4.10 Інструкції військовослужбовці (особи, звільнені з військової служби, та члени сімей військовослужбовців) які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов, за їх бажанням мають право отримати грошову компенсацію за належне їм для отримання жиле приміщення один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.

У разі використання військовослужбовцем (особою, звільненою з військової служби, та членами сім`ї військовослужбовця) права на приватизацію раніше наданого жилого приміщення у неповному обсязі загальна площа жилого приміщення, яке підлягає компенсації, зменшується на площу, яка була безоплатно передана з державного житлового фонду у приватну власність військовослужбовця (особи, звільненої з військової служби, та членів сім`ї військовослужбовця).

У разі отримання військовослужбовцем (особою, звільненою з військової служби) з державного житлового фонду жилого приміщення для постійного проживання, яке ним(и) не приватизоване, і його (їх) подальшого перебування на обліку громадян, які потребують поліпшенім житлових умов та/або включені до списку осіб, що мають право на першочергове чи позачергове отримання жилих приміщень, загальна площа житла, яка підлягає компенсації, зменшується на загальну площу житла, яка перебуває у користуванні військовослужбовця (особи, звільненої з військової служби, та членів сім`ї військовослужбовця).

З огляду на те, що ОСОБА_1 вже отримав квартиру у 1995 році, він не може отримати додатково другу квартиру, оскільки це суперечитиме нормам п.4.10 Інструкції та ч.1 ст.12 Закону №2011-ХІІ.

Щодо протиправного, на думку позивачів, їх виключення з квартирної черги, то суд зазначає, що наявними у матеріалах справи доказами вказані обставини не підтверджено.

Так, згідно з п.4.11 Інструкції на підставі аналізу черги квартирного обліку військовослужбовців ГКЕУ ЗС України під час планування видатків на наступний бюджетний період визначає щорічну потребу в коштах на виплату грошової компенсації у десятиденний строк після затвердження кошторису МО України ГКЕУ ЗС України проводить розподіл лімітів, передбачених на виплату грошової компенсації, між підпорядкованими КЕВ (КЕЧ) районів з урахуванням часу взяття військовослужбовців на квартирний облік та/ або включення їх до списку осіб, які мають право на першочергове чи позачергове отримання жилих приміщень, та кількості військовослужбовців, що перебувають на квартирному обліку у відповідному гарнізоні.

У десятиденний строк після отримання обсягів виділених лімітів на виплату грошової компенсації на відповідний рік начальник квартирно-експлуатаційного органу спільно з начальниками гарнізонів, які знаходяться у сфері його відповідальності, розподіляють виділені ліміти між гарнізонами з урахуванням часу взяття на квартирний облік та/або включення їх до списку осіб, які мають право на першочергове чи позачергове отримання жилих приміщень, та кількості військовослужбовців, що перебувають на квартирному обліку у відповідному гарнізоні.

Цей розподіл затверджується спільним рішенням начальника КЕВ (КЕЧ) району і начальників гарнізонів та оформлюється всіма її учасниками.

На підставі протоколу спільної наради гарнізонна житлова комісія не пізніше 20 календарних днів з дня його підписання проводить розподіл виділених на гарнізон коштів для виплати грошової компенсації між військовослужбовцями гарнізону, які виявили бажання отримати грошову компенсацію, складає списки бажаючих отримати цю компенсацію і подає їх до КЕВ (КЕЧ) району.

Доказами того, що позивачі залишилися в квартирній черзі є Список військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов (Том №2 а.с.190), що є необхідною умовою для отримання компенсації відповідно до положень п.4.11 Інструкції.

Суд зауважує, що позивач помилково ототожнює поняття "список на розподіл наявної житлової площі" та "список військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов".

Позивача не включено до списку на розподіл наявної житлової площі, оскільки він виявив бажання не отримати більшу житлову площу, а отримати компенсацію, у зв`язку з чим позивач залишився у списку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов.

Стосовно неподання повного пакету документів для отримання компенсації, то суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №728 затверджено Порядок визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення (далі - Порядок №728).

Пунктом 9 Порядку №728 встановлено, що Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, Адміністрація Держприкордонслужби, СБУ, ДСНС, Служба зовнішньої розвідки, Національна гвардія, Управління державної охорони, ДКА, Адміністрація Держспецзв`язку щороку протягом І кварталу після визначення загальної суми видатків на надання компенсації розподіляють її між військовими частинами, військовими комісаріатами та квартирно-експлуатаційними установами (організаціями), в яких ведеться облік військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, з урахуванням часу взяття військовослужбовців та членів їх сімей на такий облік та/або включення їх до списків осіб, які мають право на першочергове чи позачергове отримання жилих приміщень.

Згідно з пунктом 11 Порядку №728 для отримання грошової компенсації та визначення її остаточного розміру житловій комісії подаються такі документи: рапорт військовослужбовця (заява особи, звільненої з військової служби в запас або у відставку, або члена сім`ї, зазначеної в абзацах четвертому і п`ятому пункту 2 цього Порядку та нотаріально посвідчена згода членів його сім`ї на отримання компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, та інші документи.

Таким чином, відповідно до вимог п.4.11 Інструкції та п.9 Порядку №728, спочатку мають бути виділені кошти на виплату компенсації, і лише після інформування житловою комісією військовослужбовців, які виявили бажання отримати компенсацію, про надходження коштів до відповідної квартирно-експлуатаційної установи щодо надання та отримання грошової компенсації та визначення її остаточного розміру, такі військовослужбовці мають подати повний пакет документів, що визначений п.11 Порядку №728.

Частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідачами доведено правомірність оскаржуваного рішення, тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується у зв`язку з відмовою в задоволенні позову.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Квартирно-експлуатаційного відділу м.Житомир (вул.Донцова, 20, м.Житомир, 10014, код ЄДРПОУ 08492505), Коростенського гарнізону Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_5 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), третя особа - виконавчий комітет Коростенської міської ради Житомирської області (вул.Грушевського, 22, м.Коростень, Житомирська область, 11500, код ЄДРПОУ 04053507), про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії, скасування рішень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.М. Гурін