Постанова

від 18.11.2024 по справі 279/5240/18

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 279/5240/18

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гурін Д.М.

Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.

18 листопада 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Білої Л.М. Матохнюка Д.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року (ухвалене в м. Житомир) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомира, Коростенського гарнізону Військової частини НОМЕР_1 , третя особа: виконавчий комітет Коростенської міської ради Житомирської області про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії, скасування рішень,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомира, Коростенського гарнізону Військової частини НОМЕР_1 , третя особа: виконавчий комітет Коростенської міської ради Житомирської області про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії, скасування рішень.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

10.10.2024 року до суду від Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомира надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність її доводів.

Інші сторони своїм правом, передбаченим ст.ст. 300, 304 КАС України не скористались та не подали відзиви на апеляційну скаргу.

Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 18.09.2024 року, з урахуванням ст. 311 КАС України, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 у період з 05.08.1982 по 06.01.2005 проходив військову службу в Збройних Силах України.

У зв`язку з реорганізацією Збройних Сил України відповідно до наказу Міністра оборони України №724 ОСОБА_1 був звільнений з військової служби в запас за підпунктом «в» пункту 67 (у зв`язку зі скороченням штатів) Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України з правом носіння військової форми одягу.

Через відсутність житла позивач ОСОБА_1 та члени його сім`ї: дружина ОСОБА_3 та донька ОСОБА_2 17.01.2001 були поставлені на квартирний облік у Коростенському гарнізоні.

Під час проходження військової служби позивачу ОСОБА_1 на склад сім`ї 3 чоловік було виділено однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 27,5 кв.м., без зняття з квартирного обліку.

Вказана квартира не була службовою, що підтверджується ордером на житлове приміщення №118 серії ДВ від 11.11.1998 (Том №1 а.с.24) і в грудні 2002 року була приватизована членами сім`ї позивача, а саме: дружиною ОСОБА_3 та донькою ОСОБА_2 в рівних долях. Позивач ОСОБА_1 участі в приватизації квартири не брав. Дана обставина підтверджується копією свідоцтва від 27.12.2002 (Том №1 а.с.17).

У березні 2016 року відповідачем - Квартирно-експлуатаційним відділом м.Житомира відповідно до вимог п.4.4 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, яка затверджена наказом Міністерства оборони України №737 від 30.11.2011 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 10.01.2012 за №24/20337 (далі - Інструкція) був розроблений список розподілу житлової площі для постійного проживання військовослужбовців Коростенського гарнізону відповідно до загальної та пільгової черг, що підтверджується відповіддю КЕВ м.Житомира за №3890 від 27.07.2018 (Том №1 а.с.14-15).

Позивач ОСОБА_1 та члени його сім`ї: дружина ОСОБА_3 та донька ОСОБА_2 до списку розподілу житлової площі для постійного проживання включені не були, що підтверджується листом КЕВ м.Житомира №3890 від 27.07.2018 (Том №1 а.с.14-15 та витягом з протоколу №26 від 17.03.2016 (Том №1 а.с.30-34).

У 2018 році представника позивача (адвоката) повідомлено листом від 27.07.2018 №3890 (Том №1 а.с.14-15) про те, що позивач не був включений до списку розподілу житлової площі для постійного проживання через те, що 28.02.2016 подав заяву (Том №1 а.с.23) про те, що відмовляється здавати однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 27,5 кв.м., оскільки бажає отримати компенсацію за недостаючі квадратні метри.

Позивачі вважаючи, що їх безпідставно та незаконно не було включено до списку розподілу житлової площі для постійного проживання, звернулись до суду за захистом своїх порушених прав.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки в даному випадку ОСОБА_2 не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог, тому колегія суддів надає оцінку апеляційній скарзі ОСОБА_1 .

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Під час проходження військової служби капітан ОСОБА_1 у 1995 році на склад сім`ї 1 людина отримав однокімнатну квартиру з фонду МО України жилою площею 13,70 кв.м. (загальною 27,5 кв.м.) за адресою: АДРЕСА_2 для постійного проживання.

13.07.1996 ОСОБА_1 одружився та у 1997 році народилась його донька ОСОБА_2 . У 2000 році ОСОБА_1 до себе у вищезазначену квартиру прописав дружину та доньку.

З 17.01.2001 ОСОБА_1 зі складом сім`ї три особи був зарахований на загальний та позачерговий квартирний облік житловою комісією Коростенського гарнізону, як сім`я яка потребує поліпшення житлових умов.

07.11.2002 ОСОБА_1 виписується з вище зазначеної квартири, після чого, відповідно до свідоцтва на право власності від 27.12.2002 дана квартира була приватизована його дружиною ОСОБА_3 та донькою ОСОБА_2 у рівних долях, а гр. ОСОБА_1 участі в приватизації квартири не брав.

16.01.2003 ОСОБА_1 приписується знову до вказаної квартири.

Фактично ОСОБА_1 штучно погіршив свої житлові умови, що в свою чергу тягне за собою неможливість перебування на обліку потребуючих поліпшення житлових умов протягом п`яти років з моменту погіршення житлових умов (ст.35 Житлового Кодексу УРСР).

Дані обставини також були встановлені Коростенським міськрайонним судом Житомирської області у цивільній справі №279/1566/17, порушеної за позовом ОСОБА_1 за аналогічними вимогами.

На початку 2016 року у Коростенському гарнізоні планувався розподіл житла у будинку АДРЕСА_3 , у даному будинку розподілялись двокімнатні та трикімнатні квартири.

На склад сім`ї ОСОБА_1 (троє чоловік) належала лише однокімнатна квартира і з метою з`ясування бажання ОСОБА_1 щодо можливості отримання житла в даному будинку йому було запропоновано письмово висловити свої бажання.

28.02.2016 ОСОБА_1 звернувся з письмовою заявою до голови житлової комісії Коростенського гарнізону про те, що він відмовляється здавати однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 та отримувати двокімнатну квартиру у зв`язку з тим, що має бажання отримати грошову компенсацію за недоотримані квартирні метри від МО України (Том №1 а.с.23).

Відповідно з витягів із протоколів засідання житлової комісії Коростенського гарнізону від 17.03.2016 №26 та від 25.05.2016 №31 під час розподілу житлової площі (23-х квартир в новопобудованому будинку за адресою: АДРЕСА_3 ) між військовослужбовцями та членами їх сімей, які перебували на загальному та позачерговому квартирному обліку, ОСОБА_1 (згідно списку обліку: загальна черга під №5, позачергова під №1) на підставі вище зазначеної письмової заяви до списків розподілу житлової площі включений не був (Том №1 а.с.26-34).

З витягу із протоколу засідання житлової комісії Коростенського гарнізону від 29.12.2016 №39 у зв`язку зі зміною сімейного стану комісія вирішила зняти з квартирного обліку колишню дружину позивача ОСОБА_3 та згідно бажання доньки залишитись з батьком, комісія вирішила ОСОБА_1 залишити на квартирному обліку в Коростенському гарнізоні зі складом сім`ї дві особи.

Відповідно до абзаців першого та четвертого пункту 1 статті 12 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі - Закон №2011-ХІІ) держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.

Пунктом 9 статті 12 Закону №2011-ХІІ військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас за станом здоров`я або якщо вони на час звільнення мають вислугу військової служби не менше 20 років, або у відставку, а також у зв`язку зі скороченням штатів чи проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості їх використання на військовій службі, залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки і відповідних квартирно-експлуатаційних органах та користуються правом позачергового одержання житла. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Військовослужбовці, які набули право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", залишаються на такому обліку та користуються правом позачергового одержання житла.

Абзацом другим пункту 9 статті 12 Закону №2011-ХІІ встановлено, що у разі смерті особи, звільненої з військової служби в запас або у відставку на підставах, зазначених у абзаці першому цієї частини, яка відповідно до законодавства мала право на першочергове (позачергове) одержання житла, її сім`я зберігає право на одержання житла в тому самому порядку.

Відповідно до наказу MO України від 19.06.2014 №401 Про затвердження Змін до Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 30.11.2011 №737, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.01.2012 за №24/20337 (зі змінами), виклавши її в новій редакції, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.2014 за №788/25565 (далі - Інструкція):

Пунктом 1.3 Інструкції встановлено, що забезпечення жилими приміщеннями здійснюється шляхом:

- надання службових жилих приміщень військовослужбовцям;

- надання для постійного проживання один раз протягом усього часу проходження військової служби жилого приміщення новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб військовослужбовцям та особам, звільненим з військової служби, які перебувають на квартирному обліку за останнім місцем проходження військової служби;

- надання за згодою військовослужбовця кредиту або грошової компенсації за належне йому для отримання жиле приміщення;

- участі військовослужбовців та членів їх сімей у державних цільових програмах забезпечення громадян доступним житлом відповідно до законодавства (за їх бажанням);

- надання жилої площі у гуртожитках курсантам і військовослужбовцям та працівникам ЗС України;

- надання місць у спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі;

- оренди жилого приміщення військовослужбовцям офіцерського складу.

Пунктом 1.6 Інструкції встановлено, що з метою дотримання вимог чинного законодавства під час ведення обліку військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, розподілу жилої площі, призначеної для постійного проживання, участі в розподілі службового жилого приміщення та контролю за використанням жилого приміщення в органах військового управління, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях (далі - військові частини), гарнізонах створюються житлові комісії.

Згідно з п.1.9 Інструкції жилі приміщення, які звільняються військовослужбовцями та особами, звільненими з військової служби у зв`язку з наданням їм іншого жилого приміщення за рахунок фондів МО України, незалежно від належності будинків розподіляються між військовослужбовцями та особами, звільненими з військової служби, які потребують отримання жилого приміщення в цьому гарнізоні. Питання щодо статусу цих жилих приміщень (службове чи постійне) в МО України визначає Міністр оборони України, а у військовій частині НОМЕР_2 (щодо жилого фонду військової частини НОМЕР_2 ) - командир військової частини НОМЕР_2 .

У разі розірвання шлюбу на обліку разом із військовослужбовцем залишаються тільки члени його сім`ї, які за рішенням суду залишилися з ним, а у випадку, коли ці члени сім`ї повнолітні, - за їх письмовою заявою (п.2.10 Інструкції).

Інший з подружжя у разі, якщо він не є військовослужбовцем, з квартирного обліку у ЗС України знімається.

Згідно з п.4.1 Інструкції військовослужбовці та особи, звільнені з військової служби, які перебувають на квартирному обліку у ЗС України, забезпечуються жилими приміщеннями для постійного проживання в населеному пункті за місцем перебування їх на квартирному обліку згідно з чергою, яка визначається часом зарахування на квартирний облік осіб, що потребують поліпшення житлових умов (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень (додаток 10), або списків осіб, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень (додаток 11)).

Дозволяється на підставі рішення Міністра оборони України надавати додаткове жиле приміщення для постійного проживання в межах норми забезпеченості (за згодою в інших населених пунктах) військовослужбовцям та особам, звільненим з військової служби у запас або відставку, які перебувають на квартирному обліку як такі, що потребують поліпшення житлових умов та отримали житло від МО України або інших органів державної влади чи місцевого самоврядування за місцем проживання відповідно до вимог законодавства.

Пунктом 4.3 Інструкції встановлено, що жиле приміщення надається військовослужбовцям та особам, звільненим з військової служби, не менше рівня середньої забезпеченості громадян жилою площею у цьому населеному пункті, але не більше 13,65 квадратних метра жилої площі на одну особу, при цьому враховується жила площа у квартирі (будинку), яка знаходиться у приватній власності військовослужбовця або членів його сім`ї, якщо ними не використані житлові чеки.

Даючи оцінку доводам апелянта щодо протиправності дій відповідача стосовно не включення ОСОБА_3 до списків на розподіл жилої площі, колегія суддів зазначає наступне.

Як було зазначено вище, ОСОБА_1 у 1995 році на склад сім`ї 1 людина отримав однокімнатну квартиру з фонду МО України жилою площею 13,70 кв.м. (загальною 27,5 кв.м.) за адресою: АДРЕСА_2 . однак не бажав її здавати, про що свідчить подана ним 28.02.2016 заява (Том №1 а.с.23).

Отже, ОСОБА_1 із двох можливих варіантів щодо квартирного розподілу обрав не здавати квартиру та отримати нову, а обрав компенсацію.

Таким чином, ОСОБА_1 виразив своє волевиявлення відносно квартири. Та оскільки він не мав наміру здавати однокімнатну квартиру, йому не могло бути виділено нову квартиру, оскільки це суперечить нормам п.1.9 Інструкції.

Крім того, відповідно до вимог п.4.10 Інструкції військовослужбовці (особи, звільнені з військової служби, та члени сімей військовослужбовців) які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов, за їх бажанням мають право отримати грошову компенсацію за належне їм для отримання жиле приміщення один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.

У разі використання військовослужбовцем (особою, звільненою з військової служби, та членами сім`ї військовослужбовця) права на приватизацію раніше наданого жилого приміщення у неповному обсязі загальна площа жилого приміщення, яке підлягає компенсації, зменшується на площу, яка була безоплатно передана з державного житлового фонду у приватну власність військовослужбовця (особи, звільненої з військової служби, та членів сім`ї військовослужбовця).

У разі отримання військовослужбовцем (особою, звільненою з військової служби) з державного житлового фонду жилого приміщення для постійного проживання, яке ним(и) не приватизоване, і його (їх) подальшого перебування на обліку громадян, які потребують поліпшенім житлових умов та/або включені до списку осіб, що мають право на першочергове чи позачергове отримання жилих приміщень, загальна площа житла, яка підлягає компенсації, зменшується на загальну площу житла, яка перебуває у користуванні військовослужбовця (особи, звільненої з військової служби, та членів сім`ї військовослужбовця).

Враховуючи те, що ОСОБА_1 вже отримав квартиру у 1995 році, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що він не може отримати додатково другу квартиру, оскільки це суперечитиме нормам п.4.10 Інструкції та ч.1 ст.12 Закону №2011-ХІІ.

Щодо протиправного, на думку апелянта, його виключення з квартирної черги, то суд зазначає, що наявними у матеріалах справи доказами вказані обставини не підтверджено.

Так, згідно з п.4.11 Інструкції на підставі аналізу черги квартирного обліку військовослужбовців ГКЕУ ЗС України під час планування видатків на наступний бюджетний період визначає щорічну потребу в коштах на виплату грошової компенсації у десятиденний строк після затвердження кошторису МО України ГКЕУ ЗС України проводить розподіл лімітів, передбачених на виплату грошової компенсації, між підпорядкованими КЕВ (КЕЧ) районів з урахуванням часу взяття військовослужбовців на квартирний облік та/ або включення їх до списку осіб, які мають право на першочергове чи позачергове отримання жилих приміщень, та кількості військовослужбовців, що перебувають на квартирному обліку у відповідному гарнізоні.

У десятиденний строк після отримання обсягів виділених лімітів на виплату грошової компенсації на відповідний рік начальник квартирно-експлуатаційного органу спільно з начальниками гарнізонів, які знаходяться у сфері його відповідальності, розподіляють виділені ліміти між гарнізонами з урахуванням часу взяття на квартирний облік та/або включення їх до списку осіб, які мають право на першочергове чи позачергове отримання жилих приміщень, та кількості військовослужбовців, що перебувають на квартирному обліку у відповідному гарнізоні.

Цей розподіл затверджується спільним рішенням начальника КЕВ (КЕЧ) району і начальників гарнізонів та оформлюється всіма її учасниками.

На підставі протоколу спільної наради гарнізонна житлова комісія не пізніше 20 календарних днів з дня його підписання проводить розподіл виділених на гарнізон коштів для виплати грошової компенсації між військовослужбовцями гарнізону, які виявили бажання отримати грошову компенсацію, складає списки бажаючих отримати цю компенсацію і подає їх до КЕВ (КЕЧ) району.

Доказами того, що позивачі залишилися в квартирній черзі є Список військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов (Том №2 а.с.190), що є необхідною умовою для отримання компенсації відповідно до положень п.4.11 Інструкції.

Суд зауважує, що апелянт помилково ототожнює поняття "список на розподіл наявної житлової площі" та "список військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов".

Позивача не включено до списку на розподіл наявної житлової площі, оскільки він виявив бажання не отримати більшу житлову площу, а отримати компенсацію, у зв`язку з чим позивач залишився у списку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов.

Стосовно неподання повного пакету документів для отримання компенсації, то суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №728 затверджено Порядок визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення (далі - Порядок №728).

Пунктом 9 Порядку №728 встановлено, що Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, Адміністрація Держприкордонслужби, СБУ, ДСНС, Служба зовнішньої розвідки, Національна гвардія, Управління державної охорони, ДКА, Адміністрація Держспецзв`язку щороку протягом І кварталу після визначення загальної суми видатків на надання компенсації розподіляють її між військовими частинами, військовими комісаріатами та квартирно-експлуатаційними установами (організаціями), в яких ведеться облік військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, з урахуванням часу взяття військовослужбовців та членів їх сімей на такий облік та/або включення їх до списків осіб, які мають право на першочергове чи позачергове отримання жилих приміщень.

Згідно з пунктом 11 Порядку №728 для отримання грошової компенсації та визначення її остаточного розміру житловій комісії подаються такі документи: рапорт військовослужбовця (заява особи, звільненої з військової служби в запас або у відставку, або члена сім`ї, зазначеної в абзацах четвертому і п`ятому пункту 2 цього Порядку та нотаріально посвідчена згода членів його сім`ї на отримання компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, та інші документи.

Таким чином, відповідно до вимог п.4.11 Інструкції та п.9 Порядку №728, спочатку мають бути виділені кошти на виплату компенсації, і лише після інформування житловою комісією військовослужбовців, які виявили бажання отримати компенсацію, про надходження коштів до відповідної квартирно-експлуатаційної установи щодо надання та отримання грошової компенсації та визначення її остаточного розміру, такі військовослужбовці мають подати повний пакет документів, що визначений п.11 Порядку №728.

Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції викладено достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні правові норми і неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права в ході апеляційного розгляду справи не виявлено, а відтак підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Гонтарук В. М. Судді Біла Л.М. Матохнюк Д.Б.