Постанова

від 04.06.2024 по справі 910/466/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/466/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратової І. Д. - головуючої, суддів - Вронської Г. О., Губенко Н. М.,

за участю секретаря судового засідання - Омельчук А.В.,

за участю представників сторін:

позивача - Парубець Є. О.,

відповідача - Проскурня Т. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "АНТОНОВ"

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Джарти В. В.)

від 24.04.2023

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуюча - Ходаківська І. П., судді - Демидова А. М., Владимиренко С. В.)

від 07.02.2024

за позовом Державного підприємства "АНТОНОВ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІНЕКС ЕКО"

про стягнення штрафних санкцій в розмірі 247 665,60 грн

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІНЕКС ЕКО"

до Державного підприємства "АНТОНОВ"

про визнання робіт прийнятими та стягнення 711 802,13 грн.

Короткий зміст позовних вимог та зустрічних позовних вимог

1. У січні 2022 року Державне підприємство "Антонов" (далі - Підприємство) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінекс Еко" (далі - Товариство) про стягнення 247 665,60 грн, з яких: 178 869,60 грн пені та 68 796 грн штрафу. На обґрунтування позовних вимог Підприємство послалося на порушення Товариством умов договору про закупівлю від 21.01.2021 № 23.4489,2020 у частині своєчасного та повного виконання робіт.

2. У лютому 2022 року Товариство звернулося до цього ж суду із зустрічним позовом до Підприємства про визнання робіт з проведення ремонту під`їзної залізничної колії на перегоні від парку під`їзної колії ПрАТ "Ветропак Гостомельський Склозавод" до території АТП ДП "Антонов" та приймально-відправної під`їзної залізничної колії № 3 і № 5 парку під`їзної колії ПрАТ "Ветропак Гостомельський Склозавод", здійснених Товариством за договором про закупівлю від 21.01.2021 № 23.4489.2020, прийнятими Підприємством від 25.06.2021. Просило також стягнути з Підприємства 457 774,44 грн основного боргу, 84 230,50 грн пені, 89 534, 63 грн інфляційних втрат та 3 % річних у сумі 15 275, 87 грн. На обґрунтування зустрічних позовних вимог Товариство послалося на безпідставну відмову Підприємства підписати акт приймання виконаних робіт та здійснити оплату їх вартості.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. 21.01.2021 Підприємство як замовник і Товариство як виконавець уклали договір № 23.4489.2020 за наслідками проведення процедури закупівлі на виконання робіт ДК 021:2015 код 50220000-3 "Послуги з ремонту, технічного обслуговування залізничного транспорту і пов`язаного обладнання та супутні послуги" (тендер № 7986533 від 03.11.2020) на електронному торговому майданчику "SmartTender.biz".

4. За умовами цього договору виконавець зобов`язався протягом 90 календарних днів з моменту підписання договору відремонтувати під`їзну залізничну колію на перегоні від парку під`їзної колії ПрАТ "Ветропак Гостомельський склозавод" до території АТП Підприємства та приймально - відправної під`їзної залізничної колії № 3 і № 5 парку під`їзної колії ПрАТ "Ветропак Гостомельський Склозавод", вартість якої замовник взяв на себе зобов`язання оплатити. Сума договору визначена ними у розмірі 982 800 грн.

5. Підприємство посилається на те, що виконавець не виконав у визначений договором строк до 31.05.2021 ці роботи.

6. 03.06.2021 виконавець надіслав замовнику лист № 195, в якому повідомив про закінчення строку на проведення робіт і зменшення суми договору, додавши до нього підписаний одноособово акт приймання послуг та рахунок № 10 на суму 457 774,44 грн.

7. 06.07.2021 Підприємство у листі № 229/7813-21 висловило свої зауваження Товариству щодо якості та об`єму робіт та вимагало привести їх у відповідність до специфікації № 1.

8. Підприємством також звернулося до Товариства з вимогою № 126/14402-21 про сплату штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язання за договором. Ця вимога залишилась без задоволення Товариством. Тому на підставі домовленості сторін, викладеної у пункті 4.2 договору, Підприємство нарахувало Товариству за період з 01.06. по 21.12.2021 пеню у сумі 178 869,60 грн та штраф у розмірі 68 796 грн.

9. Товариство, зі свого боку, стверджувало, що роботи ним виконані, тоді як Підприємство безпідставно ухиляється від підписання акта приймання цих робіт.

10. За умовами пункту 6.2 договору замовник має право відмовитися від підписання акта виконаних робіт. У разі такої відмови у зв`язку з виявленими недоліками, сторони домовилися про складання протягом десяти робочих днів з моменту отримання виконавцем зауважень замовника двостороннього акта з переліком виявлених недоліків і термінів їх усунення за рахунок виконавця, але не більше п`яти робочих днів від дати складання цього акта.

11. Як зазначалося раніше, замовник акт не підписав і не деталізував виявлені ним недоліки.

12. Аналогічне звернення виконавець надіслав замовнику листом від 29.07.2021 № 259, у відповідь (лист від 19.08.2021 № 229/9780-21) на яке замовник просив направити представника для складання двостороннього акта із зазначенням виявлених недоліків і термінів їх усунення.

13. 03.06.2021 за результатами виконаних робіт за названим договором виконавець склав податкову накладну № 3 на суму 457 774,44 грн з ПДВ і зареєстрував її в Єдиному реєстрі податкових накладних, тоді як Підприємство не вчинило дій щодо її відхилення.

14. За твердженням Товариства замовник жодного разу не надав обґрунтованої заяви щодо виявлених недоліків, не замовив експертизу з метою фіксації якості виконаних робіт, а лише направляв листи на адресу виконавця із загальними формулюваннями про існування зауважень. Так, у листі від 06.07.2021 замовник зазначив про те, що "Існують зауваження щодо кількості та якості виконаних робіт, а саме по дотягуванню та встановленню відсутніх та дефектних клемних і закладних болтів, досипці колії щебенем та встановленню дефектних резин".

15. Натомість до цього листа не додано детальної інформацію щодо дефектів у роботі виконавця, а саме: не надано схеми з визначенням місць виявленої неякісної роботи; не зазначено кількості недотягнутих клемних і закладних болтів; не зазначено, де виявлено відсутність або дефектність клемних та закладних болтів і місць встановлення дефектних резин; не вказано локацій щодо неякісної досипці щебнем. У названому вище листі від 19.08.2021 замовник лише зауважив про виконання робіт неповністю, без визначення їх якості.

16. На переконання Товариства, Підприємство безпідставно ухилялось від підписання акта приймання виконаних робіт і здійснювало назване вище листування з метою затягування строків оплати. Тому Товариство наполягає на тому, що роботи за актом приймання наданих послуг від 03.06.2021 № 12 вважаються прийнятими замовником 25.06.2021 - у день отримання ним акта, тоді як останній допустив порушення приписів статей 853, 858 ЦК України, ухиляючись від прийняття робіт, не заявивши належним чином про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, а, отже, зобов`язаний оплатити їх вартість.

17. За домовленості сторін, викладеної у пункті 3.2 договору, оплата робіт мала відбутися протягом 15 банківських днів з моменту підписання акта виконаних робіт.

18. Оскільки акт складений 03.06.2021 і цього ж дня Товариство виставило Підприємству рахунок для оплати, а останнє не уточнило своїх зауважень щодо якості робіт, то виконавець стверджує про настання строку оплати 19.07.2021, якого замовник не дотримався.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

19. 24.04.2023 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2024, про відмову у задоволенні первісного позову, тоді як зустрічний позов задовольнив частково шляхом присудження до стягнення з Підприємства на користь Товариства заявлену суму основного боргу, а в решті позову відмовив.

20. Покладаючи на Підприємство обов`язок сплатити Товариству суму основного боргу, суди не знайшли підстав для стягнення решти грошових коштів у зв`язку з неможливістю визначення початку періоду прострочення виконання обов`язку з оплати виконаних робіт. При цьому суди установили факт виконання Товариством обумовлених договором робіт, чого замовник не спростував, але висловив незгоду з їх якістю, не надавши доказів на підтвердження цього.

21. Відмову у задоволенні зустрічної немайнової вимоги суди мотивували тим, що така вимога є вимогою про встановлення певних фактів, розгляд якої знаходиться поза компетенцією господарських судів.

22. Оскільки Товариство довело обставину виконання них робіт, то суди відмовили у задоволенні первісного позову Підприємства, яке, посилаючись на їх невиконання, просило притягнути його до відповідальності у вигляді стягнення пені і штрафу.

23. До того ж апеляційний господарський суд не знайшов підстав для задоволення клопотання Підприємства про призначення у цій справі будівельно-технічної експертизи, поданого ним разом з апеляційною скаргою, мотивувавши не доведенням заявником наявності обґрунтованих підстав для її призначення, обставин щодо неможливості ініціювання ним призначення експертизи у суді першої інстанції, зокрема відсутністю його клопотання про це, а також звернув увагу на право скаржника, яким він не скористався, про можливість самостійного замовлення експертизи на стадії розгляду справи у місцевому господарському суді.

24. Відмова Підприємству у задоволенні його клопотання про приєднання до матеріалів справи акта комісійного огляду від 31.07.2023 зумовлена тим, що скаржник посилався на доказ, датований після ухвалення рішення судом першої інстанції, якого не існувало на момент вирішення спору цим судом, і така відмова відповідає приписам статті 269 ГПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

25. Підприємство оскаржило ці судові рішення до Верховного Суду і в касаційній скарзі просить їх скасувати у частинах відмови у задоволенні первісного позову й у задоволенні зустрічного позову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити первісний позов та відмовити у задоволенні зустрічного позову.

26. Підставами касаційного оскарження скаржник визначив пункти 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), наполягаючи на відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах статтю 853 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у випадку, коли замовник відмовляється від прийняття робіт у зв`язку з неналежним їх виконанням при наявності у договорі порядку врегулювання цього питання за участю обох сторін шляхом складення двостороннього акта з переліком виявлених недоліків і термінів їх усунення за рахунок виконавця. На переконання скаржника, суди помилково не застосували статтю 611 ЦК України щодо стягнення неустойки за договором підряду, де виконавець має надати замовнику послуги з ремонту, технічного обслуговування залізничного транспорту і пов`язаного обладнання та супутні послуги за власний рахунок, але не виконав роботи належним чином. Тому просить надати висновок стосовно застосування цієї норми.

27. Крім того, Підприємство посилається на порушення норм процесуального права, а саме частини восьмої статті 80 ГПК України у частині відмови йому у прийнятті письмового доказу - акта комісійного огляду від 31.07.2023, за умови обґрунтованої неможливості його подання у визначений цією статтею строк, з незалежних від нього причин. Також стверджує про безпідставну відмову у задоволенні його клопотання про призначення у цій справі будівельно-технічної експертизи, що є підставою для скасування оскаржуваних рішень відповідно до пункту 3 частини третьої статті 310 ГПК України.

28. Додатково аргументує касаційну скаргу застосуванням апеляційним господарським судом висновків Верховного суду у справах, правовідносини в яких, на його думку, не є подібними з цією справою.

29. У додаткових поясненнях, підтримуючи доводи касаційної скарги, Підприємство наполягає на тому, що під час розгляду справи у суді першої інстанції воно звертало увагу на неможливість призначення експертизи унаслідок проведення на цій території протягом лютого-березня 2022 року активних бойових дій, після закінчення яких вона перебувала під контролем військових Збройних Сил України і на ній залишалися вибухонебезпечні предмети, що унеможливлювало проведення експертизи. Натомість акти на виконання робіт по перевірці місцевості від вибухонебезпечних предметів скаржник надав до місцевого господарського суду під час закриття підготовчого засідання і не звернувся з клопотанням про призначення судової експертизи.

30. Товариство у відзиві на касаційну скаргу та додаткових поясненнях просить відмовити в її задоволенні на тій підставі, що доводи скаржника зводяться виключно до переоцінки доказів, які досліджувалися судами попередніх інстанцій, а також до необхідності їх повторного аналізу судом касаційної інстанції. Звернуло увагу на правильне застосування апеляційним господарським судом висновків Верховного Суду, спростувавши посилання скаржника про їх неподібність. Додатково зауважив на тому, що апеляційний господарський суд правильно спростував заперечення скаржника з приводу недотримання сторонами умов пункту 6.2 названого договору. Адже договір не передбачає алгоритму подальших дій сторін у випадку, якщо вони не дійшли згоди про виявлені недоліки і терміни їх усунення. Серед іншого підкреслює, що Підприємство мало право зібрати комісію і самостійно скласти акт недоліків та направити його виконавцеві, або застосувати норми частини четвертої статті 853 ЦК України щодо призначення на його вимогу експертизи, тоді як замовник не визначив чіткого переліку недоліків, а всі його звернення містили загальні формулювання про недоліки до усього переліку робіт, що не підтверджує обставин неналежного виконання Товариством робіт.

31. Товариство також наполягає на дотриманні апеляційним господарським судом, який відмовив у задоволенні клопотання Підприємства про призначення експертизи, положень процесуального права, посилаючись на те, що докази щодо замінування колій останнє надало у суді першої інстанції під час закриття підготовчого засідання після переходу суду до розгляду справи по суті. До того ж клопотання про призначення експертизи скаржник не заявляв.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство

Щодо застосування норм матеріального права

32. Предметом касаційного оскарження є незгода Підприємства з відмовою судів попередніх інстанцій у задоволенні його позову про стягнення з Товариства пені і штрафу, а також із задоволенням зустрічної позовної вимоги останнього про стягнення з Підприємства на користь цього Товариства боргу, який складає вартість виконаних робіт.

33. Оскільки в інших частинах судові рішення не оскаржуються жодною зі сторін, то касаційний перегляд судових рішень здійснюється лише в оскаржуваних частинах з дотриманням меж доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

34. Надаючи оцінку доводам скаржника та запереченням на касаційну скаргу, колегія суддів, ураховуючи приписи статті 300 ГПК України та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, зазначає про таке.

35. Аналізуючи правову природу договору, підписаного сторонами, суди виснували, що його умови опосередковують правовідносини з виконання робіт, що за своєю суттю відповідає характеру підряду.

36. За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу (частина перша статті 837 ЦК України).

37. Положення статті 839 цього ж Кодексу передбачають обов`язок підрядника виконати роботу зі свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.

38. Приписи статті 845 ЦК України передбачають право підрядника на ощадливе ведення робіт за умови забезпечення належної їх якості. Якщо фактичні витрати підрядника виявилися меншими від тих, які передбачалися при визначенні ціни (кошторису), підрядник має право на оплату роботи за ціною, встановленою договором підряду, якщо замовник не доведе, що отримане підрядником заощадження зумовило погіршення якості роботи. Сторони можуть домовитися про розподіл між ними заощадження, отриманого підрядником.

39. Положення статті 849 цього ж Кодексу установлюють право замовника у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника; якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків; якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника; замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

40. Суди установили, що Товариство зі свого матеріалу виконувало роботи, Підприємство не контролювало їх виконання та не заявляло у процесі про виявлені ним недоліки. Натомість Підприємство повідомило Товариство про неякісно виконані ним роботи, тоді як доказів на підтвердження цього не надало, комісійних перевірок за участі обох сторін не провело, дефектних актів не склало, експертизу з метою фіксації якості робіт самостійно не замовило і в суді першої інстанції не клопотало про це.

41. Відповідно до частини першої статті 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

42. Частина четверта цієї статті передбачає, що у разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин, на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв`язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну.

43. Стосовно акта виконаних робіт за договором підряду, підписаного однією стороною, правовий висновок викладено у пункті 6.3 постанови Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 06.12.2019 у справі № 910/7446/18 та інших. Він полягає у тому, що "передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором".

44. За загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно надання послуг/виконання робіт, як зі сторони замовника, так і виконавця (підрядника), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані послуги (виконані роботи) з прив`язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє замовника від обов`язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як-то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.

45. Водночас неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема, непідписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.06.2023 у справі № 914/2355/23).

46. Висновки судів попередніх інстанцій про обов`язок Підприємства оплатити Товариству вартість виконаних останнім робіт зроблені з урахуванням вищенаведеного, адже відповідно до обставин цієї справи акт, підписаний виконавцем, у цьому випадку є достатнім доказом для виникнення у замовника обов`язку сплатити вартість робіт, оскільки він у листах від 06.07. та 19.08.2021 висловив свої заперечення лише щодо якості робіт, але без їх деталізації та надання відповідних доказів стосовно цього.

47. Оцінка доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі, є компетенцією судів першої й апеляційної інстанцій. До того ж Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц виснувала, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо оцінка доказів зроблена судом першої та/або апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

48. Суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні спору, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги. Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16.

49. З огляду на обмеження повноважень суд касаційної інстанції не може робити висновків про визнання доведеними обставини реального виконання Товариством робіт за якістю, обумовленою договором, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, якщо суд апеляційної інстанції, реалізуючи свої повноваження, визнав ці обставини доведеними.

50. Оскільки суд касаційної інстанції не збирає нових доказів, не переоцінює і не досліджує їх, адже суди попередніх інстанцій виснували про не доведення Підприємством факту неналежного виконання Товариством обумовлених договором робіт, позаяк замовник доказів протилежного не надав, а лише висловився про наявні недоліки без чіткого їх переліку, то колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог Товариства щодо покладення на Підприємство обов`язку сплатити вартість цих робіт у заявленому розмірі. З цих же підстав колегія суддів вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні первісного позову, адже Товариство довело обставину виконання ним робіт, у зв`язку з чим доводи Підприємства про їх не виконання та необхідність притягнення й зв`язку з цим його до відповідальності у вигляді стягнення пені і штрафу необґрунтовані.

51. Щодо аргументів скаржника стосовно неправильного застосування статті 853 ЦК України у цьому випадку, коли замовник відмовляється від прийняття робіт у зв`язку з неналежним їх виконанням при наявності у договорі порядку врегулювання цього питання за участю обох сторін шляхом складення двостороннього акта з переліком виявлених недоліків і термінів їх усунення за рахунок виконавця.

52. У пункті 6.2 договору сторони домовилися про те, що у разі наявності зауважень та/або недоліків у роботі виконавця вони лише під час та/або після спільної зустрічі відповідальних осіб обох сторін складають двосторонній акт, в якому фіксують усі наявні недоліки та визначають строки їх усунення.

53. Частина перша статті 853 ЦК України містить застереження про обов`язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

54. У контексті домовленості сторін у пункті 6.2 та цієї норми колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що двосторонній акт міг бути складений у тому випадку, коли замовник у складі своєї комісії своєчасно виявив перелік недоліків виконаних робіт та направив обґрунтовану претензію з їх деталізацією на адресу виконавця, а виконавець, зі свого боку, спростував їх наявність або погодився їх усунути.

55. Водночас замовник, зі свого боку, ані самостійно, ані протягом вирішення спору судом першої інстанції не заявляв клопотань про призначення експертизи задля встановлення якості виконаної Товариством роботи, не вжив заходів щодо оскарження якості, а лише у листах від 06.07 та 19.08.2021 заявив про недоліки роботи.

56. Відповідно до частини другої статті 74 ГПК України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

57. У цій справі замовник спочатку стверджував, що виконавець не вчиняв дій щодо виконання робіт, а згодом після отримання від останнього складеного ним акта висловив свої зауваження щодо якості робіт, не заявивши при цьому до суду першої інстанції клопотання про призначення експертизи. За цих обставин суди аргументовано визнали обставину виконання Товариством робіт доведеною.

58. Посилання скаржника про те, що суди помилково не застосували статтю 611 ЦК України щодо стягнення неустойки з виконавця, який, на його думку, не виконав роботи належним чином, не знайшли підтвердження, позаяк суди передніх інстанцій установили не доведення ним виконання робіт з недоліками. Тому відсутня необхідність у формулюванні висновку щодо застосування цієї норми у цих правовідносинах.

Стосовно застосування норм процесуального права

59. Аргументи скаржника щодо порушення судом апеляційної інстанції норм статті 80 ГПК України, який необґрунтовано відхилив його клопотання про приєднання до матеріалів справи, дослідження та надання оцінки доказу - акта комісійного огляду від 31.07.2023 колегія суддів також відхиляє з огляду на таке.

60. Частинами другою, четвертою, восьмою та десятою цієї статті передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

61. Відповідно до сталої практики Верховного Суду докази, що підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані учасниками справи одночасно з заявами по суті справи у суді першої інстанції, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем суду та належним чином обґрунтована. При цьому докази, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на учасника справи покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом доказів з порушенням встановленого строку, - наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи (постанова Верховного Суду у справі № 910/161/181/18 від 27.06.2023 та інші).

62. Натомість слід звернути увагу скаржника на те, що суд апеляційної інстанції не прийняв цей доказ відповідно до приписів частини третьої статті 269 ГПК України, яка врегульовує порядок подання доказів саме до суду апеляційної інстанції, тоді як посилання Підприємства на порушення апеляційним господарським судом положень статті 80 цього ж Кодексу необґрунтовані, оскільки норми цієї статті врегульовують порядок подання доказів саме до суду першої інстанції. До того ж у своєму клопотанні Підприємство посилалося на доказ, який датований вже після ухвалення рішення судом першої інстанції. Тому апеляційний господарський суд підставно його не прийняв.

63. Посилання скаржника про те, що суд апеляційної інстанції порушив положення статті 99 ГПК України, оскільки безпідставно відмовив у задоволенні його клопотання про призначення у справі будівельно-технічної експертизи також не знайшли підтвердження з огляду на таке.

64. Присуджуючи до стягнення з Підприємства на користь Товариства заборгованість суди виходили з того, що частина четверта статті 853 ЦК України передбачає, що у разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза.

65. Утім матеріали справи не містять відомостей про те, що Підприємство ініціювало у суді першої інстанції проведення експертизи щодо якості робіт і надало докази належної фіксації допущених Товариством відступів від умов договору або інших недоліків з посиланням на акт приймання-передачі виконаних робіт від 03.06.2021, який отримало від виконавця. Підприємство також не ставило вимоги про визнання цього акта недійсним, що свідчить про не доведення у визначений процесуальним законом спосіб факт неналежного виконання Товариством робіт.

66. Як зазначалося раніше, строк виконання робіт за договором настав 31.05.2021. Виконавець стверджував про те, що акт приймання робіт виготовлений ним 03.06.2021, тоді як замовник ухилився від його підписання. 06.07.2021 замовник висловився виконавцеві про наявність зауважень по якості й об`єму. З позовною заявою замовник звернувся до суду 05.01.2022, стверджуючи, що роботи взагалі не виконані.

67. 19.01.2022 суд відкрив провадження у цій справі. У лютому 2022 року виконавець звернувся із зустрічним позовом, який прийнятий судом до спільного розгляду з первісним, про що 08.07.2022 постановлено ухвалу. Підготовче засідання призначено на 29.08.2022. Згодом суд першої інстанції неодноразово відкладав підготовче засідання, а в останній раз призначив його на 01.03.2023.

68. 01.03.2023 місцевий господарський суд постановив ухвалу про закриття підготовчого засідання і призначив справу для розгляду по суті на 13.03.2023.

69. 13.03.2023 у судовому засіданні суд заслухав вступні промови сторін, допитав свідка й оголосив перерву до 24.04.2023.

70. 24.04.2023 суд першої інстанції ухвалив рішення, яке 20.07.2023 оскаржено замовником до апеляційного господарського суду.

71. Разом із апеляційною скаргою замовник звернувся з клопотанням про призначення будівельно-технічної експертизи, у задоволенні якого суд апеляційної інстанції відмовив з тих підстав, що скаржник не був позбавлений права самостійно замовити експертизу на стадії розгляду справи в суді першої інстанції та надати її суду в якості доказу, або ж ініціювати призначення судової експертизи шляхом подання відповідного клопотання до суду першої інстанції, а крім того не довів наявності обґрунтованих підстав для її призначення.

72. Як убачається зі змісту заявленого скаржником до апеляційного господарського суду клопотання про призначення експертизи, бойові дії на названій вище території та наявність на ній вибухонебезпечних предметів тимчасово позбавили його доступу до території й унеможливили встановлення стану під`їздної колії та можливості проведення експертизи. Ці обставини він підтверджує актами на виконання робіт при перевірці місцевості від вибухонебезпечних предметів, які 13.03.2023 приєднані до справи. Натомість підготовче засідання у ній вже було закрито судом першої інстанції.

73. Разом з тим, із матеріалів справи вбачається, що клопотання про приєднання доказів представник Підприємства подав до суду першої інстанції 13.03.2023, а саме у день закриття підготовчого засідання, не дивлячись на те, що акти на виконання робіт по перевірці місцевості від вибухонебезпечних предметів складені 16 та 17.02.2023, тобто до закриття підготовчого засідання.

74. Статтею 74 ГПК України, яка кореспондується з частиною третьою статті 13 ГПК України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

75. Згідно зі статтею 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

76. Відповідно до пункту 8 частини другої статті 182 ГПК України у підготовчому засіданні суд вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів тощо. Відповідно до пункту 10 частини другої цієї ж суд вирішує заяви та клопотання учасників справи.

77. Статтею 194 ГПК України визначено, що завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

78. Згідно зі статтею 207 ГПК України головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

79. Як зазначалося раніше, Підприємство у суді першої інстанції взагалі не заявляло клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи, тоді як у поданому до апеляційного господарського суду клопотанні посилається на неможливість проведення експертизи унаслідок замінування території.

80. Разом з тим, замінування території є причиною неможливості проведення експертизи, про що мав повідомити експерт, але ця обставина не позбавляє особу права заявити клопотання про це. До того ж підготовче засідання у суді першої інстанції тривало з 29.08.2022 до 01.03.2023.

81. Тому колегія суддів погоджується із висновками апеляційного господарського суду про відмову у задоволенні поданого до цього суду клопотання Підприємства за наслідком не доведення ним неможливості своєчасно ініціювати питання про призначення судової експертизи у суді першої інстанції. До того ж суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що замовник безпідставно відмовився від підписання названого вище акта приймання виконаних робіт і така відмова є необґрунтованою. Підприємство у касаційній скарзі цих висновків не спростувало і, обґрунтовуючи власну позицію, навело лише доводи, які стосуються встановлених обставин і вже здійсненої оцінки доказів у справі.

82. Оскільки обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Підприємства відповідно до пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України не підтвердилися, то відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень на підставі пункту 3 частини третьої статті 310 ГПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

83. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішенні судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

84. Згідно з вимогами статті 309 цього ж Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

85. Враховуючи те, що доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень не знайшли підтвердження, суд, переглянувши їх у межах доводів касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, вважає, що оскаржувані рішення та постанова судів попередніх інстанцій прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Розподіл судових витрат

86. Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, то судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "АНТОНОВ" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 у справі № 910/466/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кондратова

Судді Г. Вронська

Н. Губенко