Ухвала

від 14.06.2024 по справі 910/8419/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

14 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/8419/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І.М. (головуючий), Булгакової І.В., Малашенкової Т.М.,

розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Діджітал Солюшнс"

про відвід колегії суддів: Бенедисюка І.М. (головуючого), Булгакової І.В. та Малашенкової Т.М. у справі № 910/8419/22,

за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Діджітал Солюшнс",

на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023

за позовом комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр"

до державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій"

про скасування рішень та відмову у реєстрації торговельної марки,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Діджітал Солюшнс",

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Діджітал Солюшнс" (далі - ТОВ "Діджітал Солюшнс", третя особа, скаржник) звернулося 09.12.2023 через підсистему "Електронний суд" до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило: скасувати додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 (повний текст додаткової постанови виготовлено 27.11.2023) зі справи № 910/8419/22; справу направити на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду. Крім того, прохальна частина касаційної скарги містила клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

Ухвалою Верховного Суду від 18.01.2024, зокрема, закрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Діджітал Солюшнс" на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 у справі № 910/8419/22 на підставі пункту 2 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України, Кодекс).

ТОВ "Діджітал Солюшнс" повторно звернулося 26.05.2024 через підсистему "Електронний суд" до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 зі справи № 910/8419/22; справу направити на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду. Крім того, прохальна частина касаційної скарги містила клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

Ухвалою Верховного Суду від 04.06.2024: касаційну скаргу третьої особи залишено без руху, з підстав порушення вимог частини другої статті 288 ГПК України (пропуск строку на касаційне звернення та неналежне обґрунтування клопотання про його поновлення); надано скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги, тривалістю не більше 10 днів з дня вручення ухвали; роз'яснено ТОВ "Діджітал Солюшнс", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали судом буде відмовлено у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України.

Від представника ТОВ "Діджітал Солюшнс" - адвоката Купайгородського Еміля Омеляновича (далі - Купайгородський Е.О.) 13.06.2024 через підсистему "Електронний суд" до Верховного Суду надійшла заява про відвід колегії суддів Касаційного господарського суду Бенедисюка І.М. (головуючого), Булгакової І.В. та Малашенкової Т.М.

Заяву про відвід мотивовано помилковим, на думку заявника, закриттям касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Діджітал Солюшнс" на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 у цій справі ухвалою Верховного Суду від 18.01.2024, що обмежило право скаржників на касаційний перегляд цих судових рішень.

За твердженнями заявника, Верховний Суд дійшов хибного висновку про непідтвердженність повноважень адвоката Купайгородського Е.О. на звернення з касаційною скаргою в порядку представництва ТОВ "Діджітал Солюшнс" у цій справі, із неправильним застосуванням частини шостої статті 18 Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та частини першої статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" й без урахування того, що до матеріалів касаційної скарги на підтвердження прав на представництво було долучено електронні оригінали ордерів, скріплених електронним цифровим підписом адвоката, який прирівнюється до власноручного підпису, а не скан-копії цих ордерів, згенерованих через веб-сайт Національної асоціації адвокатів України, як помилково вважав Верховний Суд.

За таких обставин заявник наполягає на існуванні обставин, що викликають сумніви в неупередженості та об'єктивності названої колегії суддів та зазначає про недовіру до складу суду.

Розглянувши подану заяву про відвід колегії суддів, Верховний Суд дійшов висновку про визнання її необґрунтованою, зважаючи на таке.

Згідно з частинами п'ятою та шостою статті 42 ГПК України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (далі - ЄСІТС) в порядку, визначеному Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 затверджено Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС (далі - Положення № 1845/0/15-21), яким визначено порядок функціонування у судах та органах системи правосуддя окремих підсистем (модулів) ЄСІТС, зокрема підсистем "Електронний кабінет", "Електронний суд" та підсистеми відеоконференцзв'язку; порядок вчинення процесуальних дій в електронній формі з використанням таких підсистем; особливості використання в судах та органах системи правосуддя іншого програмного забезпечення в перехідний період до початку функціонування ЄСІТС у складі всіх підсистем (модулів).

Пунктом 24 Положення № 1845/0/15-21 унормовано, що підсистема "Електронний суд" (Електронний суд) - підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість користувачам у передбачених законодавством випадках відповідно до наявних технічних можливостей підсистеми ЄСІТС реалізованого функціоналу створювати та надсилати в електронному вигляді процесуальні чи інші документи до суду, інших органів та установ у системі правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи.

Згідно з пунктом 5.4 Положення № 1845/0/15-21 електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, який містить обов'язкові реквізити документа, правовий статус якого засвідчено кваліфікованим електронним підписом автора.

Відповідно до пункту 23 частини першої статті 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги" кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа.

Процесуальні документи та докази можуть подаватися до суду в електронній формі, а процесуальні дії - вчинятися в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС з використанням власного кваліфікованого електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису, за винятком випадків, передбачених процесуальним законом. Електронні документи створюються із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форм документів, передбачених Інструкцією користувача Електронного суду, підписуються кваліфікованим електронним підписом (підписами) його підписувача (підписувачів) та надсилаються засобами відповідної підсистеми ЄСІТС. До створених в Електронному суді документів користувачі можуть додавати інші файли (зображення, відеофайли тощо). Відповідні додані файли (додатки) підписуються кваліфікованим електронним підписом користувачів разом зі створеними в Електронному суді документами, до яких вони додаються (пункти 16 та 26-27 Положення № 1845/0/15-21 відповідно).

Згідно з частиною першою статті 58 ГПК України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Частиною четвертою статті 60 цього Кодексу встановлено перелік документів, що підтверджують повноваження представника, а саме: довіреністю; ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу". При цьому частиною восьмою вказаної статті Кодексу визначено, що у разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі, він може додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог закону та Положення про ЄСІТС та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

За приписами пункту 2 частини першої статті 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правничої допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правничої допомоги, зокрема, представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об'єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами.

За правилами частин другої, третьої та четвертої статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Пунктом 2 Положенням про ордер на надання правничої (правової) допомоги у новій редакції, яке затверджене рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 № 41 (далі - Положення № 41) передбачено, що ордер на надання правової допомоги - письмовий документ, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги у випадках і порядку, встановлених Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та іншими законами України.

Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням та повинен містити обов'язкові реквізити, передбачені цим Положенням (пункт 4 Положення № 41), а саме підпис адвоката, який видав ордер, у разі здійснення ним індивідуальної діяльності (у графі "Адвокат") - підпункт 12.10 пункту 12 Положення № 41.

З автоматизованої системи документообігу Верхового Суду вбачається, що адвокат Купайгородський Е.О. на підтвердження своїх повноважень на представництво інтересів ТОВ "Діджітал Солюшнс" додав скан-копію ордеру від 07.12.2023 серії АІ № 1483850, який згенеровано через веб-сайт Національної асоціації адвокатів України. Зі змісту доданого ордеру до касаційної скарги (поданої в перше 09.12.2023), як документа на підтвердження повноважень, вбачається, що він не містить обов'язкового реквізиту, передбаченого змістом пункту 12 Положення № 41, зокрема, в графі "Адвокат" відсутній підпис адвоката Купайгородського Е.О.

Суд критично оцінює доводи заявника щодо наявності електронно-цифрового підпису на зазначеному примірнику ордера, який, на думку адвоката Купайгородського Є.О., підтверджує повноваження представника, і відхиляє їх, як необґрунтовані, оскільки генерування через веб-сайт Національної асоціації адвокатів України адвокатом скан-копії ордеру, не свідчить про дотримання вказаною особою форми документа, що підтверджує його право на здійснення представництва інтересів особи, зокрема його підписання, як того вимагають норми Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та Положення № 41.

З огляду на те, що в ордері відсутній такий обов'язковий реквізит, як підпис адвоката, та беручи до уваги наведені вище норми, Верховний Суд дійшов висновку, що наданий адвокатом Купайгородським Е.О. ордер не може вважатися таким, що підтверджує його повноваження, як адвоката на представництво інтересів ТОВ "Діджітал Солюшнс" у Верховному Суді, а тому наявні підстави для закриття касаційного провадження, враховуючи вимоги змісту пункт 2 частини першої статті 296 ГПК України, наслідком чого стало постановлення ухвали Верховного Суду від 18.01.2024.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтями 35, 36 ГПК України.

Частинами другою та третьої статті 38 ГПК України визначено, що з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим.

Відповідно до частини 1 статті 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.

У контексті поданої заяви Верховний Суд звертає увагу на приписи частини четвертої статті 35 ГПК України, якою імперативно визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Отже, враховуючи наведені норми процесуального законодавства, заява представника третьої особи - адвоката Купайгородського Е. О. про відвід колегії суддів Бенедисюка І.М., Булгакової І.В., та Малашенкової Т.М. у справі № 910/8419/22 є безпідставною та необґрунтованою, оскільки незгода скаржника із судовим рішенням, зокрема, щодо закриття касаційного провадження ухвалою Верховного Суду від 18.01.2024 у цій справі не є підставою для відводу колегії суддів та не свідчить про упередженість названої колегії суддів.

При цьому Верховний Суд констатує, що істинність твердження про неупередженість та об'єктивність судді має бути доведена в силу приписів частини четвертої статті 38 ГПК України, статей 74, 77 - 80 ГПК України.

Проте, доказів упередженості та/або небезсторонності колегії суддів заявником не додано.

За змістом частин другої та третьої статті 39 ГПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо дійде висновку про його обґрунтованість. Якщо суд дійде висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Інших обставин, які викликають у заявника сумніви у неупередженості та об'єктивності колегії суддів адвокатом Купайгородським Е.О. не зазначено.

Таким чином, з урахуванням наведеного та зважаючи на вимоги процесуального законодавства, колегія суддів вважає, що заява про відвід колегії суддів Бенедисюка І.М., Булгакової І.В., та Малашенкової Т.М. у справі № 910/8419/22 не містить посилання на обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності цієї колегії суддів, так і кожного судді цієї колегії окремо, у зв'язку з чим Верховний Суд визнає заяву про відвід необґрунтованою, а тому питання про відвід суддів має бути вирішено суддею, визначеному у порядку частини першої статті 32 ГПК України.

Керуючись статтями 35, 38, 39, 234, 314 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Визнати доводи, викладені у заяві товариства з обмеженою відповідальністю "Діджітал Солюшнс" про відвід колегії суддів: Бенедисюка І.М. (головуючого), Булгакової І.В. та Малашенкової Т.М. від розгляду справи № 910/8419/22, необґрунтованими.

2. Передати касаційну скаргу у справі № 910/8419/22 та заяву про відвід на авторозподіл для визначення судді з розгляду заяв про відвід колегії суддів: Бенедисюка І.М. (головуючого), Булгакової І.В. та Малашенкової Т.М.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Малашенкова