Постанова

від 10.12.2024 по справі 910/8419/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2024 р. Справа№ 910/8419/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сотнікова С.В.

суддів: Остапенка О.М.

Отрюха Б.В.

за участю секретаря судового засідання Макухи А.О.,

представника позивача Алмаза В.В.,

представника третьої особи адвоката Купайгородського Е.О.,

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджітал солюшнс"

про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат

за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 16.05.2023 (повний текст складено 06.06.2023, суддя Мандриченко О.В.)

у справі №910/8419/22

за позовом Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр"

до Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Діджітал солюшнс",

про скасування рішень та відмову у реєстрації торговельної марки,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.05.2023 у справі №910/8419/22 відмовлено повністю у задоволенні позову.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2023 у справі №910/8419/22 апеляційну скаргу КП "Головний інформаційно-обчислювальний центр" залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2023 у справі №910/8419/22 залишено без змін, судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладено на скаржника.

В судовому засіданні 18.09.2023 представник третьої особи заявив про розподіл судових витрат на правничу допомогу адвоката.

Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 у справі №910/8419/22 відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "Діджітал солюшнс" про ухвалення додаткового рішення до постанови Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2023.

Постановою Верховного Суду від 30.07.2024 скасовано додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023, справу №910/8419/22 направлено на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2024 вирішено прийняти заяву ТОВ "Діджітал солюшнс" про ухвалення додаткового рішення до свого провадження, розгляд заяви призначено на 10.09.2024.

08.10.2024 суддю ОСОБА_1 звільнено у відставку.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.10.2024, для розгляду справи № 910/8419/22 визначено колегію суддів: Сотніков С.В. (головуючий), Остапенко О.М., Отрюх Б.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2024 призначено розгляд справи № 910/8419/22 в судовому засіданні на 10.12.2024.

Розглянувши заяву третьої особи та матеріали справи, колегія судів дійшла висновку про її часткове задоволення та необхідність прийняти додаткову постанову з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч. 14 ст. 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із частиною 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У частині 2 статті 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Сукупний аналіз пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України дає можливість дійти висновку, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 126 ГПК України).

Згідно з частиною 5 статті 129 ГПК під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України щодо співмірності господарському суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).

Верховний Суд, застосовуючи частину 6 статті 126 ГПК України, неодноразово зазначав, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справи; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Як було встановлено вище, постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2023 у справі №910/8419/22 апеляційну скаргу КП "Головний інформаційно-обчислювальний центр" залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2023 у справі №910/8419/22 залишено без змін, судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладено на скаржника.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Діджітал солюшнс" бере участь у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, а відтак його судові витрати підлягають покладенню на позивача у зв`язку з відхиленням апеляційної скарги за правилами ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Крім того, звертаючись із касаційною скаргою на додаткову постанову від 20.11.2023 у даній справі третя особа визначила орієнтовний розрахунок судових витрат на правничу допомогу в касаційному суді в сумі 80000 грн, просила покласти такі витрати на позивача.

Постановою Верховного Суду від 30.07.2024 задоволено касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджітал солюшнс", скасовано додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023, справу №910/8419/22 направлено на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Оскільки справу направлено на новий розгляд у відповідності до ст. 129 ГПК України судові витрати в касаційному суді належить розподілити за результатами нового розгляду справи та покласти на позивача судові витрати третьої особи в суді касаційної інстанції у зв`язку з задоволенням касаційної скарги на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023.

Таким чином, судові витрати третьої особи складаються із витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 112000 грн та суді касаційної інстанції в сумі 80000 грн, а всього 192000 грн.

Заява подана третьою особою в судовому засіданні 18.09.2023, що підтверджується протоколом судового засідання, та надані докази їх понесення до закінчення судових дебатів, а відтак підлягає розгляду судом.

Так, третя особа на підтвердження понесення витрат на професійну правничу (правову) допомогу подала суду договір про надання правової допомоги № 01/2020 від 21.12.2020 із адвокатом Купайгородським Е.О., додаткову угоду № 1/2023 від 06.03.2023 згідно з якою всторони погодили ставку гонорару адвоката в розмірі 8000 грн за одну годину роботи адвоката у даній справі, рахунок на сплату гонорару № 7/08-2023 від 21.08.2023 на суму 40000 грн, № 10/09-2023 від 01.09.2023 на суму 24000 грн, № 11/09-2023 від 04.09.2023 на суму 24000 грн, № 16/09-2023 від 18.09.2023 на суму 24000 грн (витрати в апеляційному суді), рахунок на сплату гонорару № 22/12-2023 від 09.12.2023 на суму 80000 грн (витрати в касаційному суді). Вказані рахунки містять опис наданих адвокатом послуг та узгоджуються з фактично наданими послугами, зокрема, адвокат здійснив аналіз заяв по суті справи позивача, підготував заяви по суті справи від імені третьої особи, брав участь в судових засіданнях.

Таким чином, фактичний розмір витрат на правничу допомогу третьої особи у суді апеляційної інстанції склав 112000 грн, а в суді касаційної інстанції - 80000 грн.

Позивач подав клопотання про зменшення заявлених судових витрат на професійну правничу допомогу до нуля гривень та залишення таких витрат за третьою особою.

Позивач посилається на те, що заявлені до стягнення судові витрати не підтверджені, оскільки не прийняті третьою особою та нею не оплачені, а відтак не доведено, що такі витрати неминуче будуть понесені ТОВ "Діджитал солюшнс". Також, позивач вважає, що витрати не є співмірними зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову. Так, позивач наводить наступні доводи.

Визначений адвокатом Купайгородським Е.О. в Договорі та рахунках розмір вартості однієї години його послуг є надуманим/значно завищеним з огляду на складність справи, виконані адвокатом роботи, часом витраченим на виконання робіт, обґрунтування чого є в матеріалах справи.

Адвокатом Купайгородським Е.О. не підтверджено, що вартість години послуг у розмірі 8 000 грн є звичайною для послуг адвоката у подібних/інших справах.

Також, адвокат Купайгородський Е.О. не подав жодної заяви по суті справи в суді апеляційної інстанції, навіть відзиву на апеляційну скаргу КП ГІОЦ. Не подання ТОВ "Діджітал солюшнс" до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу з урахуванням приписів ст. 263 ГПК України, свідчить про відсутність доказів щодо належної підготовки адвоката до апеляційного розгляду.

У матеріалах справи наявні лише: заява адвоката щодо представництва інтересів ТОВ "Діджітал солюшнс"; непередбачена ГПК України заява у зв`язку з відкриттям апеляційного провадження; попередній розрахунок судових витрат на суму 40000 грн, та рахунки-фактури (інвойси) на загальну суму 192000 грн включно з касаційною інстанцією, та доводи по суті справи, що не відрізняються від доводів, які висвітлені ТОВ "Діджітал солюшнс" в інших аналогічних за своєю суттю спорах за участю ТОВ "Діджітал солюшнс" та КП ГІОЦ (справи № 910/5316/21, № 910/10548/22).

Зазначене вказує на те, що робота адвоката Купайгородського Е.О. у даній справі не була складною.

При цьому, сума попереднього розрахунку витрат в розмірі 40000 грн в суді апеляційної інстанції адвокатом не збільшувалась і не змінювалась, що також свідчить про безпідставність подання останнім вищевказаних заяв (клопотань) про приєднання відповідних рахунків на оплату послуг правничої допомоги в загальному розмірі 192000 грн.

Також, з наданих адвокатом Купайгородським Е.О. рахунків та пункту 3 попереднього розрахунку неможливо окремо встановити час адвоката на дорогу до суду та у зворотному напрямку, час на очікування/участь судових засіданнях.

Оскільки, зазначені витрати включені до загальних витрат на підготовку, дорогу, очікування та участь адвоката в судових засіданнях, що знову ж таки вказує на їх необґрунтованість та невідповідність.

Крім того, слід звернути увагу, що саме по собі питання витрат на професійну правничу допомогу адвоката не є складним, а тому робота адвоката з приводу реалізації такого питання так само не є складною, а відповідно не може мати значну вартісну оцінку.

В касаційній інстанції робота адвоката була обмежена відвідуванням судових засідань, тезовим виступом з доводами касаційної скарги, які зводилися до переказування судової практики, скопійованою адвокатом до касаційної скарги.

Тобто, касаційна скарга, як документ, що у деяких випадках потребує значної інтелектуальної роботи, у даній справі не представляла для адвоката значну інтелектуальну діяльність.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як зазначає Верховний Суд у численних судових рішеннях, втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини 4 статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Колегія суддів також виходить з того, що чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5- 7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

У такому випадку суд, керуючись зазначеними приписами статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правничу допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123-130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації.

Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Як було встановлено вище, третя особа фактично понесла витрати на правничу допомогу в сумі 192000 грн, що відповідає розміру гонорару адвоката в укладеній між клієнтом та адвокатом договорі та додатковій угоді до нього, а обсяг послуг правничої допомоги підтверджений належними та достатніми доказами - рахунками та матеріалами справи.

Під час розгляду справи у порядку господарського судочинства, враховуючи принцип змагальності та обов`язок доказування у справі з огляду на приписи статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши умови договору, додаткової угоди до нього, рахунки із описом наданих адвокатом послуг, установивши своєчасність подання заявником відповідних доказів витрат на професійну правничу допомогу, перевіривши обґрунтованість поданих розрахунків витрат, клопотання про зменшення розміру витрат та керуючись статтями 126, 129 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви.

Колегія суддів зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати третьої особи були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених третьою особою на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції та касаційному суді, через призму критеріїв, про які йшлося у цій додатковій постанові вище, враховуючи обсяг виконаних адвокатом робіт, з урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, ураховуючи критерій розумності розміру витрат, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про покладення на позивача судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених третьою особою у суді апеляційної інстанції, у розмірі 30000 грн, частково погоджуючись з доводами позивача про завищення понесених судових витрат та їх неминучість з огляду на те, що третя особа не стороною даної справи, виступає лише її учасником без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, заперечення позовних вимог покладено саме на відповідача, а не на третю особу, а також безпідставного включення до переліку наданих послуг як судових витрат у даній справі таких послуг як правовий аналіз процесуальних документів позивача, підготовка для участі в судовому засіданні, включаючи час на дорогу до суду та у зворотному напрямку, час очікування судового засідання тощо, які, на переконання суду, є звичайною адвокатською діяльністю і не підлягають відшкодуванню за рахунок іншої сторони у справі.

Щодо понесених судових витрат у суді касаційної інстанції.

Так, в підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції, третя особа посилається рахунок № 22/12-2023 від 09.12.2023 на суму 80000 грн, згідно якого адвокат надав послуги з правового аналізу додаткової постанови від 20.11.2023, підготовка та подання касаційної скарги, направлення касаційної скарги учасникам справи, підготовка та участь в судовому засіданні.

Дослідивши подані докази, колегія суддів вважає, що вони не підтверджують надання відповідних послуг в суді касаційної інстанції у заявленій сумі, обґрунтованими вбачаються лише послуги з підготовки касаційної скарги та участь адвоката в судовому засіданні. При цьому, навіть така вартість наданих адвокатом послуг в сумі 44000 грн за підготовку касаційної скарги та 24000 грн за участь в судовому засіданні є завищеною, оскільки касаційна скарга подана на додаткову постанову про розподіл судових витрат, а не на рішення суду по суті спору, а тривалість судового засідання 30.07.2024, в якому адвокат Купайгородський Е.О. взяв участь, склала близько 30 хвилин. Відтак, колегія суддів вважає обґрунтованими та такими, що підлягають відшкодуванню за рахунок позивача судові витрати в касаційному суді в сумі 10000 грн.

Керуючись ст. ст. 129, 244, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджітал солюшнс" задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр" (ідентифікаційний код 04013755; місцезнаходження: 02192, м. Київ, вул. Космічна, 12-А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджітал солюшнс" (ідентифікаційний код 42254523; місцезнаходження: 02002, м. Київ, вул. Є. Сверстюка, 21, оф. 907-3) 30000 (тридцять тисяч) грн витрат на правничу професійну допомогу в суді апеляційної інстанції та 10 000 (десять тисяч) грн в суді касаційної інстанції.

В решті вимог відмовити.

Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 19.12.2024.

Головуючий суддя С.В. Сотніков

Судді О.М. Остапенко

Б.В. Отрюх