Постанова

від 19.06.2024 по справі 925/1235/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 925/1235/18

Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Картере В.І., Погребняка В.Я.,

за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.,

за участю представників сторін:

ТОВ «Житомирський картонний комбінат» - Весельської М.О.,

ТОВ «Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма «Енергетик» -Білака Я.Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирський картонний комбінат»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2024

у справі № 925/1235/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирський картонний комбінат»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма «Енергетик»

про стягнення 3 953 679, 35 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомирський картонний комбінат" (далі - ТОВ Житомирський картонний комбінат", позивач) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма "Енергетик" (далі - ТОВ "Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма "Енергетик", відповідач) про стягнення 3 953 679,35 грн, з яких: 3937 608,95 грн збитків завданих внаслідок простою котла у квітні 2018 року і 16 070,40 грн витрат на проведення експертного дослідження.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що на підставі укладеного Договору між сторонами, відповідачем (Виконавцем) було виготовлено та передано позивачу (Замовнику) Котел паровий Е-25,0-1,4 Р(3) (по типу ДКВр-20-13) (далі - котел; обладнання), в кількості 1 (одна) шт., в обшивці, з ізоляцією, без комплектуючих. Після завершення всіх необхідних будівельних, монтажних та пусконалагоджувальних робіт, протягом жовтня-листопада 2017 року проводилися пробні запуски котла, під час яких неодноразово виявлялися протікання котлових труб, причини яких на той час не можливо було встановити, а тому разом з представниками відповідача періодично проводилась діагностика та огляд котла з усуненням виявлених протікань.

Позивач зазначив, що в період з 01.12.2017 по 27.04.2018 він не міг експлуатувати котел через дефекти, допущені відповідачем під час його виготовлення, що є порушення умов п.3.3 договору, та умов Специфікації № 1 до договору, в якій закріплено його якісні характеристики.

На думку позивача, дефекти котла, які унеможливлювали його роботу сталися з вини відповідача, який використав матеріали неналежної якості та недотримався технічних вимог наведених в технічній документації на котел, а також в договорі (п.3.2., 5.1.), Специфікації № 1 та кресленні котла, що є додатками до договору.

Позивач вважає, що, відповідач порушив вимоги статті 857 ЦК України, оскільки виготовлений ним котел взагалі був непридатним до використання, чим йому завдано збитків на заявлену суму.

Фактичні обставини встановлені судами

19.08.2016 між сторонами був укладений договір за № 93/Д, відповідно до умов якого позивач (Замовник) доручив відповідачу (Виконавцю) виготовити котельне обладнання передбачене умовами цього Договору, а позивач зобов`язався прийняти це обладнання та оплатити його (далі - Договір).

П.3.3. цього Договору передбачено, що якість і комплектність Обладнання повинна відповідати кресленням, Специфікаціям, паспортам і нормативно-технічній документації.

За умовами п.5.1. Договору, гарантійний строк на обладнання встановлювався в два роки з моменту вводу обладнання в експлуатацію, при умові додержання встановлених режимів експлуатації котельного обладнання.

Після завершення всіх необхідних будівельних, монтажних та пусконалагоджувальних робіт, протягом жовтня - листопада 2017 року були проведені пробні запуски котла, під час яких виявлені протікання котлових труб.

Через недоліки роботи котла, разом із представниками відповідача, періодично проводилась діагностика та огляд котла з усуненням виявлених протікань, що підтверджується:

- дефектним актом від 31.10.2017;

- актом проведення часткової діагностики від 01.11.2017;

- актом проведення діагностики від 06.11.2017;

- актом проведення огляду парового котла від 15.11.2017;

- актами від 28.11.2017 та від 01.12.2017.

З матеріалів справи вбачається, що під час проведення діагностики 01.12.2017 комісією в складі начальника котельні ТОВ «Житомирський картонний комбінат», начальника відділу технічного контролю ТОВ «Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма «Енергетик» , інженера-конструктора конструкторського відділу ТОВ «Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма «Енергетик», було виявлено критичне потоншення верхніх частин труб бокових екранів заднього топочного блоку котла до величини від 1,4 до 1,9 мм (товщина стінок труб, згідно паспорта на котел, має бути 3мм. - труба діаметром 51 мм.) по причині термічного руйнування з зовнішньої сторони, про що зафіксовано в Акті. Також в цьому Акті було зазначено, що в ході проведення ремонтних робіт по котлу з 30.11.2017 по 01.12.2017 було замінено три пошкоджених ділянки труб верхніх частин бокових екранів заднього топочного блоку. При подальшому проведенні гідровипробувань було виявлено пошкодження ще однієї труби.

За висновком відповідача всі вищевказані труби (бокових екранів заднього топочного блоку котла) підлягають заміні. В даному Акті комісією не встановлені причини виходу з ладу котла.

З метою перевірки якості матеріалів, з яких виготовлені котлові труби 50x3 мм, позивачем направлялись їх зразки до незалежної експертної лабораторії ТОВ «ІН КОНСАЛТИНГ» (м. Київ).

За результатами експертного дослідження наданих зразків труб котла ТОВ «ІН КОНСАЛТИНГ» було встановлено, що надані зразки відносяться до вуглецевої якісної конструкційної сталі марки Сталь 08.

Оскільки зазначена марка сталі не відповідала паспорту на котел (в паспорті - марка сталі 20 для даних труб) і відповідно умовам договору (п. 3.3), позивачем 13.12.2017 була направлена відповідачу претензія за вих.№ 565 з вимогою про негайне усунення дефектів котла, що не дають змогу використовувати його за призначенням.

18.12.2017 відповідач направив позивачу відповідь за вих. № 279 на зазначену претензію, в якій не погодився з проведеним експертним дослідженням марки сталі труб котла вказуючи, що ним виготовлено котел згідно умов договору та без порушень.

З метою перевірки факту використання під час виготовлення котла неякісних матеріалів та встановлення причин виходу з ладу котла позивачем було замовлено проведення експертного дослідження проведеного Донецьким науково-дослідним інститутом судових експертиз (далі - Донецький НДІСЕ) із поставленим перед експертом питанням щодо визначення марки сталі котла та причин руйнування труб котла.

З висновку судового експерта № 29 від 12.02.2018 в процесі проведення експертизи було встановлено:

« 1. Сталь, з якої виготовлені труби представленого на дослідження парового котла Е-25,0-1,4Р(Э) (по типу ДКВр-20-13) (діаметр труби 51 мм, товщина стінки 3 мм) за масовою долею основного і додаткових елементів не відповідає марці сталь 20 ГОСТ 1050-88 (тобто тій марці сталі, що зазначена в паспорті на котел).

Визначити марку сталі, з якої виготовлені труби парового котла Е-25,0-1,4Р(Э) (по типу ДКВр-20-13) (діаметр труби 51 мм, товщина стінки 3 мм), не являється можливим, за причин викладених в дослідницькій частині висновку.

Представлені на дослідження труби парового котла Е-25,0-1,4Р(Э) діаметром 51 мм і товщиною стінки 3 мм виготовлені із залізовуглецевого сплаву з дуже низьким вмістом вуглецю, що не дозволяє віднести вказаний сплав ні до марок сталей звичайної якості (ГОСТ 380-2005), ні до марок сталей, що вказані для труб з зовнішнім діаметром 51мм в ГОСТ 8733-74.

2. Руйнування (розриви) труб парового котла Е-25,0-1,4Р(Э) (по типу ДКВр-20-13) обумовлене значним перегріванням труб в умовах високої плинності металу труб, що виготовлені зі сталі з низькими фізико-механічними властивостями із-за дуже низького вмісту вуглецю.

3. Представлений на дослідження паровий котел Е -25,0-1,4Р(Э) (по типу ДКВр-20-13) має наступні дефекти:

- руйнування і пошкодження екранних труб;

- невідповідність марки сталі, з якої виготовлені труби, марці сталі 20, що вказана в Паспорті на котел паровий Е-25,0-1,4Р(Э).

4. Руйнування і пошкодження екранних труб, як такі, що утворилися в процесі роботи котла в експлуатаційних режимах, відносяться до прихованих дефектів за причин, викладених в дослідницькій частині висновку.

Невідповідність марки сталі, з якої виготовлені труби, марці сталі 20, що вказана в Паспорті на котел паровий Е-25,0-1,4Р(Э) відноситься до прихованих дефектів за причин, викладених в дослідницькій частині висновку (які не могли бути встановлені при прийманні котла в звичайному порядку).

5. Руйнування і пошкодження екранних труб обумовлене значним перегріванням труб в умовах високої плинності металу труб, які виготовлені зі сталі з низькими фізико-механічними властивостями із-за вельми низького вмісту вуглецю, що утворилося в процесі роботи котла в експлуатаційних режимах.

Невідповідність марки сталі, з якої виготовлені труби, марці сталі 20, що вказана в Паспорті на котел паровий Е-25,0-1,4Р(Э) є дефектом, що виник при виготовленні котла парового Е-25,0-1,4Р(Э).»

Також, в матеріалах справи міститься висновок експертизи проведення технічного огляду парових та водогрійних котлів, посудин, що працюють під тиском, трубопроводів пари та гарячої води, виготовленим технічними експертами Державного підприємства «Житомирський експертно-технічний центр Держпраці» № 18.10.00.3574.17 від 03.01.2018 про наявність дефектів, що унеможливлюють експлуатацію вище вказаного котла.

В період з грудня 2017 року по квітень 2018 року відповідачем виконувалися роботи по гарантійному ремонту котла, про що Сторони в подальшому склали акт від 15.06.2018. В цьому акті зазначено, що в ході виконання ремонтних робіт проведено наступне:

- зняття теплоізоляції лівого та правого екранів заднього топкового блоку котла,

- демонтаж пошкоджених (деформованих) труб та мембран (верхніх та бокових частин), лівого та правого екранів заднього топкового блоку котла з заміною їх на нові,

- облаштування теплоізоляції лівого та правого екранів заднього топкового блоку котла,

- зняття теплоізоляції фронтального екрану переднього топкового блоку котла,

- демонтаж пошкоджених (деформованих) труб та мембран фронтального екрану переднього топкового блоку котла з заміною їх на нові,

- облаштування теплоізоляції фронтального екрану переднього топкового блоку котла.

Після виконання відповідачем всіх ремонтних робіт (квітень 2018 року), для подальшого пробного пуску котла були запрошені представники відповідача, виробники топки та додаткового обладнання для котла ЗАТ «ENERGOEFERTAS» (Литва), розробники проектної документації ТОВ «Хіт Трейд» та експертна організація проектної документації КП «Житомирпроект».

Комісією в складі представників позивача та представників вказаних вище організацій, було виконано зовнішній та внутрішній огляд парового котла, в результаті якого були виявлені слідуючи дефекти котла:

1. У коробах сепаратора верхнього барабану в місці приєднання паровідвідних труб від парозбірних колекторів: фронтового екрану, заднього екрану, правого і лівого бічних екранів заднього топкового блоків мають повністю закриту конструкції, що робить неможливим вихід пароводяної суміші в барабан (відсутність циркуляції контурів вищевказаних екранів).

2. В колекторах, на яких проводився ремонт труб перевищена допустима висота «дзвіночків» всередині колекторів.

3. Опускні труби бічних екранів заднього топкового блоку при виході з барабана (в обігріваємій зоні) не ізольовані.

4. Вихід опускних труб фестонного екрану заднього топкового блоку перенесений з передньої частини нижнього барабана в задню частину.

5. Ширина мембран (пластини між трубами топкових і конвективного блоків) критично завищена (до 15-20 см).

Рекомендації комісії щодо усунення перерахованих вище дефектів були наступні:

- Пункти 1-3 виконати згідно заводської документації.

- Пункт 4 опускні труби фестонного екрану перенести в передню частину нижнього барабана.

- Пункт 5. Мембрани розрізати, залишкова ширина отриманих плавників не повинна перевищувати 20мм.

- Газощільність котла забезпечити ізоляцією. Провести перед запуском промивку і луження котла.

Вищевказані висновки, рекомендації та рішення були викладені в протоколі від 26.04.2018, підписаний членами вказаної комісії.

Частина недоліків (п.1, п.3 протоколу), зафіксована в протоколі, була відповідачем усунута негайно, що надало можливість запустити котел 28.04.2018.

На виконання умов укладеного договору щодо виконання гарантійного ремонту парового котла від 29.05.2018, відповідачем були усунуті решта недоліків (п.2, п.4, п.5) у червні 2018 року, що підтверджується актом № 1 від 15.06.2018, підписаним сторонами.

Таким чином в період з 01.12.2017 по 27.04.2018 у позивача була відсутня можливість експлуатувати зазначений котел.

Під час розгляду справи судом призначалась судова інженерно-технічна експертиза, проведення якої було доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Із Висновку експертів від 14.11.2019 № 15552/19-34/29932-29940/19-34 вбачається, що: «порушення експлуатаційних режимів або інших вимог необхідних для звичайного експлуатування котла Е-25,0-1,4 Р(Э), зокрема, максимально допустимих температурних параметрів (перегрів), могли спричинити пошкодження матеріалу екранних труб котла (корозію, втрату цілісності тощо).

Із огляду на отримані кількісні значення вмісту вуглецю на ділянках, що підлягали мінімальному нагріванню (прилеглих до внутрішніх поверхонь) досліджені труби на час виготовлення виробу за вмістом вуглецю могли відповідати сталі 20 (ГОСТ 1050-88), що вказана в технічній документації на котел Е-25,0-1,4 Р(Э)».

31.08.2018 позивачем відповідачу було направлено претензію за вих. № 315 з вимогою щодо відшкодування збитків, понесених позивачем через виготовлення відповідачем неякісного котла парового Е-25,0-1,4Р(Э).

11.09.2018 відповідач направив позивачу відповідь на претензію (вих. № 188) без обґрунтованих заперечень щодо вимоги позивача.

Позивач подав розрахунок, в якому наведено загальний розмір збитків понесених за весь період простою котла (01.12.2017 - 27.07.2018) по вині відповідача.

Оскільки станом на час розгляду спору позивач не мав змоги сплатити судовий збір за весь розмір понесених збитків наведений в додатку до позовної заяви, то просив суд стягнути збитки завдані внаслідок простою котла по вині відповідача у квітні 2018 року лише в розмірі 3 937 608,95 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 20.06.2020 позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма "Енергетик" на користь ТОВ "Житомирський картонний комбінат" - 3 937 608,95 грн збитків завданих внаслідок простою котла у квітні 2018 року; 16 070,40 грн витрат на проведення експертного дослідження та 59305,20 грн витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем доведено належними і допустимими доказами наявність дефектів котла, поставленого відповідачем згідно умов укладеного договору № 93/Д від 19.08.2016, а саме, актами, протоколами про наявність дефектів котла, що неодноразово складалися представниками сторін договору, заключеннями експертних організацій, договором гарантійного ремонту та актами до нього, що в своїй сукупності підтверджують вину виробника (відповідача) у цих дефектах.

Суд, дослідивши експертні висновки Донецького НДІСЕ № 29 від 12.02.2018, Державного підприємства «Житомирський експертно-технічний центр Держпраці» № 18.10.00.3574.17 від 03.01.2018, дійшов до переконання, що перелічені експертні висновки є належними доказами, на підставі яких судом встановлені обставини, що підтверджують заявлені позивачем вимоги.

Висновки судової експертизи, здійсненої експертом Київського наукового дослідного інституту судових експертиз, суд оцінив критично, разом із іншими доказами у відповідності до приписів статті 104 ГПК України.

Порядок розрахунку збитків, поданий позивачем за період з грудня 2017 року по квітень 2018 року, суд визнав обґрунтованим та вірним.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 06.12.2023 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просив суд поновити строк на касаційне оскарження рішення Господарського суду Черкаської області від 20.06.2020, скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 20.06.2020 у справі №925/1235/18 та постановити нове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи підстави звернення з апеляційною скаргою зазначав, що він не брав участі у справі, однак «рішення Господарського суду Черкаської області від 20.06.2020 у справі №925/1235/18 безпосередньо впливає на права та обов`язки, майнові інтереси ОСОБА_1 , оскільки на підставі цього рішення було порушено справу про банкрутство відповідача в рамках якого рішення у справі № 904/82/22 (904/4240/22) про визнання недійсним рішення учасника, правочину-акта приймання-передачі майна, визнання права власності, припинення права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння».

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 23.01.2024 поновив ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Черкаської області від 20.06.2020 та відкрив апеляційне провадження у справі, розгляд справи призначив в судовому засіданні.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Північний апеляційний господарський суд постановою від 13.02.2024 рішення Господарського суду Черкаської області від 20.06.2020 у справі №925/1235/18 скасував. Прийняв нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Житомирський картонний комбінат» до ТОВ «Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма «Енергетик» відмовив в повному обсязі.

Постанова мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийнято при невідповідності висновків суду дійсним обставинам справи та при неналежній оцінці наявних у справі доказів, що є підставою для його скасування.

Господарський суд апеляційної інстанції частково погодившись з доводами позивача, що наявність дефектів котла є доведеною належними та допустимими доказами, водночас доводи позивача та висновки суду першої інстанції, що такі дефекти виникли з вини виробника/постачальника визнав недоведеними. Враховуючи недоведеність вини апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення збитків з відповідача.

В спростування визнання судом першої інстанції як належного доказу висновку Донецького НДІСЕ № 29 від 12.02.2018 та висновку лабораторії ТОВ «ІН КОНСАЛТИНГ» апеляційний суд вказав, що вказані висновки не є висновками судової експертизи, а є документами за зміст яких жодна особа не несе відповідальності, водночас у висновку судової експертизи призначеної судом, експерт, повідомлений про відповідальність за завідомо неправдивий висновок

Відхиливши посилання позивача на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області по №904/82/22 від 26.01.2022 яка, на думку позивача, містить преюдиційні факти, які не підлягають повторному доказуванню, апеляційний суд зазначив, що рішення у справі №904/82/22 фактично ґрунтується на рішенні суду у даній справі, а отже підтвердження завдання збитків, про яке вказано в ухвалі по справі №904/82/22 не можна вважати преюдиційними при розгляді даної справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ТОВ «Житомирський картонний комбінат» звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 та залишити в силі рішення Господарського суду Черкаської області від 20.06.2020.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження зазначає про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:

- при відкритті провадження порушено норми частини З статті 256 ГПК України, оскільки за наявності в матеріалах справи документів, підписаних ОСОБА_1 що свідчать про його обізнаність з наявністю даної справи (довіреність від 01.10.2018 на представництво інтересів відповідача, заява про відкладення підготовчого засідання), відсутні підстави вважати поважними причини пропуску ОСОБА_1 на 3,5 роки строку на подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції,

- порушено частину першу статті 254 ГПК України, оскільки Господарський суд Черкаської області в своєму рішенні від 20.06.2020 у справі № 925/1235/18 не вирішив питання про жодні права, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 , який на момент винесення рішення суду вже вийшов зі складу учасників відповідача;

- невірне твердження апеляційного суду про невідповідність висновку експертного дослідження № 29 від 12.02.2018, проведеного Донецьким НДІСЕ, вимогам статті 98 ГПК та не врахування пункту 4.23 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (в редакції на дату складання цього висновку);

- залишено поза увагою беззаперечні докази наявності дефектів котла, поставленого відповідачем, а саме, акти, протоколи про наявність дефектів котла, що неодноразово складалися представниками сторін договору, заключення експертних організацій, договір гарантійного ремонту та акти до нього;

- проігноровано вимоги статті 75 ГПК України та зроблено хибний висновок, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/82/22 від 26.01.2022 ґрунтується на рішенні Господарського суду Черкаської області від 20.06.2020 у справі №925/1235/18;

- висновок експертів від 14.11.2019 № 15552/19-34/29932-29940/19-34 Київського науково-дослідного інституту судових експертиз не є належним доказом і не відповідає вимогам статті 76 ГПК України, оскільки містить лише припущення, на підставі яких неможливо встановити обставини, які входять до предмету доказування.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов наступних висновків.

Предметом касаційного розгляду у цій справі є питання наявності/відсутності правових підстав для стягнення з відповідача збитків, завданих позивачу у зв`язку з простоєм поставленого відповідачем за договором, котла парового у зв`язку з його дефектністю, що підтверджує неналежне виконання відповідачем зобов`язання, яке, в свою чергу, призвело до завдання збитків позивачу.

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Протиправною поведінкою у договірних правовідносинах є поведінка (дія чи бездіяльність) сторони договору, яка не відповідає вимогам закону, полягає у порушенні договірного зобов`язання, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.

Відповідно до частини першої статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно з частиною першою статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд першої інстанції встановив, що факт визнання відповідачем виготовлення неякісного котла парового підтверджується його діями по безоплатному ремонту та гарантійному ремонту котла та підписанням договору гарантійного ремонту парового котла від 29.05.2018, Акта від 15.06.2018 щодо виконання гарантійного ремонту парового котла в період з 01.12.2017 по 20.04.2018, та акта № 1 від 15.06.2018 щодо усунення дефектів та недоліків котла (що міститься в матеріалах справи) та решти актів і протоколів про дефекти котла, які містяться в матеріалах справи.

Судом першої інстанції встановлено, що крім гарантійного ремонту факт безоплатного усунення відповідачем дефектів котла парового підтверджується також: дефектним актом, що складений представниками відповідача та позивача 31.10.2017, в п. 1 якого наведені дефекти котла та вказано, що відповідальним за їх усунення є ТОВ «Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма «Енергетик»; актом проведення огляду парового котла від 15.11.2017, в п. 2 якого зазначено про усунення недоліків котла працівником відповідача.

Наявність зазначених дефектів та їх визнання було зафіксовано в протоколі від 26.04.2018, підписаного представниками ТОВ «Житомирський картонний комбінат», ТОВ «Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма «Енергетик», ЗАО «ENERGOEFEKTAS» (Литва) - виробники топки та додаткового обладнання для котла, ТОВ «Хіт Трейд» - розробники проектної документації та КП «Житомирпроект» - експертна організація проектної документації. В даному протоколі було зафіксовано дефекти та технічні відхилення в конструкції котла.

Частина недоліків зафіксована в даному протоколі (п.1,3 Протоколу) були усунуті ТОВ «Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма «Енергетик» відразу після його складання, що надало можливість запустити котел 28.04.2018. Решта недоліків (п. 2,4,5) були усунуті ТОВ «Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма «Енергетик» в червні 2018 року, згідно укладеного договору виконання гарантійного ремонту парового котла від 29.05.2018, про що сторонами підписано Акт № 1 від 15.06.2018.

Наявність вищенаведених актів та Протоколу свідчить про істотні відхилення при виготовленні парового котла відповідачем, допущення відхилень у конструкції та технічних параметрах котла парового, виготовлення котла з порушенням вимог заводської документації, а підписання цих документів відповідачем та усунення ним цих дефектів свідчить про визнання відповідачем своєї вини у неякісному виготовленню котла парового.

З метою перевірки якості матеріалів, застосованих при виготовленні позивач звернутися до незалежної експертної лабораторії ТОВ «ІН КОНСАЛТИНГ» (м. Київ), за результатами якої було встановлено, що надані зразки відносяться до вуглецевої якісної конструкційної сталі марки Сталь 08, яка не відповідає паспорту на котел, оскільки в паспорті вказана марка сталі 20 для даних труб і відповідно умовам договору (п. 3.3).

З метою перевірки факту використання під час виготовлення котла неякісних матеріалів та встановлення причин виходу з ладу котла позивачем було замовлено проведення експертного дослідження щодо визначення марки сталі котла та причин руйнування труб котла, яку проведено Донецьким НДІСЕ, Державним підприємством «Житомирський експертно-технічний центр Держпраці» та Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз.

Судом досліджені та оцінені вище вказані експертні висновки Донецького НДІСЕ № 29 від 12.02.2018, Державного підприємства «Житомирський експертно-технічний центр Держпраці» № 18.10.00.3574.17 від 03.01.2018. та Київського НДІСЕ від 14.11.2019 №15552/19-34/29932-29940/19-34 за результатами судово інженерно-технічної експертизи, призначеної ухвалою суду від 28.03.2019, разом із іншими доказами, наявними в матеріалах справи.

Встановивши ці обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем обставини вправи доведені належними і допустимими доказами, відповідач не виконав вимог договору щодо виготовляння котельного обладнання у відповідності до п. 3.3 та умов Специфікації № 1 до договору, в якій закріплено його якісні характеристики, а відтак відповідач (підрядник) у відповідності до положень статті 839 ЦК України несе відповідальність за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування. При цьому, як встановив суд, у матеріалах справи наявний розрахунок та первинна документація, що підтверджує вірність поданого позивачем розміру завданих збитків.

06.12.2023 ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій містилося клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Черкаської області від 20.06.2020, просив суд поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Черкаської області від 20.06.2020, скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 20.06.2020 у справі №925/1235/18 та постановити нове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 надійшла до Північного апеляційного господарського суду 11.12.2023 (вх. № 09.204.3/9631/23), тобто через 3,5 роки після виготовлення повного пексту оскаржуваного рішення.

ОСОБА_1 звернувся до суду як особа, яка не брала участі у справі з посиланням на те, «рішення Господарського суду Черкаської області від 20.06.2020 у справі №925/1235/18 безпосередньо впливає на права та обов`язки, майнові інтереси ОСОБА_1 , оскільки на підставі цього рішення було порушено справу про банкрутство відповідача в рамках якого рішення у справі №904/82/22 (904/4240/22) про визнання недійсним рішення учасника, правочину-акта приймання-передачі майна, визнання права власності, припинення права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння».

Верховний Суд зауважує, що при розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що судом вирішено питання про її права та обов`язки, суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності статтям 258, 259 ГПК України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи, належним чином дослідивши і встановивши, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги (постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2019 у справі №62/112 та від 16.01.2020 у справі № 925/1600/16).

Відповідно до частин 1, 2 статті 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо:

1) апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню;

2) є ухвала про закриття провадження у зв`язку з відмовою від раніше поданої апеляційної скарги цієї ж особи на це саме судове рішення;

3) є постанова про залишення апеляційної скарги цієї ж особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення;

4) скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:

1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки;

2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Зазначений у частині 2 статті 261 ГПК України річний строк є присічним і не застосовується лише у двох випадках, наведених у зазначеній нормі права.

Виходячи з наведених норм права, спочатку суд апеляційної інстанції мав встановити наявність випадків, визначених частиною 2 статті 261 ГПК України.

У разі відсутності таких випадків суд апеляційної інстанції мав відмовити у відкритті апеляційного провадження незалежно від поважності причин пропуску скаржником строку на апеляційне оскарження.

І лише у разі встановлення таких випадків - вирішувати клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження

Отже, у разі якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту оскаржуваного рішення, пропущений процесуальний строк може бути поновлено лише у разі, якщо його пропущено внаслідок виникнення обставин непереборної сили, або якщо апеляційну скаргу подано особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі у справі, щодо якої суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 01.11.2021 у справі № 10/5026/290/2011).

У справі, що розглядається, гр. ОСОБА_1 як фізична особа, апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.06.2020 подав до Північного апеляційного господарського суду 11.12.2023, тобто після спливу більше ніж 3 роки з дня складення повного тексту судового рішення.

Поновлюючи пропущений строк на апеляційне оскарження, апеляційний господарський суд виходив з обґрунтованості клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки про існування рішення місцевого суду апелянту ( ОСОБА_1 ) стало відомо лише 22.11.2023 після ознайомлення з матеріалами справи.

Водночас, в порушення наведених вище процесуальних норм апеляційний суд вирішив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження після спливу 3,5 років з дня складення повного тексту судового рішення, без з`ясування випадків, передбачених частиною 2 статті 261 ГПК України, за наявності яких суд апеляційної інстанції може відкрити апеляційне провадження після спливу одного року з дня складання повного тексту судового рішення.

Погодившись з доводами скаржника про необізнаність існування рішення суду першої інстанції, поза увагою апеляційного суду залишились документи, які містяться в матеріалах справи, та про наявність яких вказував позивач у своїх запереченнях, зокрема, заява про відкладення підготовчого засідання (а.с. 104 т.1), довіреність від 01.10.2018 на представництво інтересів відповідача (а.с. 131 т.1), підписані директором ТОВ «Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма «Енергетик» ОСОБА_1 , що свідчать про його обізнаність про існування спору між сторонами.

Водночас, суд апеляційної інстанції в мотивувальній частині ухвали від 23.01.2024 посилався лише на клопотання ОСОБА_1 від 22.11.2023 про ознайомлення із матеріалами справи № 904/82/22 (904/4240/22), що подавалось до Господарського суду Черкаської області.

Відповідно до частини З статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічний обов`язок закріплено і в частини 1 статті 74 ГПК України. Проте ОСОБА_1 не виконано даного обов`язку, оскільки стверджуючи, що вказані документи, містять не його підпис, доказів на підтвердження цих доводів не надав.

Відповідно до частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Пунктом 1 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд має вирішити питання, щодо того чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Судом апеляційної інстанції не забезпечено виконання процесуальних норм в частині всебічного і повного дослідження аргументів учасників справи, враховуючи також те, що позивач звертав увагу суду у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на наявність в матеріалах справи вказаних документів та відсутність доказів їх підписання від його імені іншими особами, що спростовує доводи про необізнаності про існування спору між позивачем та відповідачем, за наслідком якого прийнято оскаржуване ним рішення.

Крім того, апеляційний суд, поновивши фізичній особі ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, усупереч зазначеним вимогам процесуального закону - статті 261 ГПК України, не з`ясовував питання, яким чином оскаржуване рішення Господарського суду Черкаської області від 20.06.2020 стосується чи зачіпає безпосередньо права, інтереси та/або обов`язків фізичної особи ОСОБА_1 , який з апеляційною скаргою звернувся через 3,5 роки після складення повного тексу оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Верховний Суд звертає увагу, що відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеної в постанові від 15.05.2020 у справі № 904/897/19, за приписами процесуального законодавства судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та/або обов`язків цієї особи, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав та обов`язків. Тобто судом має бути розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом є скаржник, або міститься судження про права, інтереси та/або обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи із зазначеного вище, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду, зокрема апеляційної (касаційної) скарги.

Особа повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та/або обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та/або обов`язки, та про які саме.

Рішення є таким, що прийнято про права, інтереси та/або обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права, інтереси та/або обов`язки такої особи, або у резолютивній частині рішення суд зазначив про права, інтереси та/або обов`язки такої особи. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, незалучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав та обов`язків.

Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги. Наведене відповідає правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2019 у справі № 908/1141/15-г, від 17.10.2022 у справі № 904/6084/21, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі №916/4093/21 (пункт 108).

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Отже, після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та/або обов`язки скаржника і які конкретно.

Тобто чинний ГПК України передбачає необхідність дослідження апеляційним господарським судом наявності правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі; чи вирішено місцевим господарським судом питання про права, інтереси та/або обов`язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням.

Відтак особа, яка звертається з апеляційною скаргою повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та/або обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Тобто скаржник повинен підтвердити безпосередність його правового зв`язку з оскаржуваним судовим рішення, а саме: чітко зазначити в апеляційній скарзі, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та/або обов`язки, та про які саме. Такий висновок узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду в постанові від 12.05.2020 у справі № 921/730/13-г/3.

У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції повною мірою не дослідив питання, як стосується прав, інтересів та (або) обов`язків фізичної особи ОСОБА_1 оскаржуване рішення, не мотивував свого рішення про порушення прав та інтересів вказаної фізичної особи.

Зі змісту оскаржуваного рішення суду першої інстанції вбачається, що воно стосується вирішення спору між юридичними особами, виключно дослідженням наявності/відсутності правових підстав для стягнення з відповідача (ТОВ «Монастирищенська виробничо-впроваджувальна фірма «Енергетик») збитків, завданих позивачу (ТОВ «Житомирський картонний комбінат») у зв`язку з простоєм поставленого відповідачем за договором, котла парового у зв`язку з його дефектністю, що підтверджує неналежне виконання відповідачем зобов`язання, яке, в свою чергу, призвело до завдання збитків позивачу.

Наявності правового зв`язку між фізичною особою ОСОБА_1 і сторонами у справі, судом апеляційної інстанції не досліджувалась.

Водночас, встановивши звернення ОСОБА_1 з апеляційною скаргою зі спливом значного часу після прийняття оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції мав вирішити клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, наведене у поданій ОСОБА_1 апеляційній скарзі та відкриття апеляційного провадження за цією апеляційною скаргою, лише після встановлення випадків, передбачених частиною 2 статті 261 ГПК України для можливості відкриття апеляційного провадження після спливу одного року з дня складення повного тексту оскаржуваного рішення суду. А у разі відсутності підстав для задоволення клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження - відмовити у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 261 ГПК України.

Положеннями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка є частиною національного законодавства України з 1997 року, кожному гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21.10.2010).

Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, зокрема, що: "вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження" (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03.04.2008);

"Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

Отже, національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі заявника без наведення відповідних причин та скасувавши в подальшому постанову суду, порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за п. 1 ст. 6 Конвенції" (USTIMENKO v. UKRAINE, № 32053/13, § § 46, 47, 53, ЄСПЛ, від 29.10.2015).

Відтак, можливість поновлення пропущеного строку судом апеляційної інстанції не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується із наявністю поважних причин пропуску строку, обов`язок з доведення яких покладено на скаржника.

Законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Тлумачення вказаних вище норм ГПК України, з урахуванням усталеної практики Європейського суду з прав людини, свідчить, що апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Відкриття апеляційного провадження без належного розгляду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та як наслідок не дослідження питання щодо можливості поновлення такого строку на оскарження рішення є порушенням вимог норм ГПК України.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що поновлення апеляційним судом пропущеного на 3,5 роки строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції у справі, без встановлення випадків, передбачених частиною 2 статті 261 ГПК України для можливості відкриття апеляційного провадження після спливу одного року з дня складення повного тексту оскаржуваного рішення суду, та ухвалення протилежної за змістом оскаржуваному рішенню постанови, порушує принцип правової визначеності та принцип res judіcata, що є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції. Тому висновки про скасування рішення суду першої інстанції є передчасними.

Відтак, доводи касаційної скарги частково знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно з частиною четвертою статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а прийнята у справі постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до апеляційного господарського суду.

З огляду на наведене вище у цій постанові, колегія суддів зазначає про передчасність розгляду доводів касаційної скарги, що стосуються розгляду справи по суті та відповідних висновків суду апеляційної інстанції у цій частині.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирський картонний комбінат» задовольнити частково

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 у справі №925/1235/18 скасувати.

3, Справу № 925/1235/18 передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Судді Картере В.І.

Погребняк В.Я.