Ухвала

від 19.06.2024 по справі 760/32919/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 червня 2024 року

м. Київ

справа № 760/32919/21

провадження № 61-1003ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 25 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської дитячої школи мистецтв № 1 Солом`янського району м. Києва, Управління культури Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі, виплату середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Київської дитячої школи мистецтв №1 Солом`янського району м. Києва, Управління культури Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації, в якому просила визнати незаконним та скасувати наказ про відсторонення від роботи, поновити на роботі, виплатити середню заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 07 липня 2022 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ директора Київської дитячої школи мистецтв №1 Солом`янського району м. Києва від 08 листопада 2021 року номер 99-к про відсторонення від роботи ОСОБА_1

Допущено ОСОБА_1 до роботи на посаді викладача Київської дитячої школи мистецтв №1 Солом`янського району м. Києва.

Стягнуто з Управління культури Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період відсторонення від посади у розмірі 58 743,45 грн.

В іншій частині вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 25 травня 2023 року апеляційну скаргу Управління культури Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації задоволено.

Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 07 липня 2022 року скасовано. Позов залишено без задоволення.

У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 25 травня 2023 року з пропуском строку на касаційне оскарження.

Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2024 року касаційну скаргу залишено без руху, заявниці надано строк для усунення недоліків, а саме запропоновано надати суду докази отримання постанови Київського апеляційного суду від 25 травня 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2024 року продовжено строк для усунення недоліків касаційної скарги.

На виконання ухвали суду ОСОБА_1 надіслала фотознімок супровідного листа Київського апеляційного суду про направлення копії постанови від 25 травня 2023 року на електрону адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 . Проте електронна адреса, яка була зазначена не є офіційною електронною адресою ОСОБА_1 .

Направлення копії судового рішення особі, яка не має офіційної електронної адреси, не заборонено, проте не скасовує обов`язок суду направити копію судового рішення рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 454/1883/22.

Отже, Київський апеляційний суд постанову від 25 травня 2023 року не направив ОСОБА_1 рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

Згідно з частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Враховуючи те, що зазначені заявником причини пропуску строку на касаційне оскарження підтверджуються належними та допустимими доказами, суд касаційної інстанції дійшов висновку про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження, тому заява ОСОБА_1 про поновлення строку підлягає задоволенню.

Касаційна скарга за формою та змістом відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, судовий збір сплачений.

Згідно з частиною другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини восьмої статті 394 ЦПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу. Якщо разом з касаційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття касаційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає таке: суд апеляційної інстанцій не застосував правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21, постановах Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 761/12073/18, від 23 січня 2019 року у справі № 755/6458/15-ц.

Наведені в касаційній скарзі доводи містять підставу, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття провадження у справі.

Касаційну скаргу подано з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження.

Керуючись статтями 389, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 25 травня 2023 року.

Відкрити касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 25 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської дитячої школи мистецтв № 1 Солом`янського району м. Києва, Управління культури Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі, виплату середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Витребувати із Солом`янського районного суду міста Києва матеріали цивільної справи № 760/32919/21 за позовом ОСОБА_1 до Київської дитячої школи мистецтв № 1 Солом`янського району м. Києва, Управління культури Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі, виплату середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

В. М. Ігнатенко

І. М. Фаловська