Постанова

від 06.12.2007 по справі 20-7/240-10-8/062-11/083

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20-7/240-10-8/062-11/083

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

6 грудня 2007 року   Справа № 20-7/240-10-8/062-11/083

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

                                                                                          ,

за участю представників сторін:

представник позивача - Хасіна Ірина Сергіївна, довіреність № 01/1542 від 06.12.2007 - відкрите акціонерне товариство "Кримзалізобетон";

представник відповідача - не з'явився - товариство з обмеженою відповідальністю "Об'єднання Технохімкомплект";

прокурор - Бучко Роман Васильович, посвідчення № 299 від 28.09.2007 - військовий прокурор Військово-Морських Сил України;

розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Кримзалізобетон" на ухвалу господарського суду міста Севастополя (суддя Дмитрієв В.Є.) від 15.11.2007 у справі № 20-7/240-10-8/062-11/083

за позовом           Відкритого акціонерного товариства "Кримзалізобетон" (вул. Монтажна, 3, ГРЕС,Сімферополь,95493)

до          Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднання Технохімкомплект" (вул. Козлова, 45,Сімферополь,95011)

за участю  Військовий прокурор Військово-Морських Сил України  (вул. Леніна, 41,Севастополь,99011)

про перегляд рішення господарського суду міста Севастополя за нововиявленими обставинами у справі про визнання права власності та визнання договору дійсним

                                                            ВСТАНОВИВ:

                    Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 15.11.2007 (суддя Дмитрієв В.Є.) вжиті заходи забезпечення позову.

                    Накладено арешт на нерухоме майно яке розташоване в місті Севастополі по вул. Пісочній, 23 та вул. Пісочній, 21.

                    Не погодившись з вказаним судовим актом, відкрите акціонерне товариство "Кримзалізобетон" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить ухвалу господарського суду скасувати.

                    Заявник апеляційної скарги вважає, що ухвалу господарського суду прийнято при порушенні норм матеріального та процесуального права.

                    До початку судового засідання представником військового прокурора було заявлене клопотання про відкладення слухання справи, у зв'язку з тим, що на його адресу не надійшла копія апеляційної скарги.

                    Однак, судовою колегією вказане клопотання було відхилено та залишено без задоволення виходячи з наступного.

                    По-перше в матеріалах справи присутня квитанція про відправку копії апеляційної скарги на адресу прокуратури, а по-друге, судова колегія надала представнику прокуратури можливість ознайомлення з апеляційною скаргою у зв'язку з чим у справі оголошувалась перерва. Однак, після перерви представник прокуратури з надуманих мотивів в судове засідання не з'явився.    

                    Розглянувши матеріали справи повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд встановив наступне.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 15.11.2007 року у вказаній справі за заявою прокурора були вжиті заходи забезпечення позову та накладено арешт на нерухоме майно, на яке рішенням суду від 17 листопада 2004 року визнано право власності за відкритим акціонерним товариством  "Кримзалізобетон", а саме: будівлі і споруди (територія № 3): будівля охорони (літ. А); склади (літ. Б, В), інв №№12-035, 12-028; склад ДСК (літ. Г), інв. №12-034; склад для балонів (літ.Д), інв №12-030, які розташовані в місті Севастополі по вул. Пісочній, 23 (вул.Будівельна б/н за рішенням суду 17.11.2004 року);будівлі і споруди (територія № 4): овочесховище (літ. А, Г, Д); навіси (літ. Б, В,Д); навіси (літ. Е, Же, З, І), які розташовані в місті Севастополі по вул. Пісочна, 25,(вул. Пісочна б/н за рішенням суду від 17.11.2004);будівлі і споруди (територія № 5): КПП (літ. А); гараж (літ. Б); недобудовані будівлі (літ. В, Г), розташовані по вул. Пісочна, 21, (вул. Будівельна б/н за рішенням суду від 17.11.2004).

Звертаючись до суду з поданням, прокурор просив переглянути рішення господарського суду міста Севастополя від 17.11.2004 у справі №20-7/240, яким визнано дійсними договори купівлі-продажу від 03.09.2004, що укладені між відкритим акціонерним товариством "Кримзалізобетон" та товариством з обмеженою відповідальністю "Об'єднання "Технохімкомплект", визнано за відкритим акціонерним товариством "Кримзалізобетон" право власності на нерухоме майно, яке було предметом договорів.

В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на те, що товариство з обмеженою відповідальністю "Об'єднання "Технохімкомплект" набуло право власності на це майно на підставі мирової угоди, затвердженої господарським судом міста Севастополя 21.07.2004 у справі № 20-10/310-12/261, яка була укладена між ДП МОУ "Феодосійський судномеханічний завод" та товариством з обмеженою відповідальністю "Об'єднання "Технохімкомплект", а також вважає нововиявленою обставиною скасування Вищим господарським судом України ухвали про затвердження мирової угоди.

Як вбачається з матеріалів справи, вказана мирова угода, була укладена між сторонами з метою мирного врегулювання спору, в рахунок погашення заборгованості відповідача перед позивачем, тобто з оплатою, що у повній мірі відповідає статті 75 Господарського кодексу України, якою передбачено право державного комерційного підприємства відчужувати майнові об'єкти, що належать до основних фондів.

Зазначеною нормою Господарського кодексу України встановлено, що таким правом державне комерційне підприємство може скористатись за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно входить. Міністерство оборони України, до сфери управління якого входить ДП МОУ "Феодосійський судномеханічний завод", надало згоду на відчуження майна, зазначеного у мировій угоді.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Виходячи зі змісту даної норми Цивільного кодексу України, можна стверджувати, що мирова угода є одним із видів цивільного правочину, затвердження якої відбувається в особливому порядку, а саме: шляхом прийняття відповідної ухвали судом.

Таким чином, відповідно до статті 330 Цивільного кодексу України, товариство з обмеженою відповідальністю "Об'єднання "Технохімкомплект" являється добросовісним набувачем майна, яке було передано за мировою угодою.

Крім того, враховуючи, що майно по мировій угоді було передано в рахунок погашення боргів, тобто за плату - майно не може бути витребуване у добросовісного набувача на підставі частини 4 статті 388 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищезазначене, скасування Вищим господарським судом ухвали про затвердження мирової угоди не може свідчити про скасування самої угоди, також це не свідчить про відсутність волі власника в момент вчинення правочину та          не впливає на правомочність товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднання "Технохімкомплект" розпоряджатися набутим майном, зокрема, відчужувати на підставі цивільно-правових угод.

Пункт 1 статті 67 Господарського процесуального кодексу України передбачає заходи до забезпечення позову накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Відповідно до норм Конституції України та Цивільного кодексу України власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Стаття 41 Конституції України та стаття 321 Цивільного кодексу України гарантують непорушність права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності або обмежений в його здійсненні. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосовано виключно за рішенням суду, у випадках, об'ємі і порядку встановленому законом.

Виходячи з аналізу зазначених норм, при застосуванні такого виду забезпечення позову як накладення арешту на майно відповідача, суд повинен з'ясувати дійсність належності цього майна саме відповідачу, а також враховувати необхідність цього заходу саме для захисту інтересів позивача.

Однак, судом першої інстанції були застосовані заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно яке не належить відповідачу, а, навпаки, є власністю позивача, що є недопустимим.

Пунктом 3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 23.08.1994 № 02-5/611, встановлено, що обов'язковою умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у наявності у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Однак, судом не досліджено питання відносно необхідності накладення арешту на майно з точки зору превентивного значення такого заходу для виконання рішення господарського суду. Крім того, забезпечення позову у такий засіб (накладення арешту на майно позивача) не є доцільним в даному випадку, оскільки предметом спору є визнання права власності на майно за позивачем.

Судова колегія також не приймає до уваги твердження прокурора, з приводу того, що звернення до органу БТІ про видачу довідок-характеристик на майно свідчить про намір товариства відчужити об'єкти нерухомості, оскільки такі довідки можуть служити і для забезпечення інших господарських цілей підприємства.

Таким чином, судом першої інстанції були застосовані заходи забезпечення позову, які не тільки не відповідають інтересам позивача, але й порушують його права та інтереси.

Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією із засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень суду, крім випадків встановлених законом. Стаття 43-8 Господарського процесуального кодексу України гарантує зацікавленій стороні право на апеляційне оскарження рішень суду щодо вжиття запобіжних заходів. Відповідно до пункту 4 статті 43-9 Господарського процесуального кодексу України запобіжні заходи, до яких належить і арешт майна, припиняються у випадку прийняття господарським судом ухвали про відміну ухвали про застосування запобіжного заходу.

На підставі викладеного, апеляційна інстанція вважає, що ухвалу господарського суду прийнято необґрунтовано при неповному дослідженні матеріалів справи, у зв'язку з чим вона підлягає скасуванню.

                    Керуючись статтями 101, 103, 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

                    Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Кримзалізобетон" задовольнити.

                    Ухвалу господарського суду міста Севастополя від 15.11.2007 у справі № 20-7/240-10-8/062-11/083 скасувати.

                    В задоволенні клопотання про вжиття запобіжних заходів представника військового прокурора Військово-морських сил України - відмовити.

                    Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                  

Судді