Ухвала

від 01.07.2024 по справі 160/25651/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

01 липня 2024 року

м. Київ

справа № 160/25651/23

адміністративне провадження № К/990/23950/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Прокопенка О.Б., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2024 року у справі № 160/25651/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Регіонального управління сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 », третя особа - Дніпровська міська організація Всеукраїнської профспілки військових, працівників правоохоронних органів та учасників бойових дій, про визнання неправомірними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому просила:

- визнати неправомірною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду по суті рапорту від 24 серпня 2023 року старшого солдата ОСОБА_1 про надання інформації стосовно неї;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути по суті рапорт від 24 серпня 2023 року старшого солдата ОСОБА_1 про надання службової інформації стосовно неї;

- визнати неправомірними дій Військової частини НОМЕР_1 в частині застосування 13 вересня 2023 року психологічного тиску до старшого солдата ОСОБА_1 з метою отримання персональних даних складу профкому і членів первинної організації Дніпровської міської організації всеукраїнської профспілки військових, працівників правоохоронних органів та учасників бойових дій, створеної у військовій частині та підпорядкованих їй підрозділах;

- визнати неправомірними дії Військової частини НОМЕР_1 в частині застосування до старшого солдата ОСОБА_1 27 вересня 2023 року психологічного тиску з метою складення нею рапорту про звільнення з посади бухгалтера ІІ категорії фінансово-економічної служби із наданням згоди на істотну зміну умов служби;

- визнати неправомірними дії Військової частини НОМЕР_1 в частині заборони 02 жовтня 2023 року доступу старшому солдату ОСОБА_1 до службового кабінету і доступу до особистих речей;

- визнати неправомірними дії Військової частини НОМЕР_1 в частині несанкціонованого доступу 02 жовтня 2023 року до 2-х ноутбуків старшого солдата ОСОБА_1 , огляду і копіювання особистої інформації;

- визнати неправомірним та скасувати пункт 5 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 29 вересня 2023 року № 245-РС про звільнення старшого солдата ОСОБА_1 з посади бухгалтера ІІ категорії фінансово-господарської служби із призначенням на посаду діловода відділення забезпечення медичної роти;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 поновити старшого солдата ОСОБА_1 на посаді бухгалтера ІІ категорії фінансово-економічної служби та виплатити належні суми грошового забезпечення за час лікування і вимушеного прогулу;

- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь старшого солдата ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 67500 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2024 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано пункт 5 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 29 вересня 2023 року № 245-РС про звільнення старшого солдата ОСОБА_1 з посади бухгалтера ІІ категорії фінансово-господарської служби із призначенням на посаду діловода відділення забезпечення медичної роти.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 поновити старшого солдата ОСОБА_1 на посаді бухгалтера ІІ категорії фінансово-економічної служби з 29 вересня 2023 року.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 різницю між грошовим забезпеченням за весь час виконання військового обов`язку на нижче оплачуваній посаді. У іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено.

17 червня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2024 року.

Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням, передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Із системного аналізу наведених положень процесуального закону можна зробити висновок, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.

Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстави касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Водночас, відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Тлумачення положень вказаних норм у їхньому взаємозв`язку дає змогу дійти висновку, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Суд першої інстанції розглянув цю справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Отже, враховуючи, що ця справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги, визначених підпунктами «а-г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України у взаємозв`язку із підставами визначеними пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України.

При цьому, доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.

В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає, про наявність виключних обставин, наведених у підпунктах «а», «б», «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, у якості підстави касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Проте скаржник не навів чіткого переліку норм права, висновків Верховного Суду щодо застосування яких не ураховано судами попередніх інстанцій, що не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а також не зазначено щодо питання застосування якої норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, що передбачено пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Касаційна скарга фактично містить лише виклад обставин справи, цитати нормативних актів та незгоду з рішеннями судів попередніх інстанцій з підстав порушення норм матеріального права.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України,

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2024 року у справі № 160/25651/23 - повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет», а у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв`язку.

Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами, у спосіб їх надсилання до суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя О.Б. Прокопенко