Ухвала

від 27.06.2024 по справі 405/3234/23

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

27 червня 2024 року м. Кропивницький

справа № 405/3234/23

провадження № 22-ц/4809/1103/24

Суддя Кропивницького апеляційного суду Дьомич Л.М., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 22 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 22 травня 2024 року закрито провадження у даній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.

Відповідно до ухвали Кропивницького апеляційного суду від 12 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 22 травня 2024 року залишено без руху; запропоновано скаржнику у встановлений строк надати до апеляційного суду докази сплати судового збору у розмірі 605,60грн.

У межах встановленого апеляційним судом строку для усунення недоліків апеляційної скарги скаржником подано до суду заяву про звільнення його від сплати судового збору за подання апеляційної скарги. В обґрунтування поданої заяви зазначає, що ним було пред`явлено позов до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області з вимогами про поновлення на роботі у зв`язку з незаконним звільненням та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу як до роботодавця. Вказує, що заявника було незаконно звільнено 18 квітня 2023 року і з того часу він ніде не працює, доходів не має. До того ж, заявник спільно з дружиною виховує двох дітей віком 5 та 15 років, їх сім`я утримується за рахунок заробітної плати дружини у розмірі 9068,65 грн, інші доходи відсутні.

На подану скаржником заяву, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

За ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду зправ людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (далі - ЄСПЛ).

Відповідно до практики ЄСПЛ, вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (п. 111 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia»)).

ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення п. 1 ст. 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, п. 59).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 136 ЦПК України суд,враховуючи майновийстан сторони,може своєюухвалою відстрочитиабо розстрочитисплату судовогозбору навизначений строку порядку,передбаченому законом,але небільше якдо ухваленнясудового рішенняу справі. Якщо у встановлений судом строк судові витрати не будуть сплачені, заява відповідно дост. 257цього Кодексу залишається без розгляду, або витрати стягуються за судовим рішенням у справі, коли сплата судових витрат була відстрочена або розстрочена до ухвалення цього рішення.

Порядок відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру або звільнення від сплати судового збору встановлено у ст. 8 Закону.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 8 Закону, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням звільнити від сплати судового збору, зокрема, за умови, коли розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Частинами 1, 3 ст. 136 ЦПК України також передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Отже,у вирішенніпитання щодозвільнення відсплати судовогозбору визначальнимдля суду є майновий стан заявника.

Відповідно до принципу диспозитивності та правил доказування у цивільному процесі, особа, яка заявляє відповідне клопотання повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядкуі розмірі. При цьому, необхідно врахувати, що перелік документів, які підтверджують майновий стан особи, законодавчо не визначений. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір за своїм внутрішнім переконанням на підставі поданих доказів.

У своїх рішеннях «Kniat v. Poland» від 26 липня 2005року (п. 44) та «Jedamski and Jedamska v. Poland» від 26 липня 2005 року (п.п. 63-64) ЄСПЛ зазначив, що оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища.

В ухвалі від 04 квітня 2023 року у справі № 9901/988/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила наступне: «…у своїй апеляційній скарзі просить суд звільнити його від сплати судового збору, долучивши до матеріалів апеляційної скарги відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків Головного управління ДПС у м. Києві від 15 лютого 2023 року № 2655-23-00557, з яких убачається, що у 2022 році доходів не отримував. Разом із цим, указані відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків Головного управління ДПС у м. Києві від 15 лютого 2023 року № 2655-23-00557 не виключають можливості отримання скаржником інших доходів, зокрема, від Пенсійного фонду України, Управління праці та соціального захисту населення, Державного центру зайнятості».

Апеляційний суд наголошує, що до заяви про звільнення від сплати судового збору стосовно особи заявника додано лише відомості з державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за 2023 рік. При цьому, ані матеріали справи, ані додані до апеляційної скарги чи заяви про звільнення від сплати судового збору документи не містять інформації про всі можливі джерела доходу заявника, зокрема, отримані соціальні виплати, допомогу у зв`язку з безробіттям тощо за попередній календарний рік (2023 рік).

За викладеного, наразі у апеляційного суду відсутні підстави для задоволення заявленого скаржником клопотання.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Зважаючи на встановлені обставини та беручи до уваги намір скаржника реалізувати своє процесуальне право на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції у даній справі, апеляційний суд вважає за можливе продовжити строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.127, 260,261, 356, 357 ЦПК України, суддя, -

У Х В А Л И В:

З ініціативисуду продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків апеляційної скарги надесять днівз дня отримання копії зазначеної ухвали апеляційного суду.

У межах встановленого строку скаржникунеобхідно надати до суду:

-належні докази на підтвердження такого майнового стану скаржника, який перешкоджає сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у встановлених законом порядку і розмірі (зокрема, але не виключно: довідки з Управління праці та соціального захисту населення, Державного центру зайнятості про наявність/відсутність виплат за 2023 рік)

або

- докази сплати судового збору у розмірі 605,60грн за реквізитами, розміщеними на офіційному сайті Кропивницького апеляційного суду.

У разі невиконання у встановлений строк вимог щодо усунення недоліків апеляційної скарги, апеляційна скарга буде визнана неподаною та повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Кропивницького

апеляційного суду Л. М. Дьомич