Ухвала

від 26.06.2024 по справі 916/1735/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття апеляційного провадження

26 червня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/1735/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Богатиря К.В., Філінюка І.Г.

секретар судового засідання Герасименко Ю.С.

За участю представників учасників справи:

від ОСОБА_1 - адвокат Донін С.В.

від ФОП ОСОБА_2 - адвокат Клачок Б.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Одеської області від 11.08.2023 (повний текст складено та підписано 17.08.2023, суддя Демешин О.А.)

у справі №916/1735/23

за позовом Фізичної особи підприємця Кіктенко Світлани Павлівни

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ВІЛЬЯМСА 59Д"

про визнання укладеним договору оренди нежитлового приміщення та стягнення завданих збитків

ВСТАНОВИВ

Фізична особа підприємець Кіктенко Світлана Павлівна (далі ФОП Кіктенко С.П., позивач) звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ВІЛЬЯМСА 59Д" (далі ОСББ "ВІЛЬЯМСА 59Д", відповідач) в якому просила суд:

- стягнути з відповідача на свою користь завдані збитки у вигляді неотриманого доходу у розмірі 357 500 грн;

- визнати укладеним між ФОП Кіктенко С.П. та ОСББ "ВІЛЬЯМСА 59Д" договір найму (оренди) нежитлового приміщення у будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 127,5 м2 в редакції запропонованій позивачем.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.08.2023 по справі №916/1735/23 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 у цій справі рішення Господарського суду Одеської області від 11.08.2023 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання укладеним договору оренди нежитлового приміщення, ухвалено в цій частині нове рішення, яким визнано укладеним між ФОП Кіктенко С.П. та ОСББ "Вільямса 59Д" договір найму (оренди) нежитлового приміщення у будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 127,5 кв.м в редакції, запропонованій позивачем, але виключивши з пункту 6.1 договору фразу а саме до 25 квітня 2023 року, в іншій частині рішення суду залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 27.03.2024 по цій справі закрито касаційне провадження за касаційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вільямса 59Д" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 у справі №916/1735/23.

У квітні 2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 17.08.2023 по цій справі в якій скаржник просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким закрити провадження у цій справі.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що:

- оскаржуване рішення стосується прав та законних інтересів апелянта ОСОБА_1 , яка є власником квартири у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 , та в силу ч.2 ст.382 ЦК України співвласником спільного майна цього будинку, яке є предметом спору;

- суд вирішив питання про права, інтереси та обов`язки апелянта, отже не залучив її до участі у справі;

- ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59Д», не є володільцем та/або власником котельного обладнання, не облікує майно на власному балансі, та згідно з вимогами чинного законодаства та Статуту, не уповноважено на вирішення питань оренди. Тобто, ОСОБА_2 заявила позов до неналежного відповідача ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59Д», в той час, як належало заявляти вимоги до усіх співвласників котельного обладнання власників квартир будинку,

- спір між зареєстрованим володільцем технічних приміщень фізичною особою ОСОБА_2 та співвласниками котельного обладнання власниками квартир багатоквартирного будинку належить до цивільної юрисдикції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.05.2024 відкрито апеляційне провадження по справі №916/1735/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 11.08.2023 та призначено справу до розгляду на 26.06.2024.

До суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В обґрунтування своїх заперечень позивач зазначає, що ОСОБА_1 не може відноситися до кола осіб, визначених ГПК України суб`єктами, що наділені правом апеляційного оскарження, оскільки під час розгляду справи Господарським судом Одеської області представником інтересів усіх власників квартир житлового будинку, відповідно до положень чинного законодавства України, є ОСББ «Вільямса 59Д», яке мало статус відповідача по справі.

Позивач також зазначає, що у даному випадку ФОП Кіктенко С.П. позовні вимоги було заявлено не до кожного окремого співвласника житлового багатоквартирного будинку, а до особи, яка відповідно до норм чинного законодавства України уповноважена представляти інтереси усіх співвласників зазначеного багатоквартирного будинку ОСББ «Вільямса 59Д».

Наголошує позивач й на тому, що дана справа переглядалася в апеляційному та касаційному порядку, однак жодних підстав для закриття провадження по справі з підстав порушення правил підсудності судами виявлено не було.

Позивач також у відзиві на апеляційну скаргу просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ФОП Кіктенко Світлани Павлівни судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 грн.

Так, позивач стверджує, що у зв`язку із зверненням до суду ОСОБА_1 з апеляційною скаргою позивачка була змушена звернутися за професійною правовою допомогою до адвоката задля захисту своїх законних прав та інтересів та понесла витрати на надання правничої допомоги у заявленому розмірі.

Судом апеляційної інстанції отримано заперечення апелянта проти задоволення клопотання позивача про розподіл судових витрат в яких ОСОБА_1 зазначає, що витрати ФОП Кіктенко С.П. на професійну правничу допомогу задоволенню не підлягають, оскільки витрати позивача на професійну правничу допомогу є надуманими, не обґрунтованими, не співмірними та не підтверджуються належним чином документально.

Під час судового засідання, яке відбулось 26.06.2024 представник апелянта підтримав вимоги та доводи за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні.

Представник позивача надав пояснення у відповідності до яких не погоджується із доводами та вимогами апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження у справі №916/1735/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 11.08.2023 підлягає закриттю, виходячи з наступного.

Стаття 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Згідно із ч.1 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 6 ст. 4 ГПК України жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.

Судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу, що законодавством передбачений виключний перелік суб`єктів, які вправі оскаржити в апеляційному порядку рішення місцевого господарського суду у випадку наявності підстав для цього. Визначаючи коло вказаних суб`єктів, законодавство передбачає попередню участь апелянта у справі з певним процесуальним статусом, за винятком випадків, коли рішення стосується прав та обов`язків скаржника, який не брав участь у справі.

Відповідно до частини 1 статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

У відповідності до ч. 1 ст. 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Колегія суддів наголошує на тому, що судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (Конвенція) положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 904/5618/17, від 11.07.2018 у справі № 5023/4734/12, від 21.09.2018 у справі № 909/68/18, від 18.12.2018 у справі № 911/1316/17, від 27.02.2019 у справі № 903/825/18, від 09.07.2019 у справі № 905/257/18, від 12.09.2019 у справі № 905/946/18, від 12.09.2019 у справі № 905/947/18.

Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, в зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.

Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов`язків скаржника, та лише після встановлення таких обставин, вирішити питання про залучення такої особи у якості третьої особи та про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права і обов`язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.

Відповідний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 10.05.2018 зі справи №910/22354/15, від 19.06.2018 зі справи №910/18705/17, від 11.07.2018 зі справи №911/2635/17, від 04.10.2018 у справі №5017/461/2012, від 29.11.2018 у справі №918/115/16, від 04.12.2018 у справі №906/1764/15, від 06.12.2018 у справі №910/22354/15, від 11.12.2018 №916/2878/14, від 15.01.2019 у справі №7/74, від 11.04.2019 у справі № 8/71-НМ, від 11.07.2018 у справі №911/2635/17.

Встановлена процесуальним законом можливість здійснення апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яку не було залучено до участі у справі, лише у разі підтвердження та встановлення наявності порушення її прав, інтересів та (або) обов`язків оскаржуваним судовим рішенням ґрунтується на принципі res judicata, тобто поваги до остаточного судового рішення, дія якого передбачає встановлення у відносинах між сторонами спору, вирішеного остаточним і обов`язковим для сторін судовим рішенням, стану правової визначеності.

Здійснення апеляційного перегляду судового рішення, яке набрало законної сили та є обов`язковим для виконання за відсутності передбачених законом виняткових підстав є порушенням зазначеного принципу, що не є виправданим.

Як передбачено ч. 1, 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням або невчиненням нею процесуальних дій.

Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статей 17, 254 Господарського процесуального кодексу України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме (такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.09.2020 у справі № 910/13119/17).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №921/730/13-г/3 сформульовано висновок про те, що у разі якщо скаржник лише робить припущення, що оскаржуване рішення може вплинути на його права, інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що оскаржуваним рішенням вирішено його права, інтереси та/або обов`язки, то такі посилання з огляду на наведене вище не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду апеляційної скарги.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, ФОП Кіктенко С.П. звернулась до Господарського суду Одеської області із позовом до ОСББ "ВІЛЬЯМСА 59Д" в якому просила суд стягнути з відповідача на свою користь завдані збитки у вигляді неотриманого доходу у розмірі 357 500, 00 грн та визнати укладеним між ФОП Кіктенко С.П. та ОСББ "ВІЛЬЯМСА 59Д" Договір найму (оренди) нежитлового приміщення у будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 127,5 м2 в редакції, запропонованій позивачем.

В обґрунтування позовних вимог ФОП Кіктенко С.П. послалась на те, що вона є власницею нежитлового приміщення загальною площею 127,5 кв. м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , однак, даним приміщенням фактично користується відповідач. Позивач зазначила, що неодноразово зверталась до відповідача з пропозицією укласти договір оренди нежитлового приміщення або звільнити останнє, проте, відповідач дані звернення проігнорував та належне йому майно з приміщення не прибрав. Вказане свідчить про те, що укласти договір оренди нежитлового приміщення між ФОП Кіктенко С.П. та ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59Д» можливо лише в порядку звернення позивача до суду.

Крім того, обґрунтовуючи підстави для звернення до суду з позовною вимогою про стягнення з ОСББ «ВІЛЬЯМСА 59Д» збитків у вигляді неотриманого доходу в розмірі 327 500,00 грн. по цій справі, позивач посилається на те, що йому було завдані збитки у вигляді неодержаних нею доходів, які ФОП Кіктенко С.П. могла б одержати у разі належного виконання відповідачем зобов`язання щодо підписання спірного договору оренди, або одержала б від інших орендарів, у випадку звільнення приміщення ОСББ.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.08.2023 по справі №916/1735/23 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 у цій справі рішення Господарського суду Одеської області від 11.08.2023 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання укладеним договору оренди нежитлового приміщення, ухвалено в цій частині нове рішення, яким визнано укладеним між ФОП Кіктенко С.П. та ОСББ "Вільямса 59Д" договір найму (оренди) нежитлового приміщення у будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 127,5 кв.м в редакції, запропонованій позивачем, але виключивши з пункту 6.1 договору фразу а саме до 25 квітня 2023 року, в іншій частині рішення суду залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 27.03.2024 по цій справі закрито касаційне провадження за касаційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Вільямса 59Д" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 у справі №916/1735/23.

За приписами ст. 272 ГПК України якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави.

За результатами розгляду апеляційної скарги суд приймає постанову відповідно до статті 282 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.

Суд відмовляє у відкритті провадження за апеляційною скаргою, поданою відповідно до частини першої цієї статті, якщо суд розглянув наведені у ній доводи під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.

Так, у даному випадку, не погодившись з рішенням Господарського суду Одеської області від 16.08.2023 у цій справі, ОСОБА_1 , як особа яка не брала участі у розгляді справи, однак вважає, що оскаржуваним рішенням вирішено питання про її права, інтереси та (або) обов`язки звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 11.08.2023 скасувати та ухвалити нове рішення, яким закрити провадження у справі.

Колегія суддів дослідивши зміст, мотиви та резолютивну частині оскаржуваного рішення наголошує на тому, що рішенням Господарського суду Одеської області від 11.08.2023 по даній справі не вирішувалося питання про права, інтереси чи обов`язки ОСОБА_1 , оскільки предметом даному позову була вимога позивача до відповідача про стягнення з відповідача на свою користь завданих збитків та визнання укладеним між ФОП Кіктенко С.П. та ОСББ "ВІЛЬЯМСА 59Д" договору найму (оренди) нежитлового приміщення.

Тобто у даному випадку позовні вимоги були спрямовані саме до ОСББ "ВІЛЬЯМСА 59Д", яке є окремою юридичною особою та може набувати відповідних права та обов`язків.

Однак, оскаржуваним рішенням не вирішувалось жодних питань про права, обов`язки та інтереси особисто ОСОБА_1 , оскільки як вбачається з тексту рішення суду першої інстанції по даній справі, ні описова, ні мотивувальна, ні резолютивна частини рішення суду першої інстанції у даній справі не містять будь-яких суджень чи висновків суду саме про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника.

Самим скаржником також не вказано конкретні пункти, абзаци тощо мотивувальної або резолютивної частини оскаржуваного рішення в яких йдеться про його права, інтереси та (або) обов`язки та про які саме, тобто чи повинен апелянт виконати будь-які зобов`язання, чи утриматись від вчинення певних дій, тощо.

Слід також наголосити на тому, що на переконання апелянта, оскаржуване рішення стосується її прав та законних інтересів, оскільки ОСОБА_1 , є власником квартири у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 , та в силу ч.2 ст.382 ЦК України співвласником спільного майна цього будинку, яке є предметом спору.

Втім, правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників житлових та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначені Законом України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку".

Статтею 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" передбачено, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання (частина четверта статті 4 Закону "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку").

Як вже було вказано вище, у даному спорі позовні вимоги були спрямовані саме до ОСББ "ВІЛЬЯМСА 59Д", яке є самостійною юридичною особою та у відповідності до положень Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" здійснює захист права та інтересів усіх співвласників багатоквартирного будинку, а не особисто до ОСОБА_1 , як співвласниці багатоквартирного будинку.

Відтак, суд апеляційної інстанції вказує, що в даному випадку скаржником, як особою яка не брала участі у справі, оскаржується рішення суду першої інстанції, яке жодним чином не стосується і не впливає на права і обов`язки скаржника, і під час вирішення даного спору питання щодо його прав та обов`язків судом не вирішувалось.

Колегія суддів також зазначає, що ОСОБА_1 не надано, а наявні матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що вона є учасником саме спірних правовідносин, які були предметом розгляду у суді першої інстанції.

З огляду на таке, суд апеляційної інстанції вказує, що в даному випадку скаржником, як особою яка не брала участі у справі, оскаржується рішення суду першої інстанції, яке жодним чином не стосується і не впливає на права і обов`язки скаржника, і під час вирішення даного спору питання щодо його прав та обов`язків судом не вирішувалось.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Конституція України визначає Україну як правову державу, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування.

Конституцією України проголошено, що утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (частина друга статті 3 Конституції України).

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

У рішенні від 13.06.2019 № 4-рн/2019 Конституційний Суд України вказав, що забезпечення права на апеляційний перегляд справи, передбаченого пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, слід розуміти як гарантоване особі право на перегляд її справи в цілому судом апеляційної інстанції; забезпечення права на апеляційний перегляд справи - одна з конституційних засад судочинства - спрямоване на гарантування ефективного судового захисту прав і свобод людини і громадянина з одночасним дотриманням конституційних приписів щодо розумних строків розгляду справи, незалежності судді, обов`язковості судового рішення тощо (абзац 13 підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини названого рішення).

Право на апеляційний перегляд справи, передбачене пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, є гарантованим правом на перегляд у суді апеляційної інстанції справи, розглянутої судом першої інстанції по суті (абзац 8 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 17.03.2020 № 5-р/2020).

Водночас таке право не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням.

Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України, оскільки у такому випадку немає правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі.

Так, пунктом 3 частини 1 статті 264 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо, зокрема, після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/7523/15-г, від 12.11.2018 у справі № 21/358-06-11049, від 30.01.2019 у справі № 47/66-08, від 25.04.2019 у справі № 5004/639/12 , від 18.04 2019 у справі № 916/2179/17, від 12.08.2019 у справі № 909/1190/17 та від 19.09.2019 у справі № 910/17558/18.

З урахуванням наведеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційне провадження по справі №916/1735/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 11.08.2023 слід закрити на підставі п.3 ч.1 ст. 264 ГПК України, оскільки судом апеляційної інстанції після відкриття апеляційного провадження встановлено, що оскаржуваним рішенням господарського суду питання про права, інтереси та/або обов`язки ОСОБА_1 не вирішувалося.

З приводу заяви ФОП Кіктенко С.П. про стягнення з ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає таке.

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Положеннями статті 45 ГПК України визначено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Відповідно до частини першої статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Положеннями частини четвертої вказаної статті унормовано, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, чи заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги (частина тринадцята статті 129 ГПК).

Наведені вище положення ГПК є чіткими, зрозумілими та однозначними, тобто встановлене ними нормативне регулювання виключає можливість довільного його трактування у правозастосовчій діяльності.

Системний аналіз положень статей 45, 126, 129 ГПК України дає підстави для висновку, що судові витрати та витрати, пов`язані з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу, за відсутності прямої вказівки в процесуальному законі щодо покладення таких витрат на іншу особу, можуть бути покладені за результатами вирішення спору лише на сторони такого спору (позивача та відповідача).

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у справах № 911/2115/19 (постанова від 13.10.2020), № 925/1105/19 (ухвала від 16.12.2020), №912/2601/19 (постанова від 24.02.2021), №5017/2833/2012 (ухвала від 22.09.2021), №923/447/15 (додаткова постанова від 05.07.2022), №927/108/22 (додаткова ухвала від 27.06.2023), № 915/1406/21 (додаткова постанова від 12.07.2023).

Звертаючись до суду із заявою про стягнення з ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу позивач на власний розсуд визначився зі змістом заяви та заявив вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції, визначивши суб`єкта для їх відшкодування ОСОБА_1 , яка не є учасником даної справи.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частини другої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність.

Згідно з статтею 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З наведених положень чинного процесуального законодавства вбачається, що саме учасники справи, які наділені певною процесуальною ініціативою, при зверненні до суду з заявами визначають свої вимоги (в межах яких і відбувається розгляд цих заяв судом) та несуть ризик настання або ненастання наслідків, пов`язаних з вчиненням відповідних процесуальних дій.

Судова колегія зазначає, що факт подання позивачем заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції із зазначенням вимог до особи, яка не є учасником даної справи, а саме ОСОБА_1 , є реалізацією права на судовий захист та за своєю правовою природою є процесуальною дією в розумінні частини третьої статті 3 ГПК України, що зумовлює обов`язок суду, керуючись принципом диспозитивності, розглянути заяву із застосуванням норм процесуального закону, чинного на дату звернення із вказаною заявою.

При з`ясуванні суб`єктного складу учасників справи та змісту поданої заяви, суд апеляційної інстанції, керуючись принципом диспозитивності у господарському процесі, виходить з того, як їх визначено заявником при зверненні з відповідною заявою про стягнення судових витрат, та не вправі самостійно, з власної ініціативи змінювати суть заявленої вимоги, якщо її вимоги пред`явлено до особи, яка не є стороною у справі.

За таких обставин, зважаючи на відсутність в процесуальному законі положень щодо покладення витрат на іншу ніж сторони у справі особу, зокрема, на особу, яка не є учасником провадження по справі, заява ФОП Кіктенко С.П. про стягнення з ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 232, 234, 235, 264 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційне провадження по справі №916/1735/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 11.08.2023 закрити.

У задоволенні заяви Фізичної особи підприємця Кіктенко Світлани Павлівни про стягнення з ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст ухвали складено та підписано 01.07.2024.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Богатир К.В.

Суддя Філінюк І.Г.