Ухвала

від 02.09.2024 по справі 916/1735/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення апеляційної скарги без руху

02 вересня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/1735/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богацької Н.С.

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Одеської області від 11.08.2023, ухвалене суддею Демешиним О.А., м. Одеса, повний текст рішення складено 17.08.2023

у справі № 916/1735/23

за позовом: Фізичної особи підприємця Кіктенко Світлани Павлівни

до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ВІЛЬЯМСА 59Д»

про визнання укладеним договору та стягнення 357500 грн,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2023 року Фізична особа підприємець Кіктенко Світлана Павлівна звернулась до Господарського суду Одеської області із позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ВІЛЬЯМСА 59Д», в якому просила суд стягнути з останнього на її користь завдані збитки у вигляді неотриманого доходу у розмірі 357500 грн та визнати укладеним між сторонами договір найму (оренди) нежитлового приміщення у будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 127,5 м2 в редакції, запропонованій позивачем.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.08.2023 у справі №916/1735/23 у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач подав на нього апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 (головуючий суддя Савицький Я.Ф., судді Колоколов С.І., Разюк Г.П.) рішення Господарського суду Одеської області від 11.08.2023 у справі №916/1735/23 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання укладеним договору оренди нежитлового приміщення, ухвалено в цій частині нове рішення, яким визнано укладеним між Фізичною особою-підприємцем Кіктенко Світланою Павлівною та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «ВІЛЬЯМСА 59Д» договір найму (оренди) нежитлового приміщення у будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 127,5 кв.м в редакції, запропонованій позивачем, але виключивши з пункту 6.1 договору фразу «а саме до « 25» квітня 2023 року.». В іншій частині рішення Господарського суду Одеської області від 11.08.2023 у справі №916/1735/23 залишено без змін.

Не погодившись з постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 у справі № 916/1735/23, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ВІЛЬЯМСА 59Д» подало касаційну скаргу, в якій просило її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

Ухвалою Верховного Суду від 27.03.2024 закрито касаційне провадження за касаційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ВІЛЬЯМСА 59Д» на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 у справі № 916/1735/23.

У квітні 2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_2 (особа, яка не брала участі у справі) на рішення Господарського суду Одеської області від 17.08.2023 у даній справі, в якій вона просила його скасувати, ухвалити нове рішення, яким закрити провадження у цій справі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.06.2024 (головуючий суддя Аленін О.Ю., судді Богатир К.В., Філінюк І.Г.) закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України (після відкриття апеляційного провадження встановлено, що оскаржуваним рішенням суду питання про права, інтереси та/або обов`язки скаржника не вирішувалося).

22.07.2024 ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.06.2024 та рішення Господарського суду Одеської області від 11.08.2024 у справі № 916/1735/23.

Ухвалою Верховного Суду від 30.07.2024 відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі № 916/1735/23 за касаційними скаргами ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Одеської області від 11.08.2023 та ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.06.2024.

31.07.2024 з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 11.08.2023 звернулась ОСОБА_1 , яка також не брала участі у даній справі.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.08.2024, для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 11.08.2023 у справі № 916/1735/23 визначено судову колегію у складі головуючого судді Богацької Н.С., суддів Діброви Г.І., Ярош А.І.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.08.2024 витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи № 916/1735/23, вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відкладено до надходження матеріалів з Господарського суду Одеської області.

07.08.2024 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали даної справи.

Розглянувши отримані матеріали, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження, частина 2 статті 124 Конституції України передбачає право особи на захист судом його прав.

Згідно із ч. 3 ст. 2 ГПК України забезпечення права на апеляційний перегляд справи є одним із принципів господарського судочинства.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (ч. 1 ст. 17 ГПК України).

Частиною 1 ст. 254 ГПК України передбачено, що учасник справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Отже, наведеними нормами визначено коло осіб, які наділені процесуальним правом на оскарження судового рішення, а саме учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

У даному випадку ОСОБА_1 не брала участі у даній справі, однак вона вважає, що оскаржуваним рішенням вирішено питання про її права, інтереси та обов`язки.

У постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 62/112 та від 16.01.2020 у справі № 925/1600/16 зазначено, що при розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов`язки, суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності статтям 258, 259 ГПК України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги.

Якщо ж при цьому судом апеляційної інстанції буде встановлено, що права, інтереси та (або) обов`язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права, інтереси та (або) обов`язки у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд не позбавлений права закрити апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, на стадії відкриття апеляційного провадження, суд не вирішує питання щодо наявності (відсутності) порушення оскаржуваним рішенням прав, інтересів та (або) обов`язків апелянта, оскільки дані обставини вирішуються (встановлюються) під час апеляційного перегляду справи.

Таким чином, на даній стадії розгляду справи (вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження) колегія суддів не вирішує питання щодо наявності (відсутності) порушення оскаржуваним рішенням прав, інтересів та (або) обов`язків ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга, зокрема, на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, повний текст оскаржуваного рішення було складено та підписано 17.08.2023, отже кінцевим строком на подання апеляційної скарги було 06.09.2023.

Водночас, з апеляційною скаргою ОСОБА_1 звернулася до суду лише 31.07.2024, тобто з пропуском строку, встановленого ст. 256 ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 261 ГПК України, незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадку, зокрема, подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки.

Положення ч. 2 ст. 261 ГПК України не свідчать про безумовний обов`язок суду відкрити апеляційне провадження у випадку подання апеляційної скарги особою, неповідомленою про розгляд справи або незалученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки.

Натомість, як вбачається із системного аналізу положень цієї статті, суд у такому випадку надає оцінку наведеним апелянтом причинам пропуску строку апеляційного оскарження на предмет їх поважності.

Скаржник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строком оскарження судового рішення покладає на нього обов`язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку, і у разі, коли відповідну апеляційну чи касаційну скаргу подано особою, незалученою до участі у справі.

Разом з цим неучасть у справі особи, яка звертається зі скаргою, з посиланням на те, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів, не є безумовною підставою для визнання причин пропуску строку поважними та поновлення цього строку.

Системний аналіз вказаних процесуальних норм свідчить про те, що подання апеляційної скарги особою, неповідомленою про розгляд справи або незалученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки, захищає її саме від передбаченої ч. 2 ст. 261 ГПК України безумовної відмови у відкритті апеляційного провадження (якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення), тобто незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, проте не звільняє вказану особу від обов`язку довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, передбаченого іншими вищенаведеними нормами ГПК України. Аналогічний правовий висновок викладено, зокрема у постановах Верховного Суду від 03.05.2022 у справі № 904/1875/19, від 21.07.2022 у cправі № 904/158/20, від 20.04.2023 у cправі № 9/41).

За змістом положень ч. 3 ст. 256 ГПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 261 цього Кодексу.

Питання щодо поновлення та продовження процесуальних строків урегульовано нормами ст. 119 ГПК України, згідно із ч. 1 якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Питання про поважність причин пропуску процесуального строку у розумінні положень ст. 86 ГПК України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є по суті пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Можливість поновлення судом пропущеного строку на оскарження судового рішення не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується з наявністю поважних причин пропуску строку і має здійснюватися лише за умови наведення відповідних причин, які дають правові підстави вважати, що пропуск строку мав місце з об`єктивних, незалежних від волі заявника причин, а можливість їх наведення, як вже зазначалось, залежить від їх доведення заявником, і такі причини мають зазначатися судом у відповідному процесуальному документі.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07.11.2023 у справі № 40/223-05.

Разом з апеляційною скаргою ОСОБА_1 заявлено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження, в обґрунтування якого зазначено, що 10.07.2024 вона подала до суду першої інстанції заяву про отримання копії рішення, але суд листом від 16.07.2024 відмовив у задоволенні заяви, і лише 30.07.2024 вона ознайомилась з текстом даного рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Дослідивши обставини, зазначені апелянтом в обґрунтування клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 11.08.2023 у даній справі, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

ГПК України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.

Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії.

Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

В іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Якщо строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

Як вбачається з матеріалів цієї справи, в процесі розгляд справи в суді першої інстанції, а саме 13.06.2023, ОСОБА_1 зверталась до суду із заявою про залучення її до участі у даній справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (вх. № 19424/23) (а.с.139-142 т.1).

Інтереси ОСОБА_1 в той час представляла адвокат Доніна Людмила Анатоліївна, про що свідчить наявний в матеріалах цієї справи ордер на надання правової допомоги (а.с.169 т.1).

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Отже, ОСОБА_1 щонайменше з червня 2023 року вже була обізнана про наявність в провадженні Господарського суду Одеської області справи № 916/1735/23 і з того часу жодним чином не була позбавлена можливості відстежувати хід судового процесу, ознайомитися зі змістом оскаржуваного рішення суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відповідно, у розумний строк реалізувати своє право на його апеляційне оскарження.

Водночас, з апеляційною скаргою ОСОБА_1 звернулася майже через рік, обмежуючись лише тим, що вона тільки після відмови суду у задоволенні її заяви щодо видачі копії рішення, 30.07.2024 ознайомилася з його змістом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

У пункті 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії зазначено наступне: «Сторони повинні мати можливість скористатися правом на вчинення позову чи подання апеляції з того моменту, коли вони ознайомилися із судовими рішеннями, що покладають на них обов`язки або можуть порушувати їхні законні права чи інтереси. Інакше суди можуть значно скорочувати час для подання апеляції або навіть унеможливлювати подання апеляції, зволікаючи із врученням рішень. Як засіб спілкування між судовим органом та сторонами, вручення рішення створює можливість для сторін ознайомитися з рішенням та підставами для нього, таким чином надаючи їм змогу оскаржити його, якщо вони вважатимуть це за доцільне».

Колегія суддів зазначає, що неподання апеляційної скарги у короткий строк з моменту можливості ознайомитися зі змістом оскаржуваного рішення суду є свідченням того, що ОСОБА_1 не намагалася вчинити усі залежні від ней процесуальні дії у розумний строк для реалізації свого права на апеляційне оскарження, що в свою чергу, не свідчить про сумлінне та добросовісне ставлення до наявних у неї прав і обов`язків, а також невчинення усіх можливих та залежних від неї дії для вчасного подання апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що несвоєчасне подання апеляційної скарги залежало виключно від волевиявлення та суб`єктивної поведінки самої ОСОБА_1 , яка несе ризик вчинення або не вчинення певної процесуальної дії, а причини, викладені в клопотанні про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження про те, що вона ознайомилася з повним текстом оскаржуваного рішення лише 30.07.2024, не являються поважними.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

За таких обставин, відповідно до положень ст. 260 ГПК України наявні підстави для залишення апеляційної скарги без руху з наданням скаржнику строку для усунення недоліків шляхом подання суду апеляційної інстанції заяви про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження, в якій необхідно вказати інші підстави для поновлення цього строку.

Керуючись статтями 174, 234, 258, 259, 260 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 11.08.2023 у справі № 916/1735/23 залишити без руху.

Встановити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання Південно-західному апеляційному господарському суду заяви про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду (в якій вказати інші підстави для поновлення строку) - протягом 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали.

Попередити ОСОБА_1 , що якщо заяву про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження не буде подано в зазначений строк або якщо вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому ст. 261 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддяН.С. Богацька

СуддіГ.І. Діброва

А.І. Ярош