Рішення

від 28.09.2010 по справі 20/286

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  20/286

28.09.10

За позовом    Товариства з обмеженою відповідальністю «Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг»

До                   Товариства з обмеженою відповідальністю «ДМГ»

Про                 стягнення 574 244,09 грн.

Суддя Палій В.В.

Представники сторін:

від позивача                 Разінькова Т.О. –предст. (дов. від 05.08.2010р.)

від відповідача             не з’явився          

                    ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позовні вимоги заявлені про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 574 244,09грн. (158 485,25 грн. - основного боргу, 12 081,64грн. - нарахованої суми пені, 26 561,52грн. - штрафу, 170 950,69грн.- збитків від  інфляції, 3 970,90 - 3% річних та 202 194,09грн. - понесених збитків) за Договором фінансового лізингу №054-06/2008 від 24 червня 2008 року,  а також витрат по сплаті державного мита –5742,44грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –236,00грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.08.2010р. суддею Палієм В.В. порушено провадження у справі №20/286, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 14.09.2010р.

У судове засідання 14.09.2010р. представник відповідача не з’явився, письмових пояснень суду не надав, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою від 14.09.2010р. розгляд справи відкладено.

У судовому засіданні 28.09.2010р. представник позивача подав суду витребувані документи, в усних поясненнях підтримав свої  заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засіданні не з’явився, витребувані судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив, через канцелярію суду ніяких заяв та клопотань не подавав.

Відповідно до витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходженням відповідача є: м. Київ, пр. Відрадний, 95, відповідно, ухвали суду були направлені за вказаною адресою, проте, кореспонденція повернулась на адресу суду із відміткою поштового відділення про те, що адресат за зазначеною адресою не зареєстрований. Відповідно до ст. 64 ГПК України за відсутності сторони за адресою місцезнаходження, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена належним чином.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав свої позовні вимоги, оглянувши оригінали документів, суд, -

                                                     в с т а н о в и в :

24.06.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір фінансового лізингу № 054-06/2008 (надалі –договір лізингу), відповідно до умов якого Лізингодавець (позивач) приймає на себе зобов’язання придбати предмет лізингу у власність від продавця (відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, передбачених у цьому договорі, зокрема у специфікації), та передати  предмет лізингу у користування лізингоодержувачу (відповідач) на строк та на умовах фінансового лізингу, визначених цим договором, з урахуванням того, що продавець був обраний лізингоодержувачем.(п.1.1), а Лізингоодержувач зобов’язується вчасно прийняти Предмет лізингу, що відповідає Специфікації на умовах, зазначених у Розділі 5 Договору (п. 8.1.2. Договору лізингу) та вчасно сплачувати всі платежі, передбачені цим Договором, а також у змінах і доповненнях до нього (п.8.1.3).

Згідно додатків №1/1 «Специфікація»та №2/1 «Умови фінансування»від 24.06.2008р. до Договору лізингу Сторони визначили предмет лізингу, а саме: автомобіль INFINITI M35xAWD Elite+, 2008 року випуску, у кількості 1 (однієї) одиниці, колір: чорний, ціна без ПДВ 20% 309 168,33грн., ПДВ 20% - 61 833,67грн., попередня сума вартості з ПДВ 20% складає 371 002,00грн.

Також вказаними додатками сторони визначили комплектацію автомобіля, початковий внесок, адміністративну комісію, відсоткову ставку річних, строк лізингу, лізинговий період та метод.

Зокрема, відповідно до Додатку №2/1 до договору строк лізингу складає 60 місяців, лізинговий період –1 місяць.

На виконання умов Договору лізингу, позивач уклав з ПП «АВТО-АКТИВ»Договір купівлі –продажу № 392 від 27.06.2008р. (копія в матеріалах справи), згідно якого Позивач придбав у власність автомобіль INFINITI M35xAWD Elite+, 2008 року випуску, у кількості 1 (одна) одиниця, що підтверджується видатковою накладною № РН-000406 від 16.07.2008р.), копія якої міститься в матеріалах справи.

Так, позивач передав, а відповідач прийняв предмет фінансового лізингу, а саме: автомобіль INFINITI M35xAWD Elite+, 2008 року випуску, №НОМЕР_1, у кількості 1 (одна) одиниця, загальна вартість з ПДВ 359 021,37грн., що підтверджується Актом прийому-передачі №054/1 від 16.07.2008р. (Додаток №3/1 до договору лізингу), який підписаний уповноваженими представниками позивача та відповідача, та скріплений печатками сторін, належним чином завірена копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Відповідно до п.3 Акта прийому –передачі №054/1 від 17.07.2008р. до Договору лізингу, з моменту підписання цього Акту та за умови обов’язкового виконання положень Договору, лізингоодержувач має право розпочати використовувати в своїх господарських цілях передане майно.

Згідно п. 3.1 Договору лізингу всі платежі, що здійснюються на підставі цього договору, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю на умовах, вказаних у цьому Договорі, Графіку платежів та Умовах фінансування, якщо інше не встановлено письмовою домовленістю Сторін.

Сторонами 16.07.2008р. було підписано Додаток №4/1 до Договору лізингу «Графік лізингових платежів», яким визначено предмет лізингу, вартість предмета лізингу, початковий внесок, адміністративну комісію, відсоткову ставку (річних), строк лізингу: 60 місяців, лізинговий період: 1 місяць та метод надання лізингу, а також погоджено чіткий графік внесення лізингових платежів, та розмір таких платежів, зокрема:

- вартість Предмета лізингу: 359 021, 37 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 59 836,90 грн., що є еквівалентом 78 519,93 доларів США, у тому числі ПДВ 2% - 13 086,66 доларів США. Обмінний курс долара США до гривні за міжбанківськими котируваннями за розрахунком ЗАТ «Українська Міжбанківська Валютна Біржа»(USD/UAH_tod) на 01.07.08 становить 4,53972 гривень за 1 Долар США;

- початковий внесок: 20,67% від вартості Предмета лізингу, що складає 74 200,40 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 12 366,73 грн., що є еквівалентом 16 228,03 доларів, у тому числі ПДВ 20% - 2 704,67 доларів США.;

- адміністративна комісія: 3 710,02 грн., у т.ч. ПДВ 20%  - 618,34грн.;

- відсоткова ставка (річних): LIBOR 1Y (переглядається кожного року) + 12% Ставка LIBOR 1Y на 01.07.08 –3,32375%.

Метод: амортизація боргу рівними частинами. Нарахування відсоткової ставки на залишкову вартість Предмета лізингу.

Відповідно до Графіку внесення платежів, відповідач повинен був провести лізингові платежі відповідно 16.04.2009р., 16.05.2009р., 16.06.2009р., 16.07.2009р., 16.08.2009р., 16.09.2009р., 16.10.2009р., 16.11.2009р., 16.12.2009р., 16.01.2010р., 16.02.2010р., 16.03.2010р.

У відповідності до Графіку внесення лізингових платежів, позивач протягом 9-20 лізингових періодів виставив відповідачу на оплату лізингових платежів рахунки загалом на суму 158 485,25грн. (в матеріалах справи).

Відповідно до п. 8.1.3 договору, лізингоодержувач зобов’язаний вчасно сплачувати всі платежі, передбачені цим договором а також у змінах та доповненнях до нього.

Проте, відповідач не здійснив оплати лізингових платежів у встановлені Графіком строки на суму 158 485,25грн.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями №480 від 23.07.09, №849 від 28.10.09, №955 від 19.11.09, №111 від 23.02.2010р. з вимогою сплатити заборгованість по сплаті лізингових платежів, проте відповідач заборгованість не сплатив.

В умовах п.18.1.3 договору сторони домовились, що договір може бути розірваний лізингодавцем в односторонньому порядку, зокрема, якщо лізингоодержувач у строк, що перевищує 30 (тридцять) календарних днів, від встановленої відповідно договору дати платежу, не виплачує будь-який із платежів, що підлягають до сплати за договором (включаючи пені і штрафи).

У відповідності до п.18.1.3 договору, 23.03.2011р. позивач надіслав відповідачу лист №207 від 18.03.2010р. про розірвання договору фінансового лізингу №054-06/2008 від 24.06.2008р. з 25.03.2010р., у зв’язку з чим позивач просив повернути предмет лізингу.

Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Таким чином, договір фінансового лізингу №054-06/2008 від 24.06.2008р. є розірваним в односторонньому порядку  з 25.03.2010р.

Пунктом 19.1 договору передбачено, що лізингоодержувач зобов’язаний повернути предмет лізингу лізингодавцю і передати всю пов’язану з ним документацію в порядку, встановленому цією статтею протягом 10 робочих днів від дня розірвання договору за адресою, вказаною лізингодавцем.  

Так, відповідач повернув, а позивач прийняв предмет лізингу за договором фінансового лізингу №054-06/2008 від 04.06.2008р., що підтверджується Актом прийому-передачі від 01.04.2010р., який підписаний уповноваженими представниками позивача та відповідача та скріплений печатками сторін, належним чином завірені копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Відповідно до п. 18.4.3. Договору припинення дії даного Договору не звільняє Лізингоодержувача від виконання за Договором зобов’язань, строк виконання яких настав до моменту припинення дії Договору. Протягом одного тижня від дня припинення дії Договору Лізингоодержувач зобов’язаний сплатити Лізингодавцю всі платежі, які підлягають сплаті на день припинення дії Договору.

На підставі викладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача 158 485,25грн. – несплачених лізингових платежів  за період з квітня 2009р. по березень 2010р.).

Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача 158 485,25грн. основного боргу визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача за порушення виконання зобов’язання 26 561,52грн. - штрафу та 4766,71грн. –витрат, понесених при страхуванні предмета лізингу.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 17.1.2. Договору встановлено, що за порушення будь-яких умов, передбачених пунктами 8.1.14.3., підпунктами 8.1.6., 8.1.12., 8.1.13 пункту 8.1., підпунктами 6.3.1., 6.3.2., 6.3.3., 6.3.7. пункту 6.3. договору, лізингоодержувач у кожному випадку порушення зобов’язаний сплатити штраф, розміром в 0,5% від вартості предмета лізингу.

Згідно пункту 8.1.6 договору лізингу лізингоодержувач зобов’язується періодично надавати лізингодавцю документи, що відображають свій фінансовий стан.

Вимога про стягнення з відповідача штрафу обґрунтована тим, що відповідач в порушення умов п.8.1.6 договору письмово не подавав позивачу документів про фінансовий стан протягом 4 кварталів 2009 року, у зв’язку з чим позивач нараховує 7180,44грн. штрафу наступним чином: 1795,11грн. (0,5% від вартості предмета лізингу згідно п.17.1.2 договору) * 4 (квартали).

Проаналізувавши пункт 17.1.2 договору, суд вважає, що у разі настання випадків порушення умов перелічених у ньому пунктів договору, позивач має право нараховувати штраф у розмірі 0,5% вартості предмета лізингу одноразово за один вид порушення, як то, за неподання відповідачем звітів про стан та місцезнаходження майна.

Доказів допущення відповідачем інших порушень, зазначених у п.17.1.2 договору, матеріали справи не містять.

Відповідач належних та допустимих доказів надання позивачу документів про фінансовий стан суду не надав. Таким чином, суд прийшов до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача штрафу за ненадання документів про фінансовий стан підлягає задоволенню частково, відповідно до уточненого розрахунку суду, у розмірі 1795,11грн. (0,5% вартості предмета лізингу станом на момент укладення договору).

Пунктом 14.1 договору встановлено, що лізингоодержувач на строк лізингу укладає та підтримує чинним договір страхування предмета лізингу зі страховою компанією (страховиком), від ризиків та на умовах, прийнятних для лізингодавця. Лізингодавець повинен бути вигодонабувачем, у випадках, передбачених цим договором, за Договором страхування.

Відповідно до п. 14.4 договору лізингоодержувач зобов’язується надати лізингодавцю договір страхування, до моменту початку використання у своїй господарській діяльності предмета лізингу. При пролонгації договору страхування або укладені нового Договору страхування, такий договір повинен бути пред’явлений лізингодавцю протягом 3 (трьох) робочих днів від дня укладення (продовження дії) відповідного договору.

Згідно з п. 14.16 Договору встановлено, що при порушені лізингоодержувачем умов, передбачених пунктами 14.1., 14.4., або 14.3 договору, предмет лізингу вважається не застрахованим, а лізингодавець має право негайно застрахувати предмет лізингу від свого імені. У цьому випадку лізингоодержувач зобов’язаний компенсувати лізингодавцю витрати, пов’язані із страхуванням предмета лізингу, протягом одного тижня від дня одержання відповідного рахунку від лізингодавця і сплати лізингоодавцю штраф у розмірі 30% від суми витрат лізингодавця на страхування предмета лізингу.

Згідно з  п. 17.1.3 договору за порушення будь-яких умов, передбачених пунктами 5.8., 5.10., 6.1., 8.1.11., 8.1.14.1., 8.1.14.2., 8.1.14.4., 8.1.14.5., 14.1., 14.5., 14.7., 14.9., 14.15., 19.1., 19.5. Договору, Лізингоодержувач у кожному випадку порушення зобов’язаний сплатити штраф, розміром в 5% від вартості Предмета лізингу.

У зв’язку з порушенням відповідачем свого зобов’язання за договором фінансового лізингу щодо укладення та підтримання чинності договору страхування предмета лізингу, позивачем було укладено Комплексний договір №06/02-200027115 добровільного страхування транспортного засобу (КАСКО), водія та пасажирів від нещасних випадків (НВ) від 05.02.2010р. (копія в матеріалах справи), та сплачено страховий платіж у розмірі 6511,90грн., що підтверджується платіжним дорученням №252 від 05.02.10 (копія в матеріалах справи).

Позивач звернувся до відповідача з листом №125 від 01.03.10р. з вимогою відшкодувати витрати лізингодавця, понесені внаслідок страхування предмета лізингу в сумі 4766,71грн. з ПДВ 20% та виставлено на оплату вказаної суми рахунок-фактуру №6008 від 23.02.10.

Проте, відповідач вищевказані витрати позивачу не відшкодував.

Матеріали справи не містять доказів укладення відповідачем договору страхування предмета лізингу зі страховою компанією (страховиком) на строк лізингу за договором №054-06/2008 від 24.06.2008р.

На підставі вищевикладеного, вимога позивача про стягнення з відповідача 4766,71грн. з ПДВ 20% витрат, понесених внаслідок страхування предмету лізингу підлягає задоволенню.

У відповідності з умовами п.п. 14.16 та 17.1.3 позивач просить суд стягнути з відповідача 1430,01грн. –30% від суми витрат позивача на страхування предмета лізингу та 17951,07грн. –5% від вартості предмета лізингу.

Ознайомившись з розрахунком штрафу за невиконання відповідачем обов’язку щодо страхування предмета лізингу, суд задовольняє зазначену вимогу в розмірі 19 381,08грн. (1430,01грн. + 17951,07грн.).

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню загалом 21 176,19грн. –штрафу (19 381,08грн. + 1795,11грн. ) та 4766,71грн. –витрат на страхування предмета лізингу.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 12 081,64грн. –пені.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до п. 3.16 договору встановлено, що якщо лізингоодержувач своєчасно не сплачує лізингові платежі, передбачені цим договором, він зобов’язаний сплатити лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент прострочення грошового зобов’язання, від суми заборгованості за кожний день затримки платежу.

Пунктом 3.17 договору встановлено, що пеня нараховується з наступного дня після закінчення строку сплати відповідного платежу та припиняє нараховуватися в той день, коли лізингоодержувач повністю сплатить прострочене грошове зобов’язання.

Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до п.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.    

Суд, ознайомившись з розрахунком пені позивача, задовольняє зазначену вимогу відповідно до розрахунку позивача в розмірі 12 081,64грн.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення  з відповідача 170 950,69грн. –збитків від інфляції, 3970,90грн. –3% річних.

Згідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Позовна вимога про стягнення з відповідача 3% річних підлягає задоволенню, відповідно до уточненого розрахунку суду у розмірі 3969,86грн.

Дослідивши розрахунок збитків від інфляції в сумі 170 950,69грн., який викладено позивачем у позові, судом встановлено, що вказана сума складається із суми основного боргу з урахування витрат на страхування предмета лізингу –загалом 163 252,00грн., та суми інфляційного збільшення (7698,73грн.), тобто позивач двічі заявляє вимогу про стягнення з відповідача суми основного боргу та відшкодування витрат, понесених при страхуванні предмета лізингу.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що нарахована позивачем сума у розмірі 163 252,00грн., яка обґрунтована як  збитки від інфляції, є незаконною та задоволенню не підлягає.

Збитки від інфляції підлягають стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до уточненого розрахунку суду у розмірі 7434,00грн. (з урахуванням того, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується з урахуванням даного місяця, а якщо з 16 по 31 число місяця, то розрахунок починається з наступного місяця (лист ВСУ від 03.04.1997р. №62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ).

Позивач також  просить суд стягнути з відповідача 202 194,09грн. –заподіяних позивачу збитків.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

У п. 1 роз’яснення президії ВАСУ від 01.04.1994р. №02-5/215 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з відшкодуванням шкоди” зазначено, що  вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з’ясувати правові підстави покладання на винну особу  зазначеної майнової відповідальності. При цьому господарському суду слід відрізняти обов’язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання, що випливає з договору (ст. 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов’язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача основного боргу за неналежне виконання умов договору фінансового лізингу.

Відповідно до ст. 623 ЦК України  боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов‘язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб‘єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідальність за порушення зобов‘язання у вигляді відшкодування збитків настає за наявності таких умов:

- протиправної дії чи бездіяльності особи;

- заподіяння збитків в результаті такої дії чи бездіяльності особи;

- причинного зв‘язку між протиправною дією чи бездіяльністю особи та заподіяними збитками;

- вини боржника.

Лише за наявності зазначених чотирьох умов  настає відповідальність за порушення зобов’язання.

Так, як зазначає позивач, у зв’язку із розірванням договору фінансового лізингу №054-06/2008 від 24.06.08 та відмовою відповідача повернути позивачу предмет лізингу, останній уклав з ТОВ «Консалтингова компанія «Фонд боргових зобов’язань»договір №01 про надання послуг, відповідно до якого ТОВ «Консалтингова компанія «Фонд боргових зобов’язань»(виконавець) надає послуги з вилучення активів замовника (позивача), зокрема, автомобіля INFINITI M35xAWD Elite+, 2008 року випуску, №НОМЕР_1, що є предметом лізингу за договором фінансового лізингу №054-06/2008 від 24.06.08, про що було повідомлено відповідача листом №237 від 31.03.2010р.

Згідно позовної заяви, на виконання договору про надання послуг, виконавець надав послуги з вилучення у відповідача автомобіля INFINITI M35xAWD Elite+, 2008 року випуску, №НОМЕР_1, вартість яких становить 19200,00грн. без ПДВ, що підтверджується актом приймання-передачі послуг від 01.04.2010р. (копія в матеріалах справи).

В підтвердження оплати послуг виконавця позивачем додано платіжне доручення №667 від 07.04.2010р. ( в матеріалах справи).

На підставі викладеного, у відповідності до умов п. 19.5 договору фінансового лізингу, згідно якого встановлено, що всі витрати, пов’язані з консервацією, демонтажем, пакуванням, транспортуванням, зберіганням й інші витрати, пов’язані з передачею предмета лізингу лізингодавцю, здійснення всіх дій у цьому зв’язку, а також усі ризики до моменту такої передачі, покладаються на лізингоодержувача, позивач просить суд стягнути з відповідача 23040,00грн. (19200,00грн. + ПДВ 20%) витрат, понесених при оплаті послуг з передачі предмета лізингу.

Дослідивши матеріали справи та умови договору фінансового лізингу №054-06/2008 від 24.06.08 судом встановлено, що відповідно до п. 19.1 договору передбачено, що лізингоодержувач зобов’язаний повернути предмет лізингу лізингодавцю і передати всю пов’язану з ним документацію в порядку, встановленому цією статтею протягом 10 робочих днів від дня розірвання договору за адресою, вказаною лізингодавцем. Як вбачається з матеріалів справи, договір фінансового лізингу №054-06/2008 від 24.06.08 розірвано з 25.03.2010р., тобто, згідно п.19.1 цього договору, кінцевий строк повернення відповідачем позивачу предмету лізингу настав 08.04.2010р. В свою чергу, предмет лізингу повернуто позивачу  01.04.2010р., що підтверджується Актом прийому-передачі від 01.04.2010р., тобто, раніше встановленого договором строку.

Відтак, суд не вбачає протиправної бездіяльності зі сторони  відповідача, оскільки строки повернення предмета лізингу не були пропущені відповідачем, тобто, понесені позивачем витрати на оплату послуг ТОВ «Консалтингова компанія «Фонд боргових зобов’язань»понесені позивачем за відсутності належної підстави (пропуск строку повернення предмета лізингу), відповідно не є збитками, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

При цьому суд враховує, що матеріали справи не містять доказів відмови відповідача від повернення позивачу предмета лізингу у визначені договором строки.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що договір №01 про надання послуг від 18.03.2010р. позивачем було укладено на власний розсуд за відсутності порушення відповідачем строків щодо повернення предмету лізингу, встановлених п.19.1 договору, дії позивача щодо укладення цього договору та оплата послуг за цим договором не  мали обов’язкового характеру та вчинені без наявності на те причин, а тому вимога про стягнення 23040,00грн. збитків є необґрунтованою, безпідставною та задоволенню не підлягає.

Окрема позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 4766,71грн. –витрат, понесених при страхування предмета лізингу, не підлягає задоволенню, оскільки, вищевикладене свідчить, що судом вже розглянута вимога позивача про стягнення з відповідача 4766,71грн. витрат на страхування предмета лізингу, яка судом задоволена, а згідно приписів статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

У зв’язку з відмовою відповідача укласти акт приймання-передачі (повернення) предмету лізингу із зазначенням вартості предмета лізингу та надання податкових накладних (відповідно до чинного законодавства України повернення предмету лізингу з метою оподаткування прирівнюється до операції зворотного продажу за ринковою ціною, але неменше початкової вартості за вирахуванням податкової амортизації), з метою визначення його справедливої (ринкової) вартості, між позивачем та ТОВ «РЕНТА ГРУП»було укладено Договір про надання послуг №1004/11 від 07.04.2010р., на виконання якого останнім було проведено незалежну оцінку Автомобіля INFINITI M35xAWD Elite+, 2008 року випуску, № кузова НОМЕР_1, про що складено Висновок про вартість майна станом на 08.04.2010р. (копія в матеріалах справи). Згідно довідки ТОВ «РЕНТА ГРУП»№1008/2 від 12.08.2010р. вартість послуг з оцінки майна склала 390,00грн.

В зв’язку з чим, позивачем на підставі рахунку –фактури №СФ-000305 від 20.04.2010р. було сплачено 390,00 грн., в тому числі ПДВ –65,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №763 від 22.04.2010р.

На підставі викладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача 390,00грн. витрат по оплаті послуг з оцінки предмету лізингу.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність даної вимог позивача, оскільки матеріали справи не містять доказів відмови відповідача від укладення акту приймання-передачі (повернення) предмету лізингу із зазначенням вартості предмета лізингу та відмови в наданні податкових накладних. Відповідно, договір №1004/11 від 07.04.2010р. позивачем було укладено на власний розсуд, дії позивача щодо укладення цього договору та оплата послуг за цим договором  в сумі 390,00грн. не мали обов’язкового характеру та вчинені без наявності на те належних підстав, а тому вимога про стягнення 390,00грн. збитків є необґрунтованою, безпідставною та задоволенню не підлягає.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення 202 194,09грн. збитків, понесених позивачем внаслідок порушення відповідачем свого зобов’язання щодо сплати лізингових платежів, в обґрунтування якої позивач зазначив, що оскільки ТОВ «Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг»є юридичною особою України, 100% статутного капіталу якої становить іноземна інвестиція, власником якої є Акціонерне Товариство «ХЮПО АЛЬПЕ-АДРІА-ЛІЗИНГ ХОЛДИНГ АГ» (HYPO ALPE-ADRIA-LEASING HOLDING AG), усі кошти, спрямовані на фінансування лізингоодержувачів в Україні, на підставі валютних кредитних договорів було залучено з-за кордону, і відповідно, повернення залучених позивачем коштів має бути здійснено також в іноземній валюті.

Як зазначає позивач, внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов’язань за договором фінансового лізингу №054-06/2008 від 24.06.08 та розірванням цього договору, позивач неспроможний виконати за рахунок коштів, які він розраховував одержати від відповідача, своїх валютних зобов’язань перед кредитором –інвестором.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача  202 194,09грн. є безпідставною та необґрунтовано, з огляду на те, що оскільки відповідач повернув позивачу предмет лізингу - автомобіль INFINITI M35xAWD Elite+, 2008 року випуску, який, в свою чергу є власністю позивача, то останній не обмежений у виборі іншого контрагента для укладення з ним договору фінансового лізингу автомобіля INFINITI M35xAWD Elite+, 2008 року випуску або у здійсненні  відчуження даного транспортного засобу, в результаті чого позивач буде мати можливість повернути витрачені  на придбання  автомобіля INFINITI M35xAWD Elite+, 2008 року випуску кошти та виконати свої зобов’язання перед інвестором.

Відтак, позивачем не доведено належними та допустимими засобами доказування, факту понесення ним збитків внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов’язань за договором фінансового лізингу №054-06/2008 від 24.06.2008р.

Клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунки відповідача в межах ціни позову задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не доведено, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, а також те, що відповідач не оспорив ціну позову, позовні вимоги визнаються обґрунтованими, але такими, що підлягають задоволенню частково, а саме: 158 485,25грн. –основного боргу, 12 081,64грн. –пені, 21 176,19грн. –штрафу, 4766,71грн. –витрат на страхування предмета лізингу, 3969,86грн. –3% річних, 7434,00грн. –збитків від інфляції.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

    ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги  задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДМГ»(м. Київ, пр-т. Відрадний, 95, код ЄДРПОУ 33144832) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг»(м. Київ, вул. Польова, 24, код ЄДРПОУ 35378830) 158 485,25грн. –основного боргу, 12 081,64грн. –пені, 21 176,19грн. –штрафу, 4766,71грн. –витрат на страхування предмета лізингу, 3969,86грн. –3% річних, 7434,00грн. –збитків від інфляції, 2079,14грн. - державного мита, 85,45грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4.          В іншій частині позовних вимог –відмовити.

          Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня оголошення.

 Суддя                                                                                                                     В.В. Палій