Ухвала

від 03.07.2024 по справі 357/10242/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 357/10242/19 Слідчий суддя ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/4551/2024 Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2024 року м. Київ

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду ОСОБА_2 , вирішуючи питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 червня 2024 року про залишення без задоволення клопотання про скасування арешту майна,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 червня 2024 року залишено без задоволення клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 березня 2021 року по справі за єдиним унікальним номером №357/10242/19 в рамках кримінального провадження №12018110030000588 від 22.01.2018 року.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 червня 2024 року та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

03 липня 2024 року до Київського апеляційного суду з Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшли матеріали судового провадження за клопотанням ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 березня 2021 року в рамках кримінального провадження №12018110030000588 від 22.01.2018 року.

Вивчивши апеляційну скаргу та матеріали судового провадження, вважаю, що у відкритті апеляційного провадження необхідно відмовити, з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

В офіційному тлумаченні частини другої статті 55 Конституції України, викладеному в рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом.

Оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування передбачено параграфом 2 Глави 26 КПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 392 КПК України, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою статті 309 КПК України визначено вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку під час досудового розслідування, та визначено, що інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК до цього переліку відносяться ухвали слідчого судді про арешт майна або відмову в ньому.

Ухвали слідчого судді про відмову в скасуванні арешту майна, постановлені в порядку ст. 174 КПК, до цього списку не відносяться. При цьому відмова у скасуванні арешту майна не позбавляє особу права звернутися до суду з повторним клопотанням про скасування арешту майна в порядку ст. 174 КПК України як на досудовому розслідуванні, так і під час судового провадження.

Таким чином, зазначеними нормами кримінального процесуального законодавства не передбачено оскарження у апеляційному порядку ухвал слідчого судді про відмову у задоволенні клопотання про скасування арешту майна.

Згідно з позицієюКасаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеною в постанові від 27 лютого 2024 року в справі № 357/10242/19 постановлення слідчим суддею ухвали про залишення без задоволення клопотання про скасування арешту майна, недвозначно врегульоване кримінальними процесуальними нормами, викладеними в статтях 173, 174 КПК. Неможливість оскарження такого рішення в апеляційному порядку безпосередньо виходить з приписів ст. 309 цього Кодексу.

Вказане узгоджується і з правовою позицією Об`єднаної палати Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 19.02.2019 у справі № 569/17036/118.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 399 КПК України, суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями статті 394 цього Кодексу.

Частина 4 статті 399 КПК України визначає не право, а обов`язок суду апеляційної інстанції відмовити у відкритті провадження, тому що законом визначено чіткий перелік ухвал слідчого судді, які підлягають оскарженню, і не надає можливості діяти вибірково щодо кожного конкретного випадку.

В даному випадку закон не передбачає права або обов`язку суду апеляційної інстанції давати оцінку законності чи незаконності прийнятого по суті рішення слідчим суддею.

Оскільки чинним кримінальним процесуальним законодавством не передбачено оскарження у апеляційному порядку ухвали слідчого судді про відмову у скасуванні арешту майна, постановленої у порядку ч. 1 ст. 174 КПК України, вважаю, що підстави для відкриття провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , відсутні.

Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 309, 376, 392, 399 КПК України, суддя,

постановив:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 червня 2024 року.

Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала апеляційну скаргу, разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий суддя