Ухвала

від 12.07.2024 по справі 357/10242/19

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2024 року

м. Київ

справа № 357/10242/19

провадження №51-434 ск20

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного суду від 3 липня 2024 року про відмову у відкритті апеляційного провадження,

установив:

Ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 5 червня 2024 року залишено без задоволення клопотання ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 березня

2021 року у кримінальному провадженню № 12018110030000588.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_4 звернувся

з апеляційною скаргою до Київського апеляційного суду, який ухвалою

від 3 липня 2024 року відмовив у відкритті апеляційного провадження.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Колегія суддів (далі - Суд), вивчивши доводи касаційної скарги та долучену до неї копію судового рішення, дійшла висновку про таке.

Згідно з положеннями п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову

у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги та наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Як слідує зі змісту ухвали апеляційного суду, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд керувався положеннями ст. 309 КПК, якою не передбачено можливості апеляційного оскарження ухвали слідчого судді про відмову у задоволенні клопотання про скасування арешту майна, постановленої в порядку ст. 174 КПК.

Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства

є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

В офіційному тлумаченні ч. 2 ст. 55 Конституції України, викладеному в Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом.

Відповідно до положень ст. 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.

За приписами частини 3 ст. 392 КПК в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.

У частині 1 та 2 ст. 309 цього Кодексу наведено перелік ухвал слідчого судді, які підлягають апеляційному оскарженню під час досудового розслідування.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК під час досудового розслідування можуть

бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про арешт майна, або відмову в ньому, тобто судові рішення, які були постановлені в порядку

ст. 173 КПК.

При цьому можливості оскарження ухвал слідчого судді, які прийняті в порядку

ст. 174 КПК, зокрема про відмову у задоволенні клопотання про скасування арешту майна, кримінальний процесуальний закон не передбачає.

Об`єднана палата Касаційного кримінального суду у постанові від 20 травня

2024 року у справі № 712/191/23 (провадження № 51 - 3208 кмо 23) зробила висновок про те, що ухвала слідчого судді про повне або часткове скасування арешту майна чи відмову в такому скасуванні, постановлена за правилами

ст. 174 КПК апеляційному оскарженню не підлягає.

Отже, суддя апеляційного суду на стадії вирішення питання про відкриття провадження дотримуючись вимог ст. 309, ч. 4 ст. 399 КПК дійшов вірного висновку про те, що ухвала слідчого судді про залишення без задоволення клопотання заявника про скасування арешту на майно не підлягає перегляду

в апеляційному порядку, з огляду на що відмовив у відкритті апеляційного провадження.

У доданій до касаційної скарги заяві ОСОБА_4 вказує, що питання невиправданої неможливості апеляційного оскарження ухвали слідчого судді про відмову у скасуванні арешту майна містить виключну правову проблему і просить передати провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.

З цього приводу колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Підстави і порядок передачі кримінального провадження на розгляд палати, Об`єднаної або Великої Палати Верховного Суду визначені в статтях 434-1,

434-2 КПК, тобто віднесені до стадії касаційного розгляду.

Відповідно до вимог частини 5 статті 434-1 КПК суд, який розглядає кримінальне провадження в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати таке кримінальне провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.

Водночас прийняття рішення про передачу кримінального провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду не передбачено на стадії розгляду,

у порядку статті 428 КПК, питання про відкриття або відмову у відкритті касаційного провадження.

Окрім того, у поданій заяві ОСОБА_4 зазначає, що його касаційна скарга вже в третій раз потрапляє на розподіл до судді-доповідача ОСОБА_1 ,

у якого, на думку скаржника, вже сформована думка направлена на відмову

у вирішенні описаної ним правової проблеми, що є ознаками упередженості та відсутності справедливого розгляду.

За приписами ст. 35 КПК у суді функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система, що забезпечує, зокрема, об`єктивний і неупереджений розподіл матеріалів кримінального провадження між суддями

з додержанням принципів черговості та однакової кількості проваджень для кожного судді.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 КПК, визначення судді (запасного судді, слідчого судді), а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретного провадження здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час реєстрації відповідних матеріалів, скарги, клопотання, заяви чи іншого процесуального документа за принципом випадковості та в хронологічному порядку з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, заборони брати участь у перевірці вироків та ухвал для судді, який брав участь в ухваленні вироку або ухвали, про перевірку яких порушується питання (крім перегляду за нововиявленими обставинами), перебування суддів у відпустці, відсутності у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відрядженням, а також інших передбачених законом випадків, через які суддя не може здійснювати правосуддя або брати участь у розгляді судових справ.

Відповідно до п. 2.3.44 розділу ІІ Положення про автоматизовану систему документообігу суду (у редакції рішення Ради суддів України від 06 жовтня

2022 року № 31) раніше визначеному в судовій справі головуючому судді

(судді-доповідачу) передаються касаційні скарги, що надійшли до суду касаційної інстанції після визначення судді-доповідача у цій судовій справі, якщо провадження не закінчено.

Крім цього, підпунктом 2.3.46 розділу ІІ згаданого Положення (у зазначеній редакції) визначено, що у разі надходження апеляційних (касаційних) скарг, які подані в рамках однієї справи, але на різні судові рішення, такі скарги передаються раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу), якщо провадження не закінчено.

За змістом п. 1.1 Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді (далі - Засади), затверджених постановою Пленуму Верховного Суду від 14 грудня 2017 року, зазначені Засади запроваджені з метою введення в дію змін, унесених до процесуального законодавства, приведення вищезазначеного Положення, зі змінами та доповненнями у відповідність із нормами процесуального законодавства (діють до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи) та визначають правила: 1) застосування Положення з урахуванням юрисдикції та інстанційності Верховного Суду, норм процесуальних кодексів та законів України, зокрема, щодо автоматизованого розподілу позовних та інших заяв, апеляційних, касаційних та інших скарг, кримінальних проваджень, клопотань, подань та інших визначених законом процесуальних документів, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, судових справ між суддями; 2) визначення складу суду у Верховному Суді.

Пунктом 1.3 вищезгаданих Засад передбачено, що збори суддів касаційного суду для здійснення автоматизованого розподілу судових справ між суддями, серед іншого, визначають у разі необхідності особливості застосування Засад відповідними касаційними судами з урахуванням положень процесуального законодавства.

Зборами суддів Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду

від 30 листопада 2020 року № 15 прийнято рішення, що всі скарги, подані в межах єдиного унікального номера кримінального провадження (справи), у тому числі на різні судові рішення, передаються раніше визначеному судді-доповідачу без урахування п 1.9 Засад.

З матеріалів провадження вбачається, що 22 лютого 2024 року на адресу Верховного Суду від ОСОБА_4 надійшла касаційна скарга на ухвалу Київського апеляційного суду від 25 грудня 2023 року (справа № 357/10242/19).

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями

від 22 лютого 2024 року вказану скаргу було розподілено для розгляду

судді-доповідачеві ОСОБА_1 та суддям ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , які входять до складу колегії.

Колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду ухвалою від 27 лютого 2024 року було відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на підставі положень п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК.

Після чого, в межах цієї справи (справа № 357/10242/19) на адресу Верховного Суду знову надійшла касаційна скарга ОСОБА_4 , яку ухвалою Верховного Суду було повернуто.

Враховуючи вищенаведені принципи функціонування АСДС, а також те, що раніше подані касаційні скарги ОСОБА_4 були подані на судові рішення, постановлені в межах однієї судової справи (справа № 357/10242/19), касаційна скарга ОСОБА_4 була передана АСДС для розгляду раніше визначеній

(у провадженні № 51 - 434 ск 20) колегії суддів у складі: судді-доповідача ОСОБА_1 та суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які входять до складу колегії.

При цьому, ухвалення за головуванням судді-доповідача ОСОБА_1 судових рішень в межах цього кримінального провадження (справа

№ 357/10242/19), за викладених обставин не є свідченням наявності в його діях ознак упередженості та відсутності справедливості судового розгляду.

З урахуванням наведеного підстав для задоволення касаційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428, ст. 441 КПК, Верховний Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного суду від 3 липня 2024 року про відмову у відкритті апеляційного провадження через відсутність підстав для

її задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3