Постанова

від 20.07.2010 по справі 35/69

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 20.07.2010                                                                                           № 35/69

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Баранця  О.М.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - Сергієнко В.В.;

від відповідача – не з’явився

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунальне підприємство "Оренда"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 23.04.2010

 у справі № 35/69 ( .....)

 за позовом                               Комунальне підприємство "Оренда"

 до                                                   СПД - фізична особа ОСОБА_2

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   розірвання договору оренди виселення та повернення приміщення

ВСТАНОВИВ:

 На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства “Оренда” до Суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 про розірвання договору оренди нерухомого майна (нежитлових будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Подільського району м. Києва № 6020/08 від 22.05.2008 року, зобов’язання відповідача звільнити нежитлове приміщення по вул. Н. Ужвій, 4-В,                літ. Б, м. Київ, загальною площею 32,0 кв.м., та передати дане приміщення по акту приймання-передачі позивачу, та стягнення судових витрат. (з врахуванням зміни предмета позову).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.02.2010 порушено провадження у справі №35/69.

Рішенням господарського суду м. Києва від 23.04.2010 року в задоволенні позовних вимог Комунального підприємства “Оренда” відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, комунальне підприємство «Оренда» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду                    м. Києва від 23.04.2010 року та судові витрати покласти на відповідача.

Скаржником в апеляційній скарзі зазначається про те, що останній не погоджується із рішенням місцевого господарського суду з огляду на порушення норм матеріального та процесуального права, неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення спору та неправомірній відмові в задоволенні вимог позивача.

Відповідач на протязі більше ніж 3-ох місяців не сплачував орендну плату, що є підставою для розірвання договору оренди, звільнення приміщення та повернення його позивачу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2010 року апеляційну скаргу комунального підприємства “Оренда” прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи призначено на 20.07.2010 року.

В судове засідання 20.07.2010 року представник відповідача не з’явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача, враховуючи, що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як було встановлено під час судового розгляду в суді першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 22 травня 2008 року між Комунальним підприємством “Оренда” (Орендодавець) та Суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною особою ОСОБА_2 укладено договір № 6020/08 оренди нерухомого майна (нежитлових будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Подільського району м. Києва  (далі –Договір).

Відповідно до умов даного Договору (п.1.1) Орендодавець на підставі розпорядження Подільської районної у м. Києві державної адміністрації                                 від 22.05.2008 року № 791 передає, а Орендар приймає в оренду окремо стояче приміщення (будівлю, споруду) вартість якого визначена експертним шляхом, по                 вул. Н Ужвій, 4-В, літ. Б, площею 32,0 кв.м. для розміщення магазину.

Згідно п. 1.4 договору за користування орендованим приміщенням Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату, місячний розмір якої встановлений у відповідності до Методики розрахунку орендної плати затвердженої рішенням Подільської районної в місті Києві ради від 22.06.2006 року № 31, та згідно з розрахунком орендної плати, що є невід»ємною частиною цього договору, на момент початку дії договору становить 772,48 грн., крім того ПДВ –154,49 грн. – 926,97 грн.).

Відповідно п. 2.4 договору Орендар зобов’язаний вносити орендну плату та комунальні платежі в повному обсязі, незалежно від наслідків господарської діяльності, не пізніше 30 числа поточного місяця на рахунок Орендодавця.

Як вбачається з Акту прийому-передачі приміщення (будинку)                                      від 22.05.2008 року, зазначене приміщення було передане відповідачу у користування.

Згідно п. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов‘язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов’язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Договір оренди є одним з видів зобов’язального майнового найму, правовідносини за яким регламентуються загальними нормами зобов’язального права та майнового найму.  

Частиною 5 ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

П. 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди може бути розірвано з а погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, арбітражного суду у разі невиконання сторонами своїх зобов’язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно до ст. 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагає повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст. 188 цього Кодексу.

Особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України, особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх необхідних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

З огляду на викладене, як випливає з матеріалів даної справи, відповідач спірне приміщення займає з 2002 та за весь цей час у сторін не виникало суперечностей щодо належного виконання умов договору а також, відповідачем сплачено заборгованість по орендній платі з урахуванням штрафних санкцій, і відповідачем самостійно (замість позивача) поставлене приміщення на баланс та укладено договір з Київенерго на постачання електроенергії, здійснено капітальний ремонт приміщення за власні кошти.

Отже, суд першої інстанції прийшов цілком правомірного та обгрутованого висновку щодо відмови позивачу в задоволенні позову.

Окрім цього, як вбачається з матеріалів даної справи, позивач звернувся до суду з позовом про виселення та повернення приміщення посилаючись на ч. 1 ст. 782 Цивільного кодексу України, але в процесі розгляду справи змінює предмет позову посилаючись на ст. 291 Господарського кодексу України просить розірвати договір, проте дані підстави є взаємовиключними.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв’язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Доводи наведені позивачем апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1. Рішення господарського суду м. Києва від 23.04.2010 року у справі № 35/69 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

          2. Справу № 35/69 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 22.07.10 (відправлено)