Постанова

від 25.06.2024 по справі 358/1157/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

25 червня 2024 року

м. Київ

провадження №22-ц/824/12873/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Мазурик О. Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Желепи О. В., Немировської О. В.,

за участю секретаря Марченка М. С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2

на рішення Богуславського районного суду Київської області

від 10 травня 2024 року

в складі судді Тітова М. Б.

у цивільній справі №358/1157/18 Богуславського районного суду Київської області

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2 , Богуславської міської ради Київської області,

третя особа - Приватне підприємство "МИР-АГРО",

про визнання недійсним рішення сільської ради, визнання недійсними державних актів на право власності на землю та скасування державної реєстрації,

У С Т А Н О В И В:

01 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Богуславського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 , Богуславської міської ради Київської області, в якому просив:

1) визнати незаконним рішення Мисайлівської сільської ради Богуславського району Київської області від 27 лютого 2009 року №246-ХХУ11-У «Про затвердження технічної документації, розробленої ПП «Мир-Агро» та передачу земельної ділянки безоплатно в приватну власність»;

2) визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №881282, виданий 07 грудня 2009 року Мисайлівською сільською радою Богуславського району Київської області ОСОБА_2 на земельну ділянку, площею 0,2500 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 3220683601:01:024:0075 та скасувати його державну реєстрацію;

3) визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №881283, виданий 07 грудня 2009 року Мисайлівською сільською радою Богуславського району Київської області ОСОБА_2 на земельну ділянку, площею 0,1500 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3220683601:01:024:0076 та скасувати його державну реєстрацію.

В обґрунтування вимог ОСОБА_1 посилався на те, що він як спадкоємець набув у власність житловий будинок АДРЕСА_1 . Будинок розташований на приватизованій земельній ділянці, площею 0,2464 га, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №618863, кадастровий номер земельної ділянки: 3220683601:011024:0006. Також за цією ж адресою він є власником земельної ділянки, площею 0,2313 га, кадастровий номер земельної ділянки: 3220683601:01:024:0007.

Власником сусіднього будинку та двох суміжних земельних ділянок, площею 0,2500 га, та площею 0,1500 га, по АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 . Всі чотири земельні ділянки мають спільну межу. В 2017 році між ним та ОСОБА_2 виник спір щодо меж земельних ділянок. Раніше будь-яких спорів щодо меж земельних ділянок між ними не виникало, а земельними ділянками кожен з них користувався за фактичним землекористуванням. Після виникнення спору він звернувся до сертифікованого інженера-землевпорядника та замовив зведений (ситуаційний) план земельних ділянок, які належать йому на праві власності.

Згідно зведеного плану земельних ділянок, межа земельної ділянки відповідачки частково проходить під належною йому на праві власності господарською будівлею (сараєм), позначеним літерою Н. Загальна площа невідповідності кадастрової інформації та межі фактичного використання складає 0,0123 га. Дана обставина підтверджується зведеним (ситуаційним) планом земельних ділянок та пояснювальною запискою до зведеного (ситуаційного) плану земельних ділянок.

На думку позивача таке вказує на те, що при приватизації земельних ділянок ОСОБА_2 спеціалістами землевпорядної організації Приватного підприємства «МИР-АГРО» було допущено помилки, в результаті яких межі земельних ділянок зазначених у державних актах не співпадають із фактичними межами землекористування та частково проходять під належною йому на праві власності господарською будівлею (сараєм). Після виявлення таких невідповідностей меж земельних ділянок фактичному землекористуванню, він запропонував ОСОБА_2 провести інвентаризацію належних їм земельних ділянок з метою уточнення їх меж та приведення їх до стану фактичного землекористування. Пропозицію ОСОБА_2 залишила без належного реагування.

Також в обґрунтування позову посилався на те, що після отримання на запит адвоката відповіді із відділу у Богуславському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області копії технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки ОСОБА_2 , виготовленої спеціалістами землевпорядної організації приватного підприємства «МИР-АГРО», де в акті про встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та меж обмежень на використання земельної ділянки та передачу на зберігання межових знаків, що підпис як суміжного землевласника виконаний іншою особою. А оскільки цей акт є підставою для оформлення документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки ОСОБА_2 , а його підпис в ньому виконаний не ним (позивачем), як суміжним землевласником, а іншою особою, то документи що посвідчують право власності на земельні ділянки ОСОБА_2 необхідно визнати недійсними.

Підсумовуючи викладене, позивач зазначив, що приватизація земельних ділянок, власником яких є ОСОБА_2 , була здійснена з істотними помилками та порушеннями, що призвело до невідповідності меж земельних ділянок, зазначених у державних актах на право власності на земельні ділянки, їх фактичному землекористуванню та призвело до того, що межа земельної ділянки проходить під господарською будівлею (сараєм), яка належить йому на праві власності, що порушує його право власності на господарську будівлю (сарай), що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 10 травня 2024 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним рішення Мисайлівської сільської ради Богуславського району Київської області від 27 лютого 2009 року №246-ХХУ11-У «Про затвердження технічної документації, розробленої ПП «Мир-Агро» та передачу земельних ділянок безоплатно в приватну власність» в частині затвердження технічної документації та передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 0,2500 га, призначення якої для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна земельна ділянка).

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №881282, виданий 07 грудня 2009 року Мисайлівською сільською радою Богуславського району Київської області ОСОБА_2 , на земельну ділянку, площею 0,2500 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 3220683601:01:024:0075, акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010993701443, та скасовано його державну реєстрацію.

Вирішено питання про судові витрати та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати понесені на сплату судового збору у розмірі 1 057,20 грн та витрати понесені на проведення судової експертизи в розмірі 12 665,94 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду в частині відмовлених позовних вимог, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що рішення суду в цій частині є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без повного та всебічного з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

В обґрунтування апеляційної скарги вказував, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для визнання недійсним державного акту на право власності на землю Серія ЯИ №881283 (кадастровий номер: 3220683601:01:024:0076), оскільки не взяв до уваги, що у висновку судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою зазначено про те, що фактичне користування ОСОБА_2 обома земельними ділянками не відповідають державним актам, документації із землеустрою на земельні ділянки та вимогам нормативно-правових актів з питань землеустрою та землекористування.

Вважав, що таке свідчить лише про часткове вирішення судом земельного спору.

За наведених обставин просив скасувати рішення Богуславського районного суду Київської області від 10 травня 2024 року в частині не задоволених позовних вимог про визнання незаконним рішення Мисайлівської сільської ради від 27.02.2009 та визнання недійсним державного акту на право власності на землю Серія ЯИ №881283 (кадастровий номер: 3220683601:01:024:0076), виданого 07.12.2009 ОСОБА_2 із скасуванням його державної реєстрації, ухваливши нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідачка, не погодившись з рішенням суду в частині задоволених позовних вимог також подала апеляційну скаргу, в якій посилалася на те, що рішення суду в цій частині є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, без повного з`ясування обставин справи.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки письмовим доказам, наявним у справі, які підтверджують погодження на момент приватизації меж між власниками суміжних земельних ділянок.

Суд також не надав належної правової оцінки обставинам пропуску позивачем строку позовної давності на звернення до суду з даним позовом.

За наведених обставин просила скасувати рішення Богуславського районного суду Київської області від 10 травня 2024 року та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Позивач та його представник ОСОБА_3 у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали та просили задовольнити з підстав, викладених в ній.

Відповідачка - ОСОБА_2 , належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилася.

Відповідач - Богуславська міська рада Київської області, належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання свого представника не направила.

Третя особа - Приватне підприємство "МИР-АГРО", належним чином повідомлявся про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання свого представника не направив.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача ОСОБА_2 та представників Богуславської міської ради Київської області, Приватного підприємства "МИР-АГРО".

Колегія суддів дослідила матеріали справи, заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та його представника, перевірила законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, що заявлялися у суді першої інстанції, і дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на спадщину за законом від 27.03.2014 та зареєстрованого в реєстрі за №1-924 є спадкоємцем ОСОБА_4 . Спадкове майно на яке видано свідоцтво складається з земельної ділянки, площею 0,2464 га (кадастровий номер: 3220683601:024:0006; цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд) та земельної ділянки, площею 0,2313 га (кадастровий номер: 3220683601:01:024:0007; цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства). Обидві земельні ділянки розташовані в АДРЕСА_1 .

На вказані вище земельні ділянки в ОСОБА_1 наявні державні акти на право власності на земельну ділянку, а саме на земельну ділянку, площею 0,2464 га, державний акт серії ЯЕ №608863, який видано 22.02.2008 Мисайлівською сільською радою та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №010803000154, а на земельну ділянку, площею 0,2313 га, державний акт серії ЯЕ №608864, який видано 22.02.2008 Мисайлівською сільською радою та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №010803000152.

Згідно довідки КП КОР «Київське обласне БТІ» (правонаступник КП КОР «Білоцерківське БТІ», надалі КП КОР «Південне БТІ») № 1815 від 03.07.2018, станом на 01.01.2013 право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_1 .

Згідно копії технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок, виготовленого 22 квітня 2011 року, ОСОБА_1 є замовником технічної інвентаризації на будинок АДРЕСА_2 .

Також з матеріалів справи вбачається, що по сусідству із земельними ділянками позивача знаходиться суміжна земельна ділянка, на якій знаходиться домоволодіння АДРЕСА_1 , яке належить на праві приватної власності належить ОСОБА_2 (відповідач у справі).

Рішенням Мисайлівської сільської ради двадцять сьомої сесії п`ятого скликання від 27 лютого 2009 року №246-ХХУ11-У «Про затвердження технічної документації, розроблену ПП «МИР-АГРО» та передачу земельної ділянки безоплатно у приватну власність», ОСОБА_2 безоплатно по АДРЕСА_1 у приватну власність передано земельну ділянку, площею 0,2500 га, для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна земельна ділянка) та земельну ділянку, площею 0,1500 га, для ведення особистого селянського господарства.

На підставі вищевказаного рішення Мисайлівської сільської ради двадцять сьомої сесії п`ятого скликання від 27.02.2009 №246-ХХУ11-У ОСОБА_2 видано два державних акти на землю, а саме: Державний акт на право приватної власності на землю від 07.12.2009 серії ЯИ 881282, щодо земельної ділянки, площею 0,2500 га, цільове призначення якої - для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна земельна ділянка); Державний акт на право приватної власності на землю від 07.12.2009 серії ЯИ 881283, щодо земельної ділянки, площею 0,1500 га, цільове призначення якої - для ведення особистого селянського господарства.

Згідно розробленої технічної документації із землеустрою, земельній ділянці, площею 0,2500 га, присвоєно кадастровий номер: 3220683601:01:024:0075, а земельній ділянці, площею 0,1500 га, присвоєно кадастровий номер: 3220683601:01:024:0076.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що кожна сторона у справі має зареєстровані кадастрові номери на земельні ділянки, що вказує на те, що позивач не позбавлений права власності на належні йому земельні ділянки.

Згідно акту про встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та меж обмежень на використання земельної ділянки та передачі на зберігання межових знаків на ім`я ОСОБА_2 від 09 грудня 2008 року встановлено зовнішні межі земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,2500 га. В акті вказано, що розміри та місцезнаходження земельної ділянки показані на абрисі на звороті даного акту. Акт підписаний суміжними землекористувачами, в тому числі представником власника - ОСОБА_1 .

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, що Акт погодження меж від імені ОСОБА_4 підписано неуповноваженою особою

Згідно акту про встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та меж обмежень на використання земельної ділянки та передачі на зберігання межових знаків на ім`я ОСОБА_2 від 09 грудня 2008 року встановлено зовнішні межі земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1500 га. В акті вказано, що розміри та місцезнаходження земельної ділянки показані на абрисі на звороті даного акту. Акт підписаний суміжними землекористувачами, в тому числі представником власника - ОСОБА_1 .

Згідно висновку експертів за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою №7784/23-41 від 05.07.2023, ОСОБА_1 фактично використовує земельні ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Фактичні межі між земельними ділянками ОСОБА_1 з к/н: 3220683601:01:024:0006 (під будівництво та обслуговування житлового будинку) та з к/н: 3220683601:01:024:0007 (під ОСГ) в натурі (на місцевості) межовими знаками не закріплені, лінійними, штучними та природніми об`єктами не відокремлені.

ОСОБА_2 фактично використовує земельні ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Фактичні межі між земельними ділянками ОСОБА_2 з к/н: 3220683601:01:024:0075 (під будівництво обслуговування житлового) та з к/н: 3220683601:01:024:0076 (під ОСГ) в натурі (на місцевості) межовими знаками не закріплені лінійними, штучними та природніми об`єктами не відокремлені.

Фактична площа земельних ділянок ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 дорівнює 0,4782 га.

Фактична площа земельних ділянок ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_4 дорівнює 0,3914 га.

Фактичне землекористування земельними ділянками, які належать ОСОБА_2 не відповідають державному акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №881282, кадастровий номер: 3220683601:01:024:0075 та державному акту ЯИ №881283 кадастровий номер: 3220683601:01:024:0076, документації із землеустрою на земельні ділянки та вимогам нормативно-правових актів з питань землеустрою та землекористування.

Накладання меж земельних ділянок з кадастровими номерами: 3220683601:01:024:0006, 3220683601:01:024:0007, що належать ОСОБА_1 на підставі правовстановлюючих документів та меж земельних ділянок з кадастровими номерами: 3220683601:01:024:0075, 3220683601:01:024:0076, що належать ОСОБА_2 на підставі правовстановлюючих документів відсутнє. Земельні ділянки є суміжні.

Фактичні межі земельних ділянок ОСОБА_1 накладаються на земельну ділянку з кадастровим номером 3220683601:01:024:0075, яка належать ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №881282.

Площа накладання становить 0,0080 га (80 кв.м.), на Додатку №2 до висновку позначена точками 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42,43, 44, 45, 46, 1,61, (н4,а10), (н3,а11), (н2,а12) і заштрихована зеленим кольором.

Межа земельної ділянки з кадастровим номером 3220683601:01:024:0075, яка належить ОСОБА_2 , проходить через будівлі та споруди, що розташовані на земельній ділянці, яку фактично використовує ОСОБА_1 , а саме: господарську будівлю (9к), погріб (10к), навіс (11к), навіс (12к), навіс (13к), компостна яма (14к).

В межах земельної ділянки з кадастровим номером: 3220683601:01:024:0075, яка належать ОСОБА_2 , фактично розташовані наступні будівлі і споруди, які належать ОСОБА_2 , а саме: 1г - житловий будинок; 2г - господарська будівля; 3г- господарська будівля; 4г- господарська будівля; 5г - господарська будівля; 6к - господарська будівля; 7г- погріб з шийкою; 8г - колодязь; 9г - вбиральня 10г - літній душ.

Слід зазначити, що в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3220683601:01:024:0075, яка належить ОСОБА_2 частково розташовані будівлі та споруди, які фактично використовує ОСОБА_1 .

В межах земельної ділянки з кадастровим номером 3220683601:01:024:0075, яка належать ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №881282 частково розташовані будівлі та споруди, які фактично використовує ОСОБА_1 , а саме:

господарська будівля (9к) площею 20 кв.м - 12 кв.м. розташована межах земельної ділянки з кадастровим номером: 3220683601:01:024:0075;

погріб (10к) площею 38 кв.м - 5 кв.м. розташована межах земельної ділянки з кадастровим номером: 3220683601:01:024:0075;

навіс (11к) площею 12 кв.м.- 3 кв.м. розташована межах земельної ділянки з кадастровим номером: 3220683601:01:024:0075;

навіс (12к) площею 5 кв.м.- 3 кв.м. розташована межах земельної ділянки з кадастровим номером: 3220683601:01:024:0075;

навіс (І3к) площею 18 кв.м.- 5 кв.м. розташована межах земельної ділянки з кадастровим номером: 3220683601:01:024:0075;

компостна яма (14к) - 2кв.м. розташована межах земельної ділянки з кадастровим номером: 3220683601:01:024:0075.

В межах земельної ділянки з кадастровим номером: 3220683601:01:024:0076, яка належить ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №881283 відсутні будівлі та споруди, які фактично використовує ОСОБА_1 .

Сукупний аналіз наведених фактичних обставин вказує на те, що межа земельної ділянки з кадастровим номером: 3220683601:01:024:0075, яка належить ОСОБА_2 проходить через будівлі та споруди, що розташовані на земельній ділянці, яку фактично використовує ОСОБА_1 , а саме: господарську будівлю (9к), погріб (10к), навіс (11к), навіс (12к), навіс (І3к), компостна яма (14к). Тобто, господарські споруди, належні ОСОБА_1 , фактично знаходяться на земельній ділянці, належній ОСОБА_2 .

Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 посилався на те, що між ним та ОСОБА_2 виник спір з приводу меж належних їм на праві власності земельних ділянок, оскільки межі земельних ділянок ОСОБА_2 , які зазначені у державних актах, не співпадають із фактичними межами землекористування та частково проходять під належною йому на праві власності господарською будівлею. Також посилався на те, що приватизація земельних ділянок ОСОБА_2 була здійснена з істотними помилками та порушеннями, що призвело до невідповідності меж земельних ділянок, зазначених у державних актах на право власності на земельні ділянки, їх фактичному землекористуванню та призвело до того, що межа земельної ділянки відповідачки проходить під його господарською будівлею (сараєм), що в свою чергу порушує його право власності на цю будівлю.

Суд першої інстанції, встановивши вищенаведені обставини та застосувавши норми матеріального права, які регулюють дані правовідносини, а також з`ясувавши, що межі земельної ділянки з кадастровим номером: 3220683601:01:024:0076, яка належить на праві власності ОСОБА_2 , відповідають її фактичному користуванню та не порушують прав ОСОБА_1 на користування господарською будівлею, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних про визнання незаконним рішення сільської ради про виділення відповідачці цієї ж земельної ділянки та визнання недійсним державного акту на право власності на землю.

Доводи апеляційної скарги позивача такого висновку суду не спростовують та фактичного зводяться до незгоди з наданою судом оцінкою доказам у справі під час вирішення позовних вимог в цій частині.

Так, посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не врахував зазначення експертом у висновку про те, що фактичне користування ОСОБА_2 земельною ділянкою з кадастровим номером: 3220683601:01:024:0076 не відповідає державному акту на право власності на цю ж земельну ділянку, не можуть бути підставою для скасування рішення в цій частині, оскільки у висновку експерта, про що згадувалося вище, також констатовано, що в межах земельної ділянки з кадастровим номером: 3220683601:01:024:0076, яка належить ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №881283 відсутні будівлі та споруди, які фактично використовує ОСОБА_1 .

З наведеного слідує, що рішення Мисайлівської сільської ради Богуславського району Київської області від 27.02.2009, на підставі якого ОСОБА_2 видано Державного акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №881283 (кадастровий номер земельної ділянки: 3220683601:01:024:0076) і сам безпосередньо державний акт на право власності на землю, не порушує прав та охоронюваних законом інтересів позивача у даній справі, а саме права власності на користування господарською будівлею (сараєм), як вказує останній в позовній заяві.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить інших доводів незгоди з рішенням суду в частині відмовлених позовних вимог.

Ураховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог є законним та обґрунтованим, ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду в цій частині.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги ОСОБА_2 , що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання незаконним рішення Мисайлівської сільської ради Богуславського району Київської області від 27.02.2009 щодо земельної ділянки, площею 0,2500 га, та визнання недійсним державного акту на цю ж земельну ділянку і його скасування, з огляду на таке.

У частині першій статті 2 ЦПК України вказано, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначає порушене, невизнане чи оспорюване право або охоронюваний законом інтерес, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

При цьому, відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29 червня 2021 року в справі № 916/2040/20).

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою статті 16 ЦК України.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що в 2017 році між ним та ОСОБА_2 виник спір щодо меж земельних ділянок, тоді як раніше будь-яких спорів щодо меж земельних ділянок не виникало, оскільки відбувалося фактичне землекористування. Також ОСОБА_1 зазначає, що між ним та ОСОБА_2 існує спір щодо меж земельних ділянок, оскільки межа земельної ділянки відповідачки частково проходить під його господарською будівлею (сараєм), що свідчить про порушення його права власності на цю будівлю та земельну ділянку.

Колегія суддів вважає, що такі доводи позивача не доводять порушення його права власності з боку відповідачки, з огляду на наступне.

Як вже неодноразово вказувалося вище, ОСОБА_1 у 2014 році успадкував домоволодіння та дві земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , а ОСОБА_2 з 2009 року є власником сусіднього домоволодіння та двох суміжних земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1 . Тобто, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є суміжними землекористувачами.

Матеріалами справи також підтверджується, що кожній земельній ділянці присвоєно кадастрові номери.

Отже, як ОСОБА_1 , так і ОСОБА_2 є власниками суміжних земельних ділянок на день звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом. Реєстрація за кожною стороною права власності на відповідну земельну ділянку свідчить, що право власності позивача не порушено.

При цьому, з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що право власності на домоволодіння та дві земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 набув у березні 2014 року в порядку спадкування.

В свою чергу право власності на дві земельні ділянки ОСОБА_2 набула в 2009 році, що підтверджується матеріалами справи. Тобто задовго до набуття права власності на будинок та на суміжні земельні ділянки її сусідом ОСОБА_1 .

Сукупний аналіз наведених фактичних обставин вказує на те, що за кожною із сторін зареєстровано право власності на земельні ділянки через певний значний проміжок часу, але спочатку право власності було зареєстровано за ОСОБА_2 , а в подальшому за позивачем.

З наведеного слідує, що реєстрація за ОСОБА_2 права власності на її земельні ділянки в 2009 році не могло порушувати право власності ОСОБА_1 на господарську будівлю та земельні ділянки, належні йому на праві власності, оскільки таке право власності він набув майже через 5 років після набуття відповідачкою права власності на свої земельні ділянки.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи відповідачка, з вимогами до якої звернувся позивач, не оспорює та не заперечує право власності позивача на його господарську будівлю та земельні ділянки, тоді як норми статті 392 ЦК України вимагають доведення порушення відповідачем права власності (оспорювання або невизнання), за захистом якого звертається позивач.

Відповідачка, заперечуючи проти позову, лише вказує на безпідставність вимог позивача про визнання її державних актів на землю недійсними з тих підстав, що таких спорів з попереднім власником ОСОБА_4 не виникало, якому право власності на земельні ділянки належало з 1997 року і до смерті (22.06.2010).

Дійсно, матеріалами справи підтверджується, що рішенням №24 Мисайлівської сільської ради від 21.05.1997 ОСОБА_4 було видано дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку та господарчих споруд в с. Чайки на земельній ділянці, яка наразі належить позивачу.

В матеріалах справи відсутні докази, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 були спори щодо меж земельних ділянок, в тому числі які вирішувалися в судовому порядку. Навпаки, в матеріалах справи містяться докази, що станом на 09.12.2009 встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки відповідачки та меж обмежень на використання земельної ділянки та передачу на зберігання межових знаків проводилося представником ПП "МИР-АГРО" за участі суміжного землекористувача (власника) - ОСОБА_4 . При цьому, в Акті про встановлення меж земельної ділянки стоїть підпис представника суміжного землекористувача ОСОБА_4 - ОСОБА_1 (позивач у справі). А заперечення позивача, що підпис на Акті погодження меж земельної ділянки, як суміжного землевласника виконано не ним, а іншою собою, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі обставини не спростовано позивачем, зокрема висновком почеркознавчої експертизи.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження порушення його права власності на земельні ділянки оспорюваним державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯИ №881282 від 07 грудня 2009 року, який видано ОСОБА_2 .

Оскільки відсутність порушеного права є самостійною підставою для відмови у позові, колегія висновку приходить до висновку, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання незаконним рішення сільської ради, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯИ №881282 від 07 грудня 2009 року та скасування його державної реєстрації.

Поруч з цим, колегія суддів зауважує, що аналіз фактичних обставин у даній справі, зокрема з урахуванням висновку судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою, в якому зазначено, що фактичне землекористування ОСОБА_2 земельною ділянкою не відповідає державному акту серія ЯИ №881282 від 07.12.2009 і межа земельної ділянки відповідачки частково проходить під господарською будівлею позивача, свідчить про те, що фактично між сторонами існує спір щодо права користування належними йому на праві власності господарською будівлею та земельними ділянками.

Фактично у спорі щодо права користування господарськими спорудами суд вирішив питання про позбавлення відповідачки права власності на належну їй земельну ділянку.

Водночас, у даній справі, яка переглядається, ОСОБА_1 не заявляв вимог про усунення йому перешкод у користуванні власністю. А згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи за зверненням особи в межах заявлених нею вимог.

Проте, ухвалюючи рішення в частині визнання незаконним рішення Мисайлівської сільської ради Богуславського району Київської області від 27.02.2009 про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 0,2500 га, та визнання недійсним державного акту на право власності на цю ж земельну ділянку серії ЯИ №881282 від 07.12.2009 і скасування його реєстрації, суд першої інстанції вищевказаного не врахував, не з`ясував обставин порушеного права позивача та як наслідок дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог в силу вимог ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.

При цьому, враховуючи, що в задоволенні позовних вимог відмовлено з підстав недоведеності, то доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо пропуску строку позовної давності не підлягають перевірці судом апеляційної інстанції.

В прохальній частині апеляційної скарги ОСОБА_2 просила повністю скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Однак, доводів незгоди з рішенням суду в частині відмовлених позовних вимог в апеляційній скарзі не наводила. Тому апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 376, 383, 384, 389 ЦПК України

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Богуславського районного суду Київської області від 10 травня 2024 року в частині задоволених позовних вимог про визнання незаконним рішення сільської ради, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯИ №881282 від 07 грудня 2009 року та скасування його державної реєстрації - скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.

В іншій частині рішення Богуславського районного суду Київської області від 10 травня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Повний текст постанови складено 04 липня 2024 року.

Головуючий О. Ф. Мазурик

Судді О. В. Желепа

О. В. Немировська