Ухвала

від 10.09.2024 по справі 358/1157/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2024 року

м. Київ

провадження №22-з/824/1292/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Мазурик О. Ф. (суддя-доповідач),

судді: Желепи О. В., Немировської О. В.,

за участю секретаря Марченка М. С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення

у цивільній справі №358/1157/18 Богуславського районного суду Київської області

за позовом ОСОБА_2

до ОСОБА_1 , Богуславської міської ради Київської області,

третя особа - Приватне підприємство "МИР-АГРО"

про визнання недійсним рішення сільської ради, визнання недійсними державних актів на право власності на землю та скасування державної реєстрації,

У С Т А Н О В И В:

01 серпня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Богуславського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 , Богуславської міської ради Київської області, в якому просив:

1) визнати незаконним рішення Мисайлівської сільської ради Богуславського району Київської області від 27 лютого 2009 року №246-ХХУ11-У «Про затвердження технічної документації, розробленої ПП «Мир-Агро» та передачу земельної ділянки безоплатно в приватну власність»;

2) визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №881282, виданий 07 грудня 2009 року Мисайлівською сільською радою Богуславського району Київської області ОСОБА_1 на земельну ділянку, площею 0,2500 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 3220683601:01:024:0075 та скасувати його державну реєстрацію;

3) визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №881283, виданий 07 грудня 2009 року Мисайлівською сільською радою Богуславського району Київської області ОСОБА_1 на земельну ділянку, площею 0,1500 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3220683601:01:024:0076 та скасувати його державну реєстрацію.

Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 10 травня 2024 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним рішення Мисайлівської сільської ради Богуславського району Київської області від 27 лютого 2009 року №246-ХХУ11-У «Про затвердження технічної документації, розробленої ПП «Мир-Агро» та передачу земельних ділянок безоплатно в приватну власність» в частині затвердження технічної документації та передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 0,2500 га.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №881282, виданий 07 грудня 2009 року Мисайлівською сільською радою Богуславського району Київської області ОСОБА_1 , на земельну ділянку, площею 0,2500 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 3220683601:01:024:0075.

Вирішено питання про розподіл судових витрат та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати понесені на сплату судового збору у розмірі 1 057,20 грн та витрати понесені на проведення судової експертизи в розмірі 12 665,94 грн.

Відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання незаконним рішення Мисайлівської сільської ради Богуславського району Київської області від 27.02.2009 №246-ХХУ11-У, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220683601:01:024:0076; про визнання недійним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №881283 від 07.12.2009 (кадастровий номер 3220683601:01:024:0076) та скасування його державної реєстрації.

Постановою Київського апеляційного суду від 25 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог залишено без змін. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково та скасовано рішення суду в частині задоволених позовних вимог з ухваленням нового судового рішення про відмову в їх задоволенні.

30 липня 2024 року ОСОБА_1 подала заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просила вирішити питання про розподіл судових витрат, а саме стягнути з ОСОБА_2 на її користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000 грн, понесені під час розгляду справи в суді першої інстанції, та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн, понесені в суді апеляційної інстанції.

ОСОБА_1 , належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду заяви, в судове засідання не з`явилася.

ОСОБА_2 , належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду заяви, в судове засідання не з`явився та свого представника не направив.

Третя особа - Богуславська міська рада Київської області та третя особа - ПП "МИР-АГРО", належним чином повідомлялися про день, час та місце розгляду заяви, в судове засідання своїх представників не направили.

Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути заяву за відсутності учасників справи, які не з`явилися в судове засідання, та їхніх представників.

Колегія суддів дослідила матеріали справи та приходить до висновку, що заява підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як вже вказувалося вище, суд апеляційної інстанції задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасував рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалив нове судове рішення про відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення суду першої інстанції або ухвалює нове, то й змінює розподіл судових витрат.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Частиною 3 статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №379/1418/18 (провадження №61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

Також в питанні надання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу Велика Палата Верховного Суду в постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зазначила: "Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Крім цього, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 зазначила, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис витрат на правничу допомогу тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Звертаючись до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, ОСОБА_1 посилалася на те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції нею було понесено витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000 грн, докази чого вона долучила до відзиву на позовну заяву.

Дійсно, з матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи в суді першої інстанції представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подавав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що ОСОБА_1 понесено витрати на правничу допомогу у розмірі 30 000 грн (том 1, а. с. 122-130).

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції ОСОБА_1 надано Договір №110/18 про надання правничої допомоги адвокатом від 05.10.2018 та квитанцію №110/18 про оплату витрат на правничу допомогу від 05.10.2018 на суму 30 000 грн (том 1, а. с. 136-138). Інших доказів на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції ОСОБА_1 надано не було.

З наданих ОСОБА_1 доказів на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції вбачається наступне.

Пунктом 1.1. Договору №110/18 від 05.10.2018 визначено, що в порядку та на умовах, визначених у договорі виконавець зобов`язується надати замовнику правничу допомогу у даній цивільній справі №358/1157/18.

В пункті 2.2. Договору №110/18 від 05.10.2018 погоджено, що ОСОБА_1 зобов`язується забезпечити оплату витрат, пов`язаних з оформленням процесуальних документів та транспортних витрат виконавця, пов`язаних з представництвом інтересів замовника в суді.

Згідно з п. 3 Договору №110/18 від 05.10.2018, за послуги по наданню правничої допомоги у цивільній справі №358/1157/18, замовник сплачує виконавцю гонорар в розмірі (за домовленістю).

В свою чергу, частинами першою та другою статті 30 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Разом з тим, в тексті договору відсутні положення про погодження розміру гонорару.

Аналіз наведених положень закону та фактичних обставин вказує на те, що ОСОБА_1 не надано належних доказів погодження розміру гонорару адвоката під час розгляду справи в суді першої інстанції, в тому числі у розмірі 30 000 грн.

З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для відмови ОСОБА_1 у задоволенні вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 30 000 грн через не надання доказів на підтвердження погодження саме такого розміру гонорару.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу ОСОБА_1 до апеляційної скарги долучено наступні докази: Договір №29/66/24 про надання правничої допомоги від 13.06.2024; Ордер на надання правничої допомоги Серія АІ №1633711 від 13.06.2024; квитанція №29/66/24 від 13.06.2024 про оплату гонорару за надання правничої допомоги адвокатом (том 3, а. с. 131-133).

Пунктом 3.1. Договору №29/66/24 про надання правничої допомоги від 13.06.2024 визначено, що оплата за надання правничої допомоги, а саме надання консультацій, підготування процесуальних документів, зокрема апеляційної скарги на рішення Богуславського районного суду Київської області від 10.05.2024 у справі №358/1157/18, здійснюється у фіксованому вигляді та складає 10 000 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правову допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правову допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).

Верховний Суд в своїх постановах неодноразово наголошував на те, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (постанови у справах №922/445/19, №922/3436/20, №910/7586/19 та №910/16803/19).

У справі №755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду також вказала, що суд не може за власною ініціативою зменшити витрати на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої, зацікавленої сторони.

Як вже вказувалося вище про понесені в суді апеляційної інстанції витрати на правничу допомогу ОСОБА_1 зазначила безпосередньо в апеляційній скарзі, до якої також долучила докази понесення таких витрат.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4 отримали копію апеляційної скарги ОСОБА_1 разом з копією ухвали про відкриття апеляційного провадження, що підтверджується зворотними поштовими повідомленнями (том 3, а. с. 150-151,153-154). Проте, відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 від ОСОБА_2 не надходило, як і не надходило окремого письмового клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу чи заперечення щодо зазначеного розміру таких витрат.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 25.06.2024 ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4 приймали участь в судовому засіданні, в якому судом апеляційної інстанції постановлено постанову, але також не заявляли клопотань, як письмових, так і усних, про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, понесених ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції.

Також з матеріалів справи вбачається, що суд апеляційної інстанції належним чином повідомляв ОСОБА_2 через його представника ОСОБА_4 про розгляд даної заяви про ухвалення додаткової постанови (том 3, а. с. 202-203). Проте, від позивача не надходило будь-яких заперечень на заяву або клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що відсутні підстави для зменшення витрат на правничу допомогу, визначені ч. 5, ч. 6 ст. 137 ЦПК України.

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для покладення на ОСОБА_2 понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн.

Положеннями пункту 3 частини 1 статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що заява про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. 141, 268, 270, 389 ЦПК України

П О С ТА Н О В И В:

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Головуючий О. Ф. Мазурик

Судді О. В. Желепа

О. В. Немировська