Ухвала

від 24.01.2025 по справі 358/1157/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 січня 2025 року

м. Київ

справа № 358/1157/18

провадження № 61-15982ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лідовця Р. А. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богуславського районного суду Київської області від 10 травня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Богуславської міської ради Київської області, третя особа - Приватне підприємство «МИР-АГРО», про визнання недійсним рішення сільської ради, визнання недійсними державних актів на право власності на землю та скасування державної реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом

до ОСОБА_2 , Богуславської міської ради Київської області, третя особа - Приватне підприємство «МИР-АГРО» (далі - ПП «МИР-АГРО»), про визнання недійсним рішення сільської ради, визнання недійсними державних актів на право власності на землю та скасування державної реєстрації.

Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 10 травня 2024 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним рішення Мисайлівської сільської ради Богуславського району Київської області від 27 лютого 2009 року №246-ХХУ11-У «Про затвердження технічної документації, розробленої ПП «Мир-Агро» та передачу земельних ділянок безоплатно в приватну власність» в частині затвердження технічної документації та передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 0,2500 га, призначення якої для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна земельна ділянка).

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №881282, виданий 07 грудня 2009 року Мисайлівською сільською радою Богуславського району Київської області ОСОБА_2 , на земельну ділянку, площею 0,2500 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 3220683601:01:024:0075, акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010993701443, та скасовано його державну реєстрацію.

В задоволенні решти вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання стягнення судових витрат.

Постановою Київського апеляційного суду від 25 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Богуславського районного суду Київської області від 10 травня 2024 року

у частині задоволених позовних вимог про визнання незаконним рішення сільської ради, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯИ №881282 від 07 грудня 2009 року та скасування його державної реєстрації скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.

У іншій частині рішення Богуславського районного суду Київської області

від 10 травня 2024 року залишено без змін.

У липні 2024 року ОСОБА_1 вперше звернувся до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Богуславського районного суду Київської області від 10 травня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 червня 2024 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 10 вересня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богуславського районного суду Київської області від 10 травня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 червня 2024 року повернуто заявнику у зв`язку з невиконанням вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху для усунення недоліків (касаційне провадження № 61-10636ск24).

Відповідно до матеріалів касаційного провадження № 61-10636ск24 копію зазначеної ухвали отримано заявником 25 вересня 2024 року.

У грудні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вдруге надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Богуславського районного суду Київської області від 10 травня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 червня 2024 року з пропуском строку на касаційне оскарження судового рішення, оскільки відповідно до поштового штемпеля на конверті відправлена до суду касаційної інстанції 28 листопада 2024 року.

Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

від 19 грудня 2024 року визнано наведені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними запропоновано заявнику подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення та надати докази поважності причин його пропуску; надати оригінал платіжного доручення про сплату судового збору за подання касаційної скарги. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У наданий суддею Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду строк заявник направив матеріали на усунення недоліків, вважаючи, що вимоги ухвали виконано.

Однак, вимоги ухвали Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

від 19 грудня 2024 року виконано заявником не у повному обсязі, оскільки у порушення частини третьої статті 393 ЦПК України, заявником не подано до суду касаційної інстанції належних доказів поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження.

У клопотанні заявник просить поновити строк на касаційне оскарження, зазначаючи, що процесуальний строк пропущено з поважних причин, оскільки копію оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції заявник отримав 15 жовтня 2025 року. Зазначає, що його представник не міг з 16 жовтня до 16 листопада 2024 року виконувати свої обов`язки у зв`язку із сімейними обставинами, а сам заявник хворів з 14 листопада по 29 листопада 2024 року, при цьому сам не мав змоги підготувати касаційну скаргу. З огляду на зазначене подав касаційну скаргу 28 листопада 2024 року. При цьому вважає дані обставини поважними для поновлення зазначеного строку.

Заявником не подано до суду касаційної інстанції належних доказів на підтвердження обставин, що об`єктивно перешкоджали подати касаційну скаргу в передбачений ЦПК України строк, оскільки ОСОБА_1 , як сторона у справі, добросовісно користуючись процесуальними правами, усвідомлюючи наслідки вчинення або невчинення дій на захист своїх прав.

Посилання у клопотанні про поновлення строку на обставини хвороби заявника та сімейні справи його представника не можуть визнаватися поважними причинами пропуску строку, оскільки не є об`єктивно непереборними та такими,

що не залежали від волевиявлення заявника чи пов`язаними з перешкодами, труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Наведені заявником обставини не є такими, що не залежать від волі особи, яка подає касаційну скаргу, і не надають такій особі права у будь-який необмежений час після спливу строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення.

Отже, заявник мав реальну можливість реалізувати свої процесуальні права на подання касаційної скарги.

Доказів, які б свідчили про добросовісну реалізацію таких процесуальних прав

та належне виконання процесуальних обов`язків, зокрема, вчинення усіх можливих та залежних від нього дій, спрямованих на виконання своїх процесуальних обов`язків щодо оскарження судових рішень у касаційному порядку, заявник не надав.

Частиною першою статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зі спливом значного проміжку часу, є порушенням принципу юридичної визначеності та «права на суд», гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункти 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року).

Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справах «Олександр Шевченко проти України» від 26 квітня 2007 року та «Трух проти України»

від 14 жовтня 2003 року).

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду.

Відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається заявникові.

Оскільки у відведений судом строк, станом на 24 січня 2025 року, вимоги ухвали Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19 грудня 2024 року заявником не виконано, що перешкоджає Касаційному цивільному суду у складі Верховного Суду вирішити питання про відкриття касаційного провадження, тому касаційну скаргу потрібно вважати неподаною та повернути.

Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення (частина сьома статті 185 ЦПК України).

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богуславського районного суду Київської області від 10 травня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2 , Богуславської міської ради Київської області, третя особа - Приватне підприємство «МИР-АГРО», про визнання недійсним рішення сільської ради, визнання недійсними державних актів на право власності на землю та скасування державної реєстрації вважати неподаною та повернути заявнику.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Р. А. Лідовець