Ухвала

від 08.07.2024 по справі 915/1624/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення апеляційної скарги без руху

08 липня 2024 року м. ОдесаСправа № 915/1624/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богацької Н.С.

суддів: Савицького Я.Ф., Принцевської Н.М.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.02.2022, ухвалене суддею Ковалем С.М., м. Миколаїв, повний текст рішення складено 18.08.2022

у справі № 915/1624/21

за позовом Фермерського господарства «Кирнасовського»

до відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області

про: визнання недійсним та скасування наказу

ВСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.02.2022 у справі № 915/1624/21 залишеним без змін постановами судів апеляційної та касаційної інстанції, задоволено позов Фермерського господарства «Кирнасовського», визнано недійсним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 11309/0/14-19-СГ від 06.12.2019 про припинення права постійного користування земельною ділянкою загальною площею 35,00 га ріллі, надане громадянину ОСОБА_2 , посвідчене державним актом на право постійного користування землею серії МК № 618, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею 22.03.1995, розташованої в межах Бурилівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та закрити провадження у справі № 915/1624/21.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи визначено судову колегію у складі головуючого судді Богацької Н.С., суддів Таран С.В., Савицького Я.Ф.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.06.2024 витребувано у Господарського суду Миколаївської області матеріали даної справи, вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відкладено до надходження матеріалів з Господарського суду Миколаївської області.

28.06.2024 від ОСОБА_1 надійшла заява про долучення доказів направлення апеляційної скарги сторонам у справі.

04.07.2024 матеріали даної справи надійшли до суду апеляційної інстанції.

У зв`язку з перебування судді-учасника колегії Таран С.В. у відпустці, за розпорядженням керівника апарату суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді Богацької Н.С., суддів Савицького Я.Ф., Принцевської Н.М.

Враховуючи викладене, колегія суддів у вищевизначеному складі вважає за необхідне прийняти дану справу до свого провадження.

Розглянувши отримані матеріали, колегія суддів зазначає наступне.

1) Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження, частина 2 статті 124 Конституції України передбачає право особи на захист судом його прав.

Згідно із ч. 3 ст. 2 ГПК України забезпечення права на апеляційний перегляд справи є одним із принципів господарського судочинства.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (ч. 1 ст. 17 ГПК України).

Частиною 1 ст. 254 ГПК України передбачено, що учасник справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Отже, наведеними нормами визначено коло осіб, які наділені процесуальним правом на оскарження судового рішення, а саме учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

У даному випадку ОСОБА_1 не брав участі у даній справі, однак він вважає, що оскаржуваним рішенням вирішено питання про його права, інтереси та обов`язки.

У постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 62/112 та від 16.01.2020 у справі № 925/1600/16 зазначено, що при розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов`язки, суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності статтям 258, 259 ГПК України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги.

Якщо ж при цьому судом апеляційної інстанції буде встановлено, що права, інтереси та (або) обов`язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права, інтереси та (або) обов`язки у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд не позбавлений права закрити апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, на стадії відкриття апеляційного провадження, суд не вирішує питання щодо наявності (відсутності) порушення оскаржуваним рішенням прав, інтересів та (або) обов`язків апелянта, оскільки дані обставини вирішуються (встановлюються) під час апеляційного перегляду справи.

Таким чином, на даній стадії розгляду справи (вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження) колегія суддів не вирішує питання щодо наявності (відсутності) порушення оскаржуваним рішенням прав, інтересів та (або) обов`язків ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга, зокрема, на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, повний текст оскаржуваного рішення було складено та підписано 18.08.2022, отже кінцевим строком на подання апеляційної скарги було 07.09.2022.

Водночас, апеляційна скарга була сформована через систему «Електронний суд» 26.06.2024 та зареєстрована 27.06.2024, тобто з пропуском строку, встановленого ст. 256 ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 261 ГПК України, незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадку, зокрема, подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки.

Положення ч. 2 ст. 261 ГПК України не свідчать про безумовний обов`язок суду відкрити апеляційне провадження у випадку подання апеляційної скарги особою, неповідомленою про розгляд справи або незалученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки.

Натомість, як вбачається із системного аналізу положень цієї статті, суд у такому випадку надає оцінку наведеним апелянтом причинам пропуску строку апеляційного оскарження на предмет їх поважності.

Скаржник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строком оскарження судового рішення покладає на нього обов`язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку, і у разі, коли відповідну апеляційну чи касаційну скаргу подано особою, незалученою до участі у справі.

Разом з цим неучасть у справі особи, яка звертається зі скаргою, з посиланням на те, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів, не є безумовною підставою для визнання причин пропуску строку поважними та поновлення цього строку.

Системний аналіз вказаних процесуальних норм свідчить про те, що подання апеляційної скарги особою, неповідомленою про розгляд справи або незалученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки, захищає її саме від передбаченої ч. 2 ст. 261 ГПК України безумовної відмови у відкритті апеляційного провадження (якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення), тобто незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, проте не звільняє вказану особу від обов`язку довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, передбаченого іншими вищенаведеними нормами ГПК України. Аналогічний правовий висновок викладено, зокрема у постановах Верховного Суду від 03.05.2022 у справі № 904/1875/19, від 21.07.2022 у cправі № 904/158/20, від 20.04.2023 у cправі № 9/41).

За змістом положень ч. 3 ст. 256 ГПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 261 цього Кодексу.

Питання щодо поновлення та продовження процесуальних строків урегульовано нормами ст. 119 ГПК України, згідно із ч. 1 якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Питання про поважність причин пропуску процесуального строку у розумінні положень ст. 86 ГПК України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є по суті пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Можливість поновлення судом пропущеного строку на оскарження судового рішення не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується з наявністю поважних причин пропуску строку і має здійснюватися лише за умови наведення відповідних причин, які дають правові підстави вважати, що пропуск строку мав місце з об`єктивних, незалежних від волі заявника причин, а можливість їх наведення, як вже зазначалось, залежить від їх доведення заявником, і такі причини мають зазначатися судом у відповідному процесуальному документі.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07.11.2023 у справі № 40/223-05.

Насамперед колегія суддів зауважує, що прохальна частина апеляційної скарги взагалі не містить клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.02.2022 у справі № 915/1624/21.

При цьому, колегією суддів враховується, що в мотивувальній частині апеляційної скарги (в розділі «Поновлення пропущеного строку») ОСОБА_1 зазначає, що:

- його представник 13.06.2024 звернувся до Господарського суду Миколаївської області із заявою про надання копії рішення від 09.02.2022 та надання можливості ознайомитися з матеріалами цієї справи;

- 19.06.2024 представник отримав належним чином засвідчену копію оскаржуваного рішення суду, а також ознайомився з матеріалами цієї справи;

- сам по собі факт ознайомлення з текстом рішення від 09.02.2022 у даній справі не дає можливості зрозуміти, законне це рішення чи ні, чи відповідають висновки суду допустимим доказам, які знаходяться в матеріалах цієї справи, чи ні;

- лише після ознайомлення з матеріалами цієї справи апелянт зміг з`ясувати, що факти та висновки, зазначені в рішенні суду як встановлені судом, фактично не доведені допустимими доказами, а оригінали певних доказів взагалі не досліджувались судом;

- після ознайомлення з матеріалами цієї справи та отримання повного тексту судового рішення у цій справі (19.06.2024), починається перебіг 30-ти денного строку на апеляційне оскарження, який закінчується 19.07.2024.

Дослідивши обставини, зазначені апелянтом в мотивувальній частині апеляційної скарги (в розділі «Поновлення пропущеного строку»), колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

ГПК України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.

Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії.

Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

В іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Якщо строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

Здійснивши опрацювання відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, колегія суддів встановила, що у грудні 2023 року Фермерське господарство «Кирнасовського» (позивач у даній справі) звернулось до Кривоозерського районного суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_1 (апелянт у даній справі) з позовом про витребування з незаконного володіння останнього земельної ділянки, визнання за позивачем права постійного користування земельною ділянкою, скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку (з одночасним припиненням відповідного речового права), визнання недійсним договору оренди (з одночасним припиненням відповідного речового права) та скасування державної реєстрації земельних ділянок.

Цей факт визнається і скаржником.

При цьому, скаржник стверджує, що у позовній заяві Фермерське господарство «Кирнасовського» посилається на рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.02.2022 у справі № 915/1624/21 (як на преюдиційну обставину).

Колегією судів також встановлено, що:

- ухвалою Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 11.12.2023 за вищевказаною позовною заявою відкрито провадження у цивільній справі № 479/1652/23.

- 14.12.2023 представником ОСОБА_1 подана заява про відвід судді Репушевської О.В. від участі у розгляді справи № 479/1652/23,

- 26.12.2023 від ОСОБА_1 на адресу суду надійшов відзив, в якому він просив відмовити в задоволенні позову.

- інтереси ОСОБА_1 в цивільній справі № 479/1652/23 представляє адвокат Бєлік Сергій, який, власне, і звернувся в подальшому до господарського суду із заявою про ознайомлення з матеріалами даної господарської справи та підписав дану апеляційну скаргу.

Отже, ОСОБА_1 щонайменше з грудня 2023 року вже був обізнаний із предметом та підставами позову у цивільній справі № 475/379/22, і оскільки позовна заява Фермерського господарства «Кирнасовського» у вказаній цивільній справі містить посилання на рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.02.2022 у справі № 915/1624/21, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 з того часу жодним чином не був позбавлений можливості ознайомитися як зі змістом оскаржуваного рішення суду, так і з матеріалами цієї справи, відповідно, у розумний строк реалізувати своє право на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.02.2022 у справі № 915/1624/21.

Водночас, з апеляційною скаргою ОСОБА_1 звернувся лише через пів року, обмежуючись лише тим, що його представник тільки 19.06.2024 ознайомився з матеріалами цієї справи.

У пункті 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії зазначено наступне: «Сторони повинні мати можливість скористатися правом на вчинення позову чи подання апеляції з того моменту, коли вони ознайомилися із судовими рішеннями, що покладають на них обов`язки або можуть порушувати їхні законні права чи інтереси. Інакше суди можуть значно скорочувати час для подання апеляції або навіть унеможливлювати подання апеляції, зволікаючи із врученням рішень. Як засіб спілкування між судовим органом та сторонами, вручення рішення створює можливість для сторін ознайомитися з рішенням та підставами для нього, таким чином надаючи їм змогу оскаржити його, якщо вони вважатимуть це за доцільне».

Колегія суддів зазначає, що неподання апеляційної скарги у короткий строк з моменту можливості ознайомитися зі змістом оскаржуваного рішення суду є свідченням того, що скаржник не намагався вчинити усі залежні від нього процесуальні дії у розумний строк для реалізації свого права на апеляційне оскарження, що в свою чергу, не свідчить про сумлінне та добросовісне ставлення до наявних у нього прав і обов`язків, а також невчинення усіх можливих та залежних від нього дії для вчасного подання апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що несвоєчасне подання апеляційної скарги залежало виключно від волевиявлення та суб`єктивної поведінки самого скаржника, який несе ризик вчинення або не вчинення певної процесуальної дії, а причини, викладені в мотивувальній частині апеляційної скарги (в розділі «Поновлення пропущеного строку») про те, що він ознайомився з матеріалами цієї справи лише 19.06.2024, не являються поважними.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

За таких обставин, відповідно до положень ст. 260 ГПК України наявні підстави для залишення апеляційної скарги без руху з наданням скаржнику строку для усунення недоліків шляхом подання суду апеляційної інстанції заяви про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження, в якій необхідно вказати інші підстави для поновлення цього строку.

2) Статтею 258 ГПК України встановлені вимоги до форми і змісту апеляційної скарги, пунктом 2 ч. 3 якої визначено, що до обов`язкового числа документів, що додаються до апеляційної скарги, відносяться докази сплати судового збору.

Водночас, ОСОБА_1 не надано жодних доказів сплати судового збору за апеляційний перегляд рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.02.2022 у справі № 915/1624/21, що також підтверджується актом від 27.06.2024, складеним працівниками канцелярії Південно-західного апеляційного господарського суду.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до підпункту 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру розмір судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Підпунктом 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що розмір ставки за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Також колегією суддів враховується, що апеляційна скарга була подана в електронному вигляді з використанням підсистеми «Електронний суд», в той час як підпунктом «б» підпункту 1 пункту 17 параграфа 1 розділу 4 Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147а-VIII від 26.05.2021 до статті 4 Закону України «Про судовий збір» включено частину 3 такого змісту: «При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору».

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 становив 2270 грн (ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2021 рік»). Отже при поданні позовної заяви підлягав сплаті судовий збір у розмірі 2270 грн (за одну вимогу немайнового характеру).

За таких підстав, судовий збір за апеляційний перегляд рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.02.2022 у справі № 915/1624/21 складає 2724 грн ((2270 грн х 150%) - 20%).

Відповідно до ч. 2 ст. 260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Оскільки скаржником не виконано вимоги п. 2 ч. 3 ст. 258 ГПК України, апеляційна скарга відповідно до статей 174, 260 ГПК України підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку для усунення вказаних недоліків.

Керуючись статтями 174, 234, 258, 259, 260 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Прийняти справу № 915/1624/21 до свого провадження колегією суддів у складі головуючого судді Богацької Н.С., суддів Принцевської Н.М., Савицького Я.Ф.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.02.2022 у справі № 915/1624/21 залишити без руху.

Встановити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору у розмірі 2724 грн (за належними реквізитами для сплати судового збору за подачу апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду), а також заяви про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду (в якій вказати інші підстави для поновлення строку) - протягом 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали.

Попередити ОСОБА_1 , що якщо заяву про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження не буде подано в зазначений строк або якщо вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому ст. 261 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя Н.С. Богацька

Судді Н.М. Принцевська

Я.Ф. Савицький