Ухвала

від 09.07.2024 по справі 915/1010/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

09 липня 2024 року

м. Київ

cправа № 915/1010/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М. - головуючий, Бакуліна С. В., Кондратова І. Д.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр технологій "Вік"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Принцевська Н. М., Діброва Г. І., Ярош А. І.

від 22.05.2024

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр технологій "Вік"

про стягнення 267 287,99 грн,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр технологій "Вік" про стягнення боргу по оплаті товару.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2023 у справі № 915/1010/23 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою від 22.05.2024 Південно-західний апеляційний господарський суд скасував рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2023 у справі № 915/1010/23. Прийняв нове рішення, яким позов задовольнив. Присудив до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр технологій "Вік" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Євротрубпласт" заборгованість за кредитом у розмірі 123 968,46 грн, 67 350,54 грн пені, 35 976,43 грн інфляційних втрат та 39 992,56 грн 25% процентів за користування чужими грошовими коштами.

12 червня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр технологій "Вік" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.05.2024 у справі № 915/1010/23.

Частиною 2 статті 6 та частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із пунктом 8 частини 1 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Пунктом 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Згідно з частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Справи, на які поширюється дія пункту 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, є малозначними в силу властивостей притаманних їм, виходячи з ціни пред?явленого позову та його предмета (постанова об?єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.05.2021 у справі № 905/1623/20).

Згідно з частиною 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" установлено у 2023 році прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 684,00 грн.

Ціна позову у даній справі становить 267 287,99 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на дату подання позову (100 х 2 684,00 грн = 268 400,00 грн). Таким чином справа № 915/1010/23 є малозначною.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Отже Верховному Суду надано право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у статті 287 Господарського процесуального кодексу України, що узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.

В касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр технологій "Вік" зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, та має виняткове значення для скаржника, оскільки стосується обмеження та скасування його фундаментального права на власність шляхом необґрунтованого стягнення коштів на користь іншої особи, відносно якої міститься інформація про взаємозв`язок з країною агресором.

Розглянувши викладені доводи щодо наявності випадків для касаційного оскарження судових рішень у малозначній справі, передбачених підпунктами "а" та "в" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Суд дійшов висновку, що твердження скаржника про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, є безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до частини 4 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (пункт 4).

Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.

При цьому, фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

Формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права є метою вирішення виключної правової проблеми, яка має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів.

Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі.

Водночас Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр технологій "Вік" вказуючи на фундаментальне значення своєї касаційної скарги для формування єдиної правозастосовчої практики, не навело обґрунтованих доводів та не надало жодних доказів кількісного та якісного виміру наявності питання, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. У поданій касаційній скарзі відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформульовано різну правову позицію при вирішенні справ з аналогічними обставинами. Крім того, скаржником не зазначено конкретно щодо застосування якої норми права (норм права) відсутня єдина правозастосовча практика чи щодо застосування якої норми права (норм права) наявна виключна правова проблема. Доводи скаржника, наведені у касаційній скарзі, за висновком Суду, зводяться до незгоди із постановою суду апеляційної інстанції, заперечення встановлених судом обставин справи з одночасним тлумаченням власного їх викладення та переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

За оцінкою Суду касаційна скарга також не містить переконливих аргументів, які б свідчили, що касаційна скарга має виняткове значення для скаржника При цьому незгода з постановою суду апеляційної інстанції не свідчить автоматично про її незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок її прийняття, оскільки настання певних наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача/відповідача є звичайним передбачуваним процесом.

Суд звертає увагу, що самі лише посилання скаржника на наявність відповідних обставин, що не обґрунтовані іншими доводами, автоматично не презюмує їх існування.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 1996 року "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку, що скаржник не навів обґрунтованих доводів, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, та має виняткове значення для скаржника, а отже Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр технологій "Вік" не дотримано умови допуску малозначної справи до касаційного оскарження, передбачені підпунктами "а" та "в" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 915/1010/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр технологій "Вік" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.05.2024 згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

У зв`язку із відмовою у відкритті касаційного провадження у справі № 915/1010/23, Суд не розглядає заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр технологій "Вік" про зупинення виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.05.2024 до закінчення перегляду в касаційному порядку справи № 915/1010/23.

Керуючись статтями 163, 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 915/1010/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр технологій "Вік" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.05.2024.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий Н. М. Губенко

Судді С. В. Бакуліна

І. Д. Кондратова