Рішення

від 04.07.2024 по справі 332/5985/23

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/5985/23

Провадження №: 2/332/417/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е МУ К Р А Ї Н И

04 липня 2024 р. м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді - Сінєльніка Р.В.,

при секретарі - Васильченко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» про незаконне звільнення та поновлення на посаді, -

ВСТАНОВИВ:

10.10.2023р. позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом (т.1 а/с 1-7).

Ухвалою суду від 12.10.23р. відкрито провадження по справі в порядку спрощеного провадження (т.1 а/с13).

22.11.23р. відповідач надав суду відзив на позов з додатками (т.1 а/с 134-203).

02.04.24р. відповідач надав суду додаткові пояснення (т.1 а/с 243-250).

15.04.24р. відповідач надав суду додаткові пояснення (т.2 а/с 9-12).

22.05.2024р.позивачка надаласуду уточненийпозов (т.2а/с35-38).В позовізазначила,що у зв`язку з воєнним станом рішенням Наглядової Ради ЗЗРК з червня 2022 року на підприємстві оголошено простій, з оплатою в 2/3 від заробітної плати. На момент оголошення простою позивачка знаходилась у відпустці за графіком відпусток по своїй ділянці. З відпустки позивачка повинна була повернутися до роботи в липні 2022 року, але натомість знаходилась вдома. Під час відпустки позивачка знаходилась на лікуванні в с. Строганівка (має хронічну хворобу), витратила на це багато грошей, тому після відпустки позивачка замислилась про від`їзд з міста для пошуку додаткового джерела прибутку для подальшого існування. До того ж, позивачці повідомили, що виплата 2/3 буде тільки для тих робітників, які знаходяться на підконтрольній Україні території, що стало ще одною причиною від`їзду. Оплата 2/3 позивачу мала надійти на картку лише в серпні за умови виїзду. В середині липня позивачка приїхала на ЗЗРК для того, щоб забрати свої особисті речі. Позивачу було запропоновано повернутися на роботу на підприємство вже з новим власником, але позивачка не погодилась, тому ніяких заяв про прийняття на роботу не писала, на робоче місце під землею не спускалась, лампу не отримувала.

30липня позивачкавже булав Запоріжжізареєстрована якВПО,про щовідразу повідомиласвоє начальствота надаладокази,надавши інформаціюу виглядідовідки ВПО.В серпні2022року позивачкане отрималавиплати 2/3від ЗЗРК,тому захотіладізнатися причину.Для цьоговона написаласвоєму начальству,представнику профспілки.Ніякої більш-меншзрозумілої відповіді неотримала.Позивачу надаликонтактні даніДиректора збезпеки ЗЗРК ОСОБА_2 ,щоб вонамогла уточнитидані посвоєму статусу,але наїї зверненнявін невідповів,більш того,заблокував позивачку.Для уточненняінформації позивачканаписала листакерівництву ЗЗРКта отрималавідповідь 25.01.2023року відголовного інспекторапраці ЗубецьО.про те,що ЗЗРКнікого зВПО незвільняв,і вонамає звернутисядо главипрофспілки ОСОБА_3 „ якийв своючергу 28.03.2023року надаввідповідь проте,що позивачказнаходиться всписках людей,які працювалина ЗЗРЖпісля йогопереходу доокупантів,тому позивачціприпинили виплати,щоб їхпоновити вонаповинна надатидокази,що цього неробила.Позивачка надалавсю потрібнуінформацію (контактнідані свідків,які можутьпідтвердити,що післявиходу звідпустки вонане працювала,але їйтак ніхтоне відповіві виплатине поновив.В червні2023року позивачказа прикладомподруги завантажилав телефондодаток ПенсійногоФонду Українидля доступудо електронноїтрудової книжки(папероватрудова залишиласьна підприємстві)і побачилав ній,що вонавже майжерік якзвільнена,ще йпо незрозумілійстатті (абзац11ч.1ст.43).По-перше,стаття 43складається лишез 9абзаців.По-друге,згідно ст.43КЗпП Українирозірвання трудовогодоговору заініціативою власникаможе бутитільки зпопередньої згодипервинної виборноїорганізації,тобто зізгоди профспілки.Розгляд такогоподання повиненбути тількив присутностіробітника,а зайого відсутностіза йогописьмовою згодою.Хоча усісвої особистіданні (номертелефону,електронна адреса,тощо)є в особистійсправі позивачки,а такожнеодноразово використовувалисьдля контактівз начальством,профспілкою тапредставником власника,їй ніхтоні разуне повідомивпро звільнення, про якепозивачка дізналасьвипадково.Отримання інформаціїта періодичністьпереписки,звісно,були ускладненіобставинами,але зв`язокз позивачкоюбув постійнимі доказивона надавалавідразу зазапитом,що неможна сказатипро зворотнійзв`язок.Позивачка написалазаяву вкомісію потрудових спорахпідприємства тавідправила їїна офіційнуелектронну адресупідприємства,але їйтак ніхтоі невідповів.Воєнний стан,переїзд доУгорщини влітку2023року тане отриманавідповідь відкомісії потрудових спорахвважає поважнимипричинами пропускустроків поданнязаяви.Відповідно дост.3Конституції Українилюдина,її життяі здоров`я,честь ігідність,недоторканність ібезпека визнаютьсяв Українінайвищою соціальноюцінністю.Права ісвободи людинита їхгарантії визначаютьзміст іспрямованість діяльностідержави.Держава відповідаєперед людиноюза своюдіяльність.Утвердження ізабезпечення праві свободлюдини еголовним обов`язкомдержави.Згідно зіст.8Конституції Українив Українівизнається ідіє принципверховенства права.Конституція Українимає найвищуюридичну силу.Закони таінші нормативно-правовіакти приймаютьсяна основіКонституції Україниі повиннівідповідати їй.Норми КонституціїУкраїни єнормами прямоїдії.Звернення досуду длязахисту конституційнихправ ісвобод людиниі громадянинабезпосередньо напідставі КонституціїУкраїни гарантується.Ст.43 Конституції України гарантує право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Позивачу до теперішнього часу не було вручено копії наказу про звільнення та не видано трудову книжку. Тому, просить вважати причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновити цей строк у відповідності до вимог ст.234 КЗпП України. Звертає увагу суду, що підставою звільнення позивача роботодавцем був зазначений як абз.11 ч.1 ст.43 КЗпП України, так і пункт 6 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, тобто через неможливість забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв`язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій. Але реальною підставою звільнення є неправдива інформація щодо позивачки, що вона нібито працювала на окупантів. Інші працівники продовжували перебувати у трудових відносинах із підприємством і одержувати під час простою 2/3 частини заробітної плати. Тому, вважає підставу для звільнення такою, що сфальсифікована роботодавцем. Відповідач документально не може підтвердити реальне існування та наявність такої підстави звільнення, про що свідчить вибіркове звільнення працівників та надумані та необґрунтовані реальні причини звільнення позивача. Крім того, в порушення частини першої статті 47 КЗпП України роботодавець у день звільнення не видав позивачу, як працівнику, ні копію наказу (розпорядження) про звільнення, ні письмове повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні (стаття 116) та не провів з позивачем розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також не вніс належні записи про звільнення до трудової книжки. Статтею 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. У зв`язку з цим просить суд:

Поновити строк на звернення до суду із позовом про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Визнати незаконним і скасувати наказ про звільнення позивачки, поновити її на роботі на посаді стовбурового підземного підземної дільниці гірничокапітальних робіт № 7 шахти «Прохідницька» Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» з 19.07.2022р.

Стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19 липня 2022 року по сьогоднішній день у розмірі 150 000 грн.

01.07.24р. представник відповідача надав суду додаткові пояснення та заяву про застосування позовної давності (т.2 а/с 52-61).

01.07.24р. позивачка надала суду клопотання та звіт по транзакціям свого рахунку (т.2 а/с 70).

В судовому засіданні 04.07.2024р. позивачка ОСОБА_1 свій позов підтримала та пояснила, що на її думку її звільнили незаконно, дії відповідача порушують трудове законодавство України, просила позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні 04.07.24р. проти позову заперечила та пояснила, що відповідач діяв в межах та у спосіб згідно діючого трудового законодавства, позивачка була звільнена, оскільки підприємство внаслідок окупації втратило виробничі потужності, на яких працювала позивачка, тому відповідач не був спроможний забезпечити позивачку роботою, також додала, що повністю підтримує позицію, яка викладена в письмовому відзиву на позов, який було надано 22.11.23р. (т.1 а/с 134-203).

У вказаному відзиву зазначене наступне.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан. Строк дії воєнного стану в Україні продовжений Указами Президента України від 14 березня 2022 року № 133, від 18 квітня 2022 року № 259, від 18 травня 2022 року № 341, від 12 серпня 2022 року № 573, від 7 листопада 2022 року № 757, від 6 лютого 2023 року № 58 та від 01 травня 2023 № 254/2023. Малобілозерська сільська територіальна громада Василівського району Запорізької області згідно з Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 визнана тимчасово окупованою територією України з 26.02.2022.

01.03.2022наказом № 110 оголошено простій на ПрАТ «ЗЗРК» у зв`язку із введенням військового стану на території України. Наказами ПрАТ «ЗЗРК» № 118 від 16.03.2022 та № 125 від 28.03.2022 продовжено дію наказу № 110 від 01.03.2022.

04.04.2022наказом № 128/2 скасовано дію наказу № 125 від 28.03.2022 та продовжено простій на ПрАТ «ЗЗРК». Господарська діяльність та управління виробничими процесами ПрАТ «ЗЗРК» унеможливлена неправомірними діями третіх осіб. Майно ПрАТ «ЗЗРК», що знаходиться за адресою: Запорізька область, Василівський район, с. Мала Білозерка, Веселівське шосе, 7км, перебуває у незаконному володінні та під контролем третіх осіб. ПрАТ «ЗЗРК» фактично втратило контроль над підприємством і доступ до своїх виробничих процесів та потужностей, іншого майна та до усіх документів.

15.06.2022наказом № 130 призупинено виробничу діяльність ПрАТ «ЗЗРК» з використанням майна над яким втрачено контроль.

15.06.2022Відповідачем видано наказ № 130/1 про ведення кадрового діловодства та застосовування спрощеного обміну кадровими документами на час дії воєнного стану, з яким всі працівники могли ознайомитися на офіційному сайті ПрАТ «ЗЗРК».

15.06.2022ПрАТ «ЗЗРК» повідомило всі органи держаної влади, правоохоронні органи, обласну військову адміністрацію про втрату контролю над виробничими потужностями та майном.

15.06.2022листом вих. № 20/67 ПрАТ «ЗЗРК» повідомило Державну податкову службу України про втрату усіх документів

15.06.2022наказом № 131 призупинено дію трудових договорів з працівниками ПрАТ «ЗЗРК», згідно визначеному переліку, в тому числі і з ОСОБА_1 . З наказом №131 від 15.06.2022, Позивача повинен ознайомити начальник структурного підрозділу, а також наказ був розміщений на офіційному сайті ПрАТ «ЗЗРК» у вільному доступі, тому працівники з якими не було зв`язку, могли ознайомитися з ним самостійно. За поданими заявами до правоохоронних органів про втрату майна та виробничих потужностей № 55, 56 від 15.06.2023 розпочато досудове розслідування щодо вчинення кримінального правопорушення (кримінальне провадження № 12022082190000218).

Обставини захоплення представниками окупаційної влади та збройних формувань рф і отримання в управління майнового комплексу та виробничих потужностей гірничо-металургійного підприємства ПрАТ «ЗЗРК» з метою провадження господарської діяльності на користь держави-агресора - рф підтверджуються матеріалами кримінального провадження № 22023080000001085, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.07.2023, за яким в даний час здійснюється спеціальне досудове розслідування (номер судового провадження 1-кс/331/1960/2023, справа № 331/6779/23), відносно працівників ПрАТ «ЗЗРК», які підозрюються у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 1 ст. 111-2 Кримінального кодексу України (далі-КК України), в тому числі й щодо ОСОБА_1

22.06.2022в ЗМІ газеті Верховної Ради України «ГОЛОС УКРАЇНИ» в №127(7877) було опубліковано оголошення ПрАТ «ЗЗРК» про втрату контролю над виробничими потужностями комбінату та майном, з яким могли ознайомитись усі інші підприємства, організації та установи.

01.07.2022,з використанням майна та виробничих потужностей ПрАТ «ЗЗРК» розташованих Запорізька область, Василівський район, с. Мала Білозерка, Веселівське шосе, 7км, було неправомірно зареєстроване Общество с ограниченной ответственностью «Днепрорудненский железорудный комбинат» (код 1222300033790, юридична адреса: рф, Краснодарський край, м. Краснодар, вул. Старокубанська, б. 114, оф. 632/1, далі - ООО «ДЖРК») в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб російської федерації, про що свідчить витяг з цього реєстру.

Основним видом діяльності ПрАТ «ЗЗРК» є добування залізних руд і підприємство здійснює видобуток руди шахтним способом. У зв`язку з початком вторгнення військ російської федерації, ПрАТ «ЗЗРК» з 24.02.2022 припинило видобуток та відвантаження залізної руди, прибутки не отримує, веде лише господарську діяльність з підготовки до запуску виробничих потужностей після деокупації території на якій знаходяться виробничі потужності (в т.ч. шахти «Прохідницька» та «Експлуатаційна»),

Тож, виробництво не може бути перенесено на підконтрольну територію Україні, а працівники, які задіяні безпосередньо у виробничому процесі не можуть бути забезпечені роботою та виконувати свої професійні обов`язки.

19.07.2022в.о. начальника відділу кадрів ПрАТ «ЗЗРК» було направлене ОСОБА_1 повідомлення про ознайомлення з наказом про звільнення на номер телефону вказаний в особовій справі ОСОБА_1 за допомогою месенджера Viber.

Відповіді ПрАТ «ЗЗРК» не отримало, а отже згідно з п. 6 наказу № 130/1 від 15.06.2022 Встановити, що інформація або документи, надіслані поштою, зокрема електронною, чи шляхом передачі з використанням інших засобів зв`язку, на які не надійшла відповідь від працівника про ознайомлення, вважають такими, що доведені до відома працівника, на третій календарний день із моменту їх відправлення.

Тому, Позивач був належним чином повідомлений про своє звільнення.

19.07.2022наказом № 1365-к ОСОБА_1 (таб.№ НОМЕР_1 ), стовбурового підземного підземної дільниці гірничокапітальних робіт №7 шахти «Прохідницька», звільнено у зв`язку з неможливістю забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, через відсутність виробничих, організаційних та технічних умов для виконання будь-якої роботи внаслідок повної втрати контролю та володіння над засобами виробництва та майном ПрАТ «ЗЗРК», п.6 ч.1 ст.41 КЗпП України, абз.11 ч.1 ст.43-1 КЗпП України. Тому, ПрАТ «ЗЗРК» вважає, що втративши контроль над своїми виробничими потужностями, а саме над шахтами та надшахтними будівлями, ОСОБА_1 стовбурова підземна, звільнена з роботи відповідно до чинного законодавства.

З доводами викладеними Позивачем у позовні заяві Відповідач не погоджується з наступних підстав.

По-перше: Позивач у своїй позовній заяві зазначає, що відповідно до рішення Наглядової ради ЗЗРК з червня 2022 року на підприємстві було оголошено простій і вона в цей час знаходилася у відпустці.

Відповідно до ст. 34 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

Згідно з абз. 7 листа Міністерства праці та соціальної політики України від 23 жовтня 2007 року № 257/06/187-07 "Щодо організації роботи під час простою на підприємстві" (далі- Лист № 257) власник або уповноважена ним особа повинна видати наказ про оголошення простою (у ньому варто вказати період запровадження або обставину, з якою пов`язуватиметься припинення простою; перелічити працівників, на яких він поширюється; визначити розмір заробітної плати, яка виплачуватиметься працівникам, а також відповідальну особу за доведення до відома цього наказу іншим працівникам).

Дане твердження не відповідає дійсності з огляду на наступне, простій на ПрАТ «ЗЗРК» оголошено з 01.03.2022, що підтверджено наказами № 110 від 01.03.2022, № 118 від 16.03.22, № 125 від 28.03.2022 та № 128/2 від 04.04.2022 з якими Позивач була ознайомлена, у відпустці, як зазначає і сама ОСОБА_1 вона перебувала у в червні.

Отже, Позивач знала про оголошений простій на підприємстві ще 01.03.2022 і не була присутня на робочому місці, а Відповідач, оголосивши простій на підприємстві вжив всіх заходів відповідно до чинного законодавства та для збереження життя працівників.

По-друге: ОСОБА_1 стверджує, що виплата 2/3 повинна була надійти в серпні 2022 року, що теж не відповідає дійсності, бо з нею від 15.06.2022 наказом № 131 був призупинений трудовий договір, а наказом № 1365-к від 19.07.2022 вона звільнена з роботи.

Згідно з ч. 3 ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі Закон № 2136-ІХ) відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.

Тому, Позивач не повинна отримувати виплати з червня 2022 року, бо відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію.

По-третє: Твердження Позивача що вона лише поїхала на підприємство забрати речі і не писала ніяких заяв про прийняття на роботу окупаційному керівництву новоствореного російського підприємства ООО «ДЖРК», на території фактично захопленого майнового комплексу ПрАТ «ЗЗРК», вона сама спростовує у переписці з ОСОБА_5 , де визнає, що заповнювала анкету (заяву) про прийняття на роботу в кінці липня.

Як було вище зазначено, 01.07.2022 було зареєстровано новостворене підприємство окупаційною владою, а також, новим керівництвом, було оголошено прийом на роботу.

Таким чином, ОСОБА_1 знаходилася на території підприємства після його перереєстрації та писала заяву про прийом на роботу новому керівництву.

Хочемо звернути увагу суду, ОСОБА_6 не є працівником ПрАТ «ЗЗРК» та не робив запит до ПрАТ «ЗЗРК», тож таким чином він не володіє достовірною інформацією щодо прийняття та звільнення працівників.

Стосовно того, що Позивач зверталася до директора з безпеки ПрАТ «ЗЗРК», а він не надав їй відповіді, хочемо повідомити що до посадових обов`язків директора з безпеки не входить працевлаштування та звільнення працівників.

По-четверте: Позивач вказує на те що написала листа «керівництву ЗЗРК». Стосовно цього повідомляємо, що до керівництва ПрАТ «ЗЗРК» ОСОБА_1 не зверталася.

По-п`яте: ОСОБА_1 стверджує, що вона дізналася про своє звільнення в червні 2023 року після реєстрації в додатку Пенсійного фонду України.

Дане твердження теж не відповідає дійсності, з огляду на те що Позивач сама його спростовує в переписці з ЦР ПМГУ від 22.01.2023, де зазначає, що вона була звільнена в липні 2022 року, а про своє звільнення дізналася нібито у серпні 2022 року після виїзду на підконтрольну територію України.

Таким чином, заява ОСОБА_1 , що ніхто її не повідомив про звільнення є неправдивою, а Позивач сама підтверджує те що вона була обізнана щодо свого звільнення.

По-шосте: щодо того, що зв`язок з Позивачем був постійним коли вона перебувала на окупованій території, нічим не підтверджено крім слів ОСОБА_1 . Переписка в матеріалах справи свідчить про те що зв`язок з нею був лише з 22.01.2023.

Звертаємо увагу суду, що номери зазначені в переписці, яка наявна в матеріалах справи, як номери осіб які можуть підтвердити, що Позивач не працювала на окупаційну владу, є телефонними номерами країни агресора.

По-сьоме: Позивач вказує на те, що її звільнили відповідно до абз. 11 ч. 1. ст. 43 КЗпП України і повинна бути попередня згода первинної виборної організації.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» № 2352-ІХ від 01.07.2022 внесені зміни до ст.ст. 41, 43-1 КЗпП України які набули чинності 19.07.2022.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи роботодавця може бути розірваний також у випадках неможливості забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв`язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій.

Зокрема абз. 11 ч. 1 ст.43-1 КЗпП України передбачає, що розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадках звільнення працівника у зв`язку з неможливістю забезпечення його роботою, визначеною трудовим договором, у зв`язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій.

ОСОБА_1 звільнили 19.07.2022 згідно з п.6 ч.1 ст. 41 КЗпП України та з абз. 11 ч.1 ст.43-1 КЗпП України.

По-восьме: з огляду на те що в матеріалах справи відсутня довідка ВПО та Позивач не підтвердила ніякими документами свій виїзд за кордон, а також в переписці наявні номери осіб які можуть підтвердити, що Позивач не працювала на окупаційну владу, є телефонними номерами країни агресорки, то існує ймовірність знаходження Позивача на окупованій території.

По-дев`яте: ОСОБА_1 стверджує, що зверталася до комісії по трудовим спорам, але їй не відповіли.

Відповідно до абз. 1, 2, 3 ст. 223 КЗпП України комісія по трудових спорах обирається загальними зборами (конференцією) трудового колективу підприємства, установи, організації з числом працюючих не менш як 15 чоловік. Порядок обрання, чисельність, склад і строк повноважень комісії визначаються загальними зборами (конференцією) трудового колективу підприємства, установи, організації. При цьому кількість робітників у складі комісії по трудових спорах підприємства повинна бути не менше половини її складу. Комісія по трудових спорах обирає із свого складу голову, його заступників і секретаря комісії.

Як зазначалося раніше на ПрАТ «ЗЗРК», у зв`язку з окупацією території, де знаходяться потужності підприємства, оголошено простій, комісія до складу якої входили працівники ПрАТ «ЗЗРК», частково виїхали на підконтрольну територію Україні, частково залишилися на окупованій території. Голові комісії по трудових спорах Жовтневим районним судом м. Запоріжжя 06.03.23р. винесено вирок у справі № 331/2250/22 та визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України. Також ще триває досудове розслідування у справі № 331/6779/23 відносно деяких працівників із складу комісії, які вчинили умисні дії, спрямовані на допомогу вказаній окупаційній адміністрації з метою завдання шкоди Україні.

Тому, твердження Позивача, що вона зверталася до комісії по трудовим зборам є неправдивими та ні чим не підтверджуються окрім слів самої ОСОБА_1 .

Так як, комісія по трудовим спорам, після запровадження воєнного стану на території України та оголошення простою на ПрАТ «ЗЗРК», вже була не діючою.

На офіційну електронну адресу чи на поштову адресу ПрАТ «ЗЗРК» ніяких повідомлень і запитів від Позивача не надходило.

Крім того, позовна заява ОСОБА_1 подана із пропуском строку звернення до суду з трудовим спором.

У зв`язку з цим просили в позові відмовити.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши учасників процесу, встановивши фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню з нижченаведених підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан. Строк дії воєнного стану в Україні продовжений до сьогоднішнього дня. Тому, з урахуванням обставин, викладених позивачем в уточненому позові, доводи позивача щодо поважності строку подачі позову суд вважає обґрунтованими, у зв`язку з чим наявні підстави для поновлення позивачу строку на звернення до суду з вказаним позовом, що є предметом розгляду по цій справі.

01.03.2023наказом № 110 оголошено простій на ПрАТ «ЗЗРК» у зв`язку із введенням військового стану на території України. Наказами ПрАТ «ЗЗРК» № 118 від 16.03.2022 та № 125 від 28.03.2022 продовжено дію наказу № 110 від 01.03.2022 (т.1 а/с 145, 146, 125).

04.04.2023наказом № 128/2 скасовано дію наказу № 125 від 28.03.2022 та продовжено простій на ПрАТ «ЗЗРК». Господарська діяльність та управління виробничими процесами ПрАТ «ЗЗРК» унеможливлена неправомірними діями третіх осіб. Майно ПрАТ «ЗЗРК», що знаходиться за адресою: Запорізька область, Василівський район, с. Мала Білозерка, Веселівське шосе, 7км, перебуває у незаконному володінні та під контролем третіх осіб. ПрАТ «ЗЗРК» фактично втратило контроль над підприємством і доступ до своїх виробничих процесів та потужностей, іншого майна та до усіх документів (т.1 а/с 148).

За поданими заявами до правоохоронних органів про втрату майна та виробничих потужностей № 55, 56 від 15.06.2023 розпочато досудове розслідування кримінального провадження № 12022082190000218 (т.1 а/с 178-181).

15.06.2023наказом № 130 призупинено виробничу діяльність ПрАТ «ЗЗРК» з використанням майна над яким втрачено контроль (т.1 а/с 149-150).

15.06.2023Відповідачем видано наказ № 130/1 про ведення кадрового діловодства та застосовування спрощеного обміну кадровими документами на час дії воєнного стану, з яким всі працівники могли ознайомитися на офіційному сайті ПрАТ «ЗЗРК» (т.1 а/с 151-152).

15.06.2023ПрАТ «ЗЗРК» повідомило всі органи держаної влади, правоохоронні органи, обласну військову адміністрацію про втрату контролю над виробничими потужностями та майном.

15.06.2023листом вих. № 20/67 ПрАТ «ЗЗРК» повідомило Державну податкову службу України про втрату усіх документів (т.1 а/с 153-157).

15.06.2023наказом № 131 призупинено дію трудових договорів з працівниками ПрАТ «ЗЗРК», згідно визначеному переліку, в тому числі і з ОСОБА_1 . З наказом №131 від 15.06.2022, Позивача повинен ознайомити начальник структурного підрозділу, а також наказ був розміщений на офіційному сайті ПрАТ «ЗЗРК» у вільному доступі, тому працівники з якими не було зв`язку, могли ознайомитися з ним самостійно (т.1 а/с 158-162).

Основним видом діяльності ПрАТ «ЗЗРК» є добування залізних руд і підприємство здійснює видобуток руди шахтним способом (а.с.197-102).

У зв`язку з початком вторгнення військ російської федерації, ПрАТ «ЗЗРК» з 24.02.2022 припинило видобуток та відвантаження залізної руди, прибутки не отримує, веде лише господарську діяльність з підготовки до запуску виробничих потужностей після деокупації території на якій знаходяться виробничі потужності (в т.ч. шахти «Прохідницька» та «Експлуатаційна»). Тож, виробництво не може бути перенесено на підконтрольну територію Україні, а працівники, які задіяні безпосередньо у виробничому процесі не можуть бути забезпечені роботою та виконувати свої професійні обов`язки.

19.07.2023в.о. начальника відділу кадрів ПрАТ «ЗЗРК» було направлене ОСОБА_1 повідомлення про ознайомлення з наказом про звільнення на номер телефону вказаний в особовій справі ОСОБА_1 за допомогою месенджера Viber (т.1 а/с 172-173). Відповіді ПрАТ «ЗЗРК» не отримало, а отже згідно з п. 6 наказу № 130/1 від 15.06.2022 встановлено, що інформація або документи, надіслані поштою, зокрема електронною, чи шляхом передачі з використанням інших засобів зв`язку, на які не надійшла відповідь від працівника про ознайомлення, вважають такими, що доведені до відома працівника, на третій календарний день із моменту їх відправлення. Тому, Позивач був належним чином повідомлений про своє звільнення.

19.07.2022наказом № 1365-к ОСОБА_1 (таб.№ НОМЕР_1 ), стовбурового підземного підземної дільниці гірничокапітальних робіт №7 шахти «Прохідницька», звільнено у зв`язку з неможливістю забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, через відсутність виробничих, організаційних та технічних умов для виконання будь-якої роботи внаслідок повної втрати контролю та володіння над засобами виробництва та майном ПрАТ «ЗЗРК», п.6 ч.1 ст.41 КЗпП України, абз.11 ч.1 ст.43-1 КЗпП України (т.1 а/с 174-175, 182-196).

Описка щодо запису в електронній трудовій книжці позивача була виправлена відповідачем відповідно до вимог діючого законодавства (т.1 а/с 246-248).

Тому, враховуючи, що ПрАТ «ЗЗРК» втратило контроль над своїми виробничими потужностями, а саме над шахтами та надшахтними будівлями, суд вважає, що ОСОБА_1 , стовбурова підземна, звільнена з роботи відповідно до чинного законодавства.

Доводи, які були викладені позивачем щодо незаконності звільнення, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки в матеріалах справи відсутні підтвердження щодо вибіркового звільнення та докази, що мотивом звільнення ОСОБА_1 були звинувачення у співробітництві з окупаційною владою. При цьому дії відповідача відповідали вимогам діючого законодавства, в т.ч. п.6 ч.1 ст.41 КЗпП України та абз.11 ч.1 ст.43-1 КЗпП України, на підставі яких була звільнена позивачка, оскільки відповідач дійсно втратив контроль за шахтами та своїми промисловими об`єктами, що зробило неможливим подальше працевлаштування позивачки за її посадою.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 необхідно відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенніпозовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення до Запорізького апеляційного суду.

Повний текст рішення виготовлено 09 липня 2024 року.

Суддя Р.В.Сінєльнік