Постанова

від 30.10.2024 по справі 332/5985/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 30.10.2024 Справа № 332/5985/23

Запорізький Апеляційний суд

ЄУН 332/5985/23 Пр. № 22-ц/807/1845/24Головуючий у 1-й інстанції: Сінєльнік Р.В. Повний текст складено: 09.07.2024 року. Суддя-доповідач: Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2024 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Кочеткової І.В., Полякова О.З.,

за участі секретаря Камалової В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 04 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ПІДПРИЄМСТВА З ІНОЗЕМНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ У ФОРМІ ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» (надалі - ПрАТ «ЗЗРК») про незаконне звільнення та поновлення на посаді,-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищезазначеним позовом (т.1 а.с.1-7), який у подальшому уточнила (т.с.2 а.с.35-42) та в якому просила поновити строк на звернення до суду із позовом про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу; визнати незаконним і скасувати наказ про звільнення позивачки, поновити її на роботі на посаді стовбурового підземного підземної дільниці гірничокапітальних робіт № 7 шахти «Прохідницька» ПрАТ «ЗЗРК» з 19.07.2022р.; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19 липня 2022 року по сьогоднішній день у розмірі 150000,00 грн.

В обґрунтування свого позову позивач зазначала, що у зв`язку з воєнним станом рішенням Наглядової Ради ЗЗРК з червня 2022 року на підприємстві оголошено простій, з оплатою в 2/3 від заробітної плати. На момент оголошення простою позивачка знаходилась у відпустці за графіком відпусток по своїй ділянці. З відпустки позивачка повинна була повернутися до роботи в липні 2022 року, але натомість знаходилась вдома. Під час відпустки позивачка знаходилась на лікуванні в с. Строганівка (має хронічну хворобу), витратила на це багато грошей, тому після відпустки позивачка замислилась про від`їзд з міста для пошуку додаткового джерела прибутку для подальшого існування. До того ж, позивачці повідомили, що виплата 2/3 буде тільки для тих робітників, які знаходяться на підконтрольній Україні території, що стало ще одною причиною від`їзду. Оплата 2/3 позивачу мала надійти на картку лише в серпні за умови виїзду. В середині липня позивачка приїхала на ЗЗРК для того, щоб забрати свої особисті речі. Позивачу було запропоновано повернутися на роботу на підприємство вже з новим власником, але позивачка не погодилась, тому ніяких заяв про прийняття на роботу не писала, на робоче місце під землею не спускалась, лампу не отримувала.

30 липня позивачка вже була в Запоріжжі зареєстрована як ВПО, про що відразу повідомила своє начальство та надала докази, надавши інформацію у вигляді довідки ВПО. В серпні 2022 року позивачка не отримала виплати 2/3 від ЗЗРК, тому захотіла дізнатися причину. Для цього вона написала своєму начальству, представнику профспілки. Ніякої більш-менш зрозумілої відповіді не отримала. Позивачу надали контактні дані Директора з безпеки ЗЗРК ОСОБА_2 , щоб вона могла уточнити дані по своєму статусу, але на її звернення він не відповів, більш того, заблокував позивачку. Для уточнення інформації позивачка написала листа керівництву ЗЗРК та отримала відповідь 25.01.2023 року від головного інспектора праці Зубець О. про те, що ЗЗРК нікого з ВПО не звільняв, і вона має звернутися до глави профспілки ОСОБА_3 , який в свою чергу 28.03.2023 року надав відповідь про те, що позивачка знаходиться в списках людей, які працювали на ЗЗРЖ після його переходу до окупантів, тому позивачці припинили виплати, щоб їх поновити вона повинна надати докази, що цього не робила. Позивачка надала всю потрібну інформацію (контактні дані свідків, які можуть підтвердити, що після виходу з відпустки вона не працювала, але їй так ніхто не відповів і виплати не поновив. В червні 2023 року позивачка за прикладом подруги завантажила в телефон додаток Пенсійного Фонду України для доступу до електронної трудової книжки (паперова трудова залишилась на підприємстві) і побачила в ній, що вона вже майже рік як звільнена, ще й по незрозумілій статті (абзац 11 ч.1 ст. 43). По-перше, стаття 43 складається лише з 9 абзаців. По-друге, згідно ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору за ініціативою власника може бути тільки з попередньої згоди первинної виборної організації, тобто зі згоди профспілки. Розгляд такого подання повинен бути тільки в присутності робітника, а за його відсутності за його письмовою згодою. Хоча усі свої особисті данні (номер телефону, електронна адреса, тощо) є в особистій справі позивачки, а також неодноразово використовувались для контактів з начальством, профспілкою та представником власника, їй ніхто ні разу не повідомив про звільнення, про яке позивачка дізналась випадково. Отримання інформації та періодичність переписки, звісно, були ускладнені обставинами, але зв`язок з позивачкою був постійним і докази вона надавала відразу за запитом, що не можна сказати про зворотній зв`язок. Позивачка написала заяву в комісію по трудових спорах підприємства та відправила її на офіційну електронну адресу підприємства, але їй так ніхто і не відповів. Воєнний стан, переїзд до Угорщини влітку 2023 року та не отримана відповідь від комісії по трудових спорах вважає поважними причинами пропуску строків подання заяви. Відповідно до ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини е головним обов`язком держави. Згідно зі ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Ст.43 Конституції України гарантує право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Позивачу до теперішнього часу не було вручено копії наказу про звільнення та не видано трудову книжку. Тому, просить вважати причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновити цей строк у відповідності до вимог ст.234 КЗпП України. Звертає увагу суду, що підставою звільнення позивача роботодавцем був зазначений як абз.11 ч.1 ст.43 КЗпП України, так і пункт 6 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, тобто через неможливість забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв`язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій. Але реальною підставою звільнення є неправдива інформація щодо позивачки, що вона нібито працювала на окупантів. Інші працівники продовжували перебувати у трудових відносинах із підприємством і одержувати під час простою 2/3 частини заробітної плати. Тому, вважає підставу для звільнення такою, що сфальсифікована роботодавцем. Відповідач документально не може підтвердити реальне існування та наявність такої підстави звільнення, про що свідчить вибіркове звільнення працівників та надумані та необґрунтовані реальні причини звільнення позивача. Крім того, в порушення частини першої статті 47 КЗпП України роботодавець у день звільнення не видав позивачу, як працівнику, ні копію наказу (розпорядження) про звільнення, ні письмове повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні (стаття 116) та не провів з позивачем розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також не вніс належні записи про звільнення до трудової книжки.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції ОСОБА_4 (т.с.1 а.с.8).

Ухвалою суду першої інстанції (т.с.1 а.с.13)провадження у цій справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 04 липня 2024 року (т.с.2 а.с.82-89) в задоволенні позовних вимог позивача у цій справі відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, позивач ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі (т.с.2 а.с.94-100) просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Кочеткову І.В. та Полякова О.З.(т.с.2 а.с.102). Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою у цій справі відкрито 19 серпня 2024 року (т.с.2 а.с.103), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду (т.с.2 а.с.106).

Відповідач ПрАТ «ЗЗРК подав апеляційному суду відзив на вищезазначену апеляційну скаргу позивачки у цій справі (т.с.2 а.с.110-123) та клопотання про долучення доказів у цій справі (т.с.2 а.с.124-147), а саме: заяву ПрАТ «ЗЗРК» № 20/199 від 29.08.2024; заяву ПрАТ «ЗЗРК» № 20/200 від 29.08.2024; лист слідчого відділу Управління СБ України в Запорізькій області 59/14-6881ві від 03.09.2024 з додатком; лист слідчого відділу Управління СБ України в Запорізькій області 59/14-6882ві від 03.09.2024 з додатком.

Розгляд цієї справи, призначений апеляційним судом на 09 жовтня 2024 року, не відбувся та був відкладений (т.с.2 а.с.166-168) в порядку задоволення клопотання представника відповідача ПрАТ «ЗЗРК» - адвоката Костенко К.В. про його відкладення через перебування останньої у відпустці із надання доказів останнього (заява, наказ та відпускний квіток, копії т.с. 2 а.с. 159-161), участь інших представників, які можуть представляти інтереси відповідача в суді, відповідач забезпечити не може (т.с.2 а.с.154-161).

Ухвалою апеляційного суду (т.с.2 а.с.182) розгляд цієї справи призначено в режимі відеоконференції в порядку задоволення клопотання представника відповідача - адвоката Костенко К.В. (т.с.2 а.с.174-181).

Відводів у цій справ не заявлено, самовідводи відсутні.

Заслухавши у даному судовому засіданні доповідь судді - доповідача, пояснення всіх учасників цієї справи, які з`явились, пояснення всіх учасників справи, а саме: позивача ОСОБА_1 та представника відповідача ПрАТ «ЗЗРК» - адвоката Костенко К.В.(а.с. т.с.2 а.с.178, остання в режимі відеоконфенренції), перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 у цій справі підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Судовими рішеннями є: … рішення, постанови… (ст. 258 ч. 1 п.2,3 ЦПК України).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні вищезазначеного позову позивача у цій справі, керувався ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України та необґрунтованості та недоведеності позовних вимог позивача, відсутності підстав для задоволення останніх у цій справі.

Апеляційний суд погоджується із такими висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними, а рішення суду першої інстанції таким, що ухвалене із додержанням вимог закону, є правильним та законним.

Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України - питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду. Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідає.

Так, судом першої інстанції було правильно встановлено та підтверджується матеріалами цієї справи, що 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан. Строк дії воєнного стану в Україні продовжений до сьогоднішнього дня (ст. 82 ч. 3 ЦПК України).

Тому, з урахуванням обставин, викладених позивачем в уточненому позові, суд першої інстанції правильно вважав доводи позивача щодо поважності строку подачі позову обґрунтованими та наявними підстави для поновлення позивачу строку на звернення до суду з вказаним позовом, що є предметом розгляду по цій справі.

Також судом першої інстанції було правильно встановлено, що 01.03.2023 наказом №110 оголошено простій на ПрАТ «ЗЗРК» у зв`язку із введенням військового стану на території України (т.с. 1 а.с. 43-48). Наказами ПрАТ «ЗЗРК» № 118 від 16.03.2022 та № 125 від 28.03.2022 продовжено дію наказу № 110 від 01.03.2022 (т.с.1 а.с.145,146,125).

04.04.2023 наказом № 128/2 скасовано дію наказу № 125 від 28.03.2022 та продовжено простій на ПрАТ «ЗЗРК». Господарська діяльність та управління виробничими процесами ПрАТ «ЗЗРК» унеможливлена неправомірними діями третіх осіб. Майно ПрАТ «ЗЗРК», що знаходиться за адресою: Запорізька область, Василівський район, с. Мала Білозерка, Веселівське шосе, 7км, перебуває у незаконному володінні та під контролем третіх осіб. ПрАТ «ЗЗРК» фактично втратило контроль над підприємством і доступ до своїх виробничих процесів та потужностей, іншого майна та до усіх документів (т.с.1 а.с.148).

За поданими заявами до правоохоронних органів про втрату майна та виробничих потужностей № 55, 56 від 15.06.2023 розпочато досудове розслідування кримінального провадження № 12022082190000218 (т.с.1 а.с.178-181).

15.06.2023 наказом № 130 призупинено виробничу діяльність ПрАТ «ЗЗРК» з використанням майна над яким втрачено контроль (т.с.1 а.с.149-150).

15.06.2023 відповідачем видано наказ № 130/1 про ведення кадрового діловодства та застосовування спрощеного обміну кадровими документами на час дії воєнного стану, з яким всі працівники могли ознайомитися на офіційному сайті ПрАТ «ЗЗРК» (т.с.1 а.с.151-152).

15.06.2023 ПрАТ «ЗЗРК» повідомило всі органи держаної влади, правоохоронні органи, обласну військову адміністрацію про втрату контролю над виробничими потужностями та майном.

15.06.2023 листом вих. № 20/67 ПрАТ «ЗЗРК» повідомило Державну податкову службу України про втрату усіх документів (т.с.1 а.с.153-157).

15.06.2023 наказом № 131 призупинено дію трудових договорів з працівниками ПрАТ «ЗЗРК», згідно визначеному переліку, в тому числі і з ОСОБА_1 . З наказом №131 від 15.06.2022, позивача повинен ознайомити начальник структурного підрозділу, а також наказ був розміщений на офіційному сайті ПрАТ «ЗЗРК» у вільному доступі, тому працівники з якими не було зв`язку, могли ознайомитися з ним самостійно (т.с.1 а.с.158-162).

Основним видом діяльності ПрАТ «ЗЗРК» є добування залізних руд і підприємство здійснює видобуток руди шахтним способом (т.с. 1 а.с.197-202).

У зв`язку з початком вторгнення військ російської федерації, ПрАТ «ЗЗРК» з 24.02.2022 припинило видобуток та відвантаження залізної руди, прибутки не отримує, веде лише господарську діяльність з підготовки до запуску виробничих потужностей після деокупації території на якій знаходяться виробничі потужності (в т.ч. шахти «Прохідницька» та «Експлуатаційна»). Тож, виробництво не може бути перенесено на підконтрольну територію Україні, а працівники, які задіяні безпосередньо у виробничому процесі не можуть бути забезпечені роботою та виконувати свої професійні обов`язки.

19.07.2023 в.о. начальника відділу кадрів ПрАТ «ЗЗРК» було направлене ОСОБА_1 повідомлення про ознайомлення з наказом про звільнення на номер телефону вказаний в особовій справі ОСОБА_1 за допомогою месенджера Viber (т.1 а/с 172-173). Відповіді ПрАТ «ЗЗРК» не отримало, а отже згідно з п. 6 наказу № 130/1 від 15.06.2022 встановлено, що інформація або документи, надіслані поштою, зокрема електронною, чи шляхом передачі з використанням інших засобів зв`язку, на які не надійшла відповідь від працівника про ознайомлення, вважають такими, що доведені до відома працівника, на третій календарний день із моменту їх відправлення. Тому, позивач був належним чином повідомлений про своє звільнення.

19.07.2022 наказом № 1365-к ОСОБА_1 (таб.№ НОМЕР_1 ), стовбурового підземного підземної дільниці гірничокапітальних робіт №7 шахти «Прохідницька», звільнено у зв`язку з неможливістю забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, через відсутність виробничих, організаційних та технічних умов для виконання будь-якої роботи внаслідок повної втрати контролю та володіння над засобами виробництва та майном ПрАТ «ЗЗРК», п.6 ч.1 ст.41 КЗпП України, абз.11 ч.1 ст.43-1 КЗпП України (т.с.1 а.с.174-175, 182-196).

Описка щодо запису в електронній трудовій книжці позивача була виправлена відповідачем відповідно до вимог діючого законодавства (т.с.1 а.с.246-248).

Тому, враховуючи, що ПрАТ «ЗЗРК» втратило контроль над своїми виробничими потужностями, а саме над шахтами та надшахтними будівлями, суд першої інстанції правильно вважав, що ОСОБА_1 , стовбурова підземна, звільнена з роботи відповідно до чинного законодавства.

Доводи, які були викладені позивачем щодо незаконності звільнення, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді першої інстанції, оскільки в матеріалах справи відсутні підтвердження щодо вибіркового звільнення та докази, що мотивом звільнення ОСОБА_1 були звинувачення у співробітництві з окупаційною владою.

При цьому, суд першої інстанції правильно встановив, що дії відповідача відповідали вимогам діючого законодавства, в т.ч. п.6 ч.1 ст.41 КЗпП України та абз.11 ч.1 ст.43-1 КЗпП України, на підставі яких була звільнена позивачка, оскільки відповідач дійсно втратив контроль за шахтами та своїми промисловими об`єктами, що зробило неможливим подальше працевлаштування позивачки за її посадою.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у цій справі необхідно відмовити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є такими, що фактично дублюють доводи її позову у цій справі у суді першої інстанції, яким суд першої інстанції вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд.

Ці доводи є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію позивача яку вона вважає такою, що є єдино правильною та єдино можливою.

Суд першої інстанції на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному з`ясуванню обставин цієї справи.

Суд першої інстанції розглянув дану справу з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України. За змістом якої: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України).

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 81 ч. 6 ЦПК України).

Підстави для звільнення від доказування позивача, передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні.

Позивач не надала суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування свого позову у цій справі.

Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги позивача.

Так, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасник справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України).

В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Проте, докази, передбачені ст. 367 ч. ч. 2,3 ЦПК України, позивачем апеляційному суду не надані.

Можуть бути прийняті апеляційним судом у цій справі на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України для перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції від 04.07.2024 року як докази, передбачені ст. 367 ч. 3 ЦПК України, надані відповідачем до його відзиву докази, хоча і датовані вихідними датами від 29.08.2024 року (заяв - запити голови правління, генерального директора відповідача ОСОБА_5 на адресу СВ СБУ України в запорізькій області про надання інформації у кримінальних провадженнях № 2202280000000887 від 13.06.2022 року, де заявником та потерпілою особою виступає відповідач у цій справі ПрАТ «ЗЗРК» та №12022082190000218 від 20.06.2022 року за ст. 438 ч. 1 КК України, де заявником та потерпілою особою виступає відповідач у цій справі - ПрАТ «ЗЗРК» (т.с. 2 а.с. 127-129) та відповіді від 03.09.2024 року СБУ відповідачу на ці заяви із додатками - витягами з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні: № 12022082040000429 від 26.03.2022 року за ст. 438 ч. 1 КК України та № 12022082040000429 від 26.03.2022 року за ст. 438 ч. 1 КК України (т.с. 2 а.с. 133-143), тобто вже після ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення у цій справі, проте, які містять інформацію відносно руху кримінальних проваджень, де потерпілою особою виступає відповідач, та які вже були внесеними до ЄДРДР та розслідувались станом на час розгляду цієї справи судом першої інстанції, та якими лише додатково підтверджується правильність встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильні висновки суду першої інстанції у цій справі.

Оскільки, апеляційним судом встановлено, що у матеріалах цієї справи вже наявні достатні належні докази того, що станом на час розгляду цієї справи судом першої інстанції вже були наявні кримінальні провадження за ст. 438 ч. 1 КК України (Порушення законів та звичаїв війни), де заявником та потерпілою особою виступає відповідач у цій справі - ПрАТ «ЗЗРК», оскільки у тому числі відповідачем надавались у матеріали цієї справи раніше ще суду першої інстанції та досліджувались останнім витяги з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні: № 22023080000001085 від 04.07.2023 року за ст. 111-1 ч. 4 КК України (Колаборційна діяльність - т.с. 1 а.с. 57-58) та №12022082190000218 від 20.06.2022 року за ст. 438 ч. 1 КК України, де заявником та потерпілою особою виступає відповідач у цій справі ПрАТ «ЗЗРК» (т.с. 1 а.с. 59).

Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального судом першої інстанції, які є обов`язковою підставою для скасування або зміни рішення.

В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення.

Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи по суті.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України.

Крім цього, апеляційним судом встановлено, що хоча суд першої інстанції й послався в своєму рішенні у цій справі на ст. 141 ЦПК України, проте, фактично суд першої інстанції цим рішенням не вирішував у цій справі питання про розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції, тому, остання апеляційним судом у цій справі також не могло переглядатись і не переглядалось.

Однак, це питання може бути вирішено судом першої інстанції у цій справі у подальшому за власною ініціативою або за заявою учасників цієї справи в порядку, передбаченому ст. 270 ЦПК України.

За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції у цій справі або ж його зміни.

Також, в силу вимог ст. 141 ч. 1 ЦПК України в разі відмови позивачу у задоволенні його вищезазначеної апеляційної скарги у цій справі, остання не має права на компенсацію за рахунок відповідача будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом.

Окрім цього,апеляційним судом встановлено, що позивач в силу вимог закону була звільнена від сплати судового збору при подачі вищезазначеної апеляційної скарги у цій справі.

Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 04 липня 2024 рокуу цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови.

Повний текст постанови апеляційним судом складений 11.11.2024 року, оскільки у період з 09.11.2024 року по 10.11.2024 року мали місце вихідні дні.

Головуючий суддяСуддяСуддяГончар М.С. Кочеткова І.В.Поляков О.З.