Ухвала

від 08.07.2024 по справі 361/5381/24

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 361/5381/24

провадження № 1-кс/361/1280/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2024 м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

розглянувши в судовому засіданні клопотання про арешт майна в кримінальному провадженні №42023112130000099 від 05.07.2023, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

26.06.2024 прокурор Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області з клопотанням про накладення арешту на майно, яке було вилучено в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Клопотання обґрунтоване наступним.

Слідчим відділом Броварського районного управління поліції ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023112130000099 від 05.07.2023 за ч. 4 ст. 191 КК України.

Під час досудового розслідування встановлено, що в 2022-2023 роках розпорядники бюджетних коштів Броварської ОТГ за попередньою змовою зі службовими особами групи компаній «КОМКОН», в умовах воєнного стану, було укладено ряд договорів на надання послуг за ціною, яка є вище ринкової та послуг, які не надавались або надавались не в повному обсязі, чим було спричинено майнової шкоди.

Зокрема, встановлено, що 16.01.2023 між ТОВ «Комкон-Груп» (код ЄДРПОУ 39551470) в особі директора ОСОБА_7 та КП Броварської міської ради Броварського району Київської області «Броваритепловодоенергія» (код ЄДРПОУ 13711949) в особі ОСОБА_8 укладено Договір № БР22342ФО на надання охоронних послуг.

Згідно інформації Броварського РВ ГУ СБУ у м. Києві та Київській області встановлено, що КП БМР КО «Броваритепловодоенергія» підпорядковане «Управлінню будівництва, житлово-комунального господарства, інфраструктури та транспорту Броварської міської ради Броварського району Київської області» (код ЄДРПОУ: 26146617, далі - УБЖКГІТ) зазначені договори з охорони об`єктів мали погоджуватися з керівником УБЖКГІТ - ОСОБА_6 .

Також, встановлено, що 26.05.2022 року Управління будівництва, житлово-комунального господарства, інфраструктури та транспорту Броварської міської ради Броварського району Київської області (далі Управління, код ЄДРПОУ 26146617) за результатами проведення спрощеної процедури закупівлі «79710000-4 - Охоронні послуги (Послуги з охорони приміщення управління)» (ідентифікатор https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2022-05-06-000272-b) уклало з ТОВ «Комкон-Груп» договір №БР22018ФО від 06.05.2022 щодо фізичної охорони (цілодобової) адміністративної будівлі Управління, терміном з 26.05.2022 року по 31.07.2022 року, на загальну суму 189 660,96 грн.

За вказані послуги Управління перерахувало на банківські рахунки ТОВ «Комкон-Груп» 25.05.2022 грошові кошти в суму 55134.0 грн. (№ транзакції 233773717), 30.06.2022 кошти в сумі 66 160.8 грн. (№ транзакції 235833669) та 27.07.2022 кошти в сумі 68 366.16 грн. (№ транзакції 237445636). Фактично охорона об`єкту Управління згідно специфікації до договору взагалі не здійснювалася.

Згідно протоколу допиту свідка ОСОБА_9 , співробітника Броварського РВ ГУ СБУ у м. Києві та Київській області, від 30.08.2023 встановлено, що останній в вересні 2022 року неодноразово відвідував Управління будівництва, житлово-комунального господарства, інфраструктури та транспорту Броварської міської ради Броварського району Київської області за адресою: Київська область, м. Бровари, бул. Незалежності, 4 а, та під час відвідування вказаних приміщень працівників охорони не бачив.

20.06.2024 на підставі ухвали слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області, проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого було виявлено та вилучено:

-мобільний телефон марки «Айфон», моделі «7+», біло-рожевого кольору, номером телефону НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_6 , який було поміщено до спецпакету № WAR 1003581.

Постановою слідчого СВ Броварського РУП ГУ НП в Київській області від 20.06.2024 вказаний мобільний телефон - визнано речовим доказом, оскільки у ньому може міститись інформація з приводу вчиненого кримінального правопорушення та осіб причетних до його вчинення а також він може мати суттєве значення для розслідування даного кримінального провадження та прийняття процесуального рішення в ньому, а також з метою забезпечення проведення комп`ютерно-технічної експертизи та відновлення видаленої інформації.

В судовому засіданні прокурор подане клопотання підтримав з підстав викладених ньому.

Захисник ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання з огляду на наступне. Станом на 03.07.2024 року строк слідчим-суддею Броварського міськрайонного суду Київської області пропущено процесуальний строк розгляду клопотання прокурора про накладення арешту на майно, а саме: мобільний телефон марки «Айфон», моделі «7+», біло-рожевого кольору, номер телефону НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_6 . У клопотанні прокурора про арешт майна від 21.06.2024 року не зазначено та не долучено копії документів, які підтверджують право власності ОСОБА_6 на майно, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном, яке підлягає арешту.

Захисник вважає, що клопотання прокурора Броварської окружної прокуратури Київської області від 26.06.2024 року не відповідає вимогам ст. 171 КПК України та є та необґрунтованим, у зв`язку з чим, на мою думку, не підлягає задоволенню. Разом з тим, відповідних повноважень на розгляд такого клопотання прокурора у слідчого-судді Броварського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 немає з огляду на пропущений строк встановлений ч. 1 ст. 172 КПК України.

Вислухавши доводи учасників справи, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Частиною 1 статті 16 КПК України передбачено, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Загальні приписи застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі і арешту майна, містяться у статтях 131, 132, 170-173 КПК України.

Арешт майна, який є заходом забезпечення кримінального провадження, полягає у тимчасовій забороні, адресованій власнику чи володільцю майна, відчужувати його, або розпоряджатися чи користуватися ним (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Тобто, прокурором, слідчим має бути доведено існування сукупності обставин, які вказують на необхідність у відповідному конкретному кримінальному провадженні застосувати захід, без якого неможливо ефективно здійснювати досудове розслідування, та з огляду на мету його застосування, під час його реалізації допускається втручання у права особи.

Обов`язок перевірки наявності обставин, які б свідчили про необхідність застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна покладено на слідчого суддю, який здійснює у порядку, передбаченому КПК України, судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, а також перевірку дотримання умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для третіх осіб.

Вирішуючи питання обмеження права власності особи на матеріальні об`єкти, які відповідають критеріям, визначеним положеннями ст. 98 КПК України, та були вилучені під час проведення обшуку, слід керуватись відповідними нормами Кримінального процесуального кодексу України. В даному випадку - положеннями ст. ст. 170 - 174 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Арешт на майно третіх осіб накладений з метою збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України), накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України (ч. 3 ст. 170 КПК України).

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, слідчий суддя першочергово має перевірити відповідність клопотання слідчого, прокурора вимогам ст. 171 КПК України, а вже потім для прийняття законного та обґрунтованого рішення має з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Щодо строків розгляду клопотання про арешт майна

26.06.2024 канцелярією Броварського міськрайонного суду Київської області зареєстровано клопотання про арешт майна в кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №42023112130000099 від 05.07.2023, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

Того ж дня протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду було визначеного слідчого суддю.

Розгляд вищевказаного клопотання призначено на 28.06.2024 о 10:40.

Враховуючи те, що у слідчого судді була відсутня можливість викликати представника ОСОБА_6 , оскільки клопотання прокурора не містило контактних даних власника майна, в судове засідання, то розгляд справи неодноразово відкладався. Так 03.07.2024 представник ОСОБА_6 ознайомився з матеріалами клопотання та просив час на вивчення матеріалів, то судовий розгляд було відкладено на 08.07.2024 на 10:40 год.

Відповідно до ч.1 ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Слідчий суддя зауважує, що недотримання строку, встановленого нормами ч.6 ст.173 КПК України, не віднесено законодавцем до підстав для відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 113 КПК України визначає процесуальні строки як встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов`язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії.

Оскільки за своєю юридичною природою процесуальні дії або утримання від них виступають засобом реалізації суб`єктивних прав і юридичних обов`язків учасників правовідносин, то й процесуальні строки поділяються на строки реалізації права та строки виконання обов`язку. Їх недотримання спричиняє різні правові наслідки.

Закінчення строків реалізації права призводить до втрати можливості з боку носія цього права ним скористатися. Саме строк реалізації права може бути поновлений у встановленому порядку з відновленням і втраченої у зв`язку із закінченням строку можливості реалізувати право.

Закінчення строку виконання обов`язку не спричиняє його припинення. Обов`язкова дія повинна бути виконана і після закінчення строку.

Розгляд клопотання поза строком, визначеним ч. 6 ст. 173 КПК України, породжує обов`язок для сторони обвинувачення вчинити певні дії, однак не породжує обов`язку слідчого судді чи суду прийняти інше рішення по суті клопотання, ніж визначене ст. 173 КПК України - задовольнити клопотання або відмовити в його задоволенні. Будь-яке інше судове рішення по суті клопотання про арешт майна, зокрема про зобов`язання повернути вилучене майно, буде виходити за межі повноважень, якими наділений слідчий суддя/суд чинним процесуальним законодавством.

В той же час, частиною 3 ст. 172 КПК України закріплено обов`язок слідчого судді, суду повернути клопотання про арешт майна, подане без додержання вимог ст. 171 КПК України, із подальшим наданням строку для усунення недоліків такого клопотання.

Тобто, за своєю природою вказана норма спрямована на усунення формальних перешкод для розгляду відповідного клопотання про арешт майна, після усунення яких воно підлягає подальшому судовому розгляду.

Таким чином слідчий суддя зазначає, що оскільки статтею 173 КПК України чітко передбачено які саме рішення уповноважений постановити слідчий суддя за результатами розгляду клопотання про арешт майна - відмовити у задоволенні, частково задовольнити клопотання про арешт майна та задовольнити його (ч. 3, 5 ст. 173 КПК України), підстави для застосування положень ч. 3 ст. 172 КПК України за наслідками розгляду клопотання про арешт майна по суті відсутні.

Щодо підтвердження права власності ОСОБА_6 на майно, яке підлягає арешту

Згідно протоколу обшуку від 20.06.2024 за місцем проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 380158757 від 25.05.2024 право власності на об`єкт нерухомого майна, що розташований за адресою АДРЕСА_1 належить ОСОБА_10 , з метою відшукання та вилучення господарської та бухгалтерської документації, обшук проводився за участі захисника ОСОБА_4 , особи яка обшукувалась ОСОБА_10 та учасника обшуку ОСОБА_6 . До вищевказаного протоколу були відсутні будь-яку зауваження, про що здійснено відповідний запис. Як зазначено в самому протоколі, у громадянки ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , було виявлено та вилучено телефон марки «Айфон», моделі «7+», біло-рожевого кольору, який було поміщено до спецпакету № WAR 1003581.

Вилучені під час обшуку документи постановою слідчого від 20.06.2024 визнано речовими доказами.

Прокурором доведено, що вищевказане майно, вилучене під час проведення обшуку, має значення для забезпечення даного кримінального провадження, за існування розумних підозр вважати, що це майно є доказом злочину, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98КПК України.

Вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання з боку органу влади у мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого абзацу надає право позбавляти власності лише «на умовах, передбачених законом», при цьому у другому абзаці визнається право держав здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції (рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" пункт 58).

При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатись в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Згідно з п.7 ч.2 ст.131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до ч.3 ст.132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведене, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

В судовому засіданні прокурором доведено, що вилучені відповідно до протоколу обшуку від 20.06.2024 документи, підлягають арешту, оскільки не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна може в подальшому може перешкодити кримінальному провадженню. На виконання вимог ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий довів слідчому судді необхідність арешту майна, а також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.170 КПК України.

Керуючись ст.ст. 170,171,175 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання про арешт майна в кримінальному провадженні №42023112130000099 від 05.07.2023, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України задовольнити.

Накласти арешт у кримінальному провадженні за № 42023112130000099 від 05.07.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, на речі які було виявлено та вилучено в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

-мобільний телефон марки «Айфон», моделі «7+», біло-рожевого кольору, номером телефону НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_6 , який було поміщено до спецпакету № WAR 1003581;

шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування вищезазначеним майном.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали проголошено 10.07.2024

Слідчий суддя ОСОБА_11