Рішення

від 02.07.2024 по справі 906/435/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/435/22

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Кравець С.Г.

секретаря судового засідання: Круглецької А.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Рибачок В. А. - адвокат, ордер серія АІ №1523850 від 08.01.2024,

від відповідача: Оніщук Є.О. - адвокат, ордер серія ВХ №1020901 від 11.04.2022,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Глорія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Цефей-Еко"

про про зобов`язання вчинити певні дії.

Процесуальні дії по справі.

Приватне сільськогосподарське підприємство "Глорія" звернулося до Господарського суду Житомирської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Цефей-Еко" про повернення насіння соняшника високоолеїнового першого класу у кількості 795,11 тон заставною вартістю 9 223 276 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ "Цефей-Еко" не виконало умови договору відповідального зберігання від 24.10.2019 №24-зб, а саме: не повернуло ПСП "Глорія" майно за його вимогою.

24.10.2022 на електронну пошту суду від ПСП "Глорія" надійшла підписана ЕЦП заява (вх. № 01-44/1175/22 від 24.10.2022) про зміну предмета позову, у якій позивач просив суд стягнути з ТОВ "Цефей-Еко" на користь ПСП "Глорія" кошти у сумі 12 721 760 грн за неповернення переданого на зберігання майна, а саме: насіння соняшника високоолеїнового першого класу у кількості 795,11 т (а.с. 108-112 т.1).

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 30.05.2023 відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.09.2023: апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Глорія" на рішення Господарського суду Житомирської області від 30 травня 2023 року у справі №906/435/22 задоволено. Рішення Господарського суду Житомирської області від 30 травня 2023 року у справі №906/435/22 скасовано та прийнято нове рішення яким позовні вимоги ПСП "Глорія" задоволено: стягнуто з ТОВ "Цефей-Еко" на користь ПСП "Глорія" кошти у сумі 12 721 760грн за неповернення переданого на зберігання майна/насіння соняшника високоолеїнового першого класу у кількості 795,11 тон; стягнуто 190 826,40грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 286 239,60грн судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.11.2023 касаційну скаргу ТОВ "Цефей-Еко" задоволено частково; рішення Господарського суду Житомирської області від 30.05.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.09.2023 у справі №906/435/22 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Житомирської області.

Скасовуючи рішення у даній справі та направляючи справу на новий розгляд Верховний Суду вказав, що:

- суд першої інстанції, приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову встановив, що позивачем не надано доказів втрати (нестачі) або пошкодження відповідачем майна, переданого за Договором, тобто відсутні докази наявності такого елементу правопорушення, як збитки. Та як наслідок, відсутність причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача (яка полягає у неповерненні майна, переданого за договором зберігання) та збитками (втрати (нестачі) або пошкодження майна, переданого відповідачу за договором зберігання);

- суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, встановив таке: Відповідачу (зберігачу) за Договором, що підтверджується актами приймання-передачі, передано на зберігання 795,11 тон соняху врожаю 2019 року; враховуючи відсутність заяв будь-якої із сторін про відмову від пролонгації, Договір не припинений і пролонгований на 2020, 2021, 2022 та 2023 роки; Відповідач насіння соняшника Позивачу за вимогою (06.06.2022) про повернення майна не повернув; зберігач несе відповідальність за збереження і цілісність майна з моменту передання майна на зберігання і до моменту його повернення поклажодавцеві; у випадку втрати (нестачі) або пошкодження майна, яке передане на зберігання, або його частини, зберігач повинен відшкодувати поклажодавцеві всі пов`язані з цим збитки; Відповідач у відзиві на позов вказав, що користувався приміщенням, в якому зберігалося майно Позивача до 31.12.2019, та станом 01.01.2020, як і на 23.09.2022 (звернення позивача до суду) даним майном не користується та не має доступу до приміщення, яке знаходиться за адресою: Рівненська обл., Гощанський р-н, с. Франівка, вул. Бригадна, IT (4Г); оскільки на вимогу Позивача Відповідач не повернув насіння соняшника високоолеїнового першого класу, зазначив, що Позивачем обрано ефективний спосіб захисту порушених прав на відшкодування збитків, що є вартістю неповернутого відповідачем соняшника та у діях Товариства наявні всі елементи складу правопорушення. Однак такі висновки суду попередньої інстанції в контексті доведення чотирьох елементів складу правопорушення є передчасними, оскільки суди попередніх інстанцій не дослідили та не надали правової оцінки доводам та доказам, на які посилалися сторони у справі, всім обставинам справи, які у свою чергу, мають важливе значення для правильного вирішення даного спору, та є порушенням норм процесуального права (статей 86, 236 ГПК України), зокрема і в контекст доведення Позивачем чотирьох елементів збитків з огляду на предмет та підстави заявленого позову;

- у контексті доведення з огляду на приписи статті 77 ГПК України та статті 204 ЦК України факту втрати (нестачі) або пошкодження майна судами попередніх інстанцій не встановлені як підстави для відшкодування збитків та чи проводилася сторонами Договору протягом 2019-2022 років інвентаризація майна на складі зберігача, чи повідомляв зберігач поклажодавця про закінчення строку оренди приміщення, де зберігалося майно, чи вживалися Підприємством протягом більше двох років заходи щодо повернення майна, перевірки його стану, в тому числі шляхом проведення інвентаризації та чи впливає наявність/відсутність інвентаризації на належність та допустимість доказів щодо розміру збитків з огляду на зміст Договору, та чи за відсутності доказів про втрату, знищення чи пошкодження переданого майна на зберігання Відповідачу, можна встановити протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками;

- при реалізації Договору та перебуванні майна на зберіганні у Товариства, у Підприємства виникли зобов`язання з оплати за Договором, що, у свою чергу, як і інші дії сторін у процесі реалізації Договору, теж мало бути дослідженим в контексті оцінки добросовісності поведінки сторін під час виконання умов Договору та могло бути правовою підставою неповернення майна відмінною від втрати (нестачі) та встановлення елементу вини;

- суд також вважає передчасними висновки суду апеляційної інстанції що: "Договір не припинений і пролонгований на 2020, 2021, 2022 та 2023 роки", оскільки апеляційний суд обмежився лише доводами позивача без надання оцінки доводам відповідача на їх спростування щодо припинення чи пролонгації договору.

Відповідно до ч.1 ст.316 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.12.2023, справу №906/435/22 передано для розгляду судді Кравець С.Г.

Ухвалою від 21.12.2023 суд у складі судді Кравець С.Г. прийняв справу №906/435/22 до свого провадження та призначив до розгляду в підготовчому засіданні на 25.01.2024.

У судовому засіданні 25.01.2024 було оголошено перерву до 20.02.2024.

Узасіданні суду 20.02.2024 було оголошено перерву до 27.02.2024.

Ухвалою суду від 27.02.2024 відмовлено у прийнятті до розгляду заяви ПСП "Глорія" від 24.10.2022 про зміну предмету позову та заяви ПСП "Глорія" від 19.02.2024 про зменшення розміру позовних вимог.

У судовому засіданні 27.02.2024 судом було продовжено перерву до 05.03.2024.

Ухвалою суду від 05.03.2024 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 28.03.2024.

У зв`язку з тим, що 28.03.2024 суддя Кравець С.Г. перебувала у відпустці, розгляд справи №906/435/22, який був призначений на 28.03.2024 о 15:30 не відбувся.

Ухвалою суду від 29.03.2024 призначено підготовче засідання на 16.04.2024.

Ухвалою суду від 16.04.2024 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 09.05.2024.

Постановою від 16.04.2024 ухвалу Господарського суду Житомирської області від 27 лютого 2024 року у справі № 906/435/22 про відмову у прийнятті до розгляду заяви ПСП "Глорія" від 24.10.2022 про зміну предмету позову та заяви ПСП "Глорія" від 19.02.2024 про зменшення розміру позовних вимог залишено без змін.

Ухвалою суду від 23.05.2024 залишено без розгляду клопотання ТОВ "Цефей-Еко" від 24.01.2024 про призначення експертизи; закрито підготовче провадження та призначено справу №906/435/22 до судового розгляду по суті на 02.07.2024.

Представник позивача при розгляді справи по суті в судовому засіданні 02.07.2024 позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві від 29.06.2022, відповіді на відзив від 29.11.2022, додаткових поясненнях від 24.01.2024, письмових поясненнях від 25.01.2024, додаткових поясненнях від 19.02.2024, додаткових поясненнях від 16.05.2024, пояснення щодо ефективного способу захисту від 23.05.2024 (т.1, а.с.1-4, 144-147, т.2, а.с.22-24, 35-39, т.3, а.с.51-55, 106-111, 118-121), просила позов задовольнити.

Представник відповідача при розгляді справи по суті в судовому засіданні 02.07.2024 проти позову заперечив, просив у позові відмовити з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву від 23.09.2022, у відзиві на позовну заяву від 25.11.2022, запереченнях на відповідь на відзив від 04.01.2023, додаткових поясненнях від 24.01.2024 (т.1, а.с.71-73, 131-136, 158-164; т.3, а.с.22-24, 62-63, 115-116).

В судовому засіданні 02.07.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що у відповідності до підпункту 2.1.4 Договору відповідач зобов`язаний повернути майно позивачу за першою вимогою останнього. ПСП "Глорія" письмово 06 червня 2022 року звернулось до відповідача з вимогою про повернення 795,11 т соняшника у строк до 13 червня 2022 року. Зазначений лист був отриманий відповідачем 16 червня 2022 року, про що свідчать відомості з офіційного сайту УДППЗ "Укрпошта" щодо руху поштового відправлення з штрих-кодовим ідентифікатором 0313410453620. Одночасно (06 червня 2022 року) зазначений лист також був направлений на електронну адресу відповідача ao@allinfoody.com, яка значиться у відомостях ЄДР. Оскільки ПСП "Глорія" не отримало жодної відповіді від відповідача, позивач звернувся до відповідача з позовною заявою в якій просить суд зобов`язати ТОВ "ЦЕФЕЙ-ЕКО" повернути ПСП "Глорія" насіння соняшника високоолеїнового першого класу у кількості 795,11 тон заставною вартістю 9 223 276 грн.

Відповідач заперечуючи проти позову зазначив, що на момент укладення договору зберігання, у відповідача в користуванні перебувала частина будівлі коренесховища (літ. Б), площею 1 005,2 кв.м., яке знаходиться за адресою: Рівненська обл., Гощанський р-н, с. Франівка, вул. Бригадна, 1Г 4Г), згідно договору оренди майна Nє01/09/19-01 від 01.09.2019, що укладено з ТОВ "ПРУВІС" (ідентифікаційний код 42217874), як Орендодавцем даного приміщення. Проте, згідно п. 1.3. договору оренди, строк оренди майна становить по 31 грудня 2019 року включно. Відповідно до п. 9.1. договору оренди, цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє по 31 грудня 2019 року включно. У Відповідача відсутні відомості про продовження дії договору оренди, і, на сьогоднішній день ТОВ "Цефей-Еко" не користується та не має доступу до приміщення, яке знаходиться за адресою: Рівненська область, Гощанський район, с. Франівка, вул. Бригадна, 1Г (4Г), та в якому зберігалось майно Позивача. Таким чином, зазначає, що Позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що відповідач на момент подачі позову фактично тримає у себе майно Позивача. Вважає заявлені позивачем вимоги не є ефективним способом захисту права позивача.

Під час нового розгляду справи сторонами викладено свої позиції з приводу наявного спору.

Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги при нового розгляді, зазначає:

- у зв`язку з тим, що ухвалою Господарського суду Житомирської області від 27.02.2024 відмовлено у прийнятті до розгляду заяви ПСП "Глорія" від 24.10.2022 про зміну предмету позову, висновки Верховного Суду щодо недоведення позивачем чотирьох елементів збитків стосувалися предмету та підстав позову, що були заявлені ПСП "Глорія" в заяві від 24.10.2022 про зміну предмету позов, а отже не стосуються предмету та підстав позовної заяви ПСП "Глорія" від 29 червня 2022 року щодо зобов`язання відповідача вчинити дії, а саме повернути ПСП "Глорія" насіння соняшника високоолеїнового першого класу у кількості 795, 11 тон заставною вартістю 9 223 276 гривен;

- чинне законодавство України не містить положень про порядок та умови проведення інвентаризації майна під час укладення договору зберігання, а також інформації (обов`язкові показники), що повинна міститися в Інвентаризаційній відомості. Сторонами в договорі не визначили умови та порядок проведення інвентаризації. Тобто, аналіз змісту положень п. 4.4. та п. 4.5. Договору свідчить про те, що ініціювати проведення інвентаризації є правом сторони, а не її обов`язком, що повинно бути зумовлено відповідними обставинами;

- частина будівлі коренесховища (літ. Б), площею 1005,2 кв.м, яка розташована за адресою: Рівненська обл., Гощанський район, с. Франівка, вул. Бригадна, 1Г (4Г), знаходились у відповідача в користування на підставі договору оренди майна №01/09/19-01 від 01 вересня 2019 року, строк дії якого закінчився 31 грудня 2019 включно, про що позивач довідався лише під час розгляду справи (як про сам договір оренди майна, так і про строк його дії). При укладенні договору та в процесі його виконання відповідач не повідомляв позивача про те, що строк зберігання майна закінчився або закінчиться 31 грудня 2019 року у зв`язку з тим, що закінчується строк договору оренди майна №01/09/19-01 від 01 вересня 2019 року.

- позивач не міг припустити, що строк дії Договору закінчується саме 31 грудня 2019 року, оскільки Сторони в п. 1.3. Договору дійшли згоди, що зберігання майна за цим Договором є безоплатним до 4 червня 2020 року. Тобто, погоджуючи п. 1.3. Договору відповідач підтверджував свої зобов`язання щодо зберігання майна і після 31 грудня 2019 року, а також погодився, що якщо будь-яка із Сторін не заявить іншій Стороні за 30 (тридцять) календарних днів до кінця строку дії Договору про відмову від пролонгації, Договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих самих умовах з дня наступного за кінцевим днем діючого строку Договору. Наступні пролонгаційні дії Договору можуть відбуватися таким же чином.

- дії відповідача свідчать про порушення принципу "доктрини заборони суперечливої поведінки", що базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" ("ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці"), оскільки між запереченнями відповідача та його діями існує суперечлива поведінка, так, твердження відповідача про те, що строк Договору закінчився 31 грудня 2019 року не узгоджується з тим, що відповідач погодився зберігати майно за Договором до 04 червня 2020 року безоплатно, а також погодив умови пролонгації Договору;

- доводить, що ні законодавство України, ні зміст Договору не свідчать про те, що позивач повинен був вимагати повернення Майна саме протягом 2-х років з моменту укладення Договору. Позивач змушений був звернутися до відповідача з вимогою про повернення 795,11 т соняшника у строк до 13.06.2022 в зв`язку з тим, що внаслідок російського вторгнення в Україну був введений воєнний стан, що призвів до ускладнення експорту товарів та ведення операційної діяльності всього бізнес-середовища, у тому числі Позивача, основним видом діяльності якого є вирощування та торгівля зерном (плодами зернових, зернобобових та олійних культур), а позивач потребував обігових коштів для забезпечення нової посівної компанії 2022 року;

- станом на травень 2022 року позивач не отримував від відповідача жодного рахунку для оплати вартості зберігання Майна за Договором або вимоги.

- зазначає, що у позивача відсутня заборгованість перед відповідачем за зберігання Майна за Договором, а отже відсутнє порушення зобов`язання перед відповідачем, що унеможливлює застосування до позивача оперативно-господарських санкцій. Лише 06 червня 2022 року позивач повідомив відповідача про свою відмову від пролонгації Договору (листом від 06.06.2022 року), що спростовує твердження відповідача про те, що строк договору закінчився 31 грудня 2019 року.

Відповідач заперечуючи проти позову при новому розгляд справи, зазначає наступне:

- у даній справі, виходячи зі змісту позовних вимог, метою позивача як особи, права якої порушено, є поновлення права власності на спірне рухоме майно, тобто фактичне повернення належного йому майна зі зберігання відповідача, яке згідно умов договору №24-зб відповідального зберігання від 24.10.2019 здійснювалось за адресою: Рівненська обл., Гощанський р-н, с. Франівка, вул. Бригадна, 1Г (4Г);

- у відповідача відсутні відомості про продовження дії договору оренди, і, на сьогоднішній день ТОВ "Цефей-Еко" не користується та не має доступу до приміщення, яке знаходиться за адресою: Рівненська обл., Гощанський р-н, с. Франівка, вул. Бригадна, 1Г (4Г), та в якому зберігалось майно позивача;

- договором зберігання не було передбачено обов`язку чи право відповідача здійснювати переміщення зерна, що зберігалось за вищевказаною адресою, на інший склад, у разі закінчення договору оренди, та/або повідомляти позивача про закінчення строку користування орендованим складом;

- зі строком оренди приміщення узгоджується строк дії договору зберігання, вказаний в п. 7.1. - до 31 грудня 2019 року. Враховуючи умови договору оренди, на підставі якого відповідач користувався складським приміщенням та мав можливість зберігати передане відповідачу майно, в п. 3.1.2. договору зберігання, сторонами погоджено, що позивач зобов`язаний був забрати у відповідача майно до закінчення строку цього Договору, тобто до 31 грудня 2019 року (п. 7.1.);

- на думку відповідача, обраний позивачем спосіб захисту спрямований лише на підсилення зобов`язання, визначене в договорі зберігання, способом його відтворення в резолютивній частині рішення суду аналогічно тому, як воно було унормовано сторонами у договорі;

- з огляду на обставини відсутності у відповідача доступу до приміщення, де зберігалось майно позивача, для реального відновлення порушених прав позивача - фактичного повернення належного позивачу майна, позивачу необхідно буде звертатися з новим позовом, що суперечить принципу процесуальної економії і також свідчить про неефективність обраного способу захисту. Крім того, задоволення вимоги про зобов`язання повернути позивачу майно, доступ до якого відсутній у відповідача, не може призвести до захисту або відновлення порушеного речового права позивача (у разі його наявності).

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

24.10.2019 між Приватним сільськогосподарським підприємством "Глорія" (поклажодавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Цефей-Еко" (зберігач/відповідач) укладено договір №24-зб (т.1, а.с. 7-8), відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, за документами, які є невід`ємною частиною цього договору, Поклажодавець передає, а Зберігач приймає партіями на зберігання протягом строку цього договору насіння сої врожаю 2019 року та насіння соняшника високоолеїнового першого класу, надалі іменується "Майно" (пункт 1.1 договору).

Згідно пункту 1.2 договору зберігач здійснює зберігання Майна за наступною адресою: Рівненська область, Гощанський район, с. Франівка, вул. Бригадна, 1Г (4Г).

Пунктом 2 договору сторони погодили, що Зберігач зобов`язаний:

- вживати всіх необхідних заходів для забезпечення схоронності майна протягом строку зберігання;

- зберігати майно окремо від інших речей, з дотриманням усіх необхідних умов, які забезпечують збереження майна Поклажодавця.

- нести повну відповідальність за втрату (нестачу) або пошкодження майна Поклажодавця, переданого на зберігання Зберігачеві, у відповідності із цим Договором та чинним законодавством України з моменту одержання майна від Поклажодавця та до моменту його повернення Поклажодавцеві.

- повернути майно Поклажодавцеві за першою вимогою останнього.

Відповідно до пункту 4.1 договору передача майна на відповідальне зберігання здійснюється за актом приймання-передачі майна, який є додатком до даного договору.

За умовами пункту 4.2 договору сторони погодили, що зняття майна зі зберігання здійснюється в місці зберігання майна за актами приймання-передачі.

Згідно пункту 4.4 договору сторони проводять інвентаризацію майна Поклажодавця на складі Зберігача, результати якої оформляються сторонами Інвентаризаційною відомістю на майно.

У випадку розбіжності результатів інвентаризації з даними однієї зі сторін, сторони протягом 3 робочих днів проводять уточнену інвентаризацію і звіряння з даними, зазначеними в обліковій документації (актах інвентаризації попередніх періодів, актах приймання-передачі майна на зберігання і зняття зі зберігання, товарно-транспортних накладних) Зберігача і Поклажодавця. Після проведення зазначених заходів уповноважені представники сторін зобов`язані скласти відповідний акт про інвентаризацію товару (пункт 4.5 договору).

Пунктом 5.1 договору визначено, що у випадку порушення договору, сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним законодавством України.

Порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору (пункт 5.1.1 договору).

Згідно пункту 5.2 договору зберігач несе відповідальність за збереження і цілісність майна з моменту передання майна на зберігання і до моменту його повернення Поклажодавцеві. У випадку втрати (нестачі) або пошкодження майна, яке передане на зберігання, або його частини, зберігач повинен відшкодувати Поклажодавцеві всі пов`язані з цим збитки.

Цей договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31 грудня 2019 року, а в частині невиконання зобов`язань - до їх повного виконання (пункт 7.1 договору).

У відповідності до пункту 7.6 договору передбачено, якщо будь-яка із сторін не заявить іншій стороні за 30 календарних днів до кінця строку дії договору про відмову від пролонгації, договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих самих умовах з дня, наступного за кінцевим днем діючого строку договору. Наступні пролонгації дії договору можуть відбуватись таким же чином.

Згідно з Актом приймання-передачі майна №1 від 06.11.2019 позивач передав, а відповідач прийняв на відповідальне зберігання сою перехідну врожаю 2019 року у кількості 430 тон, заставною вартістю 7 600 грн. з ПДВ за 1 тону (загальна заставна вартість майна 3 268 000,00 грн. з ПДВ) (т.1, а.с.9).

У відповідності до Акта приймання-передачі майна №2 від 06.11.2019 позивач передав, а відповідач прийняв на відповідальне зберігання сонях врожаю 2019 року у кількості 393,88 тон, заставною вартістю 11 600,00 грн. з ПДВ за 1 тону (загальна заставна вартість майна 4 569 008 грн. з ПДВ) (т.1, а.с.10).

За Актом приймання-передачі майна №3 від 06.11.2019 позивач передав, а відповідач прийняв на відповідальне зберігання сонях врожаю 2019 року у кількості 232,86 тон, заставною вартістю 11 600,00 грн. з ПДВ за 1 тону (загальна заставна вартість майна 2 701 176 грн. з ПДВ) (т.1, а.с.11).

Також, 10.11.2019 позивач передав, а відповідач прийняв на відповідальне зберігання сонях врожаю 2019 року у кількості 168,37 тон, заставною вартістю 11 600,00 грн. з ПДВ за 1 тону (загальна заставна вартість майна 1 953 092 грн. з ПДВ), що підтверджується Актом приймання-передачі майна №4 від 10.11.2019 року (т.1, а.с.12).

Враховуючи викладене відповідачу на відповідальне зберігання передано:

- 430 тон сої перехідної врожаю 2019 року заставною вартістю 3 268 000 грн. з ПДВ;

- 795,11 тон соняшника врожаю 2019 року заставною вартістю 9 223 276 грн. з ПДВ.

Передача соняшника високоолеїнового першого класу за місцем зберігання: Рівненська область, Гощанський район, с. Франівка, вул. Бригадна, 1Г (4Г) підтверджується також товарно-транспортними накладними, копії яких містяться у справі (т.1, а.с.13-25).

06.06.2022 ПСП "Глорія" звернулося до відповідача з вимогою про повернення 795,11 т соняшника у строк до 13.06.2022 (т.1, а.с.26). Зазначений лист отриманий відповідачем 16.06.2022 року, про що свідчить трекінг з сайту УДППЗ "Укрпошта" поштового відправлення з ідентифікатором 0313410453620 (т.1, а.с.26-31).

Окрім того, згадану вище вимогу про повернення насіння соняшника позивачем було направлено на електронну адресу відповідача ao@allinfoody.com, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Проте, відповідач насіння соняшника високоолеїнового першого класу позивачу не повернув, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору №24-зб від 24.10.2019, який за своєю правовою природою є договором зберігання (далі - Договір зберігання).

Відповідно до ч.1 ст.936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Статтею 938 Цивільного кодексу України встановлено, що зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

04.07.2002 Верховною Радою України прийнято Закон України "Про зерно та ринок зерна в Україні", який 31.07.2002 набрав чинності, та який визначає державну політику щодо розвитку ринку зерна як пріоритетного сектора економіки агропромислового комплексу України.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", його дія поширюється на всіх суб`єктів ринку зерна.

Суб`єктами ринку зерна, згідно зі статтею 5 цього закону є: суб`єкти виробництва зерна; суб`єкти зберігання зерна; акредитовані біржі; Гарантійний фонд; інші суб`єкти господарювання, які діють на ринку зерна.

За визначенням наданим у ст. 1 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерно - плоди зернових, зернобобових та олійних культур, які використовуються для харчових, насіннєвих, кормових та технічних цілей.

Статтею 27 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" передбачено, що зерновий склад зобов`язаний зберігати зерно протягом строку, встановленого у договорі складського зберігання зерна. Якщо строк зберігання зерна договором складського зберігання зерна не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зерновий склад зобов`язаний зберігати зерно до подання поклажодавцем вимоги про його повернення. Якщо строк зберігання зерна визначено моментом пред`явлення власником зерна вимоги про його повернення, зерновий склад має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від власника зерна забрати це зерно в розумний строк.

Згідно з п.1.1 договору в порядку та на умовах, визначених Договором зберігання, за документами, які є невід`ємною частиною цього Договору, поклажодавець передає, а зберігач приймає партіями на зберігання протягом строку цього Договору насіння сої врожаю 2019 року та насіння соняшника високоолеїнового першого класу, надалі іменується "Майно".

Зберігач здійснює зберігання Майна за наступною адресою: Рівненська область, Гощанський район, с. Франівка, вул. Бригадна, 1Г (4Г) (пункт 1.2 договору).

У пунктах 4.1- 4.3 Договору сторони визначили, що передача майна на відповідальне зберігання здійснюється за актом приймання-передачі майна, який є додатком до даного Договору. Зняття майна зі зберігання здійснюється в місці зберігання майна за актами прймання-передачі. Кількість і вартість (заставна) майна, яке передається на відповідальне зберігання, зазначається в актах приймання-передачі.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору, сторонами складено та підписано, зокрема, Акти приймання-передачі №2 та №3 від 06.11.2019 та №4 від 10.11.2019, відповідно до яких відповідачу передано на зберігання 795,11 т. соняху врожаю 2019 року заставною вартістю 9 223 276,00грн з ПДВ.

Передача товару - соняшника високоолеїнового першого класу за місцем зберігання: Рівненська область, Гощанський район, с. Франівка, вул. Бригадна, 1Г (4Г) підтверджується також товарно-транспортними накладними, копії яких містяться у справі (т.1, а.с.13-25).

За умовами пункту 7.1 Договору, строк дії Договору набирає чинності з дня його підписання і діє до 31 грудня 2019 року.

Підпунктами 2.1.1 - 2.1.3 пункту 2 Розділу 2. Договору зберігання сторони погодили, що зберігач зобов`язаний:

- вживати всіх необхідних заходів для забезпечення схоронності майна протягом строку зберігання;

- зберігати майно окремо від інших речей, з дотриманням усіх необхідних умов, які забезпечують збереження майна Поклажодавця.

- нести повну відповідальність за втрату (нестачу) або пошкодження майна Поклажодавця, переданого на зберігання Зберігачеві, у відповідності із цим Договором та чинним законодавством України з моменту одержання майна від Поклажодавця та до моменту його повернення Поклажодавцеві.

Отже, з урахуванням погоджених умов відповідач зобов`язаний був зберігати переданий позивачем соняшник на підставі Договору відповідального зберігання №24-зб від 24.10.2019.

06.06.2022 позивач звернувся до відповідача з листом №29 від 06.06.2022, в якому просив повернути насіння соняшника в строк до 13.06.2022 року (т.1, а.с.26; докази надіслання та вручення т.1, а.с.29-31).

Вказана вимога отримана відповідачем 16.06.2022, що підтверджується даними з офіційного сайту АТ "Укрпошта" (т.1, а.с.30-31).

Відповідач відповіді на вимогу позивача від 06.06.2022 не надав, майно зі зберігання не повернув. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні. Також відсутні будь-які листи/повідомлення Зберігача, які б були надісланні Поклажодавцю щодо відмови повернути майно або іншої відповідної інформації з урахуванням умов укладеного між сторонами договору.

У договорі сторонами не встановлено строк зберігання майна. Однак як зазначалось вище, пунктом 2.1.4 Договору сторони передбачили, що зберігач зобов`язаний повернути майно поклажодавцеві за першою вимогою останнього.

Відповідно до приписів ст. 32 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", зерновий склад зобов`язаний повернути поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, зерно у стані, передбаченому договором складського зберігання та законодавством.

Згідно зі статтею 953 ЦК України зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

За приписами статті 27 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", якщо строк зберігання зерна договором складського зберігання зерна не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зерновий склад зобов`язаний зберігати зерно до подання поклажодавцем вимоги про його повернення.

Заперечуючи проти задоволення позову відповідач у відзиві від 23.09.2022 посилається на те, що на момент укладення договору зберігання, у відповідача в користуванні перебувала частина будівлі коренесховища (літ. Б), площею 1 005,2 кв.м., яке знаходиться за адресою: Рівненська обл., Гощанський р-н, с. Франівка, вул. Бригадна, 1Г 4Г), згідно договору оренди майна Nє01/09/19-01 від 01.09.2019, що укладено з ТОВ "ПРУВІС" (ідентифікаційний код 42217874), як Орендодавцем даного приміщення (надалі - договір оренди). Проте, згідно п. 1.3. договору оренди, строк оренди майна становить по 31 грудня 2019 року включно. Відповідно до п. 9.1. договору оренди, цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє по 31 грудня 2019 року включно. У Відповідача відсутні відомості про продовження дії договору оренди, і, на сьогоднішній день ТОВ "Цефей-Еко" не користується та не має доступу до приміщення, яке знаходиться за адресою: Рівненська область, Гощанський район, с. Франівка, вул. Бригадна, 1Г (4Г), та в якому зберігалось майно Позивача. Зазначає, що Позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що відповідач на момент подачі позову фактично тримає у себе майно Позивача. Вважає заявлені позивачем вимоги не є ефективним способом захисту права позивача.

У відзиві від 25.11.2022 представник відповідача заперечуючи проти тверджень позивача зазначає, що у поданому ним відзиві немає тверджень про відсутність майна в місці його зберігання. Також у відзиві вказує, що в якості доказів на підтвердження факту нестачі або втрати майна, яке було передано на зберігання відповідачу, позивачем не надано жодного доказу. Посилається на те, що належними доказами втрати або нестачі майна, переданого на зберігання Відповідачу, могли бути інвентаризаційна відомість на майно відповідно до п. 4.4. договору зберігання, акти (постанови) державного або приватного виконавця про неможливість виконати рішення щодо витребування майна з чужого незаконного володіння, товарно-транспортні накладні про відвантаження продукції зі складу тощо. Таким чином, обставини про настачу або втрату належного Позивачу майна не доведено належними та допустимими доказами. Враховуючи відсутність доказів знищення, втрати або переміщення/перевезення Відповідачем переданого майна та/або відчуження майна третій особі, відповідач зазначає, що належним способом захисту Позивача буде звернення до суду з вимогами про витребування майна із чужого незаконного володіння, якщо позивач був позбавлений права володіння майном, або усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, якщо позивачу чиняться перешкоди в реалізації. Проте, Позивачем не надано доказів звернення до особи, яка є власником приміщення, де зберігається належне Позивачу майно, з вимогою надати доступ до такого майна.

Відповідач посилаючись на норми ст.950 ЦК України зазначає, що за умовами п. 3.1.2 договору Поклажодавець (позивач) зобов`язаний забрати у Зберігача майно до закінчення строку цього договору. А в п. 7.1 договору зберігання, сторони узгодили, що цей договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2019 року. Вказує, що умови щодо строку дії договору зберігання узгоджуються з договором оренди майна №01/09/19-01 від 01.09.2019, що укладено з ТОВ "ПРУВІС", як Орендодавцем даного приміщення відповідно до п. 1.3. якого, строк оренди майна становить по 31 грудня 2019 року включно. Відповідно до п. 9.1. договору оренди, цей договір набуває чинності Позивачем з моменту підписання його сторонами та діє по 31 грудня 2019 року включно.

Судом встановлено, що 01.09.2019 між ТОВ "ПРУВІС" (Орендодавець) та ТОВ "Цефей-Еко" (Орендар) укладено договір оренди майна №01/09/19-01 за умовами якого Орендодавець зобов`язується передати Орендарю в строкове платне користування (оренда) - Майно, в найменуванні та кількості згідно Додатків до даного Договору, а Орендар зобов`язується прийняти Майно та своєчасно сплачувати орендну плату (т.1, а.с.77-78).

Пункти 1.2, 1.3, 1.4. договору оренди передбачають, що: майно передається в оренду з метою здійснення Орендарем своєї господарської діяльності; строк оренди майна становить по 31 грудня 2019 року включно; майно знаходиться за адресою: Рівненська область, Гощанський район, с. Франівка, вул. Бригадна, 2.

Згідно з п.9.1 договору оренди, цей договір набуває чинності з моменту підписання його Сторонами та діє по "31" грудня 2019 року включно.

Додатком №1 до договору оренди майна №01/09/19-01 від 01.09.2019 визначено перелік орендованого майна, яким є частина будівлі коренесховища (літера Б), площею 1005,2 кв.м. (т.1, а.с. 79).

Оцінюючи доводи відповідача щодо строку дії договору до 31.12.2019, суд зазначає таке.

Згідно положень статті 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Як уже зазначалось, у пункті 7.1 Договору зберігання, сторони погодили, що цей договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31 грудня 2019 року, а в частині невиконаних зобов`язань - до їх повного виконання.

Водночас, пунктом 7.6 Договору сторони також погодили, що якщо будь-яка із сторін не заявить іншій стороні за 30 календарних днів до кінця строку дії Договору про відмову від пролонгації, Договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих самих умовах з дня, наступного за кінцевим днем діючого строку Договору. Наступні пролонгації дії Договору можуть відбуватись таким же чином.

За поданими до справи доказами судом встановлено, що відповідач не заявляв про припинення дії Договору зберігання чи відмови від пролонгації Договору в порядку та строк передбачений в п.7.6 договору.

Позивач в листі від 06.06.2022 повідомив відповідача про те, що відмовляється від пролонгації договору відповідального зберігання №24-зб від 24.10.2019 на новий строк.

Зважаючи на таке повідомлення та враховуючи погоджені у п. 7.6 Договору умови про те, що Договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих самих умовах, дія Договору не припинилась 31.12.2019, як стверджує відповідач, а була продовжена на 2020, 2021 та 2022 роки. Подальше пролонгування Договору зберігання не відбулось внаслідок відмови позивача від його пролонації.

Водночас, суд зазначає, що наявність укладеного між відповідачем та ТОВ "ПРУВІС" договору оренди майна №01/09/19-01, строк дії якого визначено до 31 грудня 2019, не може ставитися в залежність від чинності Договору зберігання, оскільки відповідач ні при укладенні укладення Договору зберігання, ні до 31.12.2019, ні після одержання від позивача вимоги від 06.06.2022 про повернення товару, не повідомляв позивача про існування укладеного ним з ТОВ "ПРУВІС" договору оренди майна №01/09/19-0.

Аналізуючи умови Договору зберігання суд також враховує, що згідно з пунктом 1.3. договору зберігання Майна за цим Договором є безоплатним, строком до 04 червня 2020 року. На подальше зберігання Майна, встановлюється плата за зберігання, 10 000,00 грн в місяць з ПДВ. Плата за зберігання здійснюється Поклажодавцем шляхом перерахування грошових коштів в безготівковій формі на поточний рахунок Зберігача.

Тобто, погоджуючи умови п. 1.3. Договору, відповідач підтверджував свої зобов`язання щодо зберігання майна і після 31 грудня 2019 року, а також погодився, що якщо будь-яка із Сторін не заявить іншій Стороні за 30 (тридцять) календарних днів до кінця строку дії Договору про відмову від пролонгації, Договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих самих умовах з дня наступного за кінцевим днем діючого строку Договору.

Отже, погоджуючи дані умови сторони не обмежили строк дії Договору саме до 31.12.2019, а перебачлили можливість зберігання майна за цим договором, тільки на інших умовах - з платним зберіганням після 04 червня 2020 року.

Посилання відповідача на те, що позивач, згідно з п.3.1.2 договору, зобов`язаний був забрати у зберігача майно до закінчення строку дії договору (за твердженнями відповідача до 31.12.2019), суд оцінює критично з огляду на встановлені вище обставини щодо продовження строку дії договору після 31.12.2019.

При цьому судом також враховується, що положеннями ст. 31 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" визначено, що поклажодавець зерна зобов`язаний забрати зерно у зернового складу після закінчення строку зберігання зерна. Зерновий склад зобов`язаний письмово за сім днів до закінчення строку зберігання зерна попередити поклажодавця зерна про закінчення строку зберігання зерна та запропонувати термін витребування зерна. Якщо поклажодавець зерна у запропонований зерновим складом термін не забрав зерно, зерновий склад має право продати його на конкурентних засадах. Кошти, одержані від продажу зерна, передаються поклажодавцю зерна за вирахуванням сум, належних зерновому складу, у тому числі його витрат щодо продажу зерна.

Системний аналіз умов Договору, які кореспондуються з положеннями ст. 31 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", дає підстави для висновку про встановлення певного порядку повернення майна із зберігання, за яким саме зерновий склад має звернутись до поклажодавця з попередженням про закінчення строку зберігання зерна та пропозицією визначення термінів витребування зерна.

Суд відзначає, що належних та допустимих доказів звернення ТОВ "Цефей-Еко" до ПСП "Глорія" з попередженням про закінчення строку зберігання майна та про необхідністю забрати у Зберігача майно у зв`язку із закінчення строку дії договору (за твердженнями відповідача до 31.12.2019), матеріали справи не містять та відповідачем суду такі подані не були.

Отже, твердження відповідача про закінчення дії договору та терміну зберігання майна саме до 31.12.2019 не знайшло свого підтвердження.

Також суд враховує що відповідач не повідомляв позивача про те, що правовою підставою неповернення майна на вимогу від 06.06.2022, є нездійснення позивачем плати за зберігання майна починаючи з 04 червня 2020 року. Доказів виставлення рахунків, вимог про оплату за зберігання відповідач позивачу не висував.

Статтею 942 ЦК України передбачено, що зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов`язаний піклуватися про річ, як про свою власну.

Згідно зі ст. 943 ЦК України, зберігач зобов`язаний виконувати свої обов`язки за договором зберігання особисто. Зберігач має право передати річ на зберігання іншій особі у разі, якщо він вимушений це зробити в інтересах поклажодавця і не має можливості отримати його згоду. Про передання речі на зберігання іншій особі зберігач зобов`язаний своєчасно повідомити поклажодавця. У разі передання зберігачем речі на зберігання іншій особі умови договору зберігання є чинними і первісний зберігач відповідає за дії особи, якій він передав річ на зберігання.

Згідно з пунктом 5.2 договору зберігач несе відповідальність за збереження і цілісність майна з моменту передання майна на зберігання і до моменту його повернення Поклажодавцеві.

Умовами п. 2.4 договору передбачено, що зберігач не має права передавати майно в користування третім особам.

Відповідно до ст. 953 ЦК України, зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Відповідно до пункту 3.2. Договору, поклажодавець має право у будь-який час вимагати у зберігача повернення майна, яке знаходиться на зберіганні (всього або його частини).

Зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей (частини 1, 2 статті 949 Цивільного кодексу України).

Пунктом 2.1.4 Договору сторони передбачили, що зберігач зобов`язаний повернути майно поклажодавцеві за першою вимогою останнього.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Станом на час розгляду справи, відповідач своїх зобов`язань щодо повернення позивачу за його вимогою від 06.06.2022, товару - насіння соняшника високоолеїнового першого класу у кількості 795,11 тон заставною вартістю 9 223 276 грн за договором №24-зб відповідального зберігання від 24.10.2019, не виконав.

Доказів втрати, знищення, пошкодження або відмови від повернення майна переданого на зберігання за Договором зберігання відповідач не надав.

Твердження відповідача про те, що доказом відсутності майна є акт інвентаризації, не береться судом до уваги, оскільки, хоча за умовами п.4.4 Договору зберігання передбачена можливість проведення інвентаризації майна Поклажодавця на складі Зберігача, результати якої оформляються сторонами Інвентаризаційною відомістю на майно, однак умови Договору зберігання від 24.10.2019 та положення чинного законодавства, які регламентують правовідносини зі зберігання, не встановлюють обов`язку проведення поклажодавцем огляду та перевірки наявності майна на зберіганні. Тому складення таких документів в порядку проведення інвентаризації чи в іншій довільній формі не є обов`язком позивача. При цьому суд зазначає, що наявність або відсутність інвентаризації не впливає на визначений умовами договору та приписами законодавства обов`язок повернути майно зі зберігання на вимогу поклажодавця.

ТОВ "Цефей-Еко" посилається на те, що користувалося приміщенням, в якому зберігалося майно позивача, до 31.12.2019 та станом 01.01.2020, як і на час звернення позивача до суду, даним майном не користується та не має доступу до приміщення, яке знаходиться за адресою: Рівненська область, Гощанський район, с.Франівка, вул. Бригадна, IT (4Г). Відсутність у відповідача відомостей про місцезнаходження майна переданого на зберігання свідчить про фактичну відсутність такого майна та неможливість його повернення. Тому відповідач вважає, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту.

Такі доводи відповідача суд вважає непереконливими, з огляду на те, що саме відповідачем був укладений з ТОВ "ПРУВІС" договір оренди частини будівлі коренесховища (літ.Б) площею 1005,2кв.м. зі строком дії до 31.12.2019. Тому, відповідач розуміючи наслідки, які можуть виникнути за зобов`язаннями взятими на себе за Договором зберігання, укладеним з позивачем, як заінтересована сторона, знаючи про знаходження у нього на зберіганні майна позивача, мав проявити обачність та самостійно мав вирішувати з ТОВ "ПРУВІС" питання щодо повернення майна позивача, або продовження строку дії договору оренди або повідомити позивача про необхідність забрати майно зі зберігання у зв`язку із закінченням строку дії договору оренди у строк до 31.12.2019, або перевезти майно в інше місце зберігання, повідомивши про це позивача. Проте жодних з цих дій відповідачем вчинено не було, тому у суду відсутні підстави вважати його поведінку добросовісною.

Посилання відповідача як одну з підстав для відмови в позові на те, що позивачем не подано доказів звернення до особи, яка є власником приміщення, де зберігається належне позивачу майно з вимогою надати доступ до такого майна є безпідставними з правової точки зору, оскільки будь-яких договірних відносин з ТОВ "ПРУВІС" щодо майна, яке є предметом договору зберігання, позивач не має. При цьому, приписи ч.14 ст.943 ЦК України зобов`язують зберігача виконувати свої обов`язки за договором зберігання особисто, а за умовами п. 2.4 Договору зберігання, зберігач (відповідач) не має права передавати майно в користування третім особам.

Не заслуговують на увагу і посилання відповідача на те, що обраний позивачем спосіб захисту спрямований лише на підсилення зобов`язання, визначене в договорі зберігання, оскільки відповідно до п.5 ч.2 ст. 16 ЦК України визначено такий спосіб захисту порушеного права як примусове виконання обов`язку в натурі.

Враховуючи норми статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Суд вважає, що позивач довів існування та порушення його суб`єктивного права на вільне володіння та розпорядження своїм майном переданим на зберігання відповідача. Для захисту порушеного права позивач обрав належний та ефективний спосіб захисту, встановлений законом. Повернення майна зі зберігання призведе до ефективного захисту порушеного права позивача. Відповідач не довів втрату, знищення, пошкодження або відмову від повернення майна переданого на зберігання за Договором зберігання. Тому позовні вимоги позивача про зобов`язання повернення насіння соняшника високоолеїнового першого класу у кількості 795,11 тон заставною вартістю 9223276,00грн переданого на зберігання за Договором зберігання №24-3г від 24.10.2019 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати за результатами розгляду справи.

Згідно з ч. 1, 2 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Як визначено п.2 ч.1ст.129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст.129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору у розмірі 110 679,31грн (9 223 276 грн х 1,5% х 0,8) підлягають відшкодуванню за рахунок коштів відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Цефей-Еко" (43025, Волинська область, Луцький район, м. Луцьк, вул. Набережна, буд. 4; код ЄДРПОУ 42414840), повернути Приватному сільськогосподарському підприємству "Глорія" (19215, Черкаська область, Жашківський район, село Кривчунка, вул. Олександра Левади, буд 2; код ЄДРПОУ 32644275) насіння соняшника високоолеїнового першого класу у кількості 795,11 тон заставною вартістю 9 223 276 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Цефей-Еко" (43025, Волинська область, Луцький район, м. Луцьк, вул. Набережна, буд. 4; код ЄДРПОУ 42414840) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Глорія" (19215, Черкаська область, Жашківський район, село Кривчунка, вул. Олександра Левади, буд 2; код ЄДРПОУ 32644275): 110 679,31грн витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 12.07.24

Суддя Кравець С.Г.

Віддрукувати:

1- до справи,

2 - позивачу та представнику позивача - Електронний суд,

3 - відповідачу та представнику відповідача - Електронний суд.