Ухвала

від 18.11.2024 по справі 906/435/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 906/435/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Цефей-Еко" на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 (колегія суддів: Петухов М. Г., Коломис В. В., Крейбух О. Г.) у справі

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Глорія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Цефей-Еко" про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Приватне сільськогосподарське підприємство "Глорія" (далі - ПСП "Глорія") звернулося до Господарського суду Житомирської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Цефей-Еко" (далі - ТОВ "Цефей-Еко") про повернення насіння соняшника високоолеїнового першого класу у кількості 795,11 тон заставною вартістю 9 223 276 грн.

Господарський суд Житомирської області рішенням від 02.07.2024 позов задовольнив. Зобов`язав ТОВ "Цефей-Еко" повернути ПСП "Глорія" насіння соняшника високоолеїнового першого класу у кількості 795,11 тон заставною вартістю 9 223 276 грн. Стягнув з ТОВ "Цефей-Еко" на користь ПСП "Глорія" 110 679,31 грн витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ТОВ "Цефей-Еко" звернулося з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, відповідно до якої просило рішення Господарського суду Житомирської області від 02.07.2024 скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 12.08.2024 апеляційну скаргу ТОВ "Цефей-Еко" на рішення Господарського суду Житомирської області від 02.07.2024 залишив без руху.

На виконання ухвали від 12.08.2024 ТОВ "Цефей-Еко" надало нову редакцію апеляційної скарги та заяву з доказами сплати судового збору у розмірі 4 542,00 грн.

Північно-західний апеляційний господарський суд в ухвалі від 27.08.2024 дійшов висновку про те, що скаржником не в повній мірі усунуті недоліки, вказані в ухвалі від 12.08.2024, та повернув апеляційну скаргу ТОВ "Цефей-Еко".

29.08.2024 ТОВ "Цефей-Еко" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу від 27.08.2024, а справу направити до суду апеляційної інстанції зі стадії прийняття апеляційної скарги. До касаційної скарги додана заява про зупинення дії ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.08.2024.

Ухвалою Касаційного господарського суду від 16.09.2024 було відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Цефей-Еко" на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі № 906/435/22 на підставі частини другої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки апеляційний господарський суд дійшов до правильного висновку, що скаржником не в повній мірі усунуті недоліки, вказані в ухвалі апеляційного суду від 12.08.2024 про залишення апеляційної скарги без руху та обґрунтовано повернув апеляційну скаргу. З огляду на зазначене суд касаційної інстанції дійшов висновку, що правильне застосування апеляційним судом вказаних вище норм ГПК України під час ухвалення оскаржуваного судового рішення є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо застосування чи тлумачення цих норм.

23.09.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Цефей-Еко" повторно звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 про повернення апеляційної скарги, а справу направити до суду апеляційної інстанції зі стадії прийняття апеляційної скарги. До касаційної скарги додані: заява про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 та заява про зупинення дії ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.08.2024.

Відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо є ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.

10.10.2024 Верховний Суд постановив ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Цефей-Еко" на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 на підставі пункту 3 частини першої статті 293 ГПК України, зважаючи на те, що 16.09.2024 ТОВ "Цефей-Еко" вже було відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на це саме судове рішення.

29.10.2024 ТОВ "Цефей-Еко" втретє звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 про повернення апеляційної скарги, а справу направити до суду апеляційної інстанції зі стадії прийняття апеляційної скарги. Скаржник заявив клопотання про передачу справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. До касаційної скарги додані: заява про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 та заява про зупинення дії ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.08.2024.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 29.10.2024 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Краснова Є. В. - головуючого, Рогач Л. І., Мачульського Г. М.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, зважаючи на таке.

Згідно пункту 1 частини другої статті 43 цього Кодексу залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Частиною третьою цієї статті визначено, що якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Відповідно до статті 2 цього Кодексу завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина друга статті 2 цього Кодексу).

Пунктом 11 частини третьої статті 2 ГПК України однією із основних засад (принципів) господарського судочинства визначено неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Згідно з пунктом 5 частини п`ятої статті 13 цього Кодексу суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

За змістом частини першої статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

В частині другій цієї статті Кодексу наведено перелік дій, які суд може визнати зловживанням процесуальними правами, що суперечить завданню господарського судочинства, проте не встановлює виключного переліку дій, які можуть розцінюватися судом як зловживання правом.

Залежно від конкретних обставин, суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема, подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи.

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - винесення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.

Господарський процесуальний обов`язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб`єктивному процесуальному праву суду.

Процесуальні права надані законом особам, які беруть участь у процесі, для сприяння суду при розгляді справ, для сприяння їх правильному вирішенню, і кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним.

Згідно з приписами частини третьої статті 43 ГПК України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Дослідивши доводи касаційної скарги, Суд дійшов висновку про залишення без розгляду втретє поданої ТОВ "Цефей-Еко" касаційної скарги на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 на підставі частини третьої статті 43 ГПК України, оскільки чергове, (у третій раз) звернення із касаційною скаргою ТОВ "Цефей-Еко" вказує на намагання заявника досягти своєї мети перегляду у незаконний спосіб висновків Верховного Суду, викладених у вищенаведеній ухвалі від 16.09.2024, що є зловживання процесуальними правами, та застосувати до заявника заходи процесуального примусу у вигляді штрафу.

Статтею 131 ГПК України передбачено, що заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 135 ГПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.

За змістом частини сьомої статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 встановлено у розмірі 3 028 грн.

Враховуючи диспозитивність змісту статей 43, 131, 135 ГПК України, Суд може вжити заходи процесуального примусу, шляхом накладення штрафу, не лише в процесі розгляду касаційної скарги, а й на стадії вирішення питання щодо відкриття касаційного провадження.

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі Шульга проти України від 02 грудня 2010 року № 16652/04) і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (див. рішення Суду у справі Мусієнко проти України від 20 січня 2011 року № 26976/06).

Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування до ТОВ "Цефей-Еко" заходу процесуального примусу за зловживання процесуальними правами і, зважаючи на характер дій скаржника та обставини їх вчинення, застосовує захід у вигляді штрафу у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 3 028 грн.

Керуючись статтями 43, 131, 135, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Цефей-Еко" на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 у справі № 906/435/22 залишити без розгляду.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Цефей-Еко" - боржник (43025, Волинська обл., Луцький р-н, місто Луцьк, вул. Набережна, 4, код ЄДРПОУ 42414840) в дохід Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України, 01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795) за зловживання процесуальними правами штраф у розмірі 3 028 грн (три тисячі двадцять вісім гривень).

Ухвала є виконавчим документом, набирає законної сили з моменту її підписання, не може бути оскаржена та підлягає негайному виконанню.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя Л. І. Рогач