Ухвала

від 16.09.2024 по справі 906/435/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 906/435/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Цефей-Еко" на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 (колегія суддів: Петухов М. Г., Коломис В. В., Крейбух О. Г.) у справі

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Глорія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Цефей-Еко" про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Господарський суд Житомирської області рішенням від 02.07.2024 позов задовольнив. Зобов`язав Товариство з обмеженою відповідальністю "Цефей-Еко" (далі - ТОВ "Цефей-Еко") повернути Приватному сільськогосподарському підприємству "Глорія" (далі - ПСП "Глорія") насіння соняшника високоолеїнового першого класу у кількості 795,11 тон заставною вартістю 9 223 276 грн. Стягнув з ТОВ "Цефей-Еко" на користь ПСП "Глорія" 110 679,31 грн витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ТОВ "Цефей-Еко" звернулося з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, відповідно до якої просило рішення Господарського суду Житомирської області від 02.07.2024 у справі № 906/435/22 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 12.08.2024 апеляційну скаргу ТОВ "Цефей-Еко" на рішення Господарського суду Житомирської області від 02.07.2024 залишив без руху. Зобов`язав скаржника усунути протягом 10 днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки та надати суду докази сплати судового збору у розмірі 166 018, 97 грн в порядку, визначеному Законом України "Про судовий збір", нову редакцію апеляційної скарги, оформлену з дотриманням положень статті 258 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та докази надсилання нової редакції апеляційної скарги іншому учаснику справи, з яких буде вбачатися перелік надісланих документів. Роз`яснив скаржнику, що при невиконанні вимог цієї ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається скаржнику.

На виконання ухвали від 12.08.2024 ТОВ "Цефей-Еко" надало нову редакцію апеляційної скарги та заяву з доказами сплати судового збору у розмірі 4 542,00 грн.

Мотивуючи сплату судового збору в розмірі 4 542,00 грн, а не в тому, який був визначений судом апеляційної інстанції (166 018, 97 грн), скаржник вказує на те, що в цій справі предметом спору є вимога позивача про зобов`язання відповідача повернути позивачу насіння соняшника, при цьому право власності позивача на таке майно не оспорюється. Позовна заява обґрунтована тим, що відповідач не виконав вимогу позивача про повернення насіння соняшника, що передано на зберігання згідно договору зберігання, тобто між сторонами існували договірні правовідносини, майно позивача із його власності не вибувало, наведені у позові вимоги мають зобов`язальний характер, а безпосереднім наслідком задоволення позовних вимог не стане зміна складу майна сторін.

Посилаючись на правові висновки, викладені об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 02.12.2020 у справі № 905/105/20, позивач вказує, що у цьому випадку мають місце правовідносини сторін, які врегульовані договором зберігання, а ПСП "Глорія" пред`явлено вимогу про виконання обов`язку в натурі (повернення майна зі зберігання), об`єктом вимоги є дія зобов`язаної сторони, що не піддається грошовій (вартісній) оцінці, а вирішення спору не вплине на склад майна сторін спору та не змінить власника майна. Відтак, на переконання позивача, ПСП "Глорія" за подання позову має бути сплачено судовий збір за ставкою, визначеною для позовних вимог немайнового характеру.

Та обставина, що позивачем неправильно визначено характер позовних вимог та сплачено судовий збір у більшому розмірі, ніж передбачено законом, не зобов`язує скаржника переплачувати судовий збір.

Тому скаржник вважає, що визначення Північно-західним апеляційним господарським судом суми судового збору у розмірі 166 018, 97 грн, який необхідно сплатити за оскарження судового рішення у цій справі, сталося внаслідок неправильного визначення позивачем суми судового збору, що підлягає до сплати за позовну вимогу про зобов`язання вчинити певні дії та з огляду на помилку суду першої інстанції, який безпідставно стягнув з відповідача 110 679, 31 грн витрат по сплаті судового збору.

Скаржник зазначає, що за подання позову у цій справі про зобов`язання повернути насіння соняшника до сплати підлягав судовий збір у розмірі 3 028,00 грн, а за подання апеляційної скарги необхідно було сплатити 4 542,00 грн судового збору.

Північно-західний апеляційний господарський суд в ухвалі від 27.08.2024 дійшов висновку про те, що скаржником не в повній мірі усунуті недоліки, вказані в ухвалі від 12.08.2024, та повернув апеляційну скаргу ТОВ "Цефей-Еко".

29.08.2024 ТОВ "Цефей-Еко" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу від 27.08.2024, а справу направити до суду апеляційної інстанції зі стадії прийняття апеляційної скарги. До касаційної скарги додана заява про зупинення дії ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.08.2024.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.08.2024 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Краснова Є. В. - головуючого, Рогач Л. І., Мачульського Г. М.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, зважаючи на таке.

Предметом касаційного перегляду є ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.

Відповідно до частини третьої статті 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються, зокрема докази сплати судового збору.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому, відповідно до підпункту 4 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" розмір судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (частина третя статті 4 Закону України "Про судовий збір").

Предметом позову у цій справі є вимога про повернення насіння соняшника високоолеїнового першого класу у кількості 795,11 тон заставною вартістю 9 223 276 грн.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 162, пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 163 ГПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.

Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 907/9/17, провадження № 12-76гс18).

Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

Таким чином позовна вимога про зобов`язання відповідача повернути позивачу насіння соняшника високоолеїнового першого класу у кількості 795,11 тон заставною вартістю 9 223 276 грн має вартісну оцінку, носить майновий характер і розмір ставок судового збору за її подання визначається за вимогами статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру грошових вимог позивача, на задоволення яких спрямовано позов.

Подібна позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у справі № 915/711/22 від 08.07.2024, постановленій у подібних правовідносинах та при дослідженні питання чи є майновою вимога про повернення майна, яка виникла за наявності договірних відносин між сторонами.

Як встановлено апеляційним судом, скаржник оскаржує рішення Господарського суду Житомирської області від 02.07.2024 в повному обсязі, а тому ТОВ "Цефей-Еко" за подання апеляційної скарги мало сплатити судовий збір як за вимогу майнового характеру, а саме у розмірі 166 018, 97 грн.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд дійшов до правильного висновку, що скаржником не в повній мірі усунуті недоліки, вказані в ухвалі апеляційного суду від 12.08.2024 про залишення апеляційної скарги без руху та обґрунтовано повернув апеляційну скаргу.

З огляду на зазначене правильне застосування апеляційним судом вказаних вище норм ГПК України під час ухвалення оскаржуваного судового рішення є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо застосування чи тлумачення цих норм.

Аргументи, викладені в касаційній скарзі, так само не викликають розумних сумнівів у правильності застосування норм права судом апеляційної інстанцій.

Суд зазначає, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Відповідно до частини другої статті 293 ГПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Цефей-Еко" на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, заява про зупинення дії ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 не розглядається.

Керуючись статтями 234, 293, 304 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 906/435/22 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Цефей-Еко" на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.08.2024.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя Л. І. Рогач