Ухвала

від 15.07.2024 по справі 199/5200/24

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 199/5200/24

(1-кп/199/476/24)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2024 року місто Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючий суддя ОСОБА_1

секретар судового засідання ОСОБА_2

прокурор ОСОБА_3

представники потерпілого ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7

обвинувачений ОСОБА_8

захисник ОСОБА_9

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у кримінальному провадженні №12023041030004622 від 01.12.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 366 КК України, клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,

В С Т А Н О В И В:

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку дії раніше обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, оскільки обвинуваченого повідомлено про підозру у скоєнні умисного особливо тяжкого злочину, може переховуватися від суду, впливати на свідків, продовжити злочинну діяльність, що підтримали представники потерпілих.

Обвинувачений та захисник заперечували проти клопотання, звернулись до суду з власним клопотанням про відмову в задоволенні клопотання прокурора, зміну запобіжного заходу обвинуваченому на інший, який непов`язаний з триманням під вартою, а саме домашній арешт або визначення обвинуваченому розміру застави на розсуд суду, проти чого заперечували прокурор, представники потерпілих.

Надаючи оцінку доводам прокурора та стороні захисту, суд виходить з наступного.

Згідно зі змістом ст.ст.131-132КПК України - запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали суду.

Відповідно до вимог ч. 1 та п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є, зокрема, запобіжні заходи.

Згідно ч. 1ст. 183 КПК Українитримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно дост. 177 КПК України, метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, знищити, сховати або спотворити будь-які із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Так, відповідно до ч. 2ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1ст. 177 КПК України.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

При вирішенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує вимоги ч. 2ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені п.п. 1, 5 ч.1ст. 177 КПК України.

Суд наголошує, що не вдається до оцінки доведення або не доведення винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень на цій стадії процесу.

При розгляді клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого, судом оцінюються усі ризики зазначені прокурором у своєму клопотанні у сукупності.

Суд виходить з вірогідності причетності обвинуваченого до вчинення кримінальних правопорушень.

Оцінюючи ризик, передбачений п. 1 ч. 1ст. 177 КПК України, суд зазначає, що обвинувачений може переховуватися від суду, окрім цього існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, може вдатися до відповідних дій.

Судом зазначається, що при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Так, у рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») 31315/96 від 25.04.2000, Страсбурзький суд визнав достатнім мотивування чеських судів, що прийняли рішення про тримання під вартою з огляду в тому числі на те, що заявникові загрожувало відносно суворе покарання.

У справі «Амбрушкевич проти Польщі» (Ambruszkiewicz v. Poland N 7/03 від 04.05.2006) Європейський суд з прав людини наголошує, що не викликає протиріч те, що в деяких особливих випадках позбавлення свободи може бути єдиним засобом, який дозволяє гарантувати явку обвинуваченого до суду, зокрема, з урахуванням його особистості та характеру злочину, а також тяжкості ймовірного покарання.

Ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її маральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії).

При цьому, вирішуючи питання про доцільність зміни запобіжного заходу - тримання під вартою обвинуваченому на будь-який інший, не пов`язаний з позбавленням волі, або його продовження, суд бере до уваги ті обставини, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні низки умисних злочинів, зокрема умисному особливо тяжкому злочині, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, за який у разі доведеності вини, з урахуванням припису ч. 1 ст. 70 КК України, йому може загрожувати остаточне покарання від 7 до 12 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років з конфіскацією майна.

Щодо суспільної небезпеки, суд приходить до висновку, що такі злочини мають дуже високий ступінь суспільної небезпеки.

На думку суду вже лише ця обставина спонукає людину до вчинення дій, спрямованих на ухилення від кримінальної відповідальності, що кореспондується з позицією ЄСПЛ щодо необхідності оцінки ризику втечі у світлі фактів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення у справах «Бекчиєв проти Молдови», «Панченко проти Росії»).

При цьому, не будучи самостійною підставою для утримання особи під вартою, тяжкість обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, що ґрунтується на позиції в рішенні ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії», у відповідності з якою суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності суспільного інтересу, який незважаючи на презумцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандатри охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летьє проти Франції»).

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати, що на теперішній час свідки за даним кримінальним провадженням не допитані, тому ризик впливу на свідків існує до моменту безпосереднього отримання судом показань від вказаних осіб та дослідження їх судом.

За таких обставин суд погоджується з думкою прокурора, що зазначені ознаки дають підстави вважати можливим переховування обвинуваченого, ухилення від суду, та таким чином перешкоджання встановленню істини по даному провадженню.

Відносно посилання прокурора на ризик можливого вчинення іншого кримінального правопорушення, суд виходить з характеру подій, викладених в обвинувальному акті, розвиток цих подій та викладений характер дій обвинуваченого, а тому вважає, що такий ризик існує на теперішній час.

Що стосується посилання захисника, який заперечував проти клопотання прокурора, просив відмовити у задоволенні клопотання, оскільки клопотання містить посилання на не передбачеі КПК України опис, складову норми права як «продовження строку тримання під вартою», замість вірної «застосувати строк тримання під вартою», то судом відхиляється таке твердження, оскільки частиною 1 статті 199 КПК України передбачено, що саме «Клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою».

Також, судом враховується, що зміст та обґрунтування клопотання прокурора є зрозумілим як для суду так і для сторони захисту.

Суд також враховує, що відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Проте, розглядаючи можливість застосування альтернативних запобіжних заходів, суд, враховуючи вищезазначене, відповідно до приписівст. 183 КПК Українивважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, незважаючи на наявність позитивних даних, які характеризують особу обвинуваченого, які заслуговують на увагу, проте суттєво ризики у кримінальному провадженні не зменшують.

При цьому застосований до обвинуваченого запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості інкримінованих діянь, а встановлені ризики є дійсними та триваючими, а тому на даний час виключається можливість зміни міри запобіжного заходу на більш м`який.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, суд на даному етапі не встановив.

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України суд, при постановленні ухвали про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 , враховуючи підстави та обставини, передбаченістаттями 177та178цього Кодексу, визначає розмір застави у кримінальному провадженні.

Відповідно до припису КПК України, розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.

Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Так, за особливо тяжкі злочини розмір застави може становити 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, про що пропонував прокурор.

Прожитковий мінімум на 2024 рік затверджений Законом «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 № 3460-IX і для працездатних осіб складає 3028 грн.

Враховуючи всі обставини справи, майновий стан та особу обвинуваченого, суд вважає за необхідне визначити заставу у розмірі 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто в сумі 1514000 грн. 00 коп., яка буде достатньою мірою гарантувати виконання ним, покладених на нього обов`язків.

Окрім цього, застосовуючи щодо обвинуваченого альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, на ОСОБА_8 необхідно відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти такі обов`язки:

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування зі свідками у зазначеному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У разі внесення застави обвинуваченого ОСОБА_8 , з моменту звільнення з-під варти, вважати таким, до якого у вигляді запобіжного заходу застосована застава, про що уповноваженій службовій особі місця попереднього ув`язнення повідомити суд.

Попередити ОСОБА_8 про звернення суми застави в дохід держави із зарахуванням її до спеціального фонду Державного бюджету України в разі невиконання підозрюваним покладених на нього за цією ухвалою обов`язків з вирішенням питання про застосування застави у більшому розмірі або іншого виду запобіжного заходу.

Керуючись ст.ст. 176-178,183,199, 314, 331,350,369,371,372 КПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити ОСОБА_8 ,який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 ,обвинуваченому увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 366 КК України, строк тримання під вартою до 12 вересня 2024 року включно, у Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)».

Визначити обвинуваченому ОСОБА_8 заставу в розмірі 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 1514000 грн. 00 коп.

ОСОБА_8 може бути звільнений під заставу, з часу підтвердження внесення цієї суми на рахунок № НОМЕР_1 , отримувач ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, код отримувача (ЄДРПОУ)26239738, банк отримувача ДКСУ,м. Київ, код 820172, на строк дії ухвалидо 12 вересня 2024 року включно.

Обвинувачений ОСОБА_8 або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі суду, протягом дії ухвали.

При внесенні визначеної судом суми застави, обвинувачений ОСОБА_8 підлягає звільненню з-під варти.

У разі внесення застави на ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , покласти такі обов`язки:

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування зі свідками у зазначеному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Строк дії покладених обов`язків - два місяця з дня внесення застави.

З моменту звільнення з-під варти у разі внесення застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі якщо він не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього даною ухвалою обов`язки, застава звертається в дохід держави.

Відмовити стороні захисту в задоволенні клопотання про зміну обвинуваченому запобіжного заходу на інший, який непов`язаний з триманням під вартою домашній арешт.

Копію ухвали про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вручити учасникам судового провадження та негайно направити директору Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)», - для виконання.

Відповідно до п. 1-1 ч.2 ст. 395 КПК України ухвала суду про продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисниками, прокурором безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

15.07.2024