Ухвала

від 24.10.2024 по справі 199/5200/24

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 199/5200/24

(1-кп/199/476/24)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2024 року місто Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючий суддя ОСОБА_1

секретар судового засідання ОСОБА_2

прокурор ОСОБА_3

представник потерпілих ОСОБА_4

обвинувачений ОСОБА_5

захисник ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні у кримінальному провадженні №12023041030004622 від 01.12.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 366 КК України, клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,

В С Т А Н О В И В:

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку дії раніше обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.

Обвинувачений та захисник заперечували проти клопотання, звернулись до суду з власним клопотанням про відмову в задоволенні клопотання прокурора, зміну запобіжного заходу обвинуваченому на домашній арешт, проти чого заперечували прокурор, представник потерпілих.

Надаючи оцінку доводам прокурора та стороні захисту, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 1ст. 183 КПК Українитримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно дост. 177 КПК України, метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, знищити, сховати або спотворити будь-які із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Так, відповідно до ч. 2ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1ст. 177 КПК України.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

При вирішенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує вимоги ч. 2ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені п.п. 1, 5 ч.1ст. 177 КПК України.

Суд наголошує, що не вдається до оцінки доведення або не доведення винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень на цій стадії процесу.

При розгляді клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого, судом оцінюються усі ризики зазначені прокурором у своєму клопотанні у сукупності.

Суд виходить з вірогідності причетності обвинуваченого до вчинення кримінальних правопорушень.

Оцінюючи ризик, передбачений п. 1 ч. 1ст. 177 КПК України, суд зазначає, що обвинувачений може переховуватися від суду, окрім цього існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, може вдатися до відповідних дій.

Судом зазначається, що при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання (рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») 31315/96 від 25.04.2000, «Амбрушкевич проти Польщі» (Ambruszkiewicz v. Poland N 7/03 від 04.05.2006)

Ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії).

ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні низки умисних злочинів, зокрема умисному особливо тяжкому злочині, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, за який у разі доведеності вини, з урахуванням припису ч. 1 ст. 70 КК України, йому може загрожувати остаточне покарання від 7 до 12 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років з конфіскацією майна.

Щодо суспільної небезпеки, суд приходить до висновку, що такі злочини мають дуже високий ступінь суспільної небезпеки.

На думку суду вже лише ця обставина спонукає людину до вчинення дій, спрямованих на ухилення від кримінальної відповідальності, що кореспондується з позицією ЄСПЛ щодо необхідності оцінки ризику втечі у світлі фактів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення у справах «Бекчиєв проти Молдови», «Панченко проти Росії»).

При цьому, не будучи самостійною підставою для утримання особи під вартою, тяжкість обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, що ґрунтується на позиції в рішенні ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії», у відповідності з якою суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності суспільного інтересу, який незважаючи на презумцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандатри охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летьє проти Франції»).

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати, що на теперішній час свідки за даним кримінальним провадженням не допитані, тому ризик впливу на свідків існує до моменту безпосереднього отримання судом показань від вказаних осіб та дослідження їх судом.

Відносно посилання прокурора на ризик можливого вчинення іншого кримінального правопорушення, суд виходить з характеру подій, обставин, викладених в обвинувальному акті, розвиток цих подій та викладений характер дій обвинуваченого, а тому вважає, що такий ризик існує на теперішній час.

Суд також враховує, що відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Проте, розглядаючи можливість застосування альтернативних запобіжних заходів, суд, враховуючи вищезазначене, відповідно до приписівст. 183 КПК Українивважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, незважаючи на наявність позитивних даних, які характеризують особу обвинуваченого, які заслуговують на увагу, проте суттєво ризики у кримінальному провадженні не зменшують.

При цьому застосований до обвинуваченого запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості інкримінованих діянь, а встановлені ризики є дійсними та триваючими, а тому на даний час виключається можливість зміни міри запобіжного заходу на більш м`який.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, суд на даному етапі не встановив.

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України суд, при постановленні ухвали про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , враховуючи підстави та обставини, передбаченістаттями 177та178цього Кодексу, визначає розмір застави у кримінальному провадженні.

Відповідно до припису КПК України, розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.

Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Так, за особливо тяжкі злочини розмір застави може становити 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, про що пропонував прокурор.

Прожитковий мінімум на 2024 рік затверджений Законом «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 № 3460-IX і для працездатних осіб складає 3028 грн.

Враховуючи всі обставини справи, майновий стан та особу обвинуваченого, суд вважає за необхідне залишити розмір застави у розмірі 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто в сумі 1514000 грн. 00 коп., яка буде достатньою мірою гарантувати виконання ним, покладених на нього обов`язків.

Підстав для зменшення розміру застави на теперішній час суд невбачає.

Окрім цього, застосовуючи щодо обвинуваченого альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, на ОСОБА_5 необхідно відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти такі обов`язки:

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування зі свідками у зазначеному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У разі внесення застави обвинуваченого ОСОБА_5 , з моменту звільнення з-під варти, вважати таким, до якого у вигляді запобіжного заходу застосована застава, про що уповноваженій службовій особі місця попереднього ув`язнення повідомити суд.

Попередити ОСОБА_5 про звернення суми застави в дохід держави із зарахуванням її до спеціального фонду Державного бюджету України в разі невиконання підозрюваним покладених на нього за цією ухвалою обов`язків з вирішенням питання про застосування застави у більшому розмірі або іншого виду запобіжного заходу.

Керуючись ст.ст. 176-178,183,199, 331,350,369,371,372 КПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 366 КК України, строк тримання під вартою до 22 грудня 2024 року включно, у Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)».

Визначити обвинуваченому ОСОБА_5 заставу в розмірі 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 1514000 грн. 00 коп.

ОСОБА_5 може бути звільнений під заставу, з часу підтвердження внесення цієї суми на рахунок № НОМЕР_1 , отримувач ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, код отримувача (ЄДРПОУ)26239738, банк отримувача ДКСУ,м. Київ, код 820172, на строк дії ухвалидо 22 грудня 2024 року включно.

Обвинувачений ОСОБА_5 або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі суду, протягом дії ухвали.

При внесенні визначеної судом суми застави, обвинувачений ОСОБА_5 підлягає звільненню з-під варти.

У разі внесення застави на ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , покласти такі обов`язки:

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування зі свідками у зазначеному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Строк дії покладених обов`язків - два місяця з дня внесення застави.

З моменту звільнення з-під варти у разі внесення застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі якщо він не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього даною ухвалою обов`язки, застава звертається в дохід держави.

Відмовити сторонізахисту в задоволенні клопотання про зміну обвинуваченому запобіжного заходу на домашній арешт.

Копію ухвали про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вручити учасникам судового провадження та негайно направити директору Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)», - для виконання.

Відповідно до п. 1-1 ч.2 ст. 395 КПК України ухвала суду про продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисниками, прокурором безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

24.10.2024