Ухвала

від 12.07.2024 по справі 361/5381/24

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 361/5381/24

провадження № 1-кс/361/1289/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.07.2024 м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши в судовому засіданні клопотання про арешт майна в кримінальному провадженні №42023112130000099 від 05.07.2023, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

26.06.2024 прокурор Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області з клопотанням про накладення арешту на майно, яке було вилучено в ході проведення обшуку за місцем проживання місцем проживання ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Клопотання обґрунтоване наступним.

Слідчим відділом Броварського районного управління поліції ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023112130000099 від 05.07.2023 за ч. 4 ст. 191 КК України.

Під час досудового розслідування встановлено, що в 2022-2023 роках розпорядники бюджетних коштів Броварської ОТГ за попередньою змовою зі службовими особами групи компаній «КОМКОН», в умовах воєнного стану, було укладено ряд договорів на надання послуг за ціною, яка є вище ринкової та послуг, які не надавались або надавались не в повному обсязі, чим було спричинено майнової шкоди.

Згідно інформації Броварського РВ ГУ СБУ у м. Києві та Київській області встановлено, що до групи компаній «КОМКОН» входять ряд комерційних організацій, які підконтрольні ОСОБА_8 . Серед них: ПБП «УКРГЕФЕСТ» (код ЄДРПОУ: 24372290), зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 . Бенефіціарний власник та засновник: ОСОБА_9 , керівник: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1

20.06.2024 на підставі ухвали слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області, проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого було виявлено та вилучено:

Мобільний телефон марки «Iphone 15 Pro», у чохлі чорного кольору, об`ємом пам`яті 128 Гб., з ІМЕІ: НОМЕР_1 та номером телефону НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_7 , який було поміщено до спецпакету № WAR 1003829.

Постановою слідчого СВ Броварського РУП ГУ НП в Київській області від 20.06.2024 вказаний мобільний телефон - визнано речовим доказом, оскільки у ньому може міститись інформація з приводу вчиненого кримінального правопорушення та осіб причетних до його вчинення, а також він може мати суттєве значення для розслідування даного кримінального провадження та прийняття процесуального рішення в ньому, а також з метою забезпечення проведення комп`ютерно-технічної експертизи та відновлення видаленої інформації.

В судовому засіданні прокурор подане клопотання підтримав з підстав викладених ньому.

Захисник ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання з огляду на наступне. Немає обґрунтування клопотання, яке має відношення вилучене під час обшуку майно до кримінальн правопорушення та спірних договорів. Протокол огляду проводив оперуповноважений Коган, який також був допитаний у якості свідка в даному кримінальному провадженні.

Захисник ОСОБА_5 зазначив, що власник майна добровільно надав паролі телефону. Тому відсутні підстави для накладення арешту.

Вислухавши доводи учасників справи, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Частиною 1 статті 16 КПК України передбачено, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Загальні приписи застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі і арешту майна, містяться у статтях 131, 132, 170-173 КПК України.

Арешт майна, який є заходом забезпечення кримінального провадження, полягає у тимчасовій забороні, адресованій власнику чи володільцю майна, відчужувати його, або розпоряджатися чи користуватися ним (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Тобто, прокурором, слідчим має бути доведено існування сукупності обставин, які вказують на необхідність у відповідному конкретному кримінальному провадженні застосувати захід, без якого неможливо ефективно здійснювати досудове розслідування, та з огляду на мету його застосування, під час його реалізації допускається втручання у права особи.

Обов`язок перевірки наявності обставин, які б свідчили про необхідність застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна покладено на слідчого суддю, який здійснює у порядку, передбаченому КПК України, судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, а також перевірку дотримання умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для третіх осіб.

Вирішуючи питання обмеження права власності особи на матеріальні об`єкти, які відповідають критеріям, визначеним положеннями ст. 98 КПК України, та були вилучені під час проведення обшуку, слід керуватись відповідними нормами Кримінального процесуального кодексу України. В даному випадку - положеннями ст. ст. 170 - 174 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Арешт на майно третіх осіб накладений з метою збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України), накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України (ч. 3 ст. 170 КПК України).

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, слідчий суддя першочергово має перевірити відповідність клопотання слідчого, прокурора вимогам ст. 171 КПК України, а вже потім для прийняття законного та обґрунтованого рішення має з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Згідно протоколу обшуку від 20.06.2024 за місцем проживання ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_1 . Обшук проводився за участі ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , представників СБУ та Броварського РУП, понятих. До вищевказаного протоколу були відсутні будь-яку зауваження, про що здійснено відповідний запис. Як зазначено в самому протоколі, в ході обшуку було вилучено мобільний телефон марки «Iphone 15 Pro», який належить ОСОБА_7 .

Вилучені під час обшуку документи постановою слідчого від 20.06.2024 визнано речовими доказами.

Прокурором доведено, що вищевказане майно, вилучене під час проведення обшуку, має значення для забезпечення даного кримінального провадження, за існування розумних підозр вважати, що це майно є доказом злочину, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98КПК України.

Вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання з боку органу влади у мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого абзацу надає право позбавляти власності лише «на умовах, передбачених законом», при цьому у другому абзаці визнається право держав здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції (рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" пункт 58).

При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатись в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Згідно з п.7 ч.2 ст.131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до ч.3 ст.132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведене, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

В судовому засіданні прокурором доведено, що вилучені відповідно до протоколу обшуку від 20.06.2024 документи, підлягають арешту, оскільки не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна може в подальшому може перешкодити кримінальному провадженню. На виконання вимог ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий довів слідчому судді необхідність арешту майна, а також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.170 КПК України.

Керуючись ст.ст. 170,171,175 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання про арешт майна в кримінальному провадженні №42023112130000099 від 05.07.2024, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України задовольнити.

У кримінальному провадженні за № 42023112130000099 від 05.07.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, накласти арешт на речі які було виявлено та вилучено в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

-Мобільний телефон марки «Iphone 15 Pro», у чохлі чорного кольору, об`ємом пам`яті 128 Гб., з ІМЕІ: НОМЕР_1 та номером телефону НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_7 , який було поміщено до спецпакету № WAR 1003829;

шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування вищезазначеним майном..

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_11