Рішення

від 20.09.2010 по справі 35/395

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  35/395

20.09.10

За позовом                    Підприємства з іноземними інвестиціями «Віп-Рент»

до          1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Нокіа Сіменс Нетворкс Україна»;

          2) Дочірнього підприємства зі 100%-ю іноземною інвестицією «Сіменс Україна»

про                              стягнення  27770,50 грн.      

                                                                                             Суддя  М.Є. Літвінова

Представники:

від позивача          Шульєва Т.Л. - предст. за довір. № б/н від 16.04.2010р.;

від відповідача-1  Шевчук Ю.В. –предст. за довір. (була присутня в с.з. 11.08.10,   

                                06.09.10, 13.09.10;

від відповідача-2  Омельчук В.М. –предст. за довір. був присутній в с.з. 11.08.10).

Рішення прийняте 20.09.2010, у зв»язку з оголошеними в судовому засіданні перервами, на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України, з 11.08.2010 по 06.09.2010, з 06.09.10 по 13.09.10, з 13.09.10 по 20.09.10.

В судовому засіданні 20.09.2010р., на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.   

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Підприємство з іноземними інвестиціями «ВІП-РЕНТ»(далі –Позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нокіа Сіменс Нетворкс Україна» (далі –Відповідач-1) та Дочірнього підприємства з 100%-ю іноземною інвестицією «Сіменс Україна»(далі –Відповідач-1) про стягнення з останніх 27 770,50 грн. заборгованості за лізинговою угодою № 686 від 09.10.2002р.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням Відповідачем-1 та Відповідачем  своїх зобов’язань за Лізинговою угодою №686 від 09.10.2002р. (далі –Угода) та Договору з оперативного лізингу №№ 672-678 від 23.09.2002р. укладених між Позивачем та Відповідачем-1, щодо сплати лізингових платежів за отриманий в лізинг автомобіль Skoda Fabia Combi 1.4 Comfort.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2010 порушено провадження у справі №35/395, розгляд справи призначений на 11.08.2010р.

11 серпня 2010 року через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Відповідача-2 надійшли документи по справі.

В судовому засіданні 11.08.2010 р. представник позивача заявив клопотання про поновлення строку позовної давності; надав документи на виконання вимог ухвали суду від 22.07.2010р. про порушення провадження по справі.

Представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача-1 надав документи на виконання вимог ухвали суду від 22.07.2010р. про порушення провадження по справі; частково визнав позовні вимоги; заперечував проти клопотання позивача про поновлення строку позовної давності та просив суд відмовити в задоволенні останнього повністю.

Представник відповідача-2 надав документи на виконання вимог ухвали суду від 22.07.2010р. про порушення провадження по справі; заперечував проти позовних вимог стосовно відповідача-2 та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю; заперечував проти клопотання позивача про поновлення строку позовної давності та просив суд відмовити в задоволенні останнього повністю.

В судовому засіданні 11.08.2010р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 06.09.2010р.

16 серпня 2010 року через Відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Відповідача-2 надійшли документи по справі.

В судовому засіданні 06.09.2010р. представник Позивача та представник Відповідача-1 заявили клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідача-2 в судове засідання 066.09.2010р. не з'явився, своїх представників не направив, про поважність причин нез’явлення в судове засідання суд не повідомив, вимог ухвали суду не виконав, витребуваних документів суду не надав.

В судовому засіданні 06.09.2010р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 13.09.2010р.

В судовому засіданні 13.09.2010р. представник позивача надав уточнення позовних вимог, в яких просив суму заборгованості стягнути з Відповідача-1; підтримав уточнені позовні вимоги та просив суд задовольнити останні.

Представник Відповідача-1в судовому засіданні надав документи для огляду суду та до матеріалів справи; заперечував проти позовних вимог та просив суд відмовити в їх задоволенні.

Відповідач-2 в судове засідання 13.09.2010р. не з'явився, своїх представників до суду не направив, про поважність причин нез’явлення суд не повідомив, заяв та клопотань до суду не надходило.

В судовому засіданні 13.09.2010р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 20.09.2010р.

В судовому засіданні 20.09.2010 р. представник Позивача підтримав уточнені позовні вимоги та просив суд задовольнити позов.

Відповідач-1 в судове засідання 20.09.2010р. не з'явився, своїх представників до суду не направив, про поважність причин нез’явлення суд не повідомив, заяв та клопотань до суду не подавав.

Відповідач-2 в судове засідання 20.09.2010р. не з'явився, своїх представників не направив, про поважність причин нез’явлення суд не повідомив, заяв та клопотань до суду не подавав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -   

ВСТАНОВИВ:

 09.10.2002 між Підприємством з іноземними інвестиціями «Віп-Рент»(далі - Позивач) та Дочірнім підприємством з 100% іноземною інвестицією «Сіменс Україна»(далі –Відповідач-2) було укладено Лізингову угоду №686, відповідно до умов якої Позивач зобов’язувався передати Відповідачу-2 у тимчасове користування на визначений строк легковий автомобіль Skoda Fabia Combi 1.4 Comfort, а Відповідач-2 зобов’язався прийняти зазначений автомобіль у користування та сплачувати лізингову плату за його використання.

Пунктом 4 Спеціальних умов Титульного аркушу передбачено, що Сторони домовились використовувати умови Угоди з оперативного лізингу №№ 672-678 від 23 вересня 2002р.

Відповідно до розділу «Дефініції»Договору з оперативного лізингу №№ 672-678 від 23 вересня 2002р., Лізинговий договір (угода) складається із Титульного аркушу та Загальних умов разом з усіма додатками. Невід'ємною частиною Договору вважається кожний підписаний учасниками Договору документ, який називається невід'ємною частиною Договору, або якщо в укладеному учасниками Договору документі ясно сказано, що мова іде про невід'ємний Додаток до цього Договору.

Відповідно до розділу «Трактовки», договір з оперативного лізингу №№ 672-678 від 23 вересня 2002р. (надалі Договір) є рамочним договором, який укладається з метою спрощення контрактів для кожного автомобіля, що орендується. Положення рамочного договору є обов'язковими і діючими для умов відповідних окремих договорів.

У відповідності до п.2.1. Договору Позивач 29.12.2002р. за Актом приймання-передачі передав Відповідачу 2 в тимчасове користування автомобіль Skoda Fabia Combi 1.4 Comfort, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Позивач належним чином виконав свої зобов'язання за Угодою щодо придбання та передачі автомобіля в користування Відповідачеві-2, автомобіль був прийнятий Відповідачем-2 без жодних зауважень.

Термін користування вказаним автомобілем неодноразово продовжувався за взаємною згодою Сторін, що оформлювалось відповідними Додатковими угодами до цього Договору від 23.11.2005р., від 21.02.2006р., від 30.09.2006р., від 27.11.2006р., від 28.02.2007р., 30.05.2007р. та від 02.07.2007р.  

В березні 2007р. Відповідач-2 листом (вихідний № 03/02 від 28.03.2007р.) повідомив Позивача про рішення Компанії Сіменс Актиенгезельшафт (власника ДП «Сіменс Україна») про реорганізацію, у зв'язку із чим, активи ДП «Сіменс Україна» за локальним договором частково передані Відповідачу-1, у тому числі, і права і обов'язки за лізинговою угодою № 686 від 09.10.2002р. Вказаним листом Відповідач-2 просило Позивача надати згоду на переведення прав та обов'язків за лізинговими угодами, у тому числі, за лізинговою угодою № 686 від 09.10.2002р. на Відповідача-1. Відповідач 2 вказував, що його дебіторська заборгованість, що не була погашена станом на 01.04.2007р. буде переведена на Відповідача-1.

Позивачем була надана згода на заміну з 01 квітня 2007 року Боржника в зобов'язанні з Відповідача-2 на Відповідача-1.

31 березня 2007 року між Позивачем, Відповідачем-1 та Відповідачем-2 укладена Угода № 1 про переведення боргів, відповідно до умов якої з 01.04.2007 року Відповідач-2 передав, Відповідач-1 прийняв на себе усі права та обов'язки, котрі належали Відповідачу-2, як Лізингоодержувачу/Наймачу за лізинговою угодою № 686 від 09.10.2002р., тощо.

01.04.2007р. за трьохстороннім актом приймання-передачі Відповідач-2 передав Відповідачу-1 автомобіль Skoda Fabia Combi 1.4 Comfort, реєстраційний номер НОМЕР_1 за відсутністю заперечень Позивача.

30 листопада 2007р. Відповідач-1 повернув вказаний автомобіль Позивачу. Відповідач-1 сплатив всі лізингові платежі за лізинговою угодою № 686 від 09.10.2002р., крім заборгованості по перепробігам в сумі 27770,50 грн.

Відповідно до п. 8.1. Договору з оперативного лізингу №№ 672-678 від 23 вересня 2002р., в договорі вказується щомісячний пробіг та додаткова плата за кілометри, що пройдені автомобілем більше норми.

Згідно абзацу 7 Титульного аркушу лізингової угоди № 686 був встановлений місячний ліміт пробігу 2500км, за перевищення якого Лізингоодежувач зобов'язувався сплачувати додаткову плату за перепробіг із розрахунку 0,48 грн., крім того, ПДВ 20%, за кожний додатковий кілометр пробігу автомобіля, виходячи із курсу 1 долара 5,3295 грн. на момент укладення Угоди.

Відповідно до п. 3.6. Договору з оперативного лізингу №№ 672-678 від 23 вересня 2002р., формування вартості послуг лізингової фірми і їх оплата здійснюється в гривнях. На день виставлення рахунку сума щомісячної лізингової плати, а також інших платежів за цим Договором, підлягає зміні прямо пропорційно зміні курсу Національного Банку України (з урахуванням, витрат на конвертацію), вказаного в Титульному аркуші.

В липні 2007р. з терміном сплати по 20.07.2007р. Відповідачу-1 був направлений рахунок-фактура № 0000002665 від 27.06.2007р. на сплату додаткової плати за перепробіг в сумі 25836,69 грн. з ПДВ за лізинговою угодою № 686 від 09.10.2002р., в грудні 2007р. направлений рахунок-фактура № 0000004701 від 30.11.2007р. на сплату додаткової плати за перепробіг в сумі 3132,54 грн. з ПДВ з терміном сплати по 14.12.2007р.

Відповідач-1 частково сплатив вказані рахунки, але станом на 19.07.2010р. заборгованість в сумі 25836,69 грн. по сплаті додаткової плати за перепробіг згідно рахунку-фактури № 0000002665 від 27.06.2007р. та заборгованість в сумі 1933,81 грн. по сплаті додаткової плати за перепробіг згідно рахунку-фактури № 0000004701 від 30.11.2007р., а всього –27 730,50 грн., не погашено, що підтверджується матеріалами справи.

29.05.2009р. Відповідачу-1 була направлена претензія №752 від 28.05.2009р. (вх.13/09 від 29.05.2009р.).

У відповіді на Претензію (вих.№ 462/09 від 16.06.2009р.) Відповідач-1 повідомив про відмову сплати заборгованості по перепробігам по лізинговим угодам, мотивуючи це тим, що заборгованість Відповідача-2 по сплаті за перепробіг автомобілів не увійшла у зобов'язання Відповідача-1, перелічені в трьохсторонніх Угодах №1 та № 2 від 31.03.2007р. Претензії по сплаті додаткової плати за перепробіги автомобілів з 2003р. по 01.04.2007р. є безпідставними, оскільки в цей період часу Відповідач-2 не був стороною у зобов'язанні. Зазначене вище твердження додатково підтверджується п.4 Угод № І та № 2, де зазначено, що Ваше підприємство не буде мати претензій до Відповідача-2 крім тих. що виникли до 01.04.2007р.

Також Відповідач-1 посилається на п.4 Угоди №1 та №2 від 31.03.2007р., де зазначено, що Підприємство з іноземними інвестиціями «Віп-Рент»не буде мати претензій до Дочірнього підприємства зі 100%-ю іноземною інвестицією «Сіменс Україна», крім тих, що виникли до 01.04.2007р.

Судом встановлено, що заборгованість по перепробігам за вказаними угодами виникла до 01.04.2007р. Термін погашення цієї заборгованості не встановлений, тобто визначається датою пред'явлення вимоги (рахунків).

Оскільки автомобіль не повертався Позивачу на момент укладення Угоди №1 від 31.03.2007р. про переведення боргів, а передавався від Відповідача-2 Відповідачу-1, тому визначити перепробіги на дату укладення вказаної Угоди було неможливо. В Акті про повернення автомобіля від 30.11.2007р. були зафіксовані перепробіг 531 16 км та додаткова плата за перепробіг в загальній сумі 28 969,23 грн. Цей Акт був підписаний Позивачем та Відповідачем-1 за відсутністю зауважень з боку останнього. Відповідач-1 частково сплатив лізингові та інші платежі, вказані в цьому Акті, крім додаткової плати за перепробіг в сумі 27 770,50 грн.

Угода № 1 від 31.03.2007р. є договором про переведення боргу. Відповідно до ст.520 Цивільного кодексу України: «Боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора. Кредитор - Позивач (виконав свої обов'язки по договору) надав згоду на заміну Сторони та передачу до правонаступника прав та обов'язків Лізингоодержувача по лізинговій угоді № 686 від 09.10.2002р. з Відповідача-2 на Відповідача-1 листом (вихідний № 03/02 від 28.03.2007р.).

Згода на укладення Угод №1 та № 2 від 31.03.2007р. про переведення боргів було надано при умові погашення з боку Відповідача-2 усієї кредиторської заборгованості перед Позивачем, що виникла станом на 01.04.2007р.

Згідно п.4 Угоди №1, Позивач може пред'являти претензії до Відповідача-2 по погашенню заборгованості по зобов'язанням, що виникають із вказаних лізингових угод, термін виконання яких настав на момент підписання вказаної Угоди (31.03.2007р.). Всі інші грошові зобов'язання за вказаними лізинговими угодами, термін виконання яких не настав на момент підписання вказаної Угоди (31.03.2007р.), Позивач повинен пред'являти до Відповідача-1. Але термін виконання зобов'язань по сплаті заборгованості по перепробігам в сумі 27770,50 грн. по лізинговій угоді № 686 від 09.10.2002р. станом на момент підписання Угоди №1 від 31.03.2007р. не настав.

01.04.2007 Актом приймання-передачі було зафіксовано пробіг 173093,00 км., таким чином на момент підписання угоди перепробіг не був зафіксований та зобов’язання по його оплаті не настали.

Сума оплати за перепробіг згідно Акту приймання-передачі автомобіля від 01.04.2007р. складає 25 605,43 грн.

Позивач за період з 17.01.2003р. по 23.05.2007р. та з 24.05.2007р. по 01.11.2007р. виставляв Відповідачу-1 рахунки-фактури №0000002665 від 27.06.2007р. та №0000004701 від 30.11.2007р. відповідно по сплаті заборгованості за перепробіг на загальну суму 28969,23 грн. в т.ч. ПДВ.

30 листопада 2007 року Позивачем та Відповідачем було укладено та належним чином підписано  Актом про повернення автомобіля, відповідно до якого Відповідач-1 повернув, а Позивач прийняв автомобіль, а згідно п. 2.1. вказаного Акту фактична сума на момент повернення авто становить 28969,23 грн.

20.05.2008 року Відповідач-1 платіжним дорученням № 2797 сплатив Позивачу 231,35 грн. згідно виставленого Позивачем Рахунку-фактури № 2665 від 27.06.2007р.

08.07.2010р. між сторонами було здійснено залік зустрічних однорідних вимог на загальну суму 967,38 грн., таким чином борг Відповідача-1 перед Позивачем за Лізинговою угодою № 686 від 09.10.2002 р. становить 27770,50 грн.

12.07.2010р. Позивач направив Відповідачу-1 Вимогу № 638 від 09.07.2010р. про сплату заборгованості по перепробігам, відповіді на яку не отримав.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає про те, що Відповідач-1 неналежним чином виконував свої зобов’язання, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 27 770,50 грн.

Станом на дату звернення з позовом до суду та розгляду справи у судовому засіданні заборгованість Відповідачем-1 погашена не була.

Відповідач-1 наявність боргу перед Позивачем визнав частково в сумі 796,54 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги Позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст. 292 Господарського кодексу України: «Лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (Лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (Лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить Лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням Лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати Лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо».

Відповідно до положень ст. ст. 1, 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» та ст. 806 Цивільного кодексу України: «До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом».

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З наданих суду доказів вбачається, що Відповідачем-1 були порушені договірні зобов’язання, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 27770,50 грн

Враховуючи вищенаведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача-1 суми заборгованості в розмірі 27 770,50 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.  

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач-1 у супереч вимогам вказаної статті не надав суду належних та допустимих доказів сплати ним суми 27770,50 грн. за перепробіг, що є предметом у даній справі.

Враховуючи невиконання Відповідачем-1 взятих на себе зобов’язань, суд дійшов висновку про те, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача-1  заборгованості по сплаті додаткової оплати за перепробіг в сумі 27770,50 грн. за лізинговою угодою № 686 від 09.10.2002р. є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Щодо клопотання про поновлення строку, то відповідно до пункту 5 статті 267 Цивільного кодексу України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позивач звернувся до суду з клопотанням про поновлення строку позовної давності, посилаючись на те, що лише при зверненні до суду до Відповідача-1, у зв’язку з проведеною 04.08.2010р. зустріччю Сторін, де Відповідач-2 визнав свою заборгованість, Позивачу стало відомо, хто повинен погасити заборгованість.

Враховуючи викладені обставини, в частині позовних вимог до відповідача-2 провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1-1ст.80 Господарського процесуального кодексу України, у зв»язку з відсутністю предмету спору.

Враховуючи пояснення, надані позивачем та мотиви, які викладенні в клопотанні про поновлення строку позовної давності, суд вважає за доцільне визнати причини пропущення позовної давності поважними та поновити строк позовної давності  з огляду на наступне.

Витрати по оплаті державного мита, інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України  покладаються  на   відповідача.  

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 33, 43, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-

                                                ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нокіа Сіменс Нетворкс Україна»(03038, м. Київ, вул. Миколи Грінченка, буд. 4, корпус 2, код ЄДРПОУ 34832181, р/р 26001010003588 в філії «УніКредит Банк»у м. Києві, МФО 320744, а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Підприємства з іноземними інвестиціями «Віп-Рент»(03150, м. Київ, вул. Ямська, 72, код ЄДРПОУ 25264533, р/р 26009010001805 у філії «УніКредит Банк»у м. Києві, МФО 300744) 27770,50 грн. (двадцять сім тисяч сімсот сімдесят гривень 50 коп.) –заборгованість по перепробігам за Договором з оперативного лізингу №№ 672-678 від 23 вересня 2002р.; 277,71 грн. (двісті сімдесят сім гривень 71 коп.) –державного мита; 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) –витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

В частині позовних вимог до Дочірнього підприємства з 100%-ю  іноземною інвестицією «Сіменс Україна»припинити провадження у справі на підставі п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя                                                                                           М.Є. Літвінова

Дата підписання

повного тексту  рішення: 01.10.2010 року