Ухвала

від 16.07.2024 по справі 160/15697/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

16 липня 2024 року Справа № 160/15697/24

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Луніна О.С., перевіривши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Стандарт» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

17.06.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Стандарт» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 25.07.2017 року №0010041400, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 2723718 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 1815812 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 907906 грн. відносно Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Стандарт», код ЄДРПОУ 25513947.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Стандарт» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишено без руху. Позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду:

- обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якому вказати аргументовані підстави для поновлення строку, а також надати докази поважності причин його пропуску;

- докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а саме:

1) інформації щодо здійснення процедури стягнення податкового боргу податковим органом з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Стандарт» за податковим повідомленням-рішенням ГУ ДФС у Дніпропетровській області 25.07.2017 року №0010041400;

2) витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Стандарт».

На виконання вимог ухвали від 19 червня 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Стандарт» надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви до якої додано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно позивача, зазначена інформації щодо здійснення процедури стягнення податкового боргу податковим органом з позивача за податковим повідомленням-рішенням ГУ ДФС у Дніпропетровській області 25.07.2017 року №0010041400, а також заява про поновлення пропущеного строку звернення до суду та заява про збільшення позовних вимог.

В обґрунтування вказаної вище заяви позивач зазначає, що позивач звернувся до адміністративного суду поза межами передбаченого ч. 2 ст. 122 КАС України строку у зв`язку із наступними обставинами. На виконання ухвали слідчого Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, податковим органом була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача, за результатами якої були винесені податкові повідомлення-рішення від 25.07.2017 року з податку на прибуток та податку на додану вартість. В передбачені законодавством терміни, позивачем було подано позов до адміністративного суду на скасування зазначених повідомлень-рішень з підстав перевищення та порушення посадовими особами податкового органу своїх повноважень щодо прийняття вказаних ППР. Дніпропетровський окружний адміністративний суд, постановою від 12.12.2017 року, позов задовольнив частково, визнав протиправними та скасував податкове повідомлення-рішення від 25.07.2017 року №0010041400. Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 29.05.2018 року, скасував рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та в цій частині прийняв нову постанову про відмову в задоволенні позову. Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу. За результатом розгляду касаційної скарги, остаточне рішення Верховним Судом прийняте 28.02.2024 року, позивачу відмовлено в задоволенні касаційної скарги. Позивач зазначає, що копію зазначеного рішення Верховного Суду ним отримано не було, про його зміст позивачу стало відомо з Єдиного реєстру судових рішень в середині травня 2024 року. Позивач звертає увагу на те, що поки касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції перебувала на перегляді в суді апеляційної інстанції, позивач вправі був очікувати позитивного перегляду оскарженого судового рішення. Відповідно, новий позов до того ж відповідача з інших підстав, ним не подавався. Очікування позивача на завершення касаційного перегляду, на думку позивача, є виправданим, логічним та має правомірну мету - не нести зайвих витрат та не створювати паралельних процесів. Крім того, в силу приписів ст. 47 КАС України позивач не міг змінити підстави позову у вже існуючому провадженні в період перегляду справи судами вищих інстанцій. На час та тривалість перегляду справи судом касаційної інстанції позивач не міг вплинути, ці чинники перебували поза його волею чи бажанням. Зазначає, що на початку травня 2024 року, від контрагентів позивача, йому стало відомо, що кримінальне провадження №32015040650000021, в рамках якого була проведена документальна позапланова перевірка і складено акт від 22.12.2016 р. № 2353/04-65-14-00/25513947, та на підставі матеріалів якого були зроблені висновки щодо безтоварності господарських операцій з постачальниками позивача, було вже закрито за відсутністю складу кримінального правопорушення. Копія зазначеної постанови слідчими органами позивачу не вручена та її зміст до його відома не доводився. Позивач звертає увагу суду на те, що враховуючи, що відомості про кримінальне провадження №32015040650000021, в рамках якого була проведена документальна позапланова перевірка і складено акт від 22.12.2016 р. № 2353/04-65-14-00/25513947 були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31 березня 2015 року, тобто до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків" (набрав чинності з 1.09.2015р.) підстави для прийняття контролюючим органом оскаржуваних податкових повідомлень - рішень за результатами перевірки, призначеної згідно ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16.11.16 р. в межах кримінального провадження №32015040650000021, були відсутні, і настали б лише у випадку винесення ухвали про закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав або ухвалення судом обвинувального вироку. Позивач звертає увагу суду на те, що спираючись на норми законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, позивач очікував завершення розслідування у вищезазначеному кримінальному провадженні та не оскаржував спірні повідомлення - рішення саме з підстав правомірності висновків акту перевірки 22.12.2016 р. № 2353/04-65-14-00/25513947, оскільки, відповідно до п. 36 підрозділу 10 розділу XX ПКУ ці висновки і були предметом дослідження у кримінальному провадженні №32015040650000021, і саме за результатами розслідування і тільки у випадках ухвалення судом обвинувального вироку, або винесення органами досудового розслідування ухвали про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами відповідач мав право у 10-ти денний термін з моменту їх отримання прийняти податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки. До позовної заяви додано постанову старшого слідчого відділу фінансових розслідувань ДПІ у Шевченківському районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області підполковника податкової міліції ОСОБА_1 від 20.03.2017 року, відповідно до якої кримінальне провадження №32015040650000021 було закрито за відсутністю складу кримінального правопорушення, тобто з реабілітуючих підстав. Таким чином, у податкового органу взагалі були відсутні підстави для прийняття податкових повідомлень рішень на підставі акту перевірки 22.12.2016 р. 2353/04-65-14-00/25513947. У зв`язку із зазначеним позивач звернувся із позовом до адміністративного суду щодо оскарження повідомлення-рішення форми «Р» №0010061400 від 25.07.2017 р. і податкового повідомлення-рішення форми «Р» №0010041400 від 25.07.2017 р. але з інших підстав: не з підстав прийняття їх не уповноваженим органом, а з питань правомірності висновків акту перевірки від 22.12.2016 р. №2353/04-65-14-00/25513947, що й стали підставою для прийняття оскаржуваних рішень. Позивач зазначає, що не зважаючи на те, що, кримінальне провадження № 32015040650000021 прямо впливало на права та законні інтереси позивача, в ході досудового розслідування підприємству або його посадовим особам не було надано жодного процесуального статусу. Через відсутність будь-якого процесуального статусу доступ до інформації щодо зазначеного кримінального провадження був відсутній. Також позивач звертає увагу суду на те, що під час досудових розслідувань у відношенні позивача та його контрагентів первинні документи бухгалтерського обліку неодноразово вилучалися слідчими Органами. В перше старшим слідчим СВ ФР ДПІ у Жовтневому р-ні м. Дніпропетровська в межах розслідування кримінальних проваджень №32015040650000021. В подальшому первинні документи бухгалтерського обліку вилучалися також в межах розслідування кримінального провадження №32017041640000012. Позивач зазначає, що копія процесуальних документів щодо вилучення бухгалтерських документів не збереглися на підприємстві. Однак з самої постанови про закриття кримінального провадження, копію якої долучено до матеріалів справи вбачається, що в ході досудового розслідування предметом дослідження, в тому числі й експертного, були первинні документи бухгалтерського обліку позивача, що підтверджує факт вилучення вищезазначених документів. Вказує на те, що в подальшому, навіть після закінчення досудових розслідувань, документи бухгалтерського обліку не було повернуто позивачу, що призвело до необхідності їх відновлення. Зазначені обставини позбавили позивача можливості своєчасно звернутися до адміністративного суду за захистом своїх інтересів у передбачені ст. 122 КАС України строки. Позивача звертає увагу суду на те, що у постанові КАС ВС від 21.05.2020, №344/10095/16-а, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та залишення без розгляду позовної заяви на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави. У зв`язку із чим, просить суд зважити на фактор звернення позивача до адміністративного суду з первинним позовом з дотриманням строків звернення, на реалізацію в подальшому позивачем гарантованого права на оскарження цього рішення й тривалість перегляду оскарженого рішення, на яку позивач об`єктивно не міг вплинути, а також на наявність відкритих кримінальних проваджень, що відповідно до вимог законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин, унеможливлювало винесення податковими органами повідомлень-рішень до моменту закінчення розслідування або ухвалення обвинувального вироку та просить суд визнати причини пропуску передбаченого ч.2 ст.122 КАС України строку звернення до адміністративного суду поважними.

Розглянувши в сукупності матеріали позовної заяви, заяви позивача про поновлення строку звернення до суду, заяви про збільшення позовних вимог, суд вважає заяви обрунтованими виходячи з наступного.

Щодо строку звернення з позовом до суду та оскарження податкових повідомлень-рішень №0010041400 та №0010061400.

За приписами частини першої, другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Податкові повідомлення-рішення, які є предметом цього позову, були прийняті податковим органом 25.07.2017 року.

Частиною першою статті 6 КАС України (в редакції, яка була чинною до 15 грудня 2017 року), встановлювалось, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

За змістом частини першої статті 99 КАС України (в редакції, яка була чинною до 15 грудня 2017 року) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини другої статті 99 КАС України (в редакції, яка була чинною до 15 грудня 2017 року) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis, пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року в справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заява №45783/05; пункт 53 рішення ЄСПЛ від 8 квітня 2010 року в справі «Меньшакова проти України», заява №377/02).

Процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (пункт 45 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року в справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain» («Перез де Рада Каванілес проти Іспанії»), заява №28090/95). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна Держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (пункт 44 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року «Osman v. the United Kingdom» («Осман проти Сполученого Королівства»), заява №23452/94 та пункт 54 рішення від 19 червня 2001 року «Kreuz v. Poland» («Круз проти Польщі»), заява №28249/95).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року (пункт 47, заява №3236/03) суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їхня свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Поважними причинами пропуску строку визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

При цьому норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.

Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Усталеною також є і практика Верховного Суду, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.

Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Вказане узгоджується із правовими висновкам Верховного Суду викладені у постанові від 31.07.2023 у справі № 24/7127/23.

Як свідчить практика Європейського Суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

У заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду позивач вказує на обставини поважності причин пропуску строку, а саме:

- оскарження податкових повідомлень-рішень з інших підстав, ніж були у справі №804/7439/17, тобто не процедурних, а з питань порушень норм податкового законодавства, зафіксованих висновками акту перевірки;

- неможливісті своєчасного оскарження податкових повідомлень-рішень з питань порушень норм податкового законодавства, зафіксованих висновками акту перевірки у зв`язку з неодноразовим вилучанням слідчими органами первинних документів бухгалтерського обліку під час досудових розслідувань в рамках кримінальних проваджень у відношенні позивача та його контрагентів;

- неможливості зміни підстав оскарження у вже існуючому позовному провадженні у справі №804/7439/17 та очікування завершення касаційного перегляду;

- обізнаність позивача про закриття кримінального провадження за відсутністю складу кримінального правопорушення, яке було підставою для призначення документальної позапланової перевірки, за наслідками якої прийняті податкові повідомлення-рішення, які є предметом позову, лише у травні 2024 року;

- прийняття 28.02.2024 року Верховним Судом остаточного судового рішення у справі № 804/7439/17 про яке позивач дізнався на початку травня 2024 року;

На підтвердження вказаних обставин, позивачем додано до заяви Протокол обшуку від 08 липня 2015 року та Реєстр добровільно виданих документів до протоколу обшуку від 08.07.2015 року.

Таким чином, судом встановлено, що позивач мав певні труднощі щодо своєчасного оскарження податкових повідомлень-рішень саме з питань незгоди з порушеннями норм податкового законодавства, зафіксованих висновком акту перевірки.

Також, згідно Єдиного державного реєстру судових рішень, судом встановлено, що дійсно підстави оскарження у справі №804/7439/17 були з процедурних питань, що підтверджується Постановою Дніпропетровського окружного вадміністративного суду від 12 .12.2017 року у справі №804/7439/17.

Так, згідно описової частини вказаної постанови: "В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що податковий орган, діючи протиправно та всупереч діючого законодавства, виносить так звані «нові податкові повідомлення-рішення», якими повторно нараховані грошові зобов`язання, які раніше вже були нараховані та скасовані постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.04.2017 року у справі №804/768/17, таким чином, на думку позивача, відповідач виніс спірні рішення, перевищивши свої повноваження, оскільки Податковим кодексом України не передбачено винесення податкових повідомлень-рішень на підставі рішення суду. Зауважено, що у мотивувальній частині постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.04.2017 року у справі №804/768/17 відсутні будь-які нормативні обґрунтування висновку суду в частині роз`яснення права контролюючого органу обласного рівня винести нові податкові повідомлення-рішення. Отже, позивач вважає, що податковий орган при винесенні оскаржуваних рішень вийшов за межі Податкового кодексу України та порушив норми статті 19 Конституції України".

Крім того, суд звертає увагу, що нормами чинного законодавства, яке регулює податкові правовідносини, позивач наділений правом щодо оскарження податкових повідомлень-рішень, як з підстав процедурних порушень, так і з підстав незгоди з наслідками відповідних податкових перевірок, а саме встановлених податковим органом порушень, зафіксованих актами перевірки.

Також, судом встановлено, що на час вирішення цієї заяви про поновлення строку звернення з позовом до суду, податкові повідомлення-рішення не є узгодженими, судові рішення чи позовні провадження щодо стягнення податковим органом податкового боргу на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відсутні, про що також позивач зазначає у заяві про поновлення строку звернення з позовом до суду.

Суд враховує правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 29 вересня 2022 року №500/1912/22, в якій зазначено, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку зі збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними вимогами може мати ознаки невиправданого обмеженого доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські політичні права та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В контексті розгляду питання про поважність причин пропуску строку звернення до суду, суд також враховує висновки у справі "Bellet v. Fгаnсе", в яких Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 §1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що причини пропуску строку на звернення до суду є поважними, отже заява позивача підлягає задоволенню.

Так, судом встановлено, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви в повному обсязі.

Щодо заяви Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Стандарт» про збільшення позовних вимог суд зазначає наступне.

27.06.2024 року до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Стандарт» про збільшення позовних вимог у справі про збільшення позовних вимог, у якій позивач просить:

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 25.07.2017 року №0010061400, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 3026352 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 2017568 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 1008784 грн., і податкове повідомлення рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 25.07.2017 року №0010041400, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 2723718 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 1815812 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 907906 грн. відносно Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства «Стандарт», код ЄДРПОУ 25513947.

В обґрунтування заяви про збільшення позовних вимог позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 25.07.2017 року №0010041400, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 2723718 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 1815812 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 907906 грн. відносно Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Стандарт», код ЄДРПОУ 25513947. Підставою для винесення ГУ ДФС у Дніпропетровській області зазначеного податкового повідомлення-рішення став акт перевірки №2353/04-65-14-00/25513947 від 22.12.2016 року. Зазначає, що в ході перевірки відповідачем було виявлено й інші порушення податкового законодавства, внаслідок чого, на підставі зазначеного акту перевірки було прийняте й податкове повідомлення-рішення від 25.07.2017року №0010061400, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 3026352 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 2017568 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 1008784 грн. Отже, враховуючи те, що обидва повідомлення-рішення винесено ГУ ДФС у Дніпропетровській області на підставі акту перевірки №2353/04-65-14-00/25513947 від 22.12.2016 року, стосуються одного й того ж самого податкового періоду, щодо одних й тих самих контрагентів, позивач обґрунтовує свої позовні вимоги одними й тим ж самими доказами, які вже долучено до позовної заяви, що перебуває у провадженні суду, у зв`язку із чим позивач вважає, що є доцільним розглядати позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомленнь-рішень ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 25.07.2017 року №0010041400 та №0010061400 в межах одного провадження. Внаслідок чого у позивача виникла необхідність збільшити позовні вимоги.

Дослідивши заяву про збільшення позовних вимог, при вирішенні питання про прийняття її до розгляду, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 25.07.2017 року №0010061400, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 3026352 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 2017568 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 1008784 грн. стосуються предмету, який заявлений у первісному позові.

Заява про збільшення позовних вимог відповідає вимогам встановленим ст.ст. 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для її повернення немає. Крім того, до заяви додано докази щодо сплати судового збору за збільшення позовних вимог.

З огляду на викладене, враховуючи, що позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог до початку розгляду справи по суті позовних вимог, суд дійшов висновку про прийняття її до розгляду.

Оскільки заява на виконання ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2024 року та заява про збільшення позовних вимог надійшли до суду 27.06.2024 року та отримані суддею Луніною 28.06.2024 року (на наступний робочий день), п`ятим робочим днем для вирішення питання про відкриття провадження є 04.07.2024 року (перебування головуючого судді у відпустці).

За правилами частини 6 статті 120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

З урахуванням викладеного, суддя вирішив питання про відкриття провадження в адміністративній справі та прийняття заяви про збільшення позовних вимог до розгляду в перший робочий день - 16.07.2024 року.

Позовна заява відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, підсудна Дніпропетровському окружному адміністративному суду та підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження згідно частини 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України.

Підстав для її повернення або відмови у відкритті провадження у справі не має.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 121, 171, 257, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Стандарт» про поновлення строку звернення до суду - задовольнити.

Поновити Товариству з обмеженою відповідальністю науково-виробничому підприємству «Стандарт» строк звернення до адміністративного суду.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Стандарт» від 27.06.2024 року про збільшення позовних вимог у справі №160/15697/24 - задовольнити.

Прийняти до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Стандарт» від 27.06.2024 року про збільшення позовних вимог у справі №160/15697/24.

Розглядати позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Стандарт» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області в наступній редакції:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 25.07.2017 року №0010041400 та №0010061400.

Відкрити провадження у справі №160/15697/24 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Стандарт» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Справа буде слухатись за правилами загального позовного провадження.

Підготовче засідання призначити на 13 серпня 2024 року о 11:00. Засідання відбудеться у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду за адресою: м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 4, зала судових засідань 15.

Справу розглядатиме суддя Луніна О.С. одноособово.

Встановити відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідно до вимог ч. 3 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана іншим учасникам справи.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Встановити позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, копія якої одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана іншим учасникам справи.

Встановити відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення, копія якого одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана іншим учасникам справи.

Копію ухвали надіслати особам, які беруть участь у справі, відповідачу разом з ухвалою надіслати копію позовної заяви.

Особам, які беруть участь у справі, направити повістки про виклик до суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://adm.dp.court.gov.ua/sud0470/gromadyanam/csz/.

Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя О.С. Луніна