Постанова

від 17.07.2024 по справі 642/1088/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 642/1088/23 Головуючий суддя І інстанції Гримайло А. М.

Провадження № 22-ц/818/1401/24 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2024 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Яцини В.Б.

суддів колегії Мальованого Ю.М., Маміної О.В.,

за участю секретаря судового засідання Зінченко М.О.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні апеляційнускаргу представника ОСОБА_1 адвоката Ус Марини Володимирівни на рішення Ленінського районного суду м.Харкова від 05 січня 2024 року, по цивільній справі №642/1088/23, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інбіко», Товариство з обмеженою відповідальністю «Флас», ОСОБА_3 , про розірвання договору та стягнення коштів,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просив: розірвати укладену між ним та відповідачем Угоду про співробітництво по реалізації проекту «Полтавський шлях, 144» від 24.10.2019 року; стягнути з відповідача на його користь грошові кошти в сумі 300000,00 доларів США, штраф у розмірі 6000,00 доларів США та пеню у розмірі 352950,00 доларів США за невиконання зобов`язань за угодою.

Обґрунтував свої вимоги тим, що відповідач є засновником (учасником) та кінцевим бенефіціарним власником (контролером) (тип бенефіаціарного володіння: прямий вирішальний вплив) ТОВ «ФЛАС» та ТОВ «Юкрейніен Кепітел Білдинг», керівниками (директорами) яких є ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відповідно.

22.10.2019 між ТОВ «ФЛАС» та ТОВ «ІНБІКО» було укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 22/10-19 (далі Договір), за умовами якого ТОВ «ФЛАС» зобов`язалося продати, а ТОВ «ІНБІКО» зобов`язалося купити майнові права (речові права) на об`єкти нерухомості - підвал (450 кв. м.) та перший поверх (272 кв. м.) будинку АДРЕСА_1 (далі об`єкт будівництва), а також на всі необхідні документи для оформлення права користування частиною земельної ділянки (кадастровий номер: 6310137200:04:035:0058) для експлуатації житлового будинку з вбудовано-прибудованими адміністративними приміщеннями, приміщеннями обслуговування і торгівлі по АДРЕСА_1 на земельних ділянках (кадастровий номер: 6310137200:04:035:0058), які надані в оренду ТОВ «Харківжитло» для будівництва зазначеного житлового будинку. Загальна вартість придбання майнових прав складає 3249000,00 грн., які мали бути сплачені частинами (з розстроченням) не пізніше 19.07.2020 року згідно із Додатком № 2 від 22.10.2019 року наступним чином: щомісяця в період з 22.11.2019 року по 19.07.2020 року ТОВ «ІНБІКО» зобов`язаний був сплачувати на користь ТОВ «ФЛАС» кошти в сумі 361 000 грн. 00 коп. щомісячно. У разі належної оплати вартості купівлі майнових прав ТОВ «ФЛАС» зобов`язане було впродовж 5 календарних днів з моменту оплати передати ТОВ «ІНБІКО» майнові права за відповідним актом, до 31.07.2020 року завершити будівельні роботи на об`єкті будівництва та до 31.12.2020 року ввести об`єкт будівництва в експлуатацію, присвоїти йому поштову адресу і за відповідним актом передати у власність ТОВ «ІНБІКО» об`єкт нерухомості, майнові права на який куплено за цим договором.

24.10.2019 з метою забезпечення виконання зобов`язань за укладеним між ТОВ «ФЛАС» та ТОВ «ІНБІКО» основним договором купівлі-продажу майнових прав № 22/10-19 від 22.10.2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 була укладена угода про співробітництво щодо реалізації проекту «Полтавський шлях, 144» (далі Угода), за умовами якої позивач та відповідач визначили загальні принципи їхньої участі у проєкті, порядок взаємодії сторін під час виконання завдань проєкту. За умовами Угоди позивач зобов`язався здійснювати фінансування узгодженої частини вартості проекту (об`єкт будівництва) у сумі, еквівалентній 300000,00 доларам США, у строк до 31.01.2020 року згідно графіку, а відповідач взяв на себе зобов`язання здійснювати контроль і нести відповідальність за виконання обсягу будівельно-монтажних робіт з будівництва зазначеного об`єкту нерухомості до моменту здачі його в експлуатацію; виконувати всі зобов`язання «Продавця» за основним договором купівлі-продажу майнових прав № 22/10-19 від 22.10.2019 року, укладеному між ТОВ «ІНБІКО» та ТОВ «ФЛАС»; за вимогою позивача, оформити права власності «Покупця» на об`єкт нерухомості; щомісячно підписувати, узгоджений із позивачем баланс, відображений у таблиці балансу (графік) взаємовідносин сторін; за невиконання сторонами своїх зобов`язань угодою передбачені штрафні санкції (штраф і пеня).

Позивач ОСОБА_2 сплатив на користь відповідача ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 300000,00 доларів США, передавши їх наступним чином: 24.10.2019 50000,00 доларів США; 12.11.2019 50000,00 доларів США, 15.12.2019 100000,00 доларів США, 15.01.2020 50000,00 доларів США, 10.02.2020 року 50000,00 доларів США через директора ТОВ «Юкрейніен Кепітел Білдинг» ОСОБА_3 .

Однак відповідач порушив зобов`язання за укладеною угодою про співробітництво від 24.10.2019 року, не забезпечивши належний контроль виконання обсягу будівельно-монтажних робіт з будівництва зазначеного в договорі об`єкту нерухомості, а саме: ТОВ «ФЛАС» до 31.07.2020 року не завершило виконання будівельних робіт на Об`єкті будівництва, а також до 31.12.2020 року не ввело Об`єкт будівництва в експлуатацію і не присвоїло йому поштової адреси; не виконав зобов`язань щодо фінансування узгодженої вартості купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомості в Об`єкті будівництва і не спрямував частину отриманих від позивача коштів на повне виконання грошових зобов`язань ТОВ «ІНБІКО» перед ТОВ «ФЛАС» за Договором купівлі-продажу майнових прав № 22/10-19 від 22.10.2019 року, внаслідок чого ТОВ «ФЛАС» не направило на адресу ТОВ «ІНБІКО» довідки про оплату 100% вартості майнових прав, не передало ТОВ «ІНБІКО» майнові права на об`єкт нерухомості за відповідним актом, не передало і відмовилось передавати з цих підстав ТОВ «ІНБІКО» право власності на об`єкт нерухомості; порушив зобов`язання в частині обов`язку особисто підписувати узгоджений баланс, зазначений в таблиці балансу взаємовідносин сторін, оскільки отримання останнього траншу коштів доручив ОСОБА_3 .

В результаті позивач та ТОВ «ІНБІКО», де він працює директором, позбавлені того, на що вони розраховувала при укладенні зазначених вище угоди та договору, а саме: отримання майнових прав на Об`єкт нерухомості, своєчасне завершення будівельних робіт, своєчасне введення Об`єкта будівництва в експлуатацію та отримання права власності на Об`єкт нерухомості не пізніше 31.12.2020 року, у зв`язку з чим змушений звернутися до суду із зазначеним позовом.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 05 січня 2024 року 07 лютого 2024 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Розірвано угоду про співробітництво по реалізації проекту «Полтавський шлях, 144», укладену між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , від 24.10.2019 року.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 250000,00 (двісті п`ятдесят тисяч) доларів США.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 13956 гривень 80 копійок.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 адвокат Ус М.В. посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення скасувати та у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду про невиконання відповідачем ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків, відповідними доказами не обґрунтований. Належних і допустимих доказів невиконання відповідачем ОСОБА_1 його обов`язків за Угодою про співробітництво (п. 2.2 Угоди) Позивач не надав, вони в матеріалах справи не відсутні.

Позивач не довів порушення Відповідачем зобов`язань, встановлених Угодою про співробітництво від 24 жовтня 2019 року в частині здійснення контролю за виконання обсягу будівельно-монтажних робіт з будівництва, зазначеного в угоді про співробітництво об`єкту нерухомості. Разом з тим, будучи допитаним в судовому засіданні в якості свідка, ОСОБА_1 показав, що постійно здійснював контроль за якістю будівництва. Проте суд не надав оцінки цим показанням відповідача в якості свідка.

Договір купівлі-продажу майнових прав № 22/10-19 від 22 жовтня 2019 року не містить положень відповідно до яких ТОВ «ФЛАС» зобов`язано виконувати будівельні роботи. Таким чином, виконання ТОВ «ФЛАС» Договору купівлі-продажу майнових прав № 22/10-19 від 22 жовтня 2019 року обумовлено сплатою ТОВ «ІНБІКО» грошових коштів у строки та на умовах встановлених цим договором в повному обсязі.

Положення Договору купівлі-продажу майнових прав № 22/10-19 від 22 жовтня 2019 року не зобов`язують ТОВ «ФЛАС» здійснювати передачу майнових прав на користь ТОВ «ІНБІКО» за відсутності сплати вартості майнових прав в повному обсязі.

Позивач вказував що ТОВ « ІНБІКО» не виконувало свої грошові зобов`язання за Договору купівлі-продажу майнових прав № 22/10-19 від 22 жовтня 2019 року. Про це свідчить Лист-вимога від 25.05.2020 р. (Вих. № 26/5-20), який міститься в матеріалах справи, де в останньому абзаці Позивач ( ОСОБА_2 ) як директор ТОВ «ІНБІКО» зазначає наступне: «Не сплата Вами заборгованості за поставлений товар не дає нам можливості своєчасно виконати свої обов`язки по сплаті за придбання майнових прав за договором купівлі-продажу майнових прав № 22/10-19 від 22.10.19 р.»

Також сам Позивач, будучи керівником ТОВ «ІНБІКО», насправді не розраховував та не вважав, що зобов`язання ТОВ «ІНБІКО» за Договором купівлі-продажу майнових прав мають бути виконані ОСОБА_1 .

Посилається на те, що поведінка позивача є суперечливою та недобросовісною, оскільки не зважаючи на стверджувальне ним невиконання відповідачем своїх обов`язків за Угодою про співробітництво від 24 жовтня 2019 року, він регулярно здійснював платежі та повністю сплатив кошти відповідно до цієї Угоди за графіком, вказаним в балансі.

Виходячи із обов`язків Відповідача ОСОБА_1 перед Позивачем, які встановив суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, ОСОБА_1 мав діяти одночасно в інтересах обох сторін договору як ТОВ «ІНБІКО», так і ТОВ «ФЛАС», що суперечить здоровому глузду, діловій практиці та законодавчим підходам. Згідно із ч. 3 ст. 238 ЦК представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є.

ОСОБА_1 не мав будь-яких законних підстав сплачувати грошові кошти на користь ТОВ «ФЛАС» замість ТОВ «ІНБІКО». Більше того, така сплата призвела б до виникнення заборгованості ТОВ ІНБІКО перед ОСОБА_1 .

Оскільки суд присудив повернення всіх грошових коштів, отриманих Відповідачем за Угодою про співробітництво, то матеріали справи мають містити докази того, що жоден обов`язок з перерахованих у п. 2.2 Угоди про співробітництво взагалі не був виконаний ОСОБА_1 через його протиправну поведінку, адже відповідно до ч. 4 ст. 653 ЦК сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору. Звідси слідує, що для того, щоб стягнути з відповідача всю суму одержаних коштів, позивач мав довести, що жодного еквівалента від ОСОБА_1 у вигляді виконання ним обов`язків за п. 2.2 Угоди про співробітництво надано не було позивачеві. Таких доказів матеріали справи не містять

Суд вийшов за межі тлумачення договору (ст. 213 ЦК), чим, в свою чергу, порушив принцип свободи договору (ст. 627 ЦК) у тому сенсі, що внаслідок такого довільного тлумачення на сторону Договору ( ОСОБА_1 ) були покладені додаткові зобов`язання, які він на себе ніколи не брав, своїм тлумаченням суд перетворив договір про надання послуг на забезпечувальний договір. Судом першої інстанції неправильно застосовано положення ч. 2 ст. 651 ЦК про підстави розірвання договору.

ОСОБА_2 не є особою, яка мала набути майнові права на об`єкт нерухомості, а отже, не є особою, яка позбавилась того, на що могла розраховувати при укладенні Угоди. ТОВ ІНБІКО та ОСОБА_2 є різними особами. Більше того ОСОБА_2 не був бенефіціарним власником ТОВ ІНБІКО.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Відповідно до ч. ч. 1, 2ст.367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1ст.368ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 2ст. 372 ЦПК Українинеявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідач ОСОБА_1 не з`явився у судове засідання 17.07.2024 та просив суд апеляційної інстанції відкласти розгляд скарги, оскільки він має бути госпіталізований в цей день та бажає особисто взяти участь у судовому засіданні. Оскільки відповідач ОСОБА_1 не надав доказів, що він фактично госпіталізований та не має можливості з поважних причин бути присутнім у судовому засіданні 17 липня 2024 року, у справі має свого представника адвоката Ус М.В., його явка у судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів за відсутності поважних причин не знайшла законних підстав для відкладення судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача та дослідивши матеріали цивільної справи, пояснення представників сторін: позивача - адвоката Мамай А. С., відповідача адвоката Ус М.В., за відсутності інших учасників справи, належним чином повідомлених про судове засідання, що не перешкоджає розгляду скарги відповідно до ч. 2ст. 372 ЦПК України, перевіривши її доводи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно до вимогст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам оскаржене рішення суду відповідає.

Задовольняючі позовні вимоги суд своє рішення мотивував наступним.

Відповідач, в порушення умов укладеної із позивачем угоди від 24.10.2019 року, не виконав покладені на нього зобов`язання: не забезпечив належний контроль виконання обсягу будівельно-монтажних робіт з будівництва, зазначеного в основному договорі купівлі-продажумайнових прав№ 22/10-19від 22.10.2019року (ТОВ «ФЛАС» до 31.07.2020 року не завершило виконання будівельних робіт на Об`єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , до 31.12.2020 року не ввело Об`єкт будівництва в експлуатацію і не присвоїло йому поштової адреси); не виконав зобов`язань щодо фінансування узгодженої вартості купівлі-продажу майнових прав на Об`єкт нерухомості в Об`єкті будівництва і не спрямував частину отриманих від позивача коштів на повне виконання грошових зобов`язань ТОВ «ІНБІКО» перед ТОВ «ФЛАС» за договором купівлі-продажу майнових прав № 22/10-19 від 22.10.2019 року (в результаті чого ТОВ «ФЛАС» не направило на адресу ТОВ «ІНБІКО» довідки про оплату 100% вартості майнових прав, не передало ТОВ «ІНБІКО» майнові права на Об`єкт нерухомості за відповідним актом, не передало і відмовилось передавати з цих підстав ТОВ «ІНБІКО» право власності на Об`єкт нерухомості); порушив зобов`язання в частині обов`язку особисто підписувати узгоджений баланс, зазначений в таблиці балансу взаємовідносин сторін.

Доказів передання ТОВ «ІНБІКО» майнових прав на Об`єкт нерухомості, завершення будівельних робіт на Об`єкті будівництва, присвоєння йому поштової адреси, введення Об`єкта будівництва в експлуатацію чи передання ТОВ «ІНБІКО» права власності на Об`єкт нерухомості матеріали справи не містять.

У результаті істотного порушення відповідачем умов угоди про співробітництво щодо реалізації проекту «Полтавський шлях 144» від 24.10.2019 позивач позбавився того, на що він розраховував при її укладення, оскільки він, будучи керівником ТОВ «ІНБІКО», не отримав від відповідача належне виконання Продавцем зобов`язань за основним договором купівлі-продажу майнових прав № 22/10-19 від 22.10.2019 року, очолюване ним підприємство не отримало майнові права на Об`єкт нерухомості, не отримало цей Об`єкт нерухомості у власність, хоча позивач укладав оспорювану угоду саме з цією метою.

Укладаючи із відповідачем спірну угоду, позивач правомірно розраховував, що відповідач, як учасник (засновник) і бенефіціар ТОВ «ФЛАС» (Продавця), належним чином виконає свої зобов`язання за укладеною угодою від 24.10.2019 року і забезпечить вчасне завершення будівельних робіт на Об`єкті будівництва, введення його (Об`єкта будівництва) в експлуатацію (до 31.12.2020 року) та передання ТОВ «ІНІБКО» не пізніше 31.12.2020 року права власності на Об`єкт нерухомості.

Однак, в результаті бездіяльності відповідача позивач позбавляється того, на що він розраховував під час укладення спірної угоди.

За таких обставин вбачаються достатні підстави для розірвання укладеної позивачем із відповідачем угоди про співробітництво щодо реалізації проекту «Полтавський шлях 144» на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України, згідно якої договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Після розірвання договору в судовому порядку сторони такого договору мають право вимагати повернення безпідставно набутого майна за розірваним договором на підставі статті 1212 ЦК України. Схожий за змістом правовий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2020 року у справі № 910/13271/18.

Суд приходить до висновку про доведеність факту сплати ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 250000,00 доларів США за угодою про співробітництво щодо реалізації проекту «Полтавський шлях, 144» від 22.10.2019 року, оскільки допитаний у судовому засіданні у якості свідка відповідач ОСОБА_1 особисто підтвердив факт отримання ним від ОСОБА_2 грошових коштів у сумі 250000,00 доларів США, пояснивши, що отримав їх як винагороду за свою роботу; у судовому засіданні представником відповідача фактично не заперечувався факт укладення угоди та належності підпису в ній відповідачу, відповідач ОСОБА_1 не заявляв клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи свого підпису в угоді, самостійно будь-яких висновків експерта з цього питання суду не надавав.

Суд вважає недоведеним належними та допустимими доказами факт отримання відповідачем ОСОБА_1 від позивача 10.02.2020 року шляхом передачі третій особі ОСОБА_3 , яка є керівником пов`язаного із відповідачем ТОВ «Юкрейніен Кепітел Білдинг», де відповідач є засновником (учасником) та кінцевим бенефіціарним власником (контролером); тип бенефіаціарного володіння: прямий вирішальний вплив) грошових коштів у сумі 50000,00 доларів США, оскільки доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, факт передачі зазначеної суми саме ОСОБА_1 спростовано позивачем, позовних вимог до третьої особи ОСОБА_3 про стягнення 50000,00 доларів США не заявлено, у зв`язку з чим у зазначеній частині позов задоволенню не підлягає.

Суд зазначив, що згідно п. 3.1 Угоди про співробітництво по реалізації проекту «Полтавський шлях, 144» від 24.10.2019 року за невиконання сторонами своїх зобов`язань винна сторона сплачує постраждалій стороні штраф у розмірі 2% від суми отриманої/недоотриманої згідно графіку, а також у випадку невиконання ОСОБА_1 зобов`язань за Угодою, за умови повного виконання своїх зобов`язань ОСОБА_6 , зазначених у п. 2.1 Угоди, сума, отримана ОСОБА_1 підлягає поверненню ОСОБА_2 у повному обсязі, також ОСОБА_1 сплачує ОСОБА_2 пеню за використання коштами у розмірі 0,1 % від отриманої суми за кожний день, починаючи з дня отримання коштів.

Враховуючи, що у судовому засіданні знайшов підтвердження факт сплати лише частини грошових коштів у сумі 250000,00 доларів США, тобто зобов`язання за угодою не були виконані у повному обсязі, а тому дійшов до висновку про відсутність підстав для застосування наслідків цивільно-правової відповідальності, а тому відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення пені та штрафу за невиконання умов зазначеної угоди.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду.

Відповідно до ст. 6 ЦК України:

1. Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

2. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

3. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Частиною першоюстатті 15 ЦК Українипередбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першоїстатті 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

В силу ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зі ст. 549 ЦК України вбачається, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Положеннями статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу ч. ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України:

1. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

2. Положення цієї глави (83 набуття, збереження майна без достатньої правової підстави) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

3. Положення глави 83 ЦК застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Суд першої інстанції правильно вважав, що для застосування до спірних правовідносин у справістатті 1212 ЦК України, необхідно встановити факт наявності або відсутності між сторонами у справі правовідносин, які б свідчили про наявність або відсутність правових підстав для перерахування заявлених до стягнення грошових коштів.

Судом були встановлені наступні обставини справи.

22.10.2019 року між ТОВ «ФЛАС» та ТОВ «ІНБІКО» укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 22/10-19, за умовами якого ТОВ «ФЛАС» продає, а ТОВ «ІНБІКО» купує майнові права на Об`єкт нерухомості у порядку та на умовах, передбачених договором, та у відповідності до норм Цивільного кодексу України та інших актів законодавства України. При передачі майнових прав на Об`єкти нерухомості до Покупця також переходить пропорційна частка у праві спільної сумісної власності на місця загального користування (сходові клітки, коридори, коридори загального користування, ліфтова шахта тощо) в Об`єкті будівництва.

Відповідно до статті 1 вказаного договору, Об`єкт нерухомості це складова та невід`ємна частина Об`єкта будівництва, яка виражена у вигляді житлового приміщення (квартири) в Об`єкті будівництва. Характеристика Об`єкту нерухомості та інформація, яка його ідентифікує, міститься у погодженому і підписаному між сторонами Додатку № 1 до вказаного Договору, який є його невід`ємною частиною.

Згідно з п. 1 Додатку № 1 до Договору Об`єктом нерухомості виступає підвал (450 кв. м.) і перший поверх (272 кв. м.) будинку АДРЕСА_1 ; графічне зображення Об`єкту нерухомості додається у вигляді Додатку № 4 до Основного договору.

Об`єкт будівництва житловий будинок з вбудовано-прибудованими адміністративними приміщеннями, приміщеннями обслуговування і торгівлі по АДРЕСА_1 на земельних ділянках (кадастровий номер: 6310137200:04:035:0058), які надані в оренду ТОВ «Харківжитло» для будівництва житлового будинку з вбудовано-прибудованими адміністративними приміщеннями, приміщеннями обслуговування та торгівлі, та для експлуатації по АДРЕСА_1 .

Майнові права всі речові права на Об`єкт нерухомості, які передаються у приватну власність Покупця за цим договором, а також всі необхідні документи для оформлення права користування частиною земельної ділянки (кадастровий номер: 6310137200:04:035:0058) для експлуатації Об`єкту нерухомості, що розташований по АДРЕСА_1 , для експлуатації та обслуговування Об`єкту нерухомості та Об`єкту будівництва.

Довідка про оплату 100 % майнових прав це документ, яким Продавець підтверджує оплату Покупцем 100 % вартості Об`єкта нерухомості, розмір якої буде визначено пунктом 5.1 вказаного Договору. Порядок видачі Довідки про оплату 100 % майнових прав передбачений пунктом 5.3 Договору

Пунктом 2.3. Договору передбачено опис Об`єкта нерухомості та Об`єкта будівництва, в тому числі стан, в якому Об`єкт нерухомості буде відповідати на момент передачі його Покупцю, зокрема, перелік оздоблювальних робіт, які повинні бути виконані в Об`єкті нерухомості, стан, в якому перебуватиме Об`єкт будівництва на момент передачі Об`єкта нерухомості Покупцеві, міститися в Додатку № 1 до Договору, який є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 2.4 Договору Покупець набуває право власності на Майнові права шляхом отримання Об`єкту нерухомості за Актом прийому-передачі майнових прав на Об`єкт нерухомості, Актом прийому-передачі Об`єкта нерухомості та Довідкою про оплату 100% майнових прав.

Як вбачається з п. п. 3.1.3, 3.1.5., 3.1.11., 3.1.12 Договору Продавець зобов`язаний забезпечувати будівництво Об`єкта будівництва та введення його в експлуатацію в порядку, встановленому чинним законодавством України; здійснити передачу Майнових прав на Об`єкт нерухомості та безпосередньо Об`єкт нерухомості в порядку та на умовах визначених в статті 5 Договору, за умови належного і повного виконання Покупцем всіх прийнятих на себе зобов`язань за Договором; після введення Об`єкту будівництва в експлуатацію забезпечити звернення уповноваженої на це особи до Виконавчого комітету Харківської міської ради та отримати рішення про присвоєння Об`єкту будівництва поштової адреси в порядку, передбаченому чинним законодавством України та актами органу місцевого самоврядування; після оплати Покупцем 100 % вартості Майнових прав на Об`єкт нерухомості, направити Покупцю повідомлення про необхідність з`явитися для отримання Довідки про оплату 100 % майнових прав, відповідно до пункту 5.3. цього Договору.

Відповідно до п. 5.1. Договору визначено, що загальна ціна майнових прав на Об`єкт нерухомості на дату укладення договору складає 3249000,00 грн. за весь Об`єкт нерухомості, визначений у п. 2.1. договору, додатку № 1 та додатку № 4 до цього договору.

Додатком № 2 до Договору купівлі-продажу майнових прав № 22/10-19 від 22.10.2019 року передбачено графік виконання Покупцем грошових зобов`язань за договором частинами (з розстроченням, траншами), сторони встановили обов`язок Покупця сплатити Продавцю загальну вартість придбання майнових прав не пізніше 19.07.2020 року у порядку та строки згідно із додатком № 2 від 22.10.2019 року, а саме: в період з 22.11.2019 року по 19.07.2020 року Покупець зобов`язаний був сплачувати на користь Продавця кошти в сумі по 361000,00 грн.

Згідно з п. 5.3. Договору після повної сплати Покупцем вартості майнових прав на Об`єкт нерухомості Продавець протягом 5 календарних днів видає Покупцеві довідку про оплату 100% вартості майнових прав.

Пунктом 6.1. Договору встановлено, що будівельні роботи на Об`єкті будівництва повинні були бути виконані не пізніше 31.07.2020 року.

Відповідно до п. 6.2. Договору передача покупцю права власності на майнові права на Об`єкт нерухомості здійснюється за двостороннім актом прийому-передачі майнових прав на Об`єкт нерухомості, який підписується сторонами впродовж 5 календарних днів з моменту сплати Покупцем 100% вартості Майнових прав.

В силу п. 7.1. Договору строк його дії визначено до 31.12.2020 року.

Відтак, до 31.07.2020 року ТОВ «ФЛАС» мали бути виконані і повністю завершені будівельні роботи на Об`єкті будівництва, до 31 грудня 2020 року виконані зобов`язання продавця згідно додатку № 3 договору: Об`єкт будівництва повинен був бути введений в експлуатацію, йому повинно було бути присвоєно поштову адресу, а Об`єкт нерухомості мав бути переданий покупцю ТОВ «ІНБІКО» за відповідним двостороннім актом прийому-передачі Об`єкта нерухомості (за умови сплати вартості купівлі майнових прав на Об`єкт нерухомості)

24.10.2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 була у письмовій формі укладена Угода про співробітництво щодо реалізації проекту «Полтавський шлях, 144», за умовами якої сторони визначили загальні принципи їхньої участі в проєкті, порядок взаємодії сторін під час виконання завдань проєкту.

Відповідно до п. 2.1. Угоди ОСОБА_2 зобов`язався здійснювати фінансування узгодженої частини вартості проєкту в сумі, еквівалентній 300000,00 доларам США в строк до 31.01.2020 року згідно узгодженого графіку, а саме: не пізніше 10.11.2019 року 100000 доларів США; не пізніше 15.12.2019 року 100000 доларів США; не пізніше 15.01.2020 року 100000 доларів США.

Відповідно до п. 2. 2. Угоди ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання: здійснювати контроль і нести відповідальність за виконання обсягу будівельно-монтажних робіт з будівництва зазначеного в Договорі Об`єкту нерухомості до моменту здачі його в експлуатацію; виконувати всі зобов`язання, покладені на «Продавця» в основному Договорі купівлі-продажу майнових прав № 22/10-19 від 22.10.2019 року, укладеному між ТОВ «ІНБІКО» та ТОВ «ФЛАС»; за вимогою позивача, оформити права власності «Покупця» на Об`єкт нерухомості; щомісячно підписувати, узгоджений із позивачем баланс, відображений в таблиці балансу взаємовідносин сторін.

Судом встановлено та не оспорюється сторонами, що ОСОБА_2 сплатив ОСОБА_1 250000,00 доларів США наступними траншами: 24.10.2019 року 50000 доларів США; 12.11.2019 року 50000,00 доларів США; 15.12.2019 року 100000,00 доларів США; 15.01.2020 року 50000,00 доларів США; що підтверджуються підписами ОСОБА_1 у відповідних графах в таблиці балансу (графіку) взаємовідносин сторін до Угоди про співробітництво щодо реалізації проекту «Полтавський шлях, 144» від 24.10.2019 року та визнано відповідачем у ході допиту його у судовому засіданні в якості свідка.

Як вбачається з п. 7 Таблиці балансу (графіку) взаємовідносин сторін до Угоди про співробітництво щодо реалізації проекту «Полтавський шлях, 144» від 24.10.2019 року вписано дату 10.02.2020 року та суму 50000,00 доларів США; у графі «підпис» стоїть особистий підпис, який за твердженням позивача не належить ОСОБА_1 , що не заперечується іншими учасниками справи. Позивач посилається на те, що він сплатив 50000,00 доларів США третій особі ОСОБА_3 як представнику ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ст.ст.12,81ЦПК Україницивільне судочинствоздійснюється назасадах змагальностісторін. Учасникисправи маютьрівні праващодо здійсненнявсіх процесуальнихправ таобов`язків,передбачених законом. Кожнасторона повиннадовести обставини,які маютьзначення длясправи іна яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Всупереч свого процесуального обов`язку відповідач ОСОБА_1 не надав належних у допустимих у даному випадку письмових доказів про те, що він виконав свого обов`язки за Угодою, та що зазначена в цій Угоді мета була досягнута. При цьому відповідач не заперечував факт отримання за цієї Угодою присуджених судом грошових коштів. Допитаний у якості свідка відповідач ОСОБА_1 пояснив, що дійсно отримав від ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 250000,00 доларів США у якості винагороди за свою роботу та ніяких грошей від ОСОБА_3 він не отримував.

З огляду на вищевказані обставини суд першої інстанції правильно вважав, що поведінка сторін була правовою підставою для набуття відповідачем грошових коштів,які внаслідок розірвання Угоди мають бути повернуті позивачеві відповідно до статті 1212ЦК України у доведеному розмірі, виходячи з наступного.

Встановлені судом обставини та спірні правовідносини сторін дійсно свідчать про те, що укладений 22.10.2019 року між ТОВ «ФЛАС» та ТОВ «ІНБІКО» договір купівлі-продажу майнових прав № 22/10-19 та укладена 24.10.2019 року між позивачем та відповідачем угода про співробітництво щодо реалізації проекту «Полтавський шлях 144» є взаємопов`язаними і співвідносяться як основне і похідне (акцесорне) зобов`язання.

При цьому, визначені в Угоді обов`язки відповідача ОСОБА_1 мають забезпечувати виконання основного договору. Відповідач всупереч свого процесуального обов`язку цих висновків суду належними і допустимими доказами не спростував.

Відтак, суд обґрунтовано виснував про порушення відповідачем умов укладеної із позивачем Угоди від 24.10.2019 року, оскільки він не виконав покладені на нього зобов`язання: не забезпечив належний контроль виконання обсягу будівельно-монтажних робіт з будівництва, зазначеного в основному договорі купівлі-продажумайнових прав№ 22/10-19від 22.10.2019року (ТОВ «ФЛАС» до 31.07.2020 року не завершило виконання будівельних робіт на Об`єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , до 31.12.2020 року не ввело Об`єкт будівництва в експлуатацію і не присвоїло йому поштової адреси); не виконав зобов`язань щодо фінансування узгодженої вартості купівлі-продажу майнових прав на Об`єкт нерухомості в Об`єкті будівництва і не спрямував частину отриманих від позивача коштів на повне виконання грошових зобов`язань ТОВ «ІНБІКО» перед ТОВ «ФЛАС» за договором купівлі-продажу майнових прав № 22/10-19 від 22.10.2019 року (в результаті чого ТОВ «ФЛАС» не направило на адресу ТОВ «ІНБІКО» довідки про оплату 100% вартості майнових прав, не передало ТОВ «ІНБІКО» майнові права на Об`єкт нерухомості за відповідним актом, не передало і відмовилось передавати з цих підстав ТОВ «ІНБІКО» право власності на Об`єкт нерухомості); порушив зобов`язання в частині обов`язку особисто підписувати узгоджений баланс, зазначений в таблиці балансу взаємовідносин сторін.

Доказів передання ТОВ «ІНБІКО» майнових прав на Об`єкт нерухомості, завершення будівельних робіт на Об`єкті будівництва, присвоєння йому поштової адреси, введення Об`єкта будівництва в експлуатацію чи передання ТОВ «ІНБІКО» права власності на Об`єкт нерухомості матеріали справи не містять і доводи скарги цих висновків суду не спростовують.

Укладаючи із відповідачем Угоду, яка ніким не була оспорена, на вищевказаних умовах позивач обґрунтовано розраховував, що відповідач, як учасник (засновник) і бенефіціар ТОВ «ФЛАС» (Продавця), належним чином виконає свої зобов`язання за укладеною угодою від 24.10.2019 року і забезпечить вчасне завершення будівельних робіт на Об`єкті будівництва, введення його (Об`єкта будівництва) в експлуатацію (до 31.12.2020 року) та передання ТОВ «ІНІБКО» не пізніше 31.12.2020 року права власності на Об`єкт нерухомості.

У результаті істотного порушення відповідачем умов Угоди про співробітництво щодо реалізації проекту «Полтавський шлях 144» від 24.10.2019 позивач дійсно позбавився того, на що він розраховував при її укладення, оскільки він, будучи керівником ТОВ «ІНБІКО», не отримав від відповідача належне виконання Продавцем зобов`язань за основним договором купівлі-продажу майнових прав № 22/10-19 від 22.10.2019 року, очолюване ним підприємство не отримало майнові права на Об`єкт нерухомості, не отримало цей Об`єкт нерухомості у власність, хоча позивач укладав оспорювану угоду саме з цією метою.

В результаті бездіяльності відповідача позивач дійсно позбавився того, на що він розраховував під час укладення згаданої Угоди.

Відповідач не довів належними і допустимим доказами доводи скарги про те, що позивач діяв недобросовісно та що основна угода не була виконана з вини покупця майнових прав, за відсутності доказів виконання обов`язків продавця за основним договором доводи скарги про відсутність грошових коштів у покупця є безпідставними.

Аргументи скарги про суперечливу та недобросовісну поведінку позивача та про невідповідність закону (нікчемний правовий характер) укладеної між сторонами Угоди, або про виконання відповідачем своїх обов`язків належними і допустимими доказами також не підтверджені. Той факт, що позивач сплачував кошти відповідачу без висунення яких-небудь претензій до відповідача щодо невиконання умов Угоди, не можна вважати ознакою суперечливої поведінкою позивача, оскільки він виконував свої обов`язки за цією Угодою, а виконання відповідачем своїх обов`язків за цією Угодою було визначений датою виконання продавцем своїх обов`язків за основним договором.

Правила тлумачення змісту правочинувизначено частиною третьою статті 213 ЦК України, яка передбачає, що при тлумаченнізмісту правочинуберуться до уваги однакове для всьогозмісту правочинузначення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Суд відповідно до вказаної норми ст. 213 ЦК України взяв до уваги мету укладення між сторонами вищевказаної Угоди про співробітництво щодо реалізації проекту «Полтавський шлях 144» від 24.10.2019, зміст взаємних прав та обов`язків сторін, та дійшов обґрунтованого висновку щодо дійсного змісту цього правочину, за яким відповідач своїми діями по суті мав забезпечити виконання основного договору. Доводи скарги про неправильне тлумачення судом умов Угоди про співробітництво матеріалами справи не підтверджені.

За таких обставин суд першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України дійшов обґрунтованого висновку про розірвання укладеної позивачем із відповідачем Угоди про співробітництво щодо реалізації проекту «Полтавський шлях 144». Доводи скарги про те, вказана Угода є договором про надання послуг, а відповідачем свої обов`язки були належним чином виконані не повністю відповідають змісту вказаної Угоди, за якою відповідач зобов`язався здійснювати контроль виконання основного договору, внаслідок якого основний договір був виконаний, однак такого результату у даному випадку не було досягнуто. При цьому відповідач належними і допустимим доказами не спростував презумпцію своєї вини за невиконання умов Угоди.

Після розірвання договору в судовому порядку сторони такого договору мають право вимагати повернення безпідставно набутого майна за розірваним договором на підставі статті 1212 ЦК України. Схожий за змістом правовий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2020 року у справі № 910/13271/18.

Оскільки укладена між сторона угода підлягає розірванню в судовому порядку (тобто відпала підстава, на якій майно раніше було набуте відповідачем), враховуючи відсутність інших достатніх підстав для збереження коштів позивача, суд першої інстанції правильно виснував, що відповідач безпідставно, за відсутності будь-якої правової підстави, зберігає у себе майно, а саме грошові кошти, що є власністю позивача, які відповідно до ст. 1212 ЦК України підлягають безумовному поверненню.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 червня 2018 року у справі № 548/981/15-ц (провадження № 14-182цс18) зазначила, що у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються (частина друга статті 653 ЦК України). Якщо договір розривається у судовому порядку, зобов`язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили (частина третя цієї статті).

Водночас, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 06 травня 2020 року по справі № 539/3306/17 зробив правовий висновок про те, що розірвання договору припиняє його дію на майбутнє, але не впливає на факт укладення та дії цього договору включно до моменту його розірвання.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

На підставі вищевказаних обставин та правового обґрунтування колегія суддів визнає, що оскаржене рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скарги висновків суду не спростували, що відповідно до статті 375ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну представника ОСОБА_1 адвоката Ус Марини Володимирівни залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 05 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складений 22 липня 2024 року.

Головуючий В.Б. Яцина

Судді - Ю.М.Мальований

О.В.Маміна