Постанова

від 04.12.2024 по справі 642/1088/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 642/1088/23

провадження № 61-11642св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інбіко», Товариство з обмеженою відповідальністю «Флас», ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником - адвокатом Ус Мариною Володимирівною, на рішення Ленінського районного суду м. Харкова в складі судді Гримайло А. М. від 05 січня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду в складі колегії суддів: Яцини В. Б., Мальованого Ю. М., Маміної О. В. від 17 липня 2024 року,-

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому проси: розірвати укладену між ним та відповідачем Угоду про співробітництво по реалізації проекту «Полтавський шлях, 144» від 24 жовтня 2019 року; стягнути з відповідача на його користь грошові кошти в сумі 300 000,00 дол. США, штраф у розмірі 6 000,00 дол. США та пеню в розмірі 352 950,00 дол. США за невиконання зобов`язань за угодою.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач є засновником (учасником) та кінцевим бенефіціарним власником (контролером) (тип бенефіціарного володіння: прямий вирішальний вплив) ТОВ «Флас» та ТОВ «Юкрейніен Кепітел Білдинг» керівниками (директорами) яких є ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відповідно.

22 жовтня 2019 року між ТОВ «Флас» та ТОВ «Інбіко» було укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 22/10-19 (далі - Договір), за умовами якого ТОВ «Флас» зобов`язалося продати, а ТОВ «Інбіко» зобов`язалося купити майнові права (речові права) на об`єкти нерухомості - підвал (450 кв.м.) та перший поверх (272 кв.м.) будинку АДРЕСА_1 (далі - об`єкт будівництва), а також на всі необхідні документи для оформлення права користування частиною земельної ділянками (кадастровий номер: 6310137200:04:035:0058) для експлуатації житлового будинку з вбудовано-прибудованими адміністративними приміщеннями, приміщеннями обслуговування і торгівлі по АДРЕСА_1 на земельних ділянках (кадастровий номер: 6310137200:04:035:0058), які надані в оренду ТОВ «Харківжитло» для будівництва зазначеного житлового будинку. Загальна вартість придбання майнових прав складає 3 249 000,00 грн, які мали бути сплачені частинами (з розстроченням) не пізніше 19 липня 2020 року згідно із Додатком № 2 від 22 жовтня 2019 року наступним чином: щомісяця в період з 22 листопада 2019 року до 19 липня 2020 року ТОВ «Інбіко» зобов`язаний був сплачувати на користь ТОВ «Флас» кошти в сумі 361 000,00 грн щомісячно. У разі неналежної оплати вартості купівлі майнових прав ТОВ «Флас» зобов`язане було впродовж 5 календарних днів з моменту оплати передати ТОВ «Інбіко» майнові права з відповідним актом, до 31 липня 2020 року завершити будівельні роботи на об`єкті будівництва та до 31 грудня 2020 року ввести об`єкт будівництва в експлуатацію, присвоїти йому поштову адресу і за відповідним актом передати у власність ТОВ «Інбіко» об`єкт нерухомості, майнові права на який куплено за цим договором.

24 жовтня 2019 року з метою забезпечення виконання зобов`язань за укладеним між ТОВ «Флас» та ТОВ «Інбіко» основним договором купівлі-продажу майнових прав № 22/10-19 від 22 жовтня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 була укладена угода про співробітництво щодо реалізації проекту «Полтавський шлях, 144» (далі - Угода), за умовами якої позивач та відповідач визначили загальні принципи їхньої участі у проєкті, порядок взаємодії сторін під час виконання завдань проєкту. За умовами Угоди позивач зобов`язався здійснювати фінансування узгодженої частини вартості проєкту (об`єкт будівництва) в сумі, еквівалентній 300 000,00 дол. США, у строк до 31 січня 2020 року згідно графіку, а відповідач взяв на себе зобов`язання здійснювати контроль і нести відповідальність за виконання обсягу будівельно-монтажних робіт з будівництва зазначеного об`єкту нерухомості до моменту здачі його в експлуатацію; виконувати всі зобов`язання «Продавця» за основним договором купівлі-продажу майнових прав № 22/10-19 від 22 жовтня 2019 року, ухваленому між ТОВ «Інбіко» та ТОВ «Флас»; за вимогою позивача, оформити право власності «Покупця» на об`єкт нерухомості; щомісячно підписувати, узгоджений із позивачем баланс, відображений у таблиці балансу (графік) взаємовідносин сторін; за невиконання сторонами своїх зобов`язань угодою передбачені штрафні санкції (штраф і пеня).

Позивач ОСОБА_1 сплатив на користь відповідача ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 300 000,00 дол. США, передавши їх наступним чином: 24 жовтня 2019 року - 50 000,00 дол. США; 12 листопада 2019 року - 50 000,00 дол. США, 15 грудня 2019 року - 100 000,00 дол. США, 15 січня 2020 року - 50 000,00 дол. США, 10 лютого 2020 року - 50 000,00 дол. США через директора ТОВ «Юкрейніен Кепітал Білдинг» ОСОБА_3 .

Однак відповідач порушив зобов`язання за укладеною угодою про співробітництво від 24 жовтня 2019 року, не забезпечивши належний контроль виконання обсягу будівельно-монтажних робіт з будівництва зазначеного в договорі об`єкту нерухомості, а саме: ТОВ «Флас» до 31 липня 2020 року не завершило виконання будівельних робіт на Об`єкті будівництва, а також до 31 грудня 2020 року не ввело Об`єкт будівництва в експлуатацію і не присвоїло йому поштової адреси; не виконав зобов`язань щодо фінансування узгодженої вартості купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомості в Об`єкті будівництва і не спрямував частину отриманих від позивача коштів на повне виконання грошових зобов`язань ТОВ «Інбіко» перед ТОВ «Флас» за Договором купівлі-продажу майнових прав № 22/10-19 від 22 жовтня 2019 року, внаслідок чого ТОВ «Флас» не направило на адресу ТОВ «Інбіко» довідки про оплату 100% вартості майнових прав, не передало ТОВ «Інбіко» майнові права на об`єкт нерухомості за відповідним актом, не передало і відмовилось передавати з цих підстав ТОВ «Інбіко» право власності на об`єкт нерухомості; порушив зобов`язання в частині обов`язку особисто підписувати узгоджений баланс, зазначений в таблиці балансу взаємовідносин сторін, оскільки отримання останнього траншу коштів доручив ОСОБА_3 .

У результаті позивач та ТОВ «Інбіко», де він працює директором, позбавлені того, на що вони розраховували при укладенні зазначених вище угоди та договору, а саме: отримання майнових прав на Об`єкт нерухомості, своєчасне завершення будівельних робіт, своєчасне введення Об`єкта будівництва в експлуатацію та отримання права власності на Об`єкт нерухомості не пізніше 31 грудня 2020 року, у зв`язку з чим змушений звернутися до суду із зазначеним позовом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 05 січня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Розірвано угоду про співробітництво по реалізації проекту «Полтавський шлях, 144», укладену між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , від 24 жовтня 2019 року. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 250 000,00 дол. США. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судовий збір.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач, в порушення умов укладеної із позивачем угоди від 24 жовтня 2019 року, не виконав покладені на нього зобов`язання: не забезпечив належний контроль виконання обсягу будівельно-монтажних робіт будівництва, зазначеного в основному договорі купівлі-продажу майнових прав № 22/10-19 від 22 жовтня 2019 року (ТОВ «Флас» до 31 липня 2020 року не завершило виконання будівельних робіт на Об`єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , до 31 грудня 2020 року - не ввело Об`єкт будівництва в експлуатацію і не присвоїло йому поштової адреси); не виконав зобов`язань щодо фінансування узгодженої вартості купівлі-продажу майнових прав на Об`єкт нерухомості в Об`єкті будівництва і не спрямував частину отриманих від позивача коштів на повне виконання грошових зобов`язань ТОВ «Інбіко» перед ТОВ «Флас» за договором купівлі-продажу майнових прав № 22/10-19 від 22 жовтня 2019 року (в результаті чого ТОВ «Флас» не направило на адресу ТОВ «Інбіко» довідки про оплату 100% вартості майнових прав, не передало ТОВ «Інбіко» майнові права на Об`єкт нерухомості за відповідним актом, не передало і відмовилось передавати з цих підстав ТОВ «Інбіко» право власності на Об`єкт нерухомості); порушив зобов`язання в частині обов`язку особисто підписувати узгоджений баланс, зазначений в таблиці балансу взаємовідносин сторін.

Доказів передання ТОВ «Інбіко» майнових прав на Об`єкт нерухомості, завершення будівельних робіт на Об`єкті будівництва, присвоєння йому поштової адреси, введення Об`єкта будівництва в експлуатацію чи передання ТОВ «Інбіко» права власності на Об`єкт нерухомості матеріали справи не містять.

У результаті істотного порушення відповідачем умов угоди про співробітництво щодо реалізації проєкту «Полтавський шлях 144» від 24 жовтня 2019 року позивач позбавився того, на що він розраховував при її укладенні, оскільки він, будучи керівництвом ТОВ «Інбіко», не отримав від відповідача належне виконання Продавцем зобов`язань за основним договором купівлі-продажу майнових прав № 22/10-19 від 22 жовтня 2019 року, очолюване ним підприємство не отримало майнові права на Об`єкт нерухомості, не отримало цей Об`єкт нерухомості у власність, хоча позивач укладав оспорювану угоду саме з цією метою.

Укладаючи з відповідачем спірну угоду, позивач правомірно розраховував, що відповідач, як учасник (засновник) і бенефіціар ТОВ «Флас» (Продавця), належним чином виконає свої зобов`язання за укладеною угодою від 24 жовтня 2019 року і забезпечить вчасне завершення будівельних робіт на Об`єкті будівництва, введення його (Об`єкта будівництва) в експлуатацію (до 31 грудня 2020 року) та передання ТОВ «Інібко» не пізніше 31 грудня 2020 року права власності на Об`єкт нерухомості.

Однак, в результаті бездіяльності відповідача позивач позбавляється того, на що він розраховував під час укладення спірної угоди.

За таких обставин вбачаються достатні підстави для розірвання укладеної позивачем із відповідачем угоди про співробітництво щодо реалізації проєкту «Полтавський шлях 144» на підставі частини другої статті 651 ЦК України, згідно якої договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Після розірвання договору в судовому порядку сторони такого договору мають вимагати повернення безпідставно набутого майна за розірваним договором на підставі статті 1212 ЦК України.

Суд дійшов висновку про доведеність факту сплати ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 250 000,00 дол. США за угодою про співробітництво щодо реалізації проєкту «Полтавський шлях 144» від 22 жовтня 2019 року, оскільки допитаний у судовому засіданні якості свідка відповідач ОСОБА_2 особисто підтвердив факт отримання від ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 250 000,00 дол. США, пояснивши, що отримав їх як винагороду за свою роботу; у судовому засіданні представником відповідача не заперечувався факт укладення угоди.

Суд вважав недоведеним належними та допустимими доказами факт отримання відповідачем ОСОБА_2 від позивача 10 лютого 2020 року шляхом передачі третій особі ОСОБА_3 , яка є керівником пов`язаного з відповідачем ТОВ Юкрейніен Кепітел Білдинг», де відповідач є засновником (учасником) та кінцевим бенефіціарним власником (контролером); тип бенефіціарного володіння: прямий вирішальний вплив) грошових коштів в сумі 50 000,00 дол. США, оскільки доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, факт передачі зазначеної суми саме ОСОБА_2 спростовано позивачем, позовних вимог до третьої особи ОСОБА_3 про стягнення 50 000,00 дол. США не заявлено, у зв`язку із чим позов у зазначеній частині задоволенню не підлягає.

Суд зазначив, що згідно пункту 3.1 Угоди про співробітництво по реалізації проєкту «Полтавський шлях, 144» від 24 жовтня 2019 року за невиконання сторонами своїх зобов`язань винна сторона сплачує постраждалій стороні штраф у розмірі 2% від суми отриманої/недоотриманої згідно графіку, а також у випадку невиконання ОСОБА_2 зобов`язань за Угодою, за умови повного виконання своїх зобов`язань ОСОБА_1 , зазначених у пункті 2.1 Угоди, сума, отримана ОСОБА_2 підлягає поверненню ОСОБА_1 у повному обсязі, також ОСОБА_2 сплачує ОСОБА_1 пеню за користування коштами у розмірі 0,1% від отриманої суми за кожний день, починаючи з дня отримання коштів.

Враховуючи, що у судовому засіданні знайшов підтвердження факт сплати лише частини грошових коштів в сумі 250 000,00 дол. США, тобто зобов`язання за угодою не були виконані в повному обсязі, а тому дійшов висновку про відсутність підстав для застосування наслідків цивільно-правової відповідальності, а тому відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення пені та штрафу за невиконання умов зазначеної угоди.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 17 липня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Ус М. В., залишено без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 05 січня 2024 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

У серпні 2024 року представник ОСОБА_5 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 05 січня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 17 липня 2024 року, у якій просить скасувати зазначені судові рішення в частині задоволення позову та в цій частині ухвалити нове судове рішення про відмову в позові.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09 лютого 2021 року у справі № 520/17342/18, від 04 травня 2022 року у справі № 761/28949/17, від 09 листопада 2023 року у справі № 420/2411/19, від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18, у постановах Верховного Суду від 26 квітня 2023 року у справі № 722/1297/21, від 09 грудня 2020 року в справі № 199/3846/19, від 09 липня 2020 року у справі № 922/404/19, від 05 лютого 2020 року у справі № 510/1516/18, від 28 січня 2020 року в справі № 915/692/19, від 16 жовтня 2019 року в справі № 266/3229/16, від 23 вересня 2019 року в справі № 335/4131/18, від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Крім того, зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що неотримання майнових прав третьою особою (ТОВ «Інбіко»), яка не є стороною Угоди між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , внаслідок несплати ТОВ «Інбіко» неможливо розглядати як неотримання того, на що розраховував ОСОБА_1 , оскільки відносини ТОВ «Флас» та ТОВ «Інбіко» лежать поза межами договірних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а виконання ТОВ «Флас» на користь ТОВ «Інбіко» не є виконанням спірного договору чи виконанням на користь ОСОБА_1 . Більше того, доказів того, що ТОВ «Інбіко» втратило право на отримання та не отримає в майбутньому майнові права на об`єкт нерухомості позивач суду не надав.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 26 вересня 2024 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 642/1088/23 з Ленінського районного суду м. Харкова.

Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2024 року зазначену справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що 22 жовтня 2019 року між ТОВ «Флас» та ТОВ «Інбіко» укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 22/10-19, за умовами якого ТОВ «Флас» продає, а ТОВ «Інбіко» купує майнові права на Об`єкт нерухомості у порядку та на умовах, передбачених договором, та у відповідності до норм Цивільного кодексу України та інших актів законодавства України. При передачі майнових прав на Об`єкти нерухомості до Покупця також переходить пропорційна частка у праві спільної сумісної власності на місця загального користування (сходові клітки, коридори, коридори загального користування, ліфтова шахта тощо) в Об`єкті будівництва.

Відповідно до статті 1 вказаного договору, Об`єкт нерухомості - це складова та невід`ємна частина Об`єкта будівництва, яка виражена у вигляді житлового приміщення (квартири) в Об`єкті будівництва. Характеристика Об`єкту нерухомості та інформація, яка його ідентифікує, міститься у погодженому і підписаному між сторонами Додатку № 1 до вказаного Договору, який є його невід`ємною частиною.

Згідно з пункту 1 Додатку № 1 до Договору Об`єктом нерухомості виступає підвал (450 кв. м.) і перший поверх (272 кв. м.) будинку АДРЕСА_1 ; графічне зображення Об`єкту нерухомості додається у вигляді Додатку № 4 до Основного договору.

Об`єкт будівництва - житловий будинок з вбудовано-прибудованими адміністративними приміщеннями, приміщеннями обслуговування і торгівлі по АДРЕСА_1 на земельних ділянках (кадастровий номер: 6310137200:04:035:0058), які надані в оренду ТОВ «Харківжитло» для будівництва житлового будинку з вбудовано-прибудованими адміністративними приміщеннями, приміщеннями обслуговування та торгівлі, та для експлуатації по АДРЕСА_1 .

Майнові права - всі речові права на Об`єкт нерухомості, які передаються у приватну власність Покупця за цим договором, а також всі необхідні документи для оформлення права користування частиною земельної ділянки (кадастровий номер: 6310137200:04:035:0058) для експлуатації Об`єкту нерухомості, що розташований по АДРЕСА_1 , для експлуатації та обслуговування Об`єкту нерухомості та Об`єкту будівництва.

Довідка про оплату 100 % майнових прав - це документ, яким Продавець підтверджує оплату Покупцем 100 % вартості Об`єкта нерухомості, розмір якої буде визначено пунктом 5.1 вказаного Договору. Порядок видачі Довідки про оплату 100 % майнових прав передбачений пунктом 5.3 Договору

Пунктом 2.3. Договору передбачено опис Об`єкта нерухомості та Об`єкта будівництва, в тому числі стан, в якому Об`єкт нерухомості буде відповідати на момент передачі його Покупцю, зокрема, перелік оздоблювальних робіт, які повинні бути виконані в Об`єкті нерухомості, стан, в якому перебуватиме Об`єкт будівництва на момент передачі Об`єкта нерухомості Покупцеві, міститися в Додатку № 1 до Договору, який є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 2.4 Договору Покупець набуває право власності на Майнові права шляхом отримання Об`єкту нерухомості за Актом прийому-передачі майнових прав на Об`єкт нерухомості, Актом прийому-передачі Об`єкта нерухомості та Довідкою про оплату 100% майнових прав.

Як вбачається з п. п. 3.1.3, 3.1.5., 3.1.11., 3.1.12 Договору Продавець зобов`язаний забезпечувати будівництво Об`єкта будівництва та введення його в експлуатацію в порядку, встановленому чинним законодавством України; здійснити передачу Майнових прав на Об`єкт нерухомості та безпосередньо Об`єкт нерухомості в порядку та на умовах визначених в статті 5 Договору, за умови належного і повного виконання Покупцем всіх прийнятих на себе зобов`язань за Договором; після введення Об`єкту будівництва в експлуатацію забезпечити звернення уповноваженої на це особи до Виконавчого комітету Харківської міської ради та отримати рішення про присвоєння Об`єкту будівництва поштової адреси в порядку, передбаченому чинним законодавством України та актами органу місцевого самоврядування; після оплати Покупцем 100 % вартості Майнових прав на Об`єкт нерухомості, направити Покупцю повідомлення про необхідність з`явитися для отримання Довідки про оплату 100 % майнових прав, відповідно до пункту 5.3. цього Договору.

Відповідно до п. 5.1. Договору визначено, що загальна ціна майнових прав на Об`єкт нерухомості на дату укладення договору складає 3 249 000,00 грн. за весь Об`єкт нерухомості, визначений у п. 2.1. договору, додатку № 1 та додатку № 4 до цього договору.

Додатком № 2 до Договору купівлі-продажу майнових прав № 22/10-19 від 22 жовтня 2019 року передбачено графік виконання Покупцем грошових зобов`язань за договором частинами (з розстроченням, траншами), сторони встановили обов`язок Покупця сплатити Продавцю загальну вартість придбання майнових прав не пізніше 19 липня 2020 року у порядку та строки згідно із додатком № 2 від 22 жовтня 2019 року, а саме: в період з 22 листопада 2019 року по 19 липня 2020 року Покупець зобов`язаний був сплачувати на користь Продавця кошти в сумі по 361 000,00 грн.

Згідно з п. 5.3. Договору після повної сплати Покупцем вартості майнових прав на Об`єкт нерухомості Продавець протягом 5 календарних днів видає Покупцеві довідку про оплату 100% вартості майнових прав.

Пунктом 6.1. Договору встановлено, що будівельні роботи на Об`єкті будівництва повинні були бути виконані не пізніше 31 липня 2020 року.

Відповідно до п. 6.2. Договору передача покупцю права власності на майнові права на Об`єкт нерухомості здійснюється за двостороннім актом прийому-передачі майнових прав на Об`єкт нерухомості, який підписується сторонами впродовж 5 календарних днів з моменту сплати Покупцем 100% вартості Майнових прав.

В силу п. 7.1. Договору строк його дії визначено до 31 грудня 2020 року.

Відтак, до 31 липня 2020 року ТОВ «ФЛАС» мали бути виконані і повністю завершені будівельні роботи на Об`єкті будівництва, до 31 грудня 2020 року - виконані зобов`язання продавця згідно додатку № 3 договору: Об`єкт будівництва повинен був бути введений в експлуатацію, йому повинно було бути присвоєно поштову адресу, а Об`єкт нерухомості мав бути переданий покупцю ТОВ «ІНБІКО» за відповідним двостороннім актом прийому-передачі Об`єкта нерухомості (за умови сплати вартості купівлі майнових прав на Об`єкт нерухомості)

24 жовтня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 була у письмовій формі укладена Угода про співробітництво щодо реалізації проекту «Полтавський шлях, 144», за умовами якої сторони визначили загальні принципи їхньої участі в проєкті, порядок взаємодії сторін під час виконання завдань проєкту.

Відповідно до п. 2.1. Угоди ОСОБА_1 зобов`язався здійснювати фінансування узгодженої частини вартості проєкту в сумі, еквівалентній 300 000,00 доларам США в строк до 31 січня 2020 року згідно узгодженого графіку, а саме: не пізніше 10 листопада 2019 року - 100 000 доларів США; не пізніше 15 грудня 2019 року - 100 000 доларів США; не пізніше 15 січня 2020 року - 100 000 доларів США.

Відповідно до п. 2. 2. Угоди ОСОБА_2 взяв на себе зобов`язання: здійснювати контроль і нести відповідальність за виконання обсягу будівельно-монтажних робіт з будівництва зазначеного в Договорі Об`єкту нерухомості до моменту здачі його в експлуатацію; виконувати всі зобов`язання, покладені на «Продавця» в основному Договорі купівлі-продажу майнових прав № 22/10-19 від 22 жовтня 2019 року, укладеному між ТОВ «ІНБІКО» та ТОВ «ФЛАС»; за вимогою позивача, оформити права власності «Покупця» на Об`єкт нерухомості; щомісячно підписувати, узгоджений із позивачем баланс, відображений в таблиці балансу взаємовідносин сторін.

Судом встановлено та не оспорюється сторонами, що ОСОБА_1 сплатив ОСОБА_2 250 000,00 доларів США наступними траншами: 24 жовтня 2019 року - 50000 доларів США; 12.11.2019 року - 50 000,00 доларів США; 15 грудня 2019 року - 100 000,00 доларів США; 15 січня 2020 року - 50 000,00 доларів США; що підтверджуються підписами ОСОБА_2 у відповідних графах в таблиці балансу (графіку) взаємовідносин сторін до Угоди про співробітництво щодо реалізації проекту «Полтавський шлях, 144» від 24 жовтня 2019 року та визнано відповідачем у ході допиту його у судовому засіданні в якості свідка.

Як вбачається з пункту 7 Таблиці балансу (графіку) взаємовідносин сторін до Угоди про співробітництво щодо реалізації проекту «Полтавський шлях, 144» від 24 жовтня 2019 року вписано дату 10.02.2020 року та суму 50 000,00 доларів США; у графі «підпис» стоїть особистий підпис, який за твердженням позивача не належить ОСОБА_2 , що не заперечується іншими учасниками справи. Позивач посилається на те, що він сплатив 50 000,00 доларів США третій особі ОСОБА_3 як представнику ОСОБА_2 .

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягаєзадоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Разом із тим, згідно із частиною 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

В обґрунтування позовної вимоги про розірвання угоди про співробітництво по реалізації проекту «Полтавський шлях, 144» на підставі частини 2 статті 651 ЦК України позивачем зазначено, що негативним наслідком протиправної поведінки відповідача ОСОБА_2 є те, що ТОВ «Флас» не направило на адресу ТОВ «Інбіко» довідки про оплату 100% вартості майнових прав. Також, ТОВ «Флас» не підписало і не направило покупцю акт прийому-передачі майнових прав на об`єкт нерухомості та вчасно не ввело об`єкт будівництва в експлуатацію та не виконується основний договір в частині передання у власність покупця за актом приймання-передачі об`єкту нерухомості відповідно до вимог договору купівлі-продажу майнових прав. Відтак, стверджує, що в результаті неправомірних дій та бездіяльності ОСОБА_2 , позивач та ТОВ «Інбіко» позбавляється того, на що вони розраховували при укладенні зазначених угод та договорів.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено висновок, що частинами першою і другою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої статті 651 ЦК України).

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

За загальними положеннями ЦПК України обов`язок суду під час ухвалення рішення - вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-75цс13.

У цій справі суд встановив, що 22 жовтня 2019 року між ТОВ «Флас» та ТОВ «Інбіко» було укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 22/10-19 (далі - Договір), за умовами якого ТОВ «Флас» зобов`язалося продати, а ТОВ «Інбіко» зобов`язалося купити майнові права (речові права) на об`єкти нерухомості - підвал (450 кв.м.) та перший поверх (272 кв.м.) будинку АДРЕСА_1 (далі - об`єкт будівництва), а також на всі необхідні документи для оформлення права користування частиною земельної ділянками (кадастровий номер: 6310137200:04:035:0058) для експлуатації житлового будинку з вбудовано-прибудованими адміністративними приміщеннями, приміщеннями обслуговування і торгівлі по АДРЕСА_1 на земельних ділянках (кадастровий номер: 6310137200:04:035:0058), які надані в оренду ТОВ «Харківжитло» для будівництва зазначеного житлового будинку. Загальна вартість придбання майнових прав складає 3 249 000,00 грн, які мали бути сплачені частинами (з розстроченням) не пізніше 19 липня 2020 року згідно із Додатком № 2 від 22 жовтня 2019 року наступним чином: щомісяця в період з 22 листопада 2019 року до 19 липня 2020 року ТОВ «Інбіко» зобовязаний був сплачувати на користь ТОВ «Флас» кошти в сумі 361 000,00 грн щомісячно. У разі неналежної оплати вартості купівлі майнових прав ТОВ «Флас» зобов`язане було впродовж 5 календарних днів з моменту оплати передати ТОВ «Інбіко» майнові права з відповідним актом, до 31 липня 2020 року завершити будівельні роботи на об`єкті будівництва та до 31 грудня 2020 року ввести об`єкт будівництва в експлуатацію, присвоїти йому поштову адресу і за відповідним актом передати у власність ТОВ «Інбіко» об`єкт нерухомості, майнові права на який куплено за цим договором.

24 жовтня 2019 року між ОСОБА_1 (який є директором ТОВ «Інбіко») та ОСОБА_2 (який є директором ТОВ «Флас») була укладена угода про співробітництво щодо реалізації проекту «Полтавський шлях, 144» (далі - Угода), за умовами якої позивач та відповідач визначили загальні принципи їхньої участі у проєкті, порядок взаємодії сторін під час виконання завдань проєкту. За умовами Угоди позивач зобов`язався здійснювати фінансування узгодженої частини вартості проєкту (об`єкт будівництва) в сумі, еквівалентній 300 000,00 дол. США, у строк до 31 січня 2020 року згідно графіку, а відповідач взяв на себе зобов`язання здійснювати контроль і нести відповідальність за виконання обсягу будівельно-монтажних робіт з будівництва зазначеного об`єкту нерухомості до моменту здачі його в експлуатацію; виконувати всі зобов`язання «Продавця» за основним договором купівлі-продажу майнових прав № 22/10-19 від 22 жовтня 2019 року, ухваленому між ТОВ «Інбіко» та ТОВ «Флас»; за вимогою позивача, оформити право власності «Покупця» на об`єкт нерухомості; щомісячно підписувати, узгоджений із позивачем баланс, відображений у таблиці балансу (графік) взаємовідносин сторін; за невиконання сторонами своїх зобов`язань угодою передбачені штрафні санкції (штраф і пеня).

Укладений між сторонами у справі договір не є за своєю правовою природою акцесорним, таким, що укладений на забезпечення виконання зобов`язань за договором між юридичними особами ТОВ «Флас» та ТОВ «Інбіко» про купівлю-продаж майнових прав, що випливає із тесту договору, його умов та приписів статті 546 ЦК України. З умов договору про співробітництво, який позивач просить розірвати, вбачається, що керівники юридичних осіб, між якими укладений договір про купівлю-продаж майнових прав, зобов`язувались вчиняти певні дії, в тому числі, здійснювати контроль і нести відповідальність за виконання обсягу будівельно-монтажних робіт з будівництва зазначеного об`єкту нерухомості до моменту здачі його в експлуатацію тощо.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідач, в порушення умов укладеної із позивачем угоди від 24 жовтня 2019 року, не виконав покладені на нього зобов`язання: не забезпечив належний контроль виконання обсягу будівельно-монтажних робіт будівництва, зазначеного в основному договорі купівлі-продажу майнових прав № 22/10-19 від 22 жовтня 2019 року (ТОВ «Флас» до 31 липня 2020 року не завершило виконання будівельних робіт на Об`єкті будівництва за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях 144, до 31 грудня 2020 року - не ввело Об`єкт будівництва в експлуатацію і не присвоїло йому поштової адреси); не виконав зобов`язань щодо фінансування узгодженої вартості купівлі-продажу майнових прав на Об`єкт нерухомості в Об`єкті будівництва і не спрямував частину отриманих від позивача коштів на повне виконання грошових зобов`язань ТОВ «Інбіко» перед ТОВ «Флас» за договором купівлі-продажу майнових прав № 22/10-19 від 22 жовтня 2019 року (в результаті чого ТОВ «Флас» не направило на адресу ТОВ «Інбіко» довідки про оплату 100% вартості майнових прав, не передало ТОВ «Інбіко» майнові права на Об`єкт нерухомості за відповідним актом, не передало і відмовилось передавати з цих підстав ТОВ «Інбіко» право власності на Об`єкт нерухомості); порушив зобов`язання в частині обов`язку особисто підписувати узгоджений баланс, зазначений в таблиці балансу взаємовідносин сторін.

Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що суди не звернули уваги на те, що неотримання майнових прав третьою особою - ТОВ «Інбіко», яка не є стороною Угоди між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , неможливо розглядати як неотримання того, на що розраховував ОСОБА_1 , оскільки позивач у даному випадку, не є особою, яка мала набути майнові права на об`єкт нерухомості та на сам об`єкт нерухомості, а отже, не є особою, яка позбавилась того, на що могла розраховувати при укладенні договору, а тому висновки судів про розірвання спірної угоди із зазначених вище підстав, є помилковими.

Суди дійшли висновку про розірвання договору, укладеного між сторонами, фактично за тих підстав, що порушені умови договору про купівлю-продаж майнових прав між ТОВ «Флас» та ТОВ «Інбіко» щодо строків виконання, оплати тощо, проте порушення умов договору, укладеного між юридичними особами не є підставою для розірвання договору, укладеного між сторонами, у розумінні частини другої статті 651 ЦК України.

Щодо збереження майна без достатньої правової підстави

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Згідно із частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За змістом цієї статті безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, в разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість зробити висновок про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому породження певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, прямо передбачених частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов`язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Якщо ж зобов`язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов`язання). Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним.

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або взагалі була відсутня.

Суть кондикційного зобов`язання виражається в тому, що набувач безпідставно збагатився за рахунок потерпілого, а тому зобов`язаний не лише повернути йому майно в натурі чи відшкодувати його вартість (стаття 1213 ЦК), а й у повному обсязі компенсувати потерпілому негативні наслідки від неможливості йому користуватися майном за призначенням шляхом відшкодування всіх доходів, які набувач одержав або міг одержати від цього майна, а набувач безпідставно збагатився за рахунок потерпілого.

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норма глави 83 ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Отже, норми статті 1212 ЦК України застосовуються до позадоговірних зобов`язань.

Вказана правова позиція сформульована Верховним Судом у постановах: від 10 вересня 2018 року у справі № 638/11807/15-ц (провадження № 61-1215св17), від 12 вересня 2018 року у справі № 154/948/16 (провадження № 61-4497ск18), від 12 грудня 2018 року у справі № 205/3330/14-ц (провадження № 61-1133св18).

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин положень про кондикційні зобов`язання, з огляду на договірний склад цих правовідносин.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) зроблено висновок, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про задоволення позову в частині стягнення безпідставно отриманих грошових коштів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Зважаючи на те, що в справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Щодо судових витрат

Питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, вирішується у постанові суду касаційної інстанції, а також нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення (стаття 416 ЦПК).

ОСОБА_2 були понесені витрати, зі сплати судового збору при подачі касаційної скарги в сумі 23 189,76 грн, що підтверджується квитанцією № 9354-3579-7596-2915 від 13 вересня 2024 року.

З урахуванням задоволення касаційної скарги ОСОБА_2 та скасування судом касаційної інстанції оскаржуваних судових рішень із ухваленням нового рішення про відмову в позові, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 23 189,76 грн підлягають стягненню з ОСОБА_1 ..

Керуючись статтями 400, 402, 409, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником - адвокатом Ус Мариною Володимирівною, задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 05 січня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 17 липня 2024 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інбіко», Товариство з обмеженою відповідальністю «Флас», ОСОБА_3 , про розірвання договору та стягнення коштів - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору за подачу касаційної скарги в розмірі 23 189,76 грн

Постанова набирає законної сили моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов