Ухвала

від 15.07.2024 по справі 2018/2-3135/11

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 2018/2-3135/11

н/п 6/953/6/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2024 р. м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Муратової С.О.,

за участю секретаря - Драгана О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Київського районного суду м. Харкова заяву представника ОСОБА_1 адвоката Качковського Андрія Сергійовича про заміну стягувача у виконавчому провадженні по цивільній справі за позовною заявою ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 , третя особа: Українсько-американське спільне підприємство з іноземними інвестиціями «Влада-Промтекс» про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

31.07.2023 до Київського районного суду м. Харкова надійшла заява представника ОСОБА_1 адвоката Качковського А.С., у якій заявник просить замінити сторону виконавчого провадження стягувача з ТОВ «Фінансова компанія «Форінт» (код ЄДРПОУ: 40658146) на його правонаступника ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

В обґрунтування своїх вимог посилаються на те, що заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 17.02.2012 у справі № 2018/2-3135/11 позовну заяву ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено. Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 20.07.2017 судом здійснено заміну сторони виконавчого провадження з АТ «Райффайзен Банк Аваль» на ТОВ «ФК «ФоРІНТ» (код ЄДРПОУ: 40658146). Станом на дату подання заяви ТОВ «ФК «ФОРІНТ» не є кредитором відносно боржника у зв`язку з відступленням прав вимоги. 26.05.2023 між ТОВ «ФК «ФОРІНТ» та ТОВ «Універсальна факторингова компанія» (код ЄДРПОУ: 39319150) було укладено: договір факторингу №181 від 26.05.2023; договір відступлення прав за договором поруки від 26.05.2023. За вказаними договорами ТОВ «ФК «ФОРІНТ» відступило своє право вимоги до боржника, передавши всі права кредитора до правонаступника ТОВ «Універсальна факторингова компанія». В подальшому, ТОВ «Універсальна факторингова компанія» відступило права вимоги до боржника на користь ОСОБА_1 , уклавши договір відступлення права вимоги №26-05/23-201 від 26.05.2023. Таким чином, станом на дату цієї заяви кредитором відносно боржника у цій справі є ОСОБА_3 .

В судове засідання ОСОБА_3 не з`явився, повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду справи, в ході розгляду справи представник ОСОБА_1 адвокат Качковський А.С. підтримав заяву про заміну стягувача у виконавчому провадженні, в подальшому на електрону адресу суду надійшла заява представника ОСОБА_1 адвоката Качковського А.С. про розгляд справи без участі, в якій просить розглянути заяву про заміну сторони у виконавчому провадженні №57530030 від 28.07.2023 без участі правонаступника стягувача ОСОБА_1 та його представника (а.с. 75-76).

04.07.2024 на електрону адресу суду в системі «Електронний суд» надійшли додаткові письмові пояснення представника ОСОБА_1 адвоката Качковського А.С., в яких він зазначив, зокрема, що до цих Додаткових письмових пояснень додається копія Постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 19.06.2023 за виконавчим листом №2018/2-3135-11 від 10.10.2018, що виданий Київським районним судом м. Харкова про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 , а також інформація з Автоматизованої системи виконавчого провадження щодо ВП №57530030. Відповідно до вищезазначеного, попередній кредитор та стягувач в особі ТОВ «ФК «ФОРІНТ» подав приватному виконавцю заяву про повернення виконавчого документа відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», чим додатково підтвердив відступлення прав вимоги та відсутність будь-яких претензій до боржника. Таким чином, існують обґрунтовані підстави для здійснення процесуального правонаступництва та зміни стягувача як сторони виконавчого провадження. Просив здійснити процесуальне правонаступництво ТОВ «ФК «ФОРІНТ» на ОСОБА_1 ; замінити сторону виконавчого провадження згідно з виконавчим листом №2018/2-3135-11 від 10.10.2018, що виданий Київським районним судом м. Харкова про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 , а саме стягувача ТОВ «ФК «ФОРІНТ» на його правонаступника ОСОБА_1 (а.с. 87).

В судове засідання представники ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», ТОВ «ФК «ФОРІНТ», ТОВ «Універсальна факторингова компанія» не з`явився, повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомив.

В судове засідання боржник ОСОБА_2 не з`явися, повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомив.

Згідно ч. 3 ст. 442 ЦПК України, суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб.

Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 17.02.2012 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 783075,33 доларів США, що в еквіваленті складає 6237429,93 грн., у томі числі: 742236,77 доларів США сума заборгованості за кредитом; 36632,17 доларів США сума заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитними коштами; 2151,76 доларів США сума пені, нарахована за порушення строку погашення кредиту за період з 04.05.2010 по 03.05.2011; 2324,63 дол. США сума пені, нарахована за порушення строку погашення відсотків за період з 04.05.2010 по 03.05.2011; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Рйффайзен Банк Аваль» 1820,00 грн. судові витрати (т. 1 а.с. 94-95 справа №2-3135/11/06).

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 20.07.2017 заяву ТОВ «ФК «ФОРІНТ» про заміну сторони у виконавчому провадженні, зацікавлені особи: АТ «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_2 , Українсько-американське спільне підприємство з іноземними інвестиціями «Влада-Промтекс» задоволено; здійснено процесуальне правонаступництво АТ «Райффайзен Банк Аваль» на ТОВ «ФК «ФОРІНТ» (код 40658146), юридична адреса: 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 34, оф. 212; замінено сторону виконавчого провадження згідно з виконавчим листом №2/2018/393/2012 від 23.08.2012 виданого Київським районним судом м. Харкова про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 , а саме стягувача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на його правонаступника ТОВ «ФК «ФОРІНТ» (т. 2 а.с. 78-79 справа №2-3135/11/06).

26.05.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсальна факторингова компанія» укладено договір факторингу №181 від 26.05.2023, згідно якого в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі ТОВ «Універсальна факторингова компанія» зобов`язується передати (сплатити) ТОВ «ФК «ФОРІНТ» загальну суму фінансування, а ТОВ «ФК «ФОРІНТ» відступає (передає) ТОВ «Універсальна факторингова компанія» права вимоги, вказані в Реєстрі кредитних операцій до відступлення, на умовах та в обсязі, що будуть існувати станом на дату відступлення прав вимоги (а.с. 5-9).

Згідно Додатку №3 до Договору факторингу №181 від 26.05.2023, право вимоги за Договором поруки Вегер Ю.Л. №010-2/02/3-1570/4-06 від 24.11.2006 передано від ТОВ «ФК «ФОРІНТ» до ТОВ «Універсальна факторингова компанія» (а.с. 10).

26.05.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсальна факторингова компанія» укладено договір відступлення прав за договором поруки від 26.05.2023, згідно якого у зв`язку з укладенням між ТОВ «ФК «ФОРІНТ» та ТОВ «Універсальна факторингова компанія» договору факторингу №181 від 26.05.2023 ТОВ «ФК «ФОРІНТ» передає, а ТОВ «Універсальна факторингова компанія» приймає права вимоги за договором поруки, що зазначені у додатку №1 до цього договору (а.с. 17-18).

Згідно Додатку №1 до Договору про відступлення прав за договором поруки від 26.05.2023, право вимоги за Договором поруки Вегер Ю.Л. №010-2/02/3-1570/4-06 від 24.11.2006 передано від ТОВ «ФК «ФОРІНТ» до ТОВ «Універсальна факторингова компанія» (а.с. 19).

26.05.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсальна факторингова компанія» та ОСОБА_4 укладено договір відступлення прав вимоги №26-05/23-201 від 26.05.2023, згідно якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, ТОВ «Універсальна факторингова компанія» відступає ОСОБА_5 належне ТОВ «Універсальна факторингова компанія» право вимоги за Кредитним договором №010-2/02/3-1570-06 від 24.11.2006 та кредитним договором №010-1/02-01-113-08 від 28.10.2008, що укладений в рамках Генеральної кредитної угоди №02-01-12-08 від 28.10.2008 з усіма змінами та доповненнями до них, укладеними між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль»/Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», та ЗАТ "Харківський завод Будгідравлика" та Українсько-американським спільним підприємством з іноземними інвестиціями "ВЛАДА-ПРОМТЕКС" відповідно. Право вимоги за Кредитними договорами належить ТОВ «Універсальна факторингова компанія» на підставі Договору факторингу №181 від 26.05.2023, укладеного між ТОВ ФК «ФОРІНТ» та ТОВ «Універсальна факторингова компанія». В свою чергу ТОВ «ФК «ФОРІНТ» набуло права вимоги за Кредитними договорами на підставі Договору факторингу (портфельне відступлення прав вимоги) від 08.12.2016 укладеного з ПАТ «ВЕКТОР БАНК», який в свою чергу набув право вимоги на підставі Договору факторингу (портфельне відступлення прав вимоги) від 08.12.2016 укладеного з АТ «Райффайзен Банк Аваль».

Сторони домовились, що ТОВ «Універсальна факторингова компанія» відступає ОСОБА_5 належні йому права за договорами поруки, що укладені між Банком і поручителями, а саме: договір поруки №010-2/02/3-1570/4-06 від 24.11.2006, договір поруки №02-01-12/2-08 від 28.10.2008 та договір поруки №12/02-02/0503 від 28.10.2010, укладеними між Банком, Українсько-американським спільним підприємством з іноземними інвестиціями «ВЛАДА-ПРОМТЕКС» та ОСОБА_2 . Право вимоги за Договорами забезпечення належать ТОВ «Універсальна факторингова компанія» на підставі Договору про відступлення прав за договорами поруки від 26.05.2023, укладеного між ТОВ ФК «ФОРІНТ» (код ЄДРПОУ 40658146) та ТОВ «Універсальна факторингова компанія» (а.с. 22-23).

Згідно акту прийому-передачі від 26.05.2023 до Договору відступлення права вимоги №36-05/23-201 від 26.05.2023, ТОВ «Універсальна факторингова компанія» передає, а Вегер Даніл приймає договір поруки ОСОБА_2 №010-2/02/3-1570/4-06 від 24.11.2006, додаткову угоду ОСОБА_2 №1 від 29.06.2010, додаткову угоду ОСОБА_2 №2 від 30.07.2010, додаткову угоду ОСОБА_2 №3 від 28.10.2010, (а.с. 24-27).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Цимбала С.В. про повернення виконавчого документа стягувачу від 19.06.2023 ВП №57530030, виконавчий документ: виконавчий лист №2018/2-3135-11, виданий 10.10.2018 Київським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» - 783075,33 доларів США, що в еквіваленті складає 6237429,93 грн., у тому числі: 742236,77 доларів США сума заборгованості за кредитом; 36632,17 доларів США сума заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитними коштами; 2151,76 доларів США сума пені, нарахована за порушення строку погашення кредиту за період з 04.05.2010 по 03.05.2011; 2324,63 доларів США сума пені, нарахована за порушення строку погашення відсотків за період з 04.05.2010 по 03.05.2011, повернуто стягувачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт», оскільки стягувачем надана заява про повернення виконавчого документа за п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження". Згідно виконавчого документа стягнута сума боргу та основна винагорода приватного виконавця не стягувались (а.с. 88).

Згідно інформації про виконавче провадження №57530030 від 04.07.2024, номер виконавчого провадження: 57530030; стан виконавчого провадження: завершено; назва виконавчого документа, дата видачі та номер: виконавчий лист від 10.10.2018 №2018/2-3135-11; орган, посадова особа, що видали документ: Київський районний суд м. Харкова; дата надходження виконавчого документа до державного виконавця: 25.10.2018; категорія виконавчого документа: стягнення коштів; боржник: ОСОБА_2 ; стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» (а.с. 88-90).

Згідно ч. 1 ст. 514 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частина четверта статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» регулює питання повернення виконавчого документа стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання. Зокрема, однією з підстав відповідно до пункту 2 частини четвертої цієї статті є пропуск встановленого законом строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Стаття 11 Закону України «Про виконавче провадження» регулює загальні строки виконавчого провадження, а стаття 12 - строки пред`явлення виконавчих документів до виконання, переривання строку давності пред`явлення виконавчого документа до виконання, поновлення пропущеного строку. Строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем (частина перша статті 11 Закону про виконавче провадження). Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону про виконавче провадження).

Згідно ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім`я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення (згідно із пунктом 1 частини першої статті 26 Закону про виконавче провадження). Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, зокрема у разі звернення виконавця та/або заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п`ятою статті 15 цього Закону (пункт 5 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження»).

Стаття 37 Закону України «Про виконавче провадження» регулює підстави для повернення виконавчого документа стягувачу. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону (частина п`ята статті 37 Закону про виконавче провадження).

Стаття 39 Закону України «Про виконавче провадження» регулює питання закінчення виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац другий частини першої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження»). Стаття 41 цього Закону регулює питання відновлення виконавчого провадження.

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй ухвалі від 10.11.2021 пропонує відступити від правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 25.06.2019 у справі № 910/10031/13, який протирічить тому, що заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу, оскільки без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом про виконавче провадження, та полягає в такому.

Стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу має встановлені законом строкові межі. Зокрема, така стадія починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або із спливом строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, оскільки, якщо цей строк пропущено, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання (пункт 2 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», пункт 1 частини першої статті 26 Закону № 606-XIV). Тобто за межами цього строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження як завершальної стадії судового процесу спливає одночасно із строком пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Інше тлумачення закону (зокрема, про можливість здійснювати заміну сторони виконавчого провадження протягом необмеженого строку, незалежно від того, чи закінчився встановлений строк пред`явлення до виконання наказу) означатиме, що стягувач після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, який не був поновлений судом, матиме можливість «штучно» збільшити цей строк на невизначений термін шляхом відступлення права вимоги іншим особам, таким чином уникнувши законодавчої вимоги щодо строку, що вже безпосередньо впливає на права та інтереси боржника, який не може бути в невизначеному стані протягом тривалого строку. Таке тлумачення може порушити принцип правової визначеності, який є одним з основоположних аспектів верховенства прав.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора в зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. У зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Процесуальне правонаступництво передбачене статтею 55 ЦПК України. Це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв`язку із цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

Матеріальне правонаступництво реалізується в межах процесуального правонаступництва виключно за правилами останнього.

Законодавець не ототожнює «процесуальне правонаступництво» і «заміну сторони виконавчого провадження», оскільки цим інститутам присвячені дві окремі статті ЦПК України - 55 та 442 відповідно. Також це опосередковано випливає зі змісту пункту 28 частини першої статті 353 ЦПК, відповідно до якого ухвала про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) та ухвала про заміну сторони виконавчого провадження відокремлені одна від одної як такі, на які можуть подаватись скарги окремо від рішення суду.

Особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Але разом з тим ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідним потенціалом прав у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за виключеннями, передбаченими законодавством. Тому заміна стягувача саме як сторони виконавчого провадження неможлива, якщо заява правонаступника про це подана, зокрема, після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, але якщо цей строк не був поновлений судом. Водночас заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, у тому числі до відкриття виконавчого провадження.

Підставою для заміни сторони виконавчого провадження (стаття 442 ЦПК України), тобто процесуального правонаступництва в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, є правонаступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і перехід до іншої особи прав чи обов`язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.

Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії саме виконавчого провадження як юридичного процесу стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям, тобто підставою заміни стягувача внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником у виконавчому провадженні, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.

Відповідно до висловлених раніше правових висновків Великої Палати Верховного Суду (дивитись mutatis mutandis постанову Верховного Суду від 03.11.2020 у справі № 916/617/17, пункти 73-75) оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи. Але заміна учасника справи не обов`язково означає заміну сторони відкритого виконавчого провадження.

На стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку приписи статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями статті 55 ЦПК України.

Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п`ятої статті 442 ЦПК України. Відповідно, тільки до закінчення виконавчого провадження можна ставити питання про заміну сторони виконавчого провадження, а якщо виконавче провадження закінчене, то заміна відповідної сторони цього виконавчого провадження правонаступником є неможливою без його відновлення відповідно до умов законодавства.

Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник не позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження, оскільки виконавче провадження відкривається на підставі пред`явлення виконавчого документа до виконання, а частина п`ята статті 442 ЦПК України передбачає можливість заміни стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження (у тому числі повторного за обґрунтованих підстав при повторному зверненні з виконавчим документом, оскільки зазначена стаття ЦПК України цього не виключає, а Закон про виконавче провадження передбачає таку можливість). Отже, наведене в ухвалі Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у цій справі тлумачення стосується лише ситуації, коли виконавче провадження відкрите як юридичний процес, а його сторони набули відповідних прав як сторони відкритого виконавчого провадження. Щодо вчинення інших дій у межах виконавчого провадження, передбачених Законом про виконавче провадження, то процесуальні дії конкретного процесу не можуть здійснюватися поза межами цього процесу, а тому такі дії як процесуальні можуть здійснюватися лише в межах відкритого виконавчого провадження як юридичного процесу. Якщо законом передбачена можливість здійснення інших дій сторін судового процесу, пов`язаних зі здійсненням виконавчого провадження, то для таких дій набуття статусу сторони відкритого виконавчого провадження не вимагається, як-от для заміни стягувача у виконавчому документі відповідно до частини п`ятої статті 442 ЦПК України.

Відповідно до змісту частини п`ятої статті 442 ЦПК України, частини шостої статті 12, пункту 1 частини першої, частини п`ятої статті 26, частини п`ятої статті 37 Закону про виконавче провадження поза межами відкритого виконавчого провадження як юридичного процесу стягувач користується правами у виконавчому провадженні як завершальній стадії судового провадження на підставі відповідного закріпленого статусу у виконавчому документі.

Вчинення процесуальних дій безпосередньо в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, спрямованих на виконання судового рішення, можливе лише за умови відкритого виконавчого провадження.

Також питання про наявність підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, видачі його дубліката чи інших процесуальних питань, які стосуються процедури пред`явлення виконавчого документа до виконання, пов`язані з процесуальним правонаступництвом у виконавчому провадженні як юридичному процесі в силу умов частини п`ятої статті 15 Закону про виконавче провадження, а з процесуальним правонаступництвом, передбаченим статтею 55 ЦПК України, - в силу другої частини цієї статті.

Наслідком закінчення виконавчого провадження є те, що виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених Законом про виконавче провадження (абзац другий частини першої статті 40 цього Закону). Цим Законом передбачена можливість відновлення виконавчого провадження. Так, згідно із частиною першою статті 41 Закону про виконавче провадження у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Водночас після закінчення виконавчого провадження не виключається можливість подальшого руху справи як у межах перегляду рішення суду (апеляційний, касаційний перегляд, перегляд за нововиявленими або виключними обставинами), так і в межах виконання рішення суду (поворот виконання, оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження), а також у зв`язку із судовим контролем за виконанням рішення суду. Тож навіть після закінчення виконавчого провадження в учасника справи може виникати ряд процесуальних питань, пов`язаних із захистом його прав та охоронюваних інтересів.

Закінчення виконавчого провадження, у тому числі й у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, не виключає подальшого існування процесуальних правомочностей учасника справи в межах судового провадження, тож не має наслідком заборону здійснення процесуального правонаступництва щодо них. Питання процесуального правонаступництва в усіх випадках вирішується судом, який при його вирішенні повинен дослідити по суті обставини та підстави правонаступництва.

Зазначене відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 911/3411/14 (пункти 6.9-6.12, 6.15).

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Окреслене завдання включає в себе як своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, так і досягнення мети ефективного захисту порушених прав шляхом своєчасного та ефективного виконання судового рішення.

Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу.

Реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Враховуючи, що сформульована у цій справі проблематика стосовно реалізації прав сторін спору на стадії виконання судового рішення, в тому числі в контексті пред`явлення до виконання виконавчого документа та здійснення виконавчого провадження, саме з точки зору такої процесуальної мети має розглядатись процесуальне правонаступництво у цій справі. Заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва з метою реалізації правонаступником судового рішення у виконавчому провадженні без розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим відповідно до умов законодавства, позбавлене процесуальної мети.

Враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закрите, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництва у закритому виконавчому провадженні заявник має здійснювати процесуальні дії, спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати це в комплексі.

Якщо ж виконавче провадження на закінчене, але виконавчий документ був повернутий без виконання стягувачу, визначеному у цьому документі, у його правонаступника є потенційна можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання. Але таке право залежить не тільки від реалізації процесуального правонаступництва, але й дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання, передбачених Законом про виконавче провадження. А якщо ці строки пропущені, то разом з питанням правонаступництва має вирішуватись питання поновлення цих строків, оскільки за відсутності підстав поновлення відсутня дійсна процесуальна мета такого правонаступництва.

Отже, не можна замінити сторону виконавчого провадження, яке було закінчене, якщо не існує підстав для відновлення виконавчого провадження, з приводу чого особа має звернутися до суду, надавши переконливі аргументи щодо такого відновлення.

Висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.06.2019 у справі № 910/10031/13, стосується не заміни учасника справи або стягувача у виконавчому документі, а заміни стягувача як сторони виконавчого провадження. Треба також врахувати, що під початком стадії виконавчого провадження Верховний Суд мав на увазі відповідну стадію судового провадження, а не безпосередньо виконавче провадження як юридичний процес. У ньому прямо зазначено, що він не обмежує можливість відновлення закритого виконавчого провадження відповідно до умов законодавства, зокрема на підставі пред`явлення виконавчого документа до виконання після поновлення строку для цього. Тому з урахуванням зазначеного вище відсутні підстави для відступлення від цього висновку.

Зазначене також відповідає правовим висновкам, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.01.2022 у справі № 34/425, у постанові від 08.02.2022 у справі №2-7763/10.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що вказана заява про заміну стягувача у виконавчому провадженні підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 510, 512, 514 ЦК України, ст. 442, 446 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження» суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 адвоката Качковського Андрія Сергійовича - задовольнити.

Замінити стягувача Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФОРІНТ» (ЄДРПОУ: 40658146) на його правонаступника ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) у виконавчому провадженні згідно з виконавчим листом №2018/2-3135-11 від 10.10.2018 виданого Київським районним судом м. Харкова про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 .

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя С.О. Муратова