Рішення

від 09.07.2024 по справі 462/4807/23

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 462/4807/23

провадження № 2/753/1097/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2024 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Цимбал І.К.

при секретарі - Козін В.Є.

з участю представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Богуш І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , приватного підприємства «Віксор», третя особа: Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Львівській області, про скасування державної реєстрації та витребування майна,-

ВСТАНОВИВ:

Суть питання, що вирішується рішенням.

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, де є третя особа, про скасування державної реєстрації, визнання не дійсним свідоцтва та зобов`язання вчинити дії, посилаючись на те, що на підставі договору комісії укладеного між позивачем та ПП «Віксор» було відчужено автомобіль, належний позивачу на праві власності, і в подальшому підприємством відчужено автомобіль ОСОБА_4 . Позивач зазначає, що будь яких угод про відчуження автомобіля остання не укладала, а тому правочин є неукладеним, що встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, в основу якого було покладено висновок експерта, виконаний у кримінальному провадженні порушеного за заявою позивача, відповідно до якого підтверджено, що позивач не укладала будь яких угод щодо відчуження автомобіля.

Враховуючи зазначене, позивач звернулась до суду із відповідними позовними вимогами та просить задовольнити останні з метою захисту прав шляхом відповідного способу, який дасть можливість ефективно захистити право власності позивача.

Рух справи.

26.07.2023 визначено головуючого суддю.

28.07.2023 відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 14.09.2023.

04.09.2023 надійшов відзив від третьої особи /Т.І а.с. 72 -77/.

14.09.2023 підготовче провадження закрито, судовий розгляд призначено на 09.10.2023.

09.10.2023 судове засідання відкладено за клопотанням представника відповідачаОСОБА_4 адвоката Богуша І.М., у зв`язку з хворобою останнього на 09.11.2023.

09.11.2023 судове засідання відкладено за клопотанням представника відповідача ОСОБА_4 адвоката Богуша І.М., для направлення позову на 07.12.2023.

07.12.2023 розгляд справи не відбувся, відрядження головуючого судді.

25.01.2024 судове засідання відкладено за клопотанням представника відповідача ОСОБА_4 адвоката Богуша І.М., для направлення позову в електронному вигляді та надання часу для складення відзиву на 26.03.2024.

26.03.2024 судове засідання відкладено, у зв`язку з неявкою сторін на 08.05.2024.

08.05.2024 у судовому засіданні оголошено перерву за клопотанням представника відповідача ОСОБА_4 адвоката Богуша І.М., для підготовки клопотання про продовження процесуальних строків на 14.05.2024.

14.05.2024 в судовому засіданні оголошена перерва, у зв`язку з закінченням робочого часу на 21.05.2024.

21.05.2024 судове засідання відкладено у зв`язку з відсутністю можливості з`єднання із представника ОСОБА_4 адвокатом Богушем І.М. у режимі відеоконференції на 01.07.2024.

01.07.2024 у судовому засіданні оголошено перерву за клопотанням представника відповідача ОСОБА_4 адвоката Богуша І.М., через технічну неможливість (відсутність електроенергії) приймати участь в режимі відеоконференції на 02.07.2024.

02.07.2024 судове засідання не відбулось, у зв`язку з відсутністю електроенергії у приміщенні суду.

09.07.2024 ухвалено рішення.

Доводи учасників справи.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, з підстав зазначених у позові.

Представник відповідача ОСОБА_4 адвокат Богуш І.М. позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що судове рішення, яке набрало законної сили, яким встановлено обставини щодо відчуження транспортного засобу та надана правова оцінка правочинам не має приюдиційного значення для даної справи, оскільки відповідач не приймала участі у розгляді справи, а тому посилання позивача на таке рішення є неспроможними. Крім того, наразі триває досудове розслідування кримінального провадження щодо відчуження транспортного засобу в якому адвокатом Бугошем І.М. було ініційовано ряд клопотань, зокрема і про повторне проведення експертизи щодо підписів позивача на правочині, який є правомірним та укладеним відповідно до вимог законодавства. Таким чином наразі підстави для задоволення позову відсутні.

Крім того, представник відповідача ОСОБА_4 адвокат Богуш І.М. зазначив, що судом було неправомірно відмовлено у задоволенні ряду клопотань про призначення експертизи, зупинення провадження у справі до закінчення досудового розслідування, залучення сервісного центру МВС у м. Києві в якості третьої особи та відмови у продовженні строку для прийняття відзиву та доказів, у зв`язку з чим судове рішення не буде обґрунтованим через неповноту судового розгляду.

ПП «Віксор» в судове засіданні представника не направило, належним чином було повідомлено про час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомило, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про розгляд справи у відсутність представника підприємства.

Третя особа РСЦГСЦ МВС у Львівські області надало відзив (пояснення) в яких зазначила, що зміни у єдиний державний реєстр транспортних засобів підлягають внесенню при наявності відповідного рішення суду. Крім того, у центру не має повноважень перевіряти правомірність укладеної угоди між сторонами, останні здійснюють лише реєстрацію.

Встановлені судом обставини.

Позивач є власником автомобіля марки Land Rover, моделі Range Rover, номер кузова НОМЕР_1 , білого кольору, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 (далі - автомобіль), що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.26-27). Реєстрація проведена 25.05.2018.

Перед цим, а саме 10.11.2017 попередній власник автомобіля ОСОБА_6 видав довіреність на ім`я ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , згідно якої уповноважив останніх користуватись та розпоряджатись автомобілемавтомобілем.

19.12.2019 нотаріально посвідченою заявою від позивач скасувала зазначену довіреність. Відомості про скасування довіреності цього ж дня були внесені в Єдиний реєстр довіреностей, що стверджується копією відповідного витягу.

01.02.2020 на підставі договору комісії, укладеного між позивачем та ПП «Віксор», останній зобов`язався за дорученням комітента за плату вчинити на рахунок комітента від свого імені один або кілька правочинів щодо продажу спірного транспортного засобу.

Цього ж дня ПП «Віксор» уклало договір купівлі-продажу на підставі якого автомобіль відчужено на користь ОСОБА_4

07.02.2020 позивач звернулась до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, відомості до ЄРДР за № 12020140080000250.

30.03.2020 на підставі постанови слідчого в межах кримінального провадження Львівським НДЕКЦ МВС проведено почеркознавчу експертизу та складено висновок № 10/7/224 від 07.04.2020, згідно якого підписи від імені ОСОБА_3 у договорі комісії від 01.02.2020 та акті технічного стану транспортного засобу або його складової частини від 01.02.2020, в акті огляду реалізованого транспортного засобу від 01.02.2020 виконані не ОСОБА_3 , а іншою особою.

24.03.2021 Личаківським районним судом м. Львова ухвалено рішення у цивільній справі № 463/11041/20; провадження № 2/463/531/21, яким встановлено зазначені вище обставини, яке не оскаржувалось та набрало законної сили /Т.І а.с. 44 - 47/.

Мотиви, з яких суд виходив при постановленні рішення і положення закону, яким керувався.

Відповідно до ст. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог та заперечень. Суд не приймає до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК Україниобставини справи, які за законом бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В силу ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім вимог встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК Українидоказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Суд вважає не спроможними доводи представника відповідача ОСОБА_4 , адвоката Богуша І.М. про те, що обставини встановлені судовим рішенням від 24.03.2021 у цивільній справі № 463/11041/20; провадження № 2/463/531/21, наведені вище, не підлягають врахуванню судом як приюдиційні, оскільки відповідач приймала участь при розгляді даної справи через свого представника, а тому підстави для доказування та спростування відповідних обставин у загальному порядкувизначені ч. 5 ст. 82 ЦПК України відсутні.

Враховуючи зазначене, судом було відмовлено представнику відповідача ОСОБА_4 , адвоката Богушу І.М. у задоволення ряду клопотань спрямованих не перевірку обставин, які в силу закону не підлягають доказуванню.

Згідно ч. 7 ст. 82 ЦПК України, правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Відповідним рішенням було встановлено, що договір комісії № 7453/20/000249 від 01.02.2020 на вчинення правочинів щодо розпорядження автомобілем є неукладеним і немає необхідності додатково визнавати його недійсним. З цих же підстав, немає необхідності визнавати недійсним договір купівлі-продажу № 7453/20/000249 від 01.02.2020 автомобіля, оскільки цей договір теж слід вважати неукладеним.В такому випадку, договори комісії та купівлі-продажу є такими, що не створюють юридичні наслідки.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи («Проніна проти України», № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18.07.2006).

Враховуючи зміст судового рішення правову оцінку встановлених обставин, суд повністю погоджується з останньою з підстав зазначених у судовому рішенні і ввжає не потрібним додатково наводити аналогічні обґрунтування.

Крім того, питання правильності такої оцінки не оспорювалося відповідачами під час розгляду даної справи, а також в порядку апеляційного оскарження.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Позовна заява обов`язково повинна містити предмет позову та підстави позову. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яке опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Водночас правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на «норму права», що є значно конкретизованим, аніж закон.

У процесуальному законодавстві діє принцип «juranovitcuria» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: суд знає право; суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (damihifactum, dabotibijus).

Отже, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу juranovitcuria (постанова ВП ВС від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19; провадження № 12-95гс20).

Частиною першою статті 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (статті 387, 388 ЦК України). Вказаний спосіб захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного позову.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його із чужого незаконного володіння.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно із частиною першою статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

У п.п. 22, 26 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014№ 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» судам роз`яснено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (ст. ст. 387, 388 ЦК України). Якщо в такій ситуації (саме так обґрунтовано підставу позову) пред`явлений позов про визнання недійсними договорів про відчуження майна, суду під час розгляду справи слід мати на увазі правила, встановлені статтями 387, 388 ЦК України.

У зв`язку із цим суди повинні розмежовувати, що коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 ЦК України звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 388 ЦК України, власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Отже, якщо майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним (постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27.09.2023 у справі № 201/1051/22).

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність доказів окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що спосіб захисту позивачем обраний вірно, оскільки вибуття автомобіля з володіння позивача мало місце не з волі останнього, а автомобіль придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати.

Разом з тим, в судовому засіданні представник позивача визнав, що автомобіль перебуває у володінні позивача, а отже підстави для його витребування від ОСОБА_4 відсутні.

Натомість інша частина позовних вимог щодо скасування реєстрації автомобіля за ОСОБА_4 та визнання не дійсним свідоцтва про реєстрацію автомобіля підлягають задоволенню, оскільки забезпечить ефективний захист прав позивача та надасть можливість внести зміни до єдиногодержавного реєструавтомобілівта отримати правовстановлюючий документ про реєстрацію права власності за собою як власником майна, що передбачено п. 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів затверджених ПКМУ № 1388 від 08.09.1998 (далі - порядок).

Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є оформлені в установленому порядку:копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин;

Суд вважає передчасним вимогу щодо покладення обов`язку на третю особу, щодо реєстрації автомобіля, оскільки відповідно до п. 40 порядку державна реєстрація (перереєстрація), зняття з обліку транспортних засобів скасовується за рішенням суду і підстави вважати, що третя особа не виконає судове рішення відсутні, оскільки доказів щодо цього позивачем не надано.

Судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином з відповідача на коисть позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1073 грн. 60 коп. з урахуванням задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись 1-13, 17, 18, 76-82, 89, 133, 137, 141, 242, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України, ст. ст.-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , приватного підприємства «Віксор», третя особа: Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Львівській області, про скасування державної реєстрації та витребування майна -задовольнити частково.

Скасувати державну реєстрацію права власності на автомобіль марки «Land Rover Range Rover», номер кузова НОМЕР_1 , білого кольору, 2007 року випуску та визнати недійсним свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 04.02.2020, видане територіальним сервісним центром НОМЕР_4 про реєстрацію транспортного засобу - автомобіль марки Land Rover Range Rover», номер кузова НОМЕР_1 , білого кольору, 2007 року випуску, реєстраційний номерний знак НОМЕР_5 видане на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ).

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 на користь ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_7 судовий збір в розмірі 1 073 грн. 60 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 24.07.2024.

Головуючий: