Постанова

від 19.08.2024 по справі 903/178/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 903/178/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С.В. - головуючий, Кібенко О.Р., Студенець В.І.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АРЦТ ПЛЮС ЛТД"

на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.04.2024 (головуючий суддя - Бучинська Г.Б., судді: Філіпова Т.Л., Василишин А.Р.) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "АРЦТ ПЛЮС ЛТД" про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами

у справі №903/178/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АРЦТ ПЛЮС ЛТД"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Пік Нерухомість",

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредит Фактор Груп",

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: 1. приватного нотаріусу Луцького міського нотаріального округу Пастухової Наталії Володимирівни,

2. приватного нотаріусу Луцького міського нотаріального округу Курти Наталії Володимирівни,

3. ОСОБА_1 ,

про визнання договорів недійсними та скасування записів,

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст обставин справи

1.1.Товариство з обмеженою відповідальністю "АРЦТ ПЛЮС ЛТД" (далі також - ТОВ "АРЦТ ПЛЮС ЛТД") звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІК НЕРУХОМІСТЬ" (далі також - ТОВ "Пік Нерухомість") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредит Фактор Груп" (далі також - ТОВ "Кредит Фактор Груп"), у якому просило:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна (торгово-офісне приміщення площею 75,3 кв.м) від 14.09.2020, укладений між ТОВ "Пік Нерухомість" та ТОВ "Кредит Фактор Груп", посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Пастуховою Н.В. за реєстраційним номером 5226 (далі - договір купівлі-продажу 1 );

- скасувати запис про державну реєстрацію прав від 14.09.2020 №38167747, вчинений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Пастуховою Н.В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав (з відкриттям розділу), індексний номер 54047771, відповідно до якого за відповідачем-2 зареєстровано право власності на торгово-офісне приміщення площею 75,3 кв.м за адресою: м. Луцьк, пр-т Перемоги, 5, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2167486707101 (далі - торгово-офісне приміщення);

- визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна (офіс площею 60 кв.м) від 14.09.2020, укладений між ТОВ "Пік Нерухомість" та ТОВ "Кредит Фактор Груп", посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Пастуховою Н.В. за реєстраційним номером 5225 (далі - договір купівлі-продажу 2);

- скасувати запис про державну реєстрацію прав від 14.09.2020 №38167533, вчинений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Пастуховою Н.В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав (з відкриттям розділу), індексний номер 54047434, відповідно до якого за ТОВ "Кредит Фактор Груп" зареєстровано право власності на офіс площею 60 кв.м за адресою: м. Луцьк, пр-т Перемоги, 5, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2167486707101 (далі - офіс);

- визнати недійсним договір іпотеки від 26.11.2020, укладений між ТОВ "Кредит Фактор Груп" та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Куртою Н.В. за реєстраційним номером 1885 (далі - договір іпотеки);

- скасувати записи, вчинені приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Куртою Н.В., про державну реєстрацію іпотеки від 26.11.2020 №39392748 (торгово-офісне приміщення); про державну реєстрацію іпотеки від 26.11.2020 №39392968 (офіс); про реєстрацію обтяження від 26.11.2020 №39392059 (торгово-офісне приміщення); про реєстрацію обтяження від 26.11.2020 №39391793 (офіс).

1.2.Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з метою введення позивача в оману та уникнення звернення стягнення на нерухоме майно на виконання рішення суду у справі №903/770/20, відповідач 1 уклав фраудаторні фіктивні правочини від 14.09.2020, за якими відчужив офіс та торгово-офісне приміщення, що розташовані за адресою: м. Луцьк, пр-т Перемоги, 5 відповідачу 2 та, як наслідок, зберіг (приховав) це майно від позивача. В подальшому для ускладнення процесу повернення нерухомого майна у власність відповідача 1 та подальшої реалізації цього майна в межах виконавчого провадження на виконання рішення Господарського суду Волинської області від 03.03.2021 у справі №903/770/20, відповідач 2 передав це майно в іпотеку ОСОБА_1 по заниженій вартості, яка не відповідає дійсній ринковій вартості такого майна.

1.3.Господарський суд Волинської області рішенням від 27.07.2022 у справі №903/178/22 позов задовольнив повністю.

1.4.Господарський суд Волинської області ухвалою від 09.08.2022 у справі №903/178/22 відмовив у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на правничу допомогу.

1.5.Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 27.09.2022 рішення Господарського суду Волинської області від 27.07.2022 у справі №903/178/22 в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу 1 (торгово- офісне приміщення) та в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу-2 (офіс) скасував та прийняв у цій частині нове рішення, яким у позові відмовив. Рішення Господарського суду Волинської області від 27.07.2022 у справі №903/178/22 в частині визнання недійсним договору іпотеки скасував та прийняв у цій частині нове рішення, яким провадження закрив. Ухвалу Господарського суду Волинської області від 09.08.2022 у справі №903/178/22 про відмову в ухваленні додаткового рішення змінив, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

1.6.Верховний Суд постановою від 07.03.2023 постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.09.2022 у справі №903/178/22 скасував та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

1.7.Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 31.05.2023 рішення Господарського суду Волинської області від 27.07.2022 у справі №903/178/22 скасував та прийняв нове рішення. В позові відмовив. Ухвалу Господарського суду Волинської області від 09.08.2022 у справі №903/178/22 залишив без змін.

1.8.Верховний Суд постановою від 05.12.2023 у справі №903/178/22 закрив касаційне провадження в частині оскарження ухвали Господарського суду Волинської області про відмову в ухваленні додаткового рішення від 09.08.2022, залишеної без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.05.2023 у справі №903/178/22. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.05.2023 у справі №903/178/22 залишив без змін.

1.9.ТОВ "АРЦТ ПЛЮС ЛТД" звернулось 07.03.2024 до Північно-західного апеляційного господарського суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

1.10.В обґрунтування цієї заяви позивач стверджує, що йому стали відомі нововиявлені обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі на час розгляду справи, що є підставою для скасування постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.05.2023 у справі №903/178/22.

1.11.За твердженнями заявника, нововиявленими обставинами є:

(1) вчинення з боку ТОВ "Пік Нерухомість" та ТОВ "Кредит Фактор Груп", який є засновником ТОВ "Фінансова компанія "Кредит Фактор" (далі також - ТОВ "ФК "Кредит Фактор"), у період розгляду цієї справи спільних умисних дій, спрямованих на те, щоб ускладнити позивачу спроби реалізації його права стягнення боргу на підставі судового рішення, і які здійснювались шляхом зговору з поданням сфальсифікованого позову до суду з метою, при потребі, протиправно вивести нежитлові приміщення з власності ТОВ "Пік Нерухомість" через нібито встановлення незаконності набуття останнім права власності на ці приміщення (підтвердження - рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31.03.20213 у справі №161/17983/22). Звернення ТОВ "ФК "Кредит Фактор" до суду у справі №161/17983/22 нібито для захисту свого права іпотекодержателя містить очевидні ознаки фіктивності та штучності позовної заяви, оскільки позивач - ТОВ "ФК "Кредит Фактор", не був іпотекодержателем, починаючи з 10.09.2020. Відтак, з боку ТОВ "ФК "Кредит Фактор", у порушення частини першої та пункту 3 частини другої статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі також ГПК), було подано завідомо безпідставний позов, за відсутності предмета спору, спір про який зазначено має очевидно штучний характер;

(2) задокументована інформація, яка беззаперечно підтверджує тривалу пов`язаність та співпрацю учасників справи №903/178/22, зокрема ОСОБА_1 (іпотекодержатель, третя особа, бухгалтер відповідача 1, бухгалтер ТОВ "ФК "Кредит Фактор" в одній особі) з ТОВ "Пік Нерухомість", ТОВ "Кредит Фактор" та ТОВ "Кредит Фактор Груп" (підтвердження - інформаційна довідка з інтернет-ресурсу (роздруківка), згідно з якою станом на 23.02.2023 ОСОБА_1 була бухгалтером ТОВ "ФК "Кредит Фактор");

(3) умисне приховання з боку ТОВ "Пік Нерухомість" інформації щодо зміни статусу належного товариству нерухомого майна після прийняття відповідного судового рішення, яка має вирішальне значення для розгляду цієї справи і яка спростовує висновки апеляційного суду щодо можливості звернення стягнення на кв. АДРЕСА_1 (підтвердження - рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27.04.2023 у справі №161/19572/18). Цим рішенням підтверджується взаємозв`язок ОСОБА_2 з ТОВ "Пік Нерухомість", їх спільна недобросовісність у веденні господарської діяльності, протиправні та незаконні дії, які полягають у проведенні реконструкції без відома та згоди АБ "Укргазбанк" належної їй на праві власності квартири (предмет іпотеки) під квартиру та офіс, оформленні права власності на створені об`єкти нерухомості та відчуженні їх третім особам, в результаті чого могло стати неможливим звернення стягнення на предмет іпотеки в рамках виконавчого провадження (такі ж дії були вжиті відносно нежитлових приміщень, про що свідчать докази, наявні у справі №903/178/22).

1.12.Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 24.04.2024 відмовив у задоволенні заяви ТОВ "АРЦТ ПЛЮС ЛТД" про перегляд судового рішення у справі №903/178/22 за нововиявленими обставинами. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.05.2023 у справі №903/178/22 залишив без змін.

1.13.Ухвала апеляційного господарського суду мотивована тим, що обставини, на які посилається заявник, не є нововиявленими обставинами у розумінні статті 320 ГПК, а наведені ним доводи свідчать про намагання здійснити переоцінку доказів у цій справі шляхом подання нових письмових доказів та встановлення обставин справи.

2.Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників справи

2.1.ТОВ "АРЦТ ПЛЮС ЛТД" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.04.2024 у справі №903/178/22, прийняти постанову, якою задовольнити заяву ТОВ "АРЦТ ПЛЮС ЛТД" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.05.2023 у справі №903/178/22, скасувати зазначену постанову, а рішення Господарського суду Волинської області від 27.07.2022 залишити без змін.

2.2.Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає неправильне застосування апеляційним судом при постановленні оскаржуваної ухвали норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

2.3.Доводи скаржника зводяться до того, що :

(1) апеляційний суд умисно порушив ряд норм процесуального права, а саме норми статті 13 ГПК - не сприяв позивачу в реалізації його права щодо витребування доказів, пункту 1 частини першої статті 35 ГПК - безпідставно відмовив у відводі колегії суддів, частини другої статті 35 ГПК - не заявив самовідвід, незважаючи на наявність підстав для цього, недовіру учасника судового процесу, статті 2 ГПК - здійснив упереджений, однобокий та суб`єктивний розгляд справи, проігнорував всі належні та допустимі докази, статті 73 ГПК - порушив право позивача на збирання та додання доказів, статті 74 ГПК - порушив право позивача на доказування тих обставин, на які він посилається, статті 86 ГПК - здійснив неналежну оцінку доказів;

(2) апеляційний суд неправильно здійснив тлумачення пункту 3 частини третьої статті 322 ГПК, відповідно помилково виснував, що мета такої стадії судового розгляду справ як перегляд за нововиявленими обставинами не передбачає сприяння заявникові у встановленні нових даних та надання нових засобів доказування,

(3) надані позивачем докази підтверджують факт наявності нововиявлених обставин, а обставини, на які посилався позивач, відповідають всім ознакам існування таких нововиявлених обставин, за належної оцінки яких суд мав би ухвалити інше рішення. Зокрема обставини, на які посилається позивач, повсністю спростовують висновки апеляційного суду про недоведення позивачем ознак фраудаторності правочинів, укладених відповідачами;

(4) апеляційний суд хибно вважав, що рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31.03.2023 у справі №161/17983/22 не встановлює жодних обставин, які були підставою для формування висновків у постанові апеляційного суду у цій справі, а також проігнорував факт недобросовісної поведінки відповідачів та факт того, що під час розгляду ним цієї справи було розпочато цивільне провадження щодо того ж нерухомого майна, яке є основним предметом у справі, а сторонами провадження фактично є відповідачі 1 та 2, які свідомо приховували свої спрямовані проти позивача недобросовісні дії, зокрема щодо виведення нежитлових приміщень з власності відповідача 1 через нібито встановлення незаконності набуття останнім права власності на ці приміщення;

(5) апеляційний суд також проігнорував посилання заявника на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27.04.2023 у справі №161/19572/18, яке власне і є нововиявленою обставиною, що має суттєве значення для розгляду цієї справи;

(6) апеляційний суд безпідставно відхилив посилання позивача на інформаційну довідку з інтернет-ресурсу, згідно з якою станом на 23.02.2023 ОСОБА_1 була бухгалтером ТОВ "ФК "Кредит Фактор", хоча позивач звертав увагу на те, що він вживав заходів для встановлення цих обставин, проте їх неможливо було встановити на момент розгляду цієї справи, вони були знайдені позивачем лише в лютому 2024, проте, добре були відмові відповідачам 1 та 2 і третій особі, які це умисно приховали;

2.4.ТОВ "Пік Нерухомість" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, оскаржувану ухвалу апеляційного суду - без змін.

2.5.За твердженнями відповідача 1:

(1) заява позивача про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами була нічим іншим, як пошуком нових доказів, за допомогою яких вдалось би змінити вже ухвалене судове рішення;

(2) зазначені в заяві обставини не відповідають вимогам, визначеним статтею 320 ГПК, оскільки хоч й існували на час розгляду справи і могли бути відомі всім учасникам справи, однак більшість з них є надуманими, не істотними, а головне вони не мають жодного відношення до предмету спору в справі №903/178/22 і тому їх врахування чи неврахування судом не могло бути наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те законне, яке було прийняте;

(3) зазначені в заяві обставини не підтверджені належними і допустимими доказами, а додані заявником так звані інформаційні довідки з інтернет-ресурсу не відповідають вимогам, встановленим статтями 77, 78 ГПК;

(4) не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи, а саме такими є частина обставин, зазначених у заяві позивача.

3.Позиція Верховного Суду

3.1.Обєктом касаційного оскарження у цій справі є ухвала апеляційного суду про відмову в перегляді постанови суду апеляційної інстанції за нововиявленими обставинами.

3.2.Відповідно до частини 1 статті 320 ГПК рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

3.3.Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду (частина друга статті 320 ГПК).

3.4.Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.07.2023 у справі №910/5217/20, від 29.05.2023 у справі №34/16, від 10.05.2023 у справі №910/24550/13.

3.5.До нововиявлених обставин належать матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є одночасна відповідність таким трьом умовам: по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність таких обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийнято). Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже було оцінено господарським судом у процесі розгляду справи. Не можуть бути визнані нововиявленими викладені в іншій справі висновки суду щодо обставин справи (оцінка доказів), юридична оцінка обставин справи в іншій справі та правові підстави рішення суду або його мотиви на предмет застосування норм права в іншій справі. Не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах.

3.6.Сталість наведеної правової позиції Верховного Суду підтверджується послідовно викладеною правовою позицією Великої Палати Верховного Суду в постановах від 27.05.2020 у справі №802/2196/17-а, від 09.06.2022 у справі №9901/230/20, відповідно якої необхідними ознаками нововиявлених обставин є: існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи й ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду; істотність цих обставин для розгляду справи (внаслідок урахування цих обставин суд міг би прийняти інше рішення, ніж те, що було прийняте).

3.7.На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та/або необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та відповідно не могли надати суду про неї дані. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 27.07.2023 у справі №914/935/20, від 27.03.2023 у справі №914/2381/18, від 23.06.2023 у справі №918/887/21.

3.8.Як неодноразово зазначав Верховний Суд, процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою формою судового процесу, що має свої особливості. Вона не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін; суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №19/028-10/13).

3.9.Відповідно до норм частини четвертої статті 320 ГПК не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

3.10.При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (частина п`ята статті 320 ГПК).

3.11.Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.

3.12.Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов`язані із вимогою у цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими, а не нововиявленими обставинами.

3.13.Системний аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо перегляду судових рішень дозволяє дійти висновку про те, що нововиявленими обставинами можуть бути визнані обставини, які: а) існували під час розгляду справи судом; б) не були відомими суду та учасникам справи під час розгляду справи судом; в) мають істотне значення для справи і можуть призвести до іншого результату судового розгляду (тобто, коли врахування їх судом мало би наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте) (рішення у справах "Industrial Financial Consortium Investment Metallurgical Union v. Ukraine" від 26.06.2018, заява №10640/05 та "Zheltyakov v. Ukraine" від 09.06.2011, заява №4994/04). Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18.07.2023 у справі №914/935/20.

3.14.Водночас нововиявлені обставини необхідно відрізняти від нових обставин, що виникли після вирішення справи та ще не існували на час її розгляду, а також від обставин, що зазнали змін після ухвалення судом рішення. Їх виявлення не може бути підставою для перегляду судового рішення.

3.15.Нова обставина, яка з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справи. Не вважається нововиявленою обставиною зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Також не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, які встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

3.16.Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.

3.17.Як вбачається зі змісту постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.05.2023 у цій справі №903/178/22, вона мотивована тим, що:

(1) відповідач 1 відчужив відповідачу 2 об`єкти нерухомого майна за оспорюваними договорами купівлі-продажу ще до звернення позивача до суду з позовом про стягнення суми подвійного авансу та розірвання договору, до ухвалення та набрання законної сили рішення Господарського суду Волинської області від 03.03.2021, залишеного без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2021у справі №903/770/20;

(2) сама по собі така обставина (щодо наявності чи відсутності провадження у справі) не свідчить про фраудаторність вчинених правочинів, оскільки позивач у справі №903/770/20 міг піклуватися про забезпечення позову з метою подальшого виконання рішення суду (клопотання сторони відхилялися судом з підстави їх необґрунтованості);

(3) докази щодо ведення відповідачем 1 на час укладення спірних правочинів господарської діяльності та наявності грошових коштів на його розрахункових рахунках відсутні, позаяк саме вимога про стягнення грошових коштів (подвійного розміру авансу) була предметом судового розгляду в справі №903/770/20, і позивач мав попіклуватися про забезпечення свого позову;

(4) твердження про те, що відчуження відповідачем 1 спірної нерухомості (торгово-офісного приміщення та офісу) відбулося саме з метою невиконання майбутнього судового рішення, не ґрунтується на фактичних обставинах справи в контексті підстав оспорюваних правочинів. Жодні докази наявності у відповідача 1 мети ухилитися від виконання майбутнього судового рішення і завдати цим шкоди майбутньому стягувачу в справі, що розглядається, відсутні. Відтак момент укладення правочину в цьому випадку не може вважатися ознакою фраудаторності правочину;

(5) судом на виконання вимог постанови Верховного Суду з`ясовувалося питання щодо неповернення суми авансу після того, як правочин купівлі-продажу не відбувся. Згідно з поясненнями представника відповідача 1 його довіритель на час укладення договору з відповідачем 2 не вважав себе винним у неукладенні основних договорів, стверджуючи, що у позивача було достатньо часу з`явитися до нотаріуса для укладення договору, а відтак за умовами пункту 4.2 попереднього договору відповідач 1 не мав обов`язку повернути отримані за ним кошти. Лише з набранням судовим рішенням у справі №903/770/20 законної сили у відповідача 1 виник обов`язок щодо повернення коштів позивачу;

(6) висновок суду першої інстанції про те, що приватний виконавець не може звернути стягнення на належне відповідачу 1 інше майно (квартиру АДРЕСА_1 ), оскільки воно перебуває в іпотеці, є передчасним. Позивач не надав доказів неможливості звернення стягнення на іпотечне майно в порядку, визначеному статтею 51 Закону України "Про виконавче провадження", шляхом звернення стягнення на заставлене та іпотечне майно для задоволення вимог стягувачів, які не є іпотекодержателями. Суд першої інстанції залишив поза увагою та не досліджував питання наявності іншого майна, належного відповідачу 1, на яке може бути звернено стягнення на виконання рішення суду у справі №903/770/20, відповідні відомості відсутні у матеріалах справи;

(7) позивач не надав жодного доказу пов`язаності відповідачів. У судовому засіданні 31.05.2023 представник позивача на запитання головуючого судді щодо пов`язаності цих юридичних осіб не надав жодних пояснень. Представники позивача доводили лише пов`язаність відповідача 2 із ТОВ "ФК "Кредит Фактор", однак ця юридична особа не є стороною оспорюваних договорів;

(8) у матеріалах справи відсутня інформація щодо реальної ринкової вартості нежитлових приміщень на час укладення спірних договорів купівлі-продажу нерухомого майна (нежитлових приміщень). Не можна вважати визначальною вартість нерухомого майна, зазначену у попередньому договорі, оскільки відсутність наміру укладення основних договорів також може бути пов`язана із зазначенням недійсної вартості такого майна. Наявність обтяжень на спірному нерухомому майні може свідчити про відмінність ціни спірних приміщень у попередньому договорі та договорах, які оскаржуються. Сторони не надали експертних висновків, якими встановлено ринкову вартість майна, і учасники справи не ініціювали призначення експертизи судом щодо встановлення дійсної ринкової вартості об`єктів нерухомого майна (нежитлових приміщень) за спірними договорами.

(9) дії позивача не були спрямовані на придбання нерухомого майна, тому не було підстав та обов`язку у відповідача 1 інформувати позивача про намір вчинити дії з цим майном;

(10) незалучення третьої особи 3 - ОСОБА_1 , як відповідача у справі, є самостійною підставою для відмови у вимозі про визнання недійсним договору іпотеки. Визнання недійсними оспорюваних правочинів купівлі-продажу нерухомого майна як фраудаторних не призведе до захисту прав позивача, оскільки пріоритет має саме іпотека.

3.18.Крім цього апеляційний суд, з яким у постанові від 05.12.2023 у цій справі №903/178/22 (пункт 86) погодився Верховний Суд, врахував позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 02.05.2023 у справі №904/648/22, відповідно до якої при вирішенні питання про перегляд постанови за нововиявленими обставинами визначальним є те, що обставини, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору, мають перевірятися у сукупності .

3.19.Як зазначалось, у заяві про перегляд постанови апеляційного суду від 31.05.2023 у цій справі №903/178/22 за нововиявленими обставинами заявник посилався на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31.03.2023 у справі №161/17983/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредитфактор" до ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), ТОВ "Пік Нерухомість", Луцької міської ради, ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Перший відділ державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), про визнання недійсним рішення щодо оформлення права власності, скасування свідоцтв про право власності та повернення нерухомого майна в попередній стан.

3.20.Цим рішенням від 31.03.2023 у справі №161/17983/22 Луцький міськрайонний суд Волинської області позов задовольнив.

Визнав незаконним та скасував рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради від 29.10.2009 №774-1 в частині оформлення права власності ТОВ "Пік Нерухомість" на офіс загальною площею 60,0 кв.м, який розташований у АДРЕСА_2 , та торгово-офісне приміщення загальною площею 75,3 кв.м, яке розташоване у АДРЕСА_2 .

Визнав незаконним та скасував свідоцтво про право власності від 03.11.2009 на офіс загальною площею 60,0 кв.м, який розташований у АДРЕСА_2 та належить на праві власності ТОВ "Пік Нерухомість", яке видане 03.11.2009 на підставі рішення Виконкому Луцької міської ради від 29.10.2009 №774-1.

Скасував запис, вчинений в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно про державну реєстрацію прав на приміщення офісу загальною площею 60,0 кв.м, який розташований у АДРЕСА_2 реєстраційний номер №2847370 від 18.10.2009, вчинений на підставі свідоцтва про право власності від 29.10.2009 №774-1, виданого Виконкомом Луцької міської ради 03.11.2009, відповідно до якого за ТОВ "Пік Нерухомість" код ЄРДПОУ 36699050 зареєстровано право власності на торгово-офісне приміщення.

Визнав незаконним та скасував свідоцтво про право власності на торгово-офісне приміщення загальною площею 75,3 кв.м, яке розташоване у АДРЕСА_2 та належить на праві власності ТОВ "Пік Нерухомість", яке видане 03.11.2009 на підставі рішення Виконкому Луцької міської ради від 29.10.2009 №774-1.

Скасував запис, вчинений в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, про державну реєстрацію прав на торгове-офісне приміщення загальною площею 75,3 кв.м, яке розташоване у АДРЕСА_2 реєстраційний номер №28473140 від 18.10.2009, вчинений на підставі свідоцтва про право власності від 29.10.2009 №774-1, виданого Виконкомом Луцької міської ради 03.11.2009, відповідно до якого за ТОВ "Пік Нерухомість" код ЄРДПОУ 36699050 зареєстровано право власності на торгово-офісне приміщення.

Відновив становище, яке існувало до порушення, а саме повернув приміщення офісу загальною площею 60,0 кв.м, який розташований у АДРЕСА_2 , в попередній майновий стан, а саме відновив в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрацію права власності на зазначене майно за ОСОБА_2 , здійснений на підставі свідоцтва про право власності від 21.09.2009, виданого на підставі рішення Виконкому Луцької міської ради від 17.09.2009 №678-9.

Відновив становище майна, яке існувало до порушення, а саме повернув приміщення офісу загальною площею 75,3 кв.м, яке розташоване у АДРЕСА_2 в попередній правовий стан, а саме відновив в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрацію права власності на зазначене майно за ОСОБА_2 , здійснений на підставі Свідоцтва про право власності від 21.09.2009, виданого на підставі рішення Виконкому Луцької міської ради від 17.09.2009 №678-9.

Визнав недійсним протокол №1 установчих зборів засновників ТОВ "Пік Нерухомість" від 12.10.2009 про передачу торгово-офісного приміщення загальною площею 75,3 кв.м на АДРЕСА_3 ОСОБА_2 до статутного фонду ТОВ "Пік Нерухомість".

3.21.Дослідивши вказане судове рішення, апеляційний суд встановив, що воно стосується набуття права власності ТОВ "Пік Нерухомість" на офіси площею 75.3 кв.м та 60 кв.м у 2009, в той час як предметом позовних вимог у цій справі №903/178/22 були правочини та дії, які мали місце у 2020 році з підстав їх фраудаторності.

3.22.При цьому, апеляційний суд цілком обґрунтовано виснував, що рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31.03.2023 у справі №161/17983/22 не встановлює жодних обставин, які були підставою для формування висновків у постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.05.2023 у цій справі №903/178/22, про які зазначалося вище.

3.23.Вважаючи такі висновки апеляційного суду хибними, скаржник у касаційній скарзі не спростовує їх, а лише вказує на те, що апеляційний суд ігнорує факт недобросовісної поведінки відповідачів, а також факт того, що під час розгляду ним цієї справи було розпочато цивільне провадження щодо того ж нерухомого майна, яке є основним предметом у справі, а сторонами провадження фактично є відповідачі 1 та 2, які свідомо приховували свої спрямовані проти позивача недобросовісні дії, зокрема щодо виведення нежитлових приміщень з власності відповідача 1 через нібито встановлення незаконності набуття останнім права власності на ці приміщення.

3.24.Проте, як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, твердження скаржника, з посиланням на рішення у справі №161/17983/22, про вчинення з боку ТОВ "Пік Нерухомість", ТОВ "Кредит Фактор Груп", який є засновником ТОВ "ФК "Кредит Фактор", у період розгляду даної справи спільних умисних дій, спрямованих на те, щоб ускладнити позивачу спроби реалізації його права стягнення боргу на підставі судового рішення, і які здійснювались шляхом зговору з поданням сфальсифікованого позову до суду з метою, при потребі, протиправно вивести нежитлові приміщення з власності ТОВ "Пік Нерухомість" через нібито встановлення незаконності набуття останнім права власності на ці приміщення, апеляційний суд розцінив як намагання заявника доповнити позовні вимоги у справі №903/178/22 новими підставами, що суперечить процедурі перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами. Відповідно вістуні підстави стверджувати, що апеляційний суд проігнорував наведені заявником факти щодо поведінки відповідачів 1 та 2, зокрема щодо подання шляхом зговору сфальсифікованого позову у справі №161/17983/22, що заявник вважає нововиявленою обставиною у цій справі.

3.25.Також, як зазначалось, як на нововиявлену обставину заявник посилається на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27.04.2023 у справі №161/19572/18 за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - ПАТ АБ "Укргазбанк") до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4 ), ТОВ "Пік Нерухомість" про звернення стягнення на предмет іпотеки.

3.26.Цим рішенням від 27.04.2023 у справі №161/19572/18 Луцький міськрайонний суд Волинської області позов задовольнив.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 . ПАТ АБ "Укргазбанк" за кредитним договором від 29.05.2008 №80/08-Ж/02 в розмірі 206 845,25 доларів США та 374 557,62 грн звернув стягнення на предмет іпотеки, а саме на:

- офісне приміщення загальною площею 28,2 кв.м, яке розташоване в АДРЕСА_4 , що зареєстроване в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за №28473786, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу 23.04.2010 року за р.№1943;

- квартиру, яка розташована в АДРЕСА_5 , що зареєстрована в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за №28765231, загальною площею 39,1 кв.м, житловою площею 16,8 кв.м, яка належить на праві приватної власності ТОВ "Пік Нерухомість" на підставі свідоцтва про право власності від 29.12.2009, виданого на підставі рішення виконкому Луцької міської ради від 24.12.2009 №925-2,

шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку", із застосуванням початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначеної в порядку, встановленому статтею 57 Закону України "Про виконавче провадження".

3.27.В контексті посилання заявника на вказане рішення, апеляційний суд цілковим обґрунтовано зазначив, що при прийнятті постанови від 31.05.2022 у цій справі №903/178/22 він дійсно надавав оцінку обставині наявності у ТОВ "Пік Нерухомість" квартири загальною площею 39,1 кв.м, яка перебуває в іпотеці. Водночас суд зазначив, що така обставина не свідчить про відсутність іншого майна у ТОВ "Пік Нерухомість", оскільки належним доказом відсутності іншого майна, за рахунок якого боржник може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором, є постанова державного виконавця про повернення виконавчого документа без виконання через відсутність майна та коштів у боржника. Тобто лише результат виконання рішення у справі №161/19572/18, остаточні дії державного виконавця могли б частково вплинути на висновки Північно-західного апеляційного господарського суду.

3.28.Також апеляційний обґрунтовано акцентував увагу, що обставини, які дають змогу кваліфікувати оплатний договір, як такий, що вчинений на шкоду кредитору, мають перевірятися у сукупності.

3.29.Як вбачається зі змісту поданої позивачем заяви, як на підставу для перегляду постанови апеляційного суду, позивач посилається на пункт 1 частини першої статті 320 ГПК, а саме на істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справ, вказуючи на судові рішення у справах №161/17983/22 та №161/19572/18.

3.30.Проте, як правильно зазначив апеляційний суд, при вирішенні питання про наявність підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами на підставі судових рішень у інших справах дослідженню підлягає те, чи було покладено такі судові рішення в іншій справі в основу рішення, про перегляд якого подано заяву, тобто чи мало таке судове рішення преюдиційне значення і які є докази суттєвості його впливу на результат розгляду справи.

3.31.При цьому, як зазначалось, не можуть бути визнані нововиявленими обставинами викладені в іншій справі висновки суду щодо обставин справи (оцінка доказів), юридична оцінка обставин справи в іншій справі та правові підстави рішення суду або його мотиви на предмет застосування норм права в іншій справі.

3.32.Здійснивши аналіз усіх необхідних критеріїв / кваліфікації нововиявлених обставин, апеляційний суд обґрунтовано вважав, що обставини, на які посилається заявник, не є нововиявленими обставинами в розумінні статті 320 ГПК, оскільки такі обставини жодним чином не спростовують висновку Північно-західного апеляційного господарського суду, викладеного в постанові від 31.05.2023 у цій справі №903/178/22, про недоведення позивачем ознак фраудаторності правочинів, укладених між відповідачами.

3.33.Обставини, на які посилається заявник, не містять такої визначальної ознаки, як істотність.

3.34.Так, звертаючись до категорії "істотності" суд зазначив, що питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи могли ці обставини спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби зазначена обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі 910/17258/17).

3.35.Також апеляційний суд правомірно розглянув та відхилив посилання заявника на інформаційну довідку з інтернет-ресурсу (роздруківка), згідно з якою станом на 23.02.2023 ОСОБА_1 була бухгалтером ТОВ "ФК "Кредит Фактор", зокрема з огляду на те, що виявлення заявником відповідних обставин вже після прийняття остаточного судового рішення у цій справі було наслідком виключно суб`єктивних дій (бездіяльності) самого заявника, який не був позбавлений можливості з`ясувати такі обставини у будь-який момент до вирішення судом спору у даній справі, а отже не відповідають визначеним процесуальним законом ознакам нововиявлених обставин.

3.36.Крім цього, апеляційний суд правильно акцентував увагу на тому, що підставою для відмови у вимозі про визнання договору іпотеки недійсним, стороною якого була ОСОБА_1 , було саме незалучення ОСОБА_1 як відповідача у справі, що є самостійною підставою для відмови у позові, а тому пов`язаність ОСОБА_1 не досліджувалася судом при розгляді справи. Відповідно посилання на те, що ОСОБА_1 працювала бухгалтером ТОВ "ФК "Кредит Фактор", яке не є учасником справи, не впливає на висновки суду у цій справі. У постанові від 31.05.2023 суд зазначив, що визнання недійсними оспорюваних правочинів купівлі-продажу нерухомого майна як фраудаторних не призведе до захисту прав позивача, так як пріоритет має саме іпотека.

3.37.В основу постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.03.2023 у справі №903/178/22, серед іншого, було покладено висновок про те, що позивач не надав жодного доказу пов`язаності відповідачів, а саме ТОВ "Пік Нерухомість" та ТОВ "Кредит Фактор Груп". Долученими до заяви про перегляд постанови за нововиявленими обставинами доказами заявник також жодним чином не спростовує вказаний висновок суду, а лише повторно вказує на пов`язаність юридичних осіб - ТОВ "Кредит Фактор Груп" та ТОВ "ФК "Кредит Фактор", кінцевим бенефіціаром яких є ОСОБА_5 . Водночас, як зазначалось, ТОВ "ФК "Кредит Фактор" не є учасником цієї справи, а також не є стороною оскаржуваних договорів.

3.38.Дії заявника, за обґрунтованими висновками суду, спрямовані на переоцінку доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи, за допомогою подання нових доказів, оцінка яким не надавалася стосовно обставин, що були встановлені судом, що, в свою чергу, не може бути підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами відповідно до частини 4 статті 320 ГПК, з чим погоджується колегія суддів.

3.39.Тому апеляційний суд правильно виснував, що наведені заявником обставини для перегляду рішення у справі за нововиявленими обставинами не спростовують наведені у постанові суду висновки, не мають істотного значення для справи та не є нововиявленими в розумінні статті 320 ГПК, а відтак відсутні підстави для задоволення заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.05.2023 у цій справі №903/178/22.

3.40.Доводи скаржника стосовно порушення апеляційним судом норм процесуального права, а саме щодо несприяння позивачу в реалізації його права на витребування доказів, порушення права позивача на збирання та подання доказів, на доказування тих обставин, на які він посилається, здійснення неналежної оцінки доказів, упередженого, однобокого та суб`єктивного розгляду справи та ігнорування всіх належних та допустимих доказів, а також щодо безпідставно відмови у відводі та незаявленні самовідводу не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду оскаржуваної ухвали апеляційного суду.

3.41.При цьому, Суд вважає за необхідне окремо зауважити про безпідставність тверджень скаржника в частині порушення права позивача на доказування, збирання та подання доказів, а також несприяння суду у реалізації права позивача на витребування доказів.

3.42.За загальним правилом обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

3.43.При цьому, як зазначалось, при перегляді рішення за нововиявленими обставинами необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту), зокрема з огляду на те, що докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом, не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами.

3.44.Вказуючи на відсутність підстав для розгляду клопотання заявника про витребування доказів у справі про перегляд постанови за нововиявленими обставинами, апеляційний суд зазначив, що провадження щодо перегляду рішення за нововиявленими обставинами має особливості процесуального розгляду, що врегульовані Главою 3 Розділу IV (перегляд судових рішень) ГПК. Ці особливості полягають в тому, що прийняття та розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не означає обов`язкового скасування чи зміни рішення, що переглядається. Результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

3.45.До того ж, суд врахував, що метою такої стадії судового розгляду справи як перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є саме встановлення наявності чи відсутності фактичних даних, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, на підставі вже долучених до заяви доказів, що підтверджують наявність нововиявлених обставин (пункт 3 частини 3 статті 322 ГПК), а не сприяння заявникові у встановленні нових даних та наданні нових засобів доказування.

4. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

4.1.Відповідно до частини третьої статті 304 ГПК касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

4.2.Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 309 ГПК).

4.3.Перевіривши ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.04.2024 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "АРЦТ ПЛЮС ЛТД" про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі №903/178/22 в межах вимог та доводів касаційних скарг, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного судового акта чи зміни його мотивувальної частини не знайшли свого підтвердження, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.

5.Розподіл судових витрат

5.1.З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АРЦТ ПЛЮС ЛТД" залишити без задоволення.

2.Ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.04.2024 у справі №903/178/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Бакуліна

Судді О.Р. Кібенко

В.І. Студенець