Ухвала

від 19.08.2024 по справі 947/22449/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/22449/24

Провадження № 1-кс/947/10816/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2024 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджено прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна в рамках кримінального провадження №12024160000000020від 13.01.2024 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 189 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчим управлінням ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024160000000020від 13.01.2024 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 189 КК України.

В рамках вказаного кримінального провадження, за обставин викладених письмово у клопотанні, 19.07.2024 року ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 189 КК України за кваліфікуючими ознаками: організація вимагання передачі права на майно з погрозою насильства над потерпілим, вчинена за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану.

Санкцією ч. 4 ст.189 КК України передбачено додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.

Таким чином, майно, яке належить підозрюваному ОСОБА_5 у разі визнання судом його винним у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 189 КК України може бути використано для забезпечення покарання у виді конфіскації майна.

Так, на думку сторони обвинувачення за час проведення досудового розслідування та судового розгляду справи ОСОБА_5 може вжити заходів щодо перереєстрації належної йому на праві приватної власності квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 з метою уникнення покарання у вигляді конфіскації майна.

Вказані обставини на думку органу досудового розслідування свідчать про те, що на даному етапі є доцільним накласти арешт на майно належне підозрюваному ОСОБА_5 , що унеможливить подальше його відчуження та перереєстрацію.

За викладених обставин, слідчий за погодженням з прокурором звертається до слідчого судді із клопотанням про арешт майна в рамках даного кримінального провадження.

Старший слідчий СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 просила клопотання задовольнити та розглянути у її відсутність, про що долучила до клопотання відповідну заяву.

Прокурор відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 подав до суду заяву, в якій просив розглянути клопотання у його відсутність та задовольнити.

У своєму клопотанні сторона обвинувачення просить розгляд клопотання провести за відсутності власника майна з метою забезпечення арешту майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Приймаючи до уваги клопотання сторони обвинувачення, враховуючи положення ч. 2 ст. 172 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання про можливість розгляду клопотання за відсутності власника майна ОСОБА_5 з метою забезпечення арешту майна у зв`язку із наявністю достатніх підстав вважати, що власник майна ОСОБА_5 може вжити заходів щодо відчуження та перереєстрації майна з метою уникнення можливого покарання у вигляді конфіскації майна.

Фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалося на підставі ч. 4 ст. 107 КПК України.

Слідчий суддя, розглянувши матеріали клопотання з долученими в його обґрунтування додатками, приходить до наступного переконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи.

При цьому, у відповідності до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Як вбачається з матеріалів клопотання, слідчим управлінням ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024160000000020від 13.01.2024 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 189 КК України.

В рамках вказаного кримінального провадження, за обставин викладених письмово у клопотанні, 19.07.2024 року ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 189 КК України за кваліфікуючими ознаками: організація вимагання передачі права на майно з погрозою насильства над потерпілим, вчинена за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану.

Слідчий суддя враховує, що санкцією ч. 4 ст.189 КК України передбачено додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.

При цьому, відповідно до витягу № 386790041 від 15.07.2024 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме мано та Реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на праві власності належить квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна: 24321688).

Слідчий суддя вважає, що відносно вказаного майна, яке належить підозрюваному ОСОБА_5 наявна необхідність в застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна з метою забезпечення можливого покарання у вигляді конфіскації майна.

Згідно ч. 4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб..

Критерії розумності та співрозмірності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Beyeler проти Італії (Рішення Великої Палати від 5 січня 2000 року, заява № 33202/96, параграф 107). При цьому, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (серед інших, James та інші проти Сполученого Королівства (Рішення від 21 лютого 1986 року, заява № 8793/79, параграф 50).

Враховуючи встановлені обставини по кримінальному провадженню, а також принцип розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя вважає необхідним задовольнити клопотання прокурора про накладення арешту на зазначене майно шляхом заборони його відчуження та розпорядження, що відповідає вимогам ч. 1 ст. 170 КПК України. Зазначений спосіб арешту майна не позначиться на інтересах власника майна та інших осіб.

Слідчий суддя прийшов до висновку, що арешт майна у даному випадку необхідний для забезпечення ефективності кримінального провадження, а таке втручання у право на власність є пропорційним, оскільки підлягає оскарженню, відповідно до норм процесуального законодавства щодо оскарження рішень слідчого судді, та скасуванню у порядку, передбаченому ч. 1ст. 174 КПК України.

На підставі викладеного, з метою забезпечення можливого покарання у вигляді конфіскації майна, беручи до уваги розумність та співрозмірність арешту майна, а також його наслідки, слідчий суддя приходить до переконання, що подане клопотання в частині накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_5 є обґрунтованим, належним чином вмотивованим, а відтак, клопотання підлягає задоволенню.

При цьому, слідчий суддя зауважує, що арешт на майно накладається без заборони власнику ОСОБА_5 користуватися належним йому майном, а тому таке втручання у право на власність є пропорційним та забезпечуватиме «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав власника майна.

Слідчий суддя звертає увагу на те, що власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (ч. 1 ст. 174 КПК).

Керуючись ст. ст. 170, 171, 172, 173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджено прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна в рамках кримінального провадження №12024160000000020від 13.01.2024 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 189 КК України - задовольнити.

Накласти арешт із забороною відчуження, розпорядження та здійснення будь-яких реєстраційних дій на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна: 24321688),яка направі власностіналежать підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Виконання ухвали про арешт майна покласти на старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 .

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1