Ухвала

від 20.08.2024 по справі 947/22449/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/22449/24

Провадження № 1-кс/947/10813/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.2024 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна в рамках кримінального провадження за № 12024160000000020 від 13.01.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 27 ч. 4. ст. 189 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання про арешт майна, слідчим управлінням ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024160000000020 від 13.01.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 27 ч. 4. ст. 189 КК України.

Як зазначає у клопотанні слідчий, в ході проведення досудового розслідування встановлено, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи головою Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, діючи в умовах воєнного стану, запровадженого на території України Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, термін дії якого неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення та отримання матеріальних благ за рахунок вчинення корисливого злочину, володіючи добрими організаторськими здібностями, 18.07.2024 року організував напад, поєднаний з погрозою застосування насильства, на співзасновницю ТОВ «ГОДЖИ» ОСОБА_6 , з метою вимагання в останньої передачі належної їй частки в розмірі 50% в статутному капіталі зазначеного підприємства.

З цією метою ОСОБА_5 у невстановлені досудовим розслідуванням дату, час та місці, за невстановлених на даний час обставинах залучив до своєї протиправної діяльності ОСОБА_7 та інших невстановлених досудовим розслідуванням осіб, які були обізнані про протиправність дій останнього та, усвідомлюючи протиправність намірів ОСОБА_5 , вступили з ним у попередню змову щодо здійснення під керівництвом останнього фізичного та морального впливу на потерпілу ОСОБА_6 , з метою заволодіння правом на її майно.

Крім того, в ході досудового розслідування встановлено, що 02.07.2020 року у невстановлені досудовим розслідуванням час та місці, ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7 та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, під приводом здійснення спільної господарської діяльності, шляхом обману вмовили ОСОБА_6 передати належну їй базу відпочинку загальною площею 2215,62 кв.м, що розташована на земельній ділянці площею 1200 кв.м в селищі Сергіївка Білгород-Дністровського району, у статутний капітал підконтрольного їм ТОВ «ГОДЖИ» з визначенням розміру частки 50%. Іншу частину в розмірі 50% статутного капіталу зазначені особи оформили на підконтрольного їм ОСОБА_8 .

Після передачі майна бази відпочинку, належної ОСОБА_6 в статутний капітал ТОВ «ГОДЖИ», відповідно до рішення вказаного Товариства від 02.07.2020 року за № 02/2020 остання отримала 50 % у статутному капіталі товариства та відповідно 50 % отримав ОСОБА_8 .

Починаючи із вказаного періоду, ОСОБА_6 була лише формальним співзасновником ТОВ «ГОДЖИ» в рівних долях із ОСОБА_8 , проте будь-якої участі у діяльності Товариства не брала, доходів не отримувала та доступу до бази відпочинку не мала.

Разом з тим, від імені ОСОБА_8 управління та розпорядження базою відпочинку здійснював ОСОБА_5 разом із невстановленими особами, підконтрольними йому.

Надалі, після смерті 31.07.2020 року співзасновника ТОВ «ГОДЖИ» ОСОБА_8 , у невстановлені досудовим розслідуванням час та при невстановлених обставинах, однак не раніше 09.07.2024 року право власності на частку у статутному капіталі ТОВ «ГОДЖИ» у порядку спадкування за законом набув син померлого ОСОБА_9 .

Після отримання спадщини, ОСОБА_9 при невстановлених в ході досудового розслідування обставинах, надав засвідчену нотаріусом ОСОБА_10 довіреність ОСОБА_11 , згідно якої доручив останній діяти від його імені та в його інтересах.

Окрім цього, в ході досудового розслідування встановлено, що починаючи із 14.03.2024 року ОСОБА_5 , з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на протиправне збагачення, розпочав підшукування покупців приміщення бази відпочинку, яка входила до статутного капіталу ТОВ «ГОДЖИ».

З цією метою, без погодження та фактичного відома власників ТОВ «ГОДЖИ» ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , у невстановлені дату, час та місці, ОСОБА_7 діючи за попередньою змовою із ОСОБА_5 запропонував ОСОБА_12 придбати вищевказану базу відпочинку, яка перебувала у статутному капіталі ТОВ «ГОДЖИ», за грошову винагороду в сумі 120000 доларів США.

В подальшому, 15.07.2024 року у невстановлені досудовим розслідуванням час, місці та за невстановлених обставин, без відома ОСОБА_6 та

ОСОБА_9 , невстановленими особами внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо зміни власників ТОВ «ГОДЖИ», згідно яких власницею частки у розмірі 50%, якою раніше був ОСОБА_9 , стала ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Так, 18.07.2024 року більш точний час та місце в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_5 , реалізуючи свій умисел, направлений на незаконне збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з ОСОБА_7 та іншими невстановленими особами, організував напад на співзасновницю ТОВ «ГОДЖИ» ОСОБА_6 , поєднаний з погрозою застосування насильства над нею, з метою вимагання в останньої передачі належної їй частки підприємства ТОВ «ГОДЖИ» підконтрольним йому особам.

Цього ж дня, 18.07.2024 року о 15 год. 08 хв. до ОСОБА_6 , яка знаходилась за адресою: АДРЕСА_1 підійшли четверо невстановлених досудовим розслідуванням осіб, які діючи за попередньою змовою із ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , реалізуючи єдиний злочинний умисел, направлений на вимагання в останньої передачі належної їй частки у статутному капіталі підприємства ТОВ «ГОДЖИ», шляхом погроз застосування насилля над потерпілою, вчинили психологічний тиск на ОСОБА_6 , при цьому явно демонструючи свою зухвалість безпринципний характер та байдужість до людського болю, спроможність чинити протиправні дії відносно осіб будь-якої статі та віку, під час якого висунули вимогу передачі належної їй частки у статному капіталі ТОВ «ГОДЖИ» на користь підконтрольних ОСОБА_5 осіб.

З метою залякування потерпілої та справлення в неї враження дійсності виконання злочинних намірів, під час вказаної зустрічі невстановлені особи плеснули в обличчя ОСОБА_6 воду, попередивши, що у разі відмови виконати вимогу ОСОБА_5 щодо передачі належної їй частки у статному капіталі ТОВ «ГОДЖИ» наступного разу замість води буде кислота.

Крім того, 19.07.2024 року на підставі ухвали слідчого судді було проведено санкціонований обшук за місцем мешкання ОСОБА_13 за адресою: АДРЕСА_2 , в ході якого було виявлено та вилучено:

-мобільний телефон марки «Iphone 15 pro», imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 з сім картою НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_13 ;

-планшет марки «SAMSUNG» з серійним номером НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_13 .

В послідуючому вилучене майно постановою слідчого було визнано речовими доказами в рамках кримінального провадження.

Як зазначає слідчий, вилучене під час обшуку майно має значення для встановлення обставин вчинення кримінальних правопорушень в рамках кримінального провадження, а також може бути використане, як докази у кримінальному провадженні.

Таким чином, з метою збереження вилученого майна, яке визнано слідчим речовими доказами в рамках кримінального провадження, слідчий за погодженням з прокурором звертається до слідчого судді з вказаним клопотанням про арешт майна.

Слідчий СУГУНПвОдеськійобласті ОСОБА_14 подала до суду заяву, в якій просила провести розгляд клопотання без її участі.

Власниця майна ОСОБА_13 та її представник адвокат ОСОБА_15 в судове засідання не з`явилися, хоча повідомлялися про дату, час та місце розгляду клопотання належним чином.

Фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалося на підставі ч. 4 ст. 107 КПК України.

Приймаючи до уваги заяву слідчого, дослідивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст.170КПКУкраїни - арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи. Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

Як вбачається з положень ст. 98 КПК країни речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Матеріалами клопотання підтверджено, що органом досудового розслідування на теперішній час обґрунтовано здійснюється досудове розслідування в рамках кримінального провадження № 12024160000000020 від 13.01.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 27 ч. 4. ст. 189 КК України.

Як вбачається з матеріалів клопотання досудове розслідування в рамках вказаного кримінального провадження проводиться, зокрема, за фактом нападу, поєднаного з погрозою застосування насильства, на співзасновницю ТОВ «ГОДЖИ» ОСОБА_6 , з метою вимагання в останньої передачі належної їй частки в розмірі 50% в статутному капіталі зазначеного підприємства.

В рамкахвказаного кримінальногопровадження 19.07.2024 року на підставі ухвали слідчого судді було проведено санкціонований обшук за місцем мешкання ОСОБА_13 за адресою: АДРЕСА_2 , в ході якого було виявлено та вилучено:

-мобільний телефон марки «Iphone 15 pro», imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 з сім картою НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_13 ;

-планшет марки «SAMSUNG» з серійним номером НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_13 .

Слідчий суддя звертає увагу на те, що слідчим своєчасно було подано клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, проте за результатом розгляду такого клопотання слідчим суддею було винесено ухвалу про повернення клопотання прокурору для усунення недоліків, визначивши строк для їх усунення в 72 години.

Після чого, сторона обвинувачення, усунувши недоліки клопотання, своєчасно звернулася до слідчого судді із клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна.

Відповідно до чого слідчий суддя вважає поважними причини пропуску строку звернення до слідчого судді із клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна.

Сам по собі факт порушення строку звернення до слідчого судді для вирішення питання про арешт не може бути підставою для відмови в арешті майна, яке відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні. Вказане обумовлюється тим, що порушення строку на звернення з клопотанням про арешт майна, яке має ознаки речового доказу, не позбавляє таке майно доказової сили в кримінальному провадженні, а тому потребує забезпечення його збереження, зокрема, шляхом накладення арешту.

Сплив процесуального строку виконання обов`язку вжити заходи до збереження речових доказів не припиняє необхідності виконати цей обов`язок стороною обвинувачення і не тягне за собою припинення повноважень службової особи на здійснення обов`язкової дії. (Аналогічна правова позиція щодо правових наслідків пропуску строку виконання обов`язку детально висвітлена в Постанові Верховного Суду від 08.04.2020 року у справі №63/15845/2019).

Як вбачається з матеріалів клопотання, в ході проведення досудового розслідування було проведено допит в якості свідка ОСОБА_13 , яка підтвердила те, що дійсно виступала третьою особою, на яку оформлювалося право власності на 50% частки у статутному капіталі ТОВ «ГОДЖИ».

Відповідно до чого, вилучені у ОСОБА_13 мобільний телефон та планшет можуть містити у собі інформацію щодо спілкування з особами, які можуть бути причетні до вчинення кримінальних правопорушень в рамках кримінального провадження, а також документи, які могли використовуватися для організації вчинення кримінальних правопорушень, а тому вказані носії інформації потребують детального огляду із залученням спеціалістів для виявлення у них інформації, яка може мати доказове значення в рамках кримінального провадження.

Також, слідчий суддя звертає увагу на те, що вилучені мобільний телефон та планшет було визнано слідчим речовими доказами у кримінальному провадженні відповідно до постанови від 19.07.2024 року.

Отже, слідчим суддею, на підставі долучених до клопотання матеріалів, встановлено, що вилучені мобільний телефон та планшет відповідають критеріям ч. 1 ст. 98 КПК України, оскільки можуть містити в собі відомості, що мають значення для досудового розслідування та можуть бути використані в якості доказів в рамках кримінального провадження.

У зв`язку з викладеним, слідчий суддя приходить до переконання про наявність правових підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, з метою збереження речових доказів, які можуть мати суттєве значення для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

На підставі викладеного, враховуючи наявність правових підстав для накладення арешту на вилучене майно, з метою забезпечення повного, всебічного розслідування кримінального провадження, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання сторони обвинувачення про арешт майна підлягає задоволенню.

Слідчим суддею встановлено, що за обставинами даного кримінального провадження втручання у право власності власниці майна пов`язано із здійсненням кримінального провадження, необхідністю забезпечити збереження речових доказів, а отже, обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності. При цьому дотримано справедливий баланс між вимогами загального суспільного інтересу (у вигляді досягнення завдань кримінального провадження) та вимогами захисту права власності особи, адже досягнення мети збереження речового доказу неможливо досягти в інший спосіб, ніж арешт майна.

При цьому, слідчий суддя акцентує увагу, що у випадку, якщо в рамках даного кримінального провадження буде спростовано відповідність зазначеного майна категорії речових доказів, власниця майна, в порядку ст. 174 КПК України, має процесуальне право на звернення до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна.

З урахуванням наведеного та керуючись ст. ст. 98, 132, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна в рамках кримінального провадження за № 12024160000000020 від 13.01.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 27 ч. 4. ст. 189 КК України - задовольнити.

Накласти арешт із забороною розпорядження та користування на майно, яке було виявлено та вилучено 19.07.2024 року за місцем мешкання ОСОБА_13 за адресою: АДРЕСА_2 , а саме на:

-мобільний телефон марки «Iphone 15 pro», imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 з сім картою НОМЕР_3 ;

-планшет марки «SAMSUNG» з серійним номером R83W80FMV59.

Виконання ухвалипокласти на старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 .

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1