Постанова

від 01.11.2010 по справі 2а-3723/10/1670

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

          

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2010 року < ЧАС >

м. Полтава

Справа № 2а-3723/10/1670

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Слободянюк Н.І.,

за участю секретаря – Курганська Л.О.,

прокурора - Шарбенко О.М.

представника позивача -Харко Є.А., Новоселецький В.С.,

представників відповідача -Тимошенко В.В., Криворотько В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Талан-М" до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

02 серпня 2010 року  Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Талан-М"/далі по тексту - позивач/ звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом /з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 16.09.2010 № 15/3/ до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області /далі по тексту - відповідач/ про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень Миргородської ОДПІ від 13.04.2010 № 0000352301/0 та від 13.04.2010 № 0000342301/0.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на підпункт 7.9.1 пункту 7.9 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та на ту обставину, що ні житловий будинок, ні грошові кошти внесені на його будівництво не передавалися у власність ТОВ «Талан-М», а тому не є його доходами, що підлягають оподаткуванню. У договорах з підрядниками ТОВ «Талан-М»виступало замовником капітального будівництва за рахунок грошових коштів дольовиків, що означає, що для ТОВ «Талан»доходом є винагорода за організацію виконання доручень дольовиків, а витратами –витрати, що понесені ТОВ «Талан»при організації виконання доручень дольовиків.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що за своєю правовою природою договори на дольову участь у будівництві квартир не є договорами комісії, а відтак позивач зобов’язаний визначати об’єкт оподаткування та сплачувати податок на прибуток за цими договорами на загальних підставах.  Так, у порушення підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 та пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивач занизив суму валових доходів та суму валових витрат на 5 366 185,00 грн та 4 348 079,00 грн відповідно за період з 01.10.2006 по 30.09.2009. Також у період з жовтня 2006 року по лютий 2007 року ТОВ «Талан -М»не було зареєстровано платником податку на додану вартість, та разом з тим при перевищенні встановленого законом обсягу оподатковуваних операцій не зареєструвалося платником ПДВ та відповідно не сплатило податок на додану вартість на загальну суму 1 132 712, 00 грн.

У судовому процесі представники сторін підтримали доводи і вимоги сторони, інтереси якої вони відповідно представляють.

Заявою від 04.10.2010 № 05/1-1246 вих 10 у справу вступив прокурор Полтавської області. У судовому процесі він підтримав доводи і вимоги відповідача.

Заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, судом встановлено таке.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов’язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов’язкових платежів) незалежно від способу їх подачі).

Наведеній нормі кореспондує положення пункту 3 статті 10 зазначеного Закону, згідно якого державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об’єднані державні податкові інспекції контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов’язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об’єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

На підставі зазначених норм працівниками Миргородської об‘єднаної державної податкової інспекції проведена документальна невиїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Талан - М” /код ЄДРПОУ 13935548/ з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006 по 30.09.2009, результати якої оформлені актом від 26.03.2010 № 73/23-420/13935548.

Згідно з висновком цього акту товариством порушено підпункт 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, пункт 5.1 статті 5, підпункт 11.2.1 пункту 11.2 та підпункт 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 255 945,00 грн, у тому числі за ІV квартал 2006 року на 15 000,00 грн, 2007 рік на 174 989,00 грн, 2008 рік на 64 616,00 грн, 9 місяців 2009 року на 1340,00 грн.

Також податковим органом зроблено висновок про порушення товариством підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2, підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7, пункту 9.4 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податок на додану вартість з лютого 2007 року по вересень 2009 року на загальну суму 1 132 712,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки Миргородською ОДПІ винесені податкове повідомлення-рішення від 13.04.2010 № 0000352301/0 про визначення ТОВ фірмі “Талан-М” податкового зобов’язання з податку на прибуток на загальну суму 361 417,50 грн /240 945,00 грн –основний платіж, 120 472,50 грн –штрафна санкція/ та податкове повідомлення-рішення від 13.04.2010 № 0000342301/0 про визначення ТОВ фірмі “Талан-М” податкового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 642 957,50 грн /1 091 905,00 грн –основний платіж, 551 052,50 грн –штрафна санкція/.

Як свідчить зміст акту перевірки, фактичною підставою для визначення позивачу податкових зобов’язань слугував висновок контролюючого органу про заниження товариством валових доходів та валових витрат з податку на прибуток, а також податкових зобов’язань з податку на додану вартість.

До такого висновку податковий орган дійшов, порівнявши дані, зазначені товариством у податкових деклараціях з податку на прибуток підприємства з даними , зазначеними у банківських виписках щодо руху грошових коштів ТОВ фірми «Талан-М», отриманими Миргородською ОДПІ за рішенням Октябрьського районного суду м. Полтави від 24 лютого 2010 року. При цьому звернення до суду з заявою про розкриття банком інформації щодо руху грошових коштів на банківських рахунках ТОВ «Талан-М»обумовлено тим, що 17 лютого 2010 року директором ТОВ фірми «Талан-М»надані письмові пояснення з приводу того, що документи попередніх років втрачені, не відомо де знаходяться, з жовтня 2008 року бухгалтерський облік товариство не веде /а.с. 12, 44, 49,110/.

Підставою для визначення ТОВ фірмі «Талан-М»податкового зобов’язання з податку на додану вартість слугував факт не реєстрації товариства платником податку на додану вартість при перевищенні встановленого обсягу оподатковуваних операцій, що також підтверджується банківськими виписками.

Перевіряючи наведені висновки відповідача і винесені на їх підставі спірні акти індивідуальної дії на відповідність вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить з такого.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток валових доходів та валових витрат, регулюються статтями 4 та 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Так, за визначенням пункту 4.1 статті 4 названого Закону валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий доход включає, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг) /підпункт 4.1.1 пункту 4.1/.

При цьому продажем товарів згідно пункту 1.31 статті 1 вказаного Закону є будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

Продажем результатів робіт (послуг) є будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).

За виключенням підпункту 7.9.1 пункту 7.9 статті 7 цього Закону з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно, з урахуванням положень підпункту 7.9.6 цього пункту.

За визначенням пункту 5.1 статті 5 цього ж Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Отже, визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах /пункт 1.32 статті 1 вказаного Закону/.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті /підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5/.

Датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку, а датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг) /підпункт 11.2.1 пункту 11.2 та підпункт 11.3.1 пункту 11.3 статті 11/.

Сторонами спору не заперечується, а матеріалами справи підтверджується, що впродовж перевіряємого періоду позивачем укладалися з громадянами договори про дольову участь у будівництві, за якими ТОВ фірма «Талан-М»виступало Забудовником, а певний громадянин ОСОБА_5 на будівництво квартири певної площі, за певною адресою та певною вартістю.

Оглянувши наявні у матеріалах справи договори, суд відзначає, що предметом договорів є будівництво квартири та ОСОБА_5 бере на себе зобов’язання проплатити грошові кошти по дольовій участі у будівництві будинку, а Забудовник використати отримані грошові кошти для будівництва житлового будинку та після завершення будівництва видати ОСОБА_5 документи, які є підставою для оформлення права власності на приміщення квартири.

Факт виконання зазначених договорів сторонами спору не оспорюється.

Спір виник з приводу неправильного визначення позивачем об’єкту оподаткування /прибутку/ за ІV квартал 2006 року,2007 рік, 2008 рік та 9 місяців 2009 року внаслідок не включення до складу валових доходів грошових коштів, отриманих товариством на розрахункові рахунки за договорами про дольову участь у будівництві, та до складу валових витрат - витрат на придбання будівельних матеріалів та оплату вартості підрядних робіт, понесених за такими же договорами.

За поясненнями представників позивача фактично будівництво будинку здійснювалось не ТОВ фірмою «Талан-М», а іншими суб’єктами господарювання, з якими ТОВ фірма «Талан-М»укладало договори підряду. Тому договори про дольову участь у будівництві мають ознаки договорів комісії і внесення ОСОБА_5 на розрахункові рахунки ТОВ фірми «Талан-М»грошових коштів у межах таких договорів не зумовлює перехід права власності на ці кошти до ТОВ фірми «Талан-М». Таким чином,  на думку представників позивача, грошові кошти, отримані ТОВ фірмою «Талан-М»від ОСОБА_5, не є доходами товариства, що підлягають включенню до складу валових доходів та відповідно -оподаткуванню.

Також, за поясненнями представників позивача, витрати, понесені ТОВ фірмою «Талан-М» на придбання будівельних матеріалів та оплату вартості підрядних робіт не підлягають включенню до складу валових витрат товариства, а, отже, не приймають участі у розрахунку оподатковуваного прибутку.

Водночас відповідач зазначив, що договори про дольову участь у будівництві не є договорами комісії, оскільки в силу положень статей 1011-1013 ЦК України неодмінними ознаками договору комісії є купівля майна комісіонером для комітента, тобто торгове посередництво, та отримання комісіонером комісійної винагороди від вчиненого правочину. Разом з тим, ТОВ фірма «Талан -М»за вказаними договорами фактично взяло на себе зобов’язання створити роботу /будівництво/ та її результат /квартиру/ передати у власність ОСОБА_5, а також ТОВ фірма «Талан-М»згідно банківських виписок не здійснювало  перерахування отриманих від ОСОБА_5 грошових коштів на розрахункові рахунки інших суб’єктів господарювання з метою компенсації вартості квартир, а несло витрати на придбання будівельних матеріалів і оплату підрядних робіт по будівництву квартир та решту отриманих грошових коштів залишало у своєму розпорядженні. До того ж договори про дольову участь у будівництві не встановлюють комісійну плату /винагороду/. За висновком відповідача, наведене означає, що позивач зобов’язаний був включити до складу валових доходів усі грошові кошти, отримані ним на розрахункові рахунки від ОСОБА_5, та до складу валових витрат- усі витрати, понесені у зв’язку з будівництвом житла, у тому числі витрати на придбання будівельних матеріалів та оплату підрядних робіт.

Характеристику договору комісії дає глава 69 Цивільного кодексу України.

Статтями 1011, 1012, 1013 та 1018 зазначеного Кодексу встановлено, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента /стаття 1011/; істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов’язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну /стаття 1012/; комітент повинен виплатити комісіонерові плату у розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії /стаття 1013/; майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента /стаття 1018/.

Аналіз наведених норм дає підстави суду погодитися з відповідачем у тому, що договори про дольову участь у будівництві не є договорами комісії, оскільки, дійсно, у межах договору комісії за встановлену у ньому плату вчиняється правочин з придбання чи продажу  майна.

Згідно ж банківських виписок, наявних у матеріалах справи, ТОВ фірма «Талан-М»отримувало грошові кошти від ОСОБА_5 для будівництва житла і не здійснювало  перерахування отриманих від ОСОБА_5 грошових коштів на розрахункові рахунки інших суб’єктів господарювання з метою компенсації вартості квартир/що було б необхідним при комісії/, а несло витрати на придбання будівельних матеріалів і оплату підрядних робіт по будівництву квартир за такими договорами. Також договори про дольову участь у будівництві не встановлюють отримання ТОВ фірмою «Талан-М »комісійної плати та її розмір.

Для комісії характерно торгове посередництво, тоді як для договорів про дольову участь у будівництві –виконання робіт.

Таким чином, суд доходить висновку, що відповідач правомірно на підставі банківських виписок збільшив позивачу валові доходи на загальну суму 5 366 185,00 грн та валові витрати на загальну суму 4 593 008,00 грн, вважаючи, що такі доходи і витрати позивача підлягають оподаткуванню на загальних підставах.

При цьому судом враховано, що на момент проведення перевірки ТОВ фірма «Талан-М»не надало Миргородській ОДПІ необхідні первинні документи, посилаючись на їх відсутність.

Згідно з частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Чинним законодавством не встановлені вимоги щодо допустимості доказів, якими можуть доказуватися обставини отримання доходів та понесення витрат платником податку, а відтак у суду не має правових підстав не взяти до уваги доводи відповідача, що ґрунтуються на даних банківських виписок, та не дати їм оцінки.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку податкових зобов’язань, унормовані статтями 2, 3, 4, 7, 9 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Так, згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 зазначеного Закону особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

При цьому об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, а база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг) /підпункт 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 та пункт 4.1 статті 4/.

Відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 названого Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Пунктом 9.4 статті 9 цього Закону встановлено, що якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом.

Якщо особа укладає одну чи більше цивільно-правових угод (договорів), унаслідок виконання яких планується здійснення оподатковуваних операцій, обсяг яких перевищуватиме протягом звітного податкового періоду у два чи більше разів суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, то така особа зобов'язана зареєструватися як платник цього податку до кінця такого звітного податкового періоду.

Особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Судовим розглядом встановлено, що позивачем укладено договори, зокрема від 23.12.2006 № 3-1-2, від 20.12.2006 № 3-1-1, від 17.02.2007 № 1-3-М-1 та від 20.12.2006 № 1-4, унаслідок виконання яких здійснення оподатковуваних операцій з лютого 2007 року перевищило дозволений обсяг та між тим, позивач платником ПДВ не зареєструвався.

З огляду на це та відповідно до пункту 9.4 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідач донарахував позивачу податок на додану вартість за звітні податкові періоди, починаючи з лютого 2007 року та закінчуючи вереснем 2009 року.

Оскільки дійсність вказаного порушення позивачем не спростована, суд доходить висновку про правомірність визначення відповідачем податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі основного платежу 1 091 905,00 грн.

Згідно з підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов’язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов’язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов’язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов’язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п’ятидесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Аналізуючи припис наведеної норми закону, суд доходить висновку, що сума штрафної санкції не може перевищувати 50% відсотків суми донарахованого податкового зобов’язання.

Спірні податкові повідомлення-рішення цій вимозі закону відповідають.

Отже, суд не знаходить ні фактичних даних, ані правових підстав для скасування податкових повідомлень-рішень Миргородської ОДПІ від 13.04.2010 № 0000352301/0 та від 13.04.2010 № 0000342301/0.

Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Талан-М" до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.04.2010 № 0000342301/0 та від 13.04.2010 № 0000352301/0 відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10 - денний строк з дня її проголошення, а у разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови апеляційної скарги з одночасною подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення встановленого строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

          Повний текст постанови виготовлено 08 листопада 2010 року.

          Суддя                                                                                Н.І. Слободянюк