Рішення

від 02.11.2010 по справі 11/145-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

  

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.11.10

          Справа № 11/145-10.

За позовом          Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1, м. Суми  

до відповідача:  Фізичної особи – підприємця ОСОБА_2, м. Суми  

про розірвання договору та визнання права власності

                                                                                    СУДДЯ  ЗРАЖЕВСЬКИЙ Ю.О.

Представники сторін:

Від позивача:         ОСОБА_1

Від відповідача:              не з‘явився

За участю секретаря судового засідання Чижик С.Ю.

Суть спору: позивач просить суд  розірвати договір про спільне фінансування будівельних робіт від 17.11.2009р., укладений між сторонами та визнати за позивачем право власності на житловий будинок загальною площею 276,4 кв.м, житловою площею 97,2 кв.м  разом з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою : АДРЕСА_2

Відповідач  у відзиві зазначає, що не заперечує проти вимог позивача  та просить суд їх задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважного представника позивача, дослідивши наявні докази, які мають суттєве значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступне:

Відповідно до Державного  акту на право власності на земельну ділянку № 199 від 09.06.1994р. позивач - ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,11 га, яка  розташована в АДРЕСА_2.

Дозволом  архітектора  у справах індивідуальної забудови  УАМ м. Суми № 219 від 29.12.1994р. на підставі рішення  Червоненької сільської Ради народних депутатів Сумського району від 23.12.1993р. позивачу дозволено приступити до будівництва житлового будинку та інших будівель по проекту, затвердженому архітектором міста згідно плану забудови на земельній ділянці по АДРЕСА_2.

17.11.2009р. між позивачем та відповідачем укладено договір про спільне фінансування будівельних робіт, відповідно до якого сторони  зобов’язувались провести будівництво житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2. Згідно п. 1 вказаного договору, після завершення будівельних робіт  відповідач отримує у власність частину житлового будинку площею 50,0 кв. м.; розмір грошового внеску сторін визначається виходячи з  необхідності у грошових коштах на проведення будівельних робіт згідно  кошторису та вноситься пропорційно до площі, що буде належати кожній зі сторін; право власності на частину житлового будинку площею 50,0 кв.м. відповідач отримує тільки після повної сплати грошових коштів.

Як пояснює позивач, на виконання своїх зобов’язань за вказаним вище договором, з боку  позивача було здійснено всі необхідні дії, пов’язані з проведенням будівництва житлового будинку № 1 житловою площею  97,2 кв.м. та загальною площею 276,4 кв.м. Крім того,  позивач профінансував на 100 % будівельні роботи вказаного об’єкту нерухомості, що підтверджується матеріалами справи. Проте, відповідач не виконав своїх зобов’язань за договором та не провів фінансування будівельних робіт.

Відповідач  у листі  № б/н від  13.03.2010р. повідомив позивача про те, що не може виконати  зобов’язання по договору у зв’язку з відсутністю грошових коштів та  також те, що  відповідач відмовляється від 50,0 кв.м. площі житлового будинку та не має намір розривати договір про спільне фінансування будівельних робіт від 17.11.2009р. Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що не заперечує проти вимог позивача  та просить суд їх задовольнити.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем здійснено технічну інвентаризацію вказаного вище об’єкту нерухомості, про що свідчить доданий до позовної заяви технічний паспорт, виготовлений на замовлення позивача КП „Сумське міське бюро технічної інвентаризації”. Відповідно до технічного паспорта загальна площа нежитлового приміщення, розташованого за адресою АДРЕСА_2 складає 276,4 кв. м. , житлова площа 97,2 кв.м.

Як стверджує  позивач, він не може провести реєстрацію права власності на належний йому будинок, тому, що згідно договору про спільне фінансування будівельних робіт, 50,0 кв.м від зазначеної частини житлового  будинку має належати відповідачу.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на  ст. 328 ЦК України, відповідно до якої право власності набувається на підставах, що не заборонені законом та ст. 392 ЦК України,  згідно з якою власник майна може пред’явити вимоги про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не  визнається іншою особою. Тому, права та інтереси позивача, пов’язані із захистом права власності на нерухоме майно - житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2  можуть бути захищені судом шляхом  визнання права власності позивача на вказане нерухоме майно.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому, частинами 1, 2 статті 331 Цивільного кодексу України визначено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом, а право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. При цьому, одним із способів захисту цивільних прав є визнання такого права.

Судом встановлено, що позивач правомірно набув право власності на вищезазначений об’єкт нерухомого майна, що підтверджується матеріалами справи, тому його право є непорушним і підлягає визнанню.

В свою чергу, відповідно до ст. 317 ЦК України, власнику належать право володіння, користування на розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухоме майно здійснюється у відповідності до вимог Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказам Міністерства юстиції від 07 лютого 2002 року № 7/5, відповідно до якого така державна реєстрація прав власності здійснюється на підставі правовстановлювальних документів. У відповідності до листа Міністерства юстиції України від 19.10.2007 року № 19-39-827, саме рішення суду є правовстановлювальним документом у разі визнання права власності судом, та саме рішення суду подається для державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, при цьому документи, що підтверджують прийняття нерухомого майна до експлуатації, не вимагаються.

Відповідно до ст. 22-24 Господарського процесуального кодексу України, сторони мають право…подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду..., а також користуватися іншими процесуальними правами.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд встановив, що вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими, повністю підтверджуються матеріалами справи .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16, 316, 317, 321, 328, 331, 392 Цивільного кодексу України, статтями 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Розірвати договір від 17.11.2009р. про спільне фінансування будівельних робіт, укладений між фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1 та фізичною особою – підприємцем ОСОБА_2.

3.          Визнати право власності за приватним підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ід. код  НОМЕР_1) на житловий будинок, загальною площею 276,4 кв.м., житловою площею 97,2 кв.м разом з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою:  АДРЕСА_2

 СУДДЯ                             (підпис)                               Ю.О. ЗРАЖЕВСЬКИЙ

Повне рішення складено 04.11.2010р.     

    Суддя