Рішення

від 10.11.2010 по справі 2-11432/10

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

                                                                                                                  № 2- 11432

2010 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

10 листопада 2010 року                                                           Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

при секретарі Ткаченко Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом прокурора Жовтневого району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі державної податкової інспекції Жовтневого району м. Дніпропетровська до ОСОБА_1 про стягнення суми, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Жовтневого району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі ДПІ Жовтневого району м. Дніпропетровська 31 травня 2010 року звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення суми. Позивач в своєму позові, а його представник в ході судового засідання посилався на те, що на підставі акту перевірки виявилася податкова заборгованість відповідача перед державою в сумі 332721 грн. 28 коп., податкові документи відповідачем оскаржувалися до господарського суду, судом розглянута  і кримінальна справа стосовно відповідача, був розгляд справ, але вказана заборгованість саме відповідача – залишилася, вказана сума грошей використана відповідачем і підлягає поверненню державі. В добровільному порядку відповідач вказану суму не повертає. Виник спір. Просив позивач стягнути з відповідача на користь держави вказані в позові кошти і судові витрати, задовольнивши позов в повному обсязі.

    Представник ДПІ Жовтневого району м. Дніпропетровська в судовому засіданні повністю підтримав позовні вимоги прокурора і викладені в ньому обставини і просив позов задовольнити.

    Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, пояснивши, що рішеннями судів спірна сума не була визнана винною за відповідачем, це борг підприємства, яке ліквідовано, звіти були належні, права позивача і закон не порушував відповідач. Вважають позовні вимоги  безпідставними і просив в їх задоволенні відмовити.

    Вислухавши пояснення представника позивача і зацікавленої особи, представника відповідача, оцінивши надані та добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовну заяву обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа  має  право в порядку,  встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

           Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється   на   всі правовідносини, що виникають у державі.

Прокурор Жовтневого району м. Дніпропетровська звертаєтеся з позовом в інтересах держави в особі Жовтневого районного центру зайнятості м. Дніпропетровська з наступних підстав. Відповідно до п. 2 ст. 121 Конституції України на органи прокуратури України покладається представництво інтересів громадянина чи держави в суді у випадках визначених законом. Відповідно до ст. 361 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних дій спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках передбачених законом.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року у справі № З/рп/99 прокурори і їх заступники у кожному випадку самостійно визначають в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган повноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про прокуратуру» при виявленні порушень закону прокурор або його  заступник  у  межах своєї компетенції мають право звертатись  до  суду з заявами про захист прав і законних інтересів   громадян,   держави,  а  також  підприємств  та  інших юридичних  осіб. Відповідно до ст. 33 Закону України «Про прокуратуру» з метою захисту інтересів держави, а також громадян,  які  за станом здоров'я та з інших поважних  причин  не  можуть  захистити свої права, прокурор або його заступник подає чи підтримує поданий потерпілим цивільний позов про відшкодування  збитків,  заподіяних злочином.

Підставою звернення прокурора Жовтневого району м. Дніпропетровська до суду в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська з позовною заявою є необхідність стягнення з ОСОБА_1 невідшкодованої матеріальної шкоди у розмірі 332 721, 28 грн., завданої державі в результаті вчинення вищевказаною особою злочину. Відповідно до ст.1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04 грудня 1990 року № 509-ХІІ державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Дніпропетровська належить до системи органів державної податкової служби, які згідно з пп. 1, 11 ст. 10 зазначеного Закону здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) та подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

У разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-III, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули (підпункт 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону №2181).

В судовому засіданні встановлено, що на підставі акту перевірки від 07 квітня 2006 року №699/23-3/23-32083360 при апеляційному оскарженні відповідно до вимог закону 2181 від 21 грудня 2000 року «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» до Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області, ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська були винесені остаточні податкові повідомлення-рішення № 0003032303/2 від 13 липня 2006 року, № 0001222303/2 від 13 липня 2006 року, № 0000722306/1 від 26 липня 2006 року, якими ТОВ «Укрстальінвест», директором якого є ОСОБА_1, визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 1 041 721.5 грн. (з них основний платіж – 694 481.0 грн., штрафні санкції – 347240.50 грн.), зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 516 492.00 грн., зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 491 707.00 грн.

ТОВ «Укрстальінвест» до господарського суду Дніпропетровської області оскаржило нарахування Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська вищезазначених сум. Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 01 лютого 2007 року у справі № А27/214 позовні вимоги ТОВ «Укрстальінвест» були частково задоволені, однак судом встановлено, що підприємством ТОВ «Укрстальінвест» не сплачено до бюджету податків на суму 332 721.28 грн. і в цій частині в позовних вимогах ТОВ «Укрстальінвест» відмовлено чим суд підтвердив правильність нарахування податку у розмірі 332 721.28 грн. Вищевказана постанова ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16 квітня 2007 року залишена без змін. 10 лютого 2009 року Вищим адміністративним судом України винесено ухвалу якою постанову господарського суду Дніпропетровської області від 01 лютого 2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16 квітня 2007 року залишено без змін.

У зв’язку з викладеним начальником слідчого відділення податкової міліції Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська 25 травня 2009 року порушено кримінальну справу № 99096306 по факту умисного ухилення посадовою особою ТОВ «Укрстальінвест» від сплати податків за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального Кодексу України. 11 липня 2009 року прокуратурою Жовтневого району м. Дніпропетровська вищевказану кримінальну справу з обвинувальним висновком направлено до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська для розгляду по суті. 18 серпня 2009 року прокуратурою Жовтневого району м. Дніпропетровська дії ОСОБА_1 перекваліфіковані на ч. 2 ст. 367 КК України - службова недбалість, тобто неналежне виконання службовою особою своїх службових обов’язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки. В ході судового слідства встановлено, що ОСОБА_1В наказом № 4 К від 25 травня 2004 року призначений на посаду директора товариства з обмеженою відповідальністю «Укрстальінвест» (код ЄДРПОУ 32083360), зареєстрованого розпорядженням виконавського комітету Жовтневого районної Ради народних депутатів м. Дніпропетровська 04 липня 2002 року за № 04052459Ю0040442, взятого на облік в ДПІ в Жовтневому районі м. Дніпропетровська  12 липня 2002 року, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Фучика, 30, к. 212, тобто є службовою особою суб'єкту підприємницької діяльності, виконуючим організаційно-розпорядчі і адміністративно-господарські обов'язки, на яку відповідно до ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року №1251-11 (із змінами і доповненнями), п. 2.15 «Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку № 88 від 24 березня 1995 року (із змінами і доповненнями), покладена відповідальність за числення і сплату податків, зборів і інших обов'язкових платежів, забезпечення достовірності бухгалтерського обліку і звітності при веденні фінансово-господарської діяльності ТОВ «Укрстальінвест». У серпні 2004 року, за укладеним договором № 24-02/04 від 24 лютого 2004 року між ТОВ «Укрстальінвест» і ЧП «Промпоставка» з придбання металобрухту директор ТОВ «Укрстальінвест» ОСОБА_1 провів розрахунок між підприємствами у вексельній формі на суму 1 387 807.78 грн. 16 вересня 2004 роки, в робочий час, знаходячись за місцем роботи - в офісі підприємства ТОВ «Укрстальінвест», розташованому за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Фучика, 30, к. 212, ОСОБА_1 неналежно виконуючи свої службові обов'язки унаслідок несумлінного до них ставлення, порушуючи п. 4.8 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якого: «для цілей оподаткування згідно цього Закону векселі (окрім податкових векселів), видані або отримані не вважаються способом платежу і не міняють суми податкового кредиту або податкового зобов'язання по цьому податку, окрім податкових векселів», склав декларацію по податку на додану вартість з додатками за серпень 2004 року і 20 вересня 2004 року подав її в ДПІ в Жовтневому районі м. Дніпропетровська, в якій необгрунтовано вказав суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість від вексельних операцій у розмірі 231301,29 грн., на які підприємство ТОВ «Укрстальінвест» не мало права і тим самим незаконно збільшив податковий кредит і занизив податок на додану вартість за серпень 2004 року на суму 231301.29 грн. У вересні 2004 року за укладеним договором № 24-02/04 від 24 лютого 2004 року між ТОВ «Укрстальінвест» і ЧП «Промпоставка» з придбання металобрухту директор ТОВ «Укрстальінвест» ОСОБА_1 провів розрахунок між підприємствами у вексельній формі на суму 551052.40 грн.  19 квітня 2004 роки, в робочий час, знаходячись за місцем роботи - в офісі підприємства ТОВ «Укрстальінвест», розташованому за адресою : м. Дніпропетровськ, вул. Фучика, 30, к. 212, ОСОБА_1, неналежно виконуючи свої службові обов'язки в наслідок несумлінного до них ставлення, порушуючи п. 4.8 ст. 4 Закони України «Про податок на додану вартість» № 168/97 ВР від 03 квітня 1997 року (із змінами і доповненнями), згідно якого: «для цілей оподаткування згідно цього Закону векселі (окрім податкових векселів), видані або отримані не вважаються способом платежу і не міняють суми податкового кредиту або податкового зобов'язання по цьому податку, окрім податкових векселів», склав декларацію по податку на додану вартість з додатками за вересень 2004 року і 20 жовтня 2004 року подав до ДПІ в Жовтневому районі м. Дніпропетровська, де необґрунтовано вказав суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість від вексельних операцій у розмірі 91842.07 грн., на які підприємство ТОВ «Укрстальінвест» не мало права і тим самим незаконно збільшив податковий кредит і занизив податок на додану вартість за вересень 2004 року на суму 91842.07 грн. У жовтні 2004 року, за укладеним договором № 24-02/04 від 24 лютого 2004 року між ТОВ «Укрстальінвест» і ЧП «Промпоставка» з придбання металобрухту директор ТОВ «Укрстальінвест» ОСОБА_1 провів розрахунок між підприємствами у вексельній формі на суму 57467.50 грн. 19 листопада 2004 роки, в робочий час, знаходячись за місцем роботи - в офісі підприємства ТОВ «Укрстальінвест», розташованому за адресою : м. Дніпропетровськ, вул. Фучика, 30, кім. 212, ОСОБА_1 неналежно виконуючи свої службові обов'язки унаслідок несумлінного до них ставлення, порушуючи п. 4.8 ст. 4 Закони України «Про податок на додану вартість», згідно якого: «для цілей оподаткування згідно цього Закону векселі (окрім податкових векселів), видані або отримані не вважаються способом платежу і не міняють суми податкового кредиту або податкового зобов'язання по цьому податку, окрім податкових векселів», склав декларацію по податку на додану вартість з додатками за жовтень 2004 року і того ж дня 19 листопада 2004 року подав до ДПІ в Жовтневому районі

м. Дніпропетровська, де необґрунтовано вказав суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість від вексельних операцій у розмірі 9577.92 грн., на які підприємство ТОВ «Укрстальінвест» не мало права і тим самим незаконно збільшив податковий кредит і занизив податок на додану вартість за жовтень 2004 року на суму 9577.92 грн.

Таким чином, в результаті злочинних дій ОСОБА_1, а саме необґрунтованого завищення податкового кредиту по податку на додану вартість підприємства ТОВ «Укрстальінвест» за серпень, вересень і жовтень 2004 року  а суму 332721.28 грн. (231301.29+91842.07+9577.92), до бюджету фактично не поступило грошових коштів на вказану суму, що спричинило тяжкі наслідки. 18 серпня 2009 року постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 за вчинення злочину передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, провадженням закрито на підставі ст.1 п. «в», 6 Закону України «Про амністію» від 12 грудня 2008 року та звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності. Статтею 5 Закону України «про амністію» передбачено, що  амністія не звільняє від обов'язку відшкодувати заподіяну злочином шкоду, покладеного на винну особу вироком чи рішенням суду. Тобто норма чинного законодавства України, по якій ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності не є реабілітуючою та шкода завдана злочином державі повинна бути відшкодована. Як було встановлено судовим слідством неправомірними діями директора ТОВ «Укрстальінвест» ОСОБА_1, які виразилися у несплаті до бюджету податків на суму 332721.28 грн., державі спричинено збитки на вказану суму. Цивільний позов ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська до ОСОБА_1 про стягнення з останнього шкоди завданої злочином пред’явлений державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська при провадженні в кримінальній справі Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська не розглянуто.

Відповідно до ст. 28 КПК України особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальній справі, а також особа, цивільний позов якої залишився без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства. Відповідно до ч. 3, ч. 4 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Відповідно до ч.3 ст. 110 Цивільного процесуального кодексу України позови про відшкодування шкоди, завданої внаслідок скоєння злочину, можуть  пред'являтися також за місцем проживання позивача чи за місцем завдання шкоди.

З вищевикладеного вбачається, що незаконними діями, які виразилися у несплаті до державного бюджету податків ОСОБА_1, державі завдано значну матеріальну шкоду у розмірі 332721.28 грн., які необхідно стягнути з вищевказаної особи до державного бюджету.

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…»

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

          При таких обставинах суд вважає, що позивачем було доведено, та надано докази, які б свідчили про обґрунтованість вимог. Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об’єктивні підстави вважати, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися  на припущеннях. Позивач заперечує будь-які інші домовленості і зобов’язання стосовно відповідача по оформленню звітності та проходженню коштів і податків, а відповідач цього (правомірності не повернення коштів) не довів, твердження відповідача про наявність будь-яких інших зобов’язань, відсутність можливості повернення коштів та ін. є припущенням.

Не може суд прийняти до уваги позицію відповідача стосовно не визнання позову, оскільки вона спростовується вищенаведеним і нічим об’єктивно не підтверджується.

При таких обставинах суд вважає можливим стягнути з відповідача ОСОБА_1 користь держави суму боргу 332721 грн. 28 коп., а також стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір 1700 грн. і витрати на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу 30 грн., а всього 1730 грн..

Таким чином суд вважає, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та підлягають задоволенню в повному обсязі

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 8, 19, 41, 55, 124 Конституції України, ст. ст. 20, 33, 36-1 Закону України «Про прокуратуру», ст. ст. 15, 16, 319, 376 ЦК України, ст. ст. 3, 10, 11, 15, 16, 209, 212-215, 218 ЦПК, суд –

ВИРІШИВ:

 Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 користь держави суму боргу 332721 грн. 28 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір 1700 грн. і витрати на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу 30 грн., а всього 1730 грн..

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

                      Суддя –