Ухвала

від 29.08.2024 по справі 914/3080/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 914/3080/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуюча), Булгакової І.В., Колос І.Б.,

за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,

представників учасників справи:

позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Балтом Україна» (далі - Товариство, позивач, заявник) - Цепко І.С. (адвокатка),

відповідача-1 - Львівської міської ради (далі - ЛМР, відповідач-1) - Шматолоха О.П. (самопредставництво),

відповідача-2 - Львівського комунального підприємства «Агенція ресурсів Львівської міської ради» (далі - Підприємство, відповідач-2) - не з`явився,

відповідача-3 - Управління капітального будівництва Львівської міської ради (далі - Управління, відповідач-3) - не з`явився,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1 - Виконавчого комітету Львівської міської ради (далі - Виконавчий комітет, третя особа, скаржник) - Шматолоха О.П. (самопредставництво),

розглянув у відкритому судовому засіданні заяви Товариства

про ухвалення додаткового рішення у справі № 914/3080/20 щодо відшкодування судових витрат

у справі за позовом Товариства

до: 1. ЛМР;

2. Підприємства;

3. Управління,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1 - Виконавчий комітет,

про стягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

1. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Малашенкова Т.М. - головуюча, Бенедисюк І.М., Колос І.Б., від 13.08.2024 касаційну скаргу Виконавчого комітету залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 01.07.2021, додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 22.07.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 у справі №914/3080/20 - без змін.

2. ОСОБА_1 - директор Товариства 19.08.2024 через «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з заявою про ухвалення додаткового рішення у справі №914/3080/20 щодо відшкодування судових витрат, що були ним понесені у зв`язку з апеляційними та касаційними скаргами Виконавчого комітету.

3. Адвокатка Цепко Ірина Степанівна, як представник ТОВ «Балтом Україна», 19.08.2024 через «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду з такою ж заявою про ухвалення додаткового рішення у справі №914/3080/20, яка схожа за змістом із заявою ОСОБА_1 .

4. Відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суд у справі №914/3080/20 від 20.08.2024, визначено колегію суддів у складі: головуючої судді - Малашенкової Т.М., суддів Бенедисюка І.М., Колос І.Б.

5. У відповідності до вищевказаних заяв Товариство просить розглянути питання щодо ухвалення додаткового рішення у справі №914/3080/20 щодо відшкодування судових витрат, що були ним понесені у зв`язку з переглядом справи у суді у апеляційних та касаційних інстанціях і стягнути із скаржника, а саме Виконавчого комітету на користь Товариства 180 000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

5.1. До матеріалів додано такі документи:

«- Копія Договору №5/24 на представництво інтересів та надання правової допомоги від 01.02.2024;

- Копія Договору №5/23 на представництво інтересів та надання правової допомоги від 01.01.2023;

- Копія Договору №5/22 на представництво інтересів та надання правової допомоги від 01.01.2022;

- Копія Договору доручення про надання правової допомоги 04.01.2022 року;

- Копія Опису виконаних робіт та наданих послуг у справі 914/3080/20 та їх загальна вартість від 14.08.2024;

- Копія Акта наданих послуг 914/3080/20 та їх загальна вартість від 14.08.2024;

- Докази надіслання цієї заяви із додатками іншим учасникам справи (лише для суду)».

6. Ухвалою Верховного Суду від 21.08.2024, зокрема, заяви Товариства призначено до розгляду на 27.08.2024.

7. Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 26.08.2024 у зв`язку з відпусткою судді Бенедисюка І.М. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №914/3080/20, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Малашенкова Т.М. (головуюча), Булгакова І.В., Колос І.Б.

8. Від Виконавчого комітету 26.08.2024 до Суду надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення у справі №914/3080/20 щодо відшкодування судових витрат, що були понесені у зв`язку з апеляційними та касаційними скаргами Виконавчого комітету.

9. Ухвалою Верховного Суду від 27.08.2024, зокрема, повідомлено учасників справи, які не з`явилися, що наступне судове засідання із розгляду Верховним Судом заяв Товариства про ухвалення додаткового рішення у справі №914/3080/20 щодо відшкодування судових витрат відбудеться 29.08.2024.

10. Від Виконавчого комітету 28.08.2024 до Суду надійшли додаткові заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення у справі №914/3080/20 щодо відшкодування судових витрат, що були ним понесені у зв`язку з апеляційними та касаційними скаргами Виконавчого комітету.

11. Від заявника 29.08.2024 до Суду надійшли письмові пояснення.

12.Суд протокольною ухвалою від 29.08.2024 долучив вказані додаткові заперечення та пояснення, з огляду на статтю 42 ГПК України до матеріалів справи.

13. У судовому засіданні 29.08.2024 представниця позивача повідомила Суд про те, що Товариство не заявляло/не подавало відповідну заяву (усно/письмово) про намір подати докази на підтвердження судових витрат після ухвалення судового рішення у судових засіданнях 18.07.2024 і 13.08.2024.

14. Розглянувши заяви Товариства про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат, що були ним понесені у зв`язку з апеляційними та касаційними скаргами Виконавчого комітету, заперечення та пояснення Суд дійшов висновку відмову у їх задоволенні виходячи з такого.

15. Статтею 221 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

16. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

17. Пунктом 12 частини третьої статті 2 ГПК України передбачено, що до основних засада (принципів) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

18. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

19. Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

20. Частиною першою статті 124 ГПК України унормовано, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

21. Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

22. Верховний Суд ураховує, що за положенням частини другої статті 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

23. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

24. Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється під час вирішення спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 16.06.2021 у справі №554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі об`єднаної палати касаційного цивільного суду від 18.04.2022 у справі №520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №209/3085/20).

25. За змістом статті 7 ГПК України суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.

26. За змістом статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

27. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 236 ГПК України).

28. Верховний Суд, вирішуючи питання про витрати, пов`язані з розглядом справи, зокрема, на професійну правничу допомогу та своєчасне подання доказів понесення додаткових витрат на професійну правничу допомогу, послідовнно і логічно зробив такі висновки щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах:

-право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, керуючись положеннями статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (пункт 1.20 додаткової постанови Верховного Суду від 19.07.2021 у справі №910/16803/19);

- у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат. (постанови Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №910/9024/21, від 11.01.2024 у справі №924/423/23). З огляду на викладене, відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат. Вказане узгоджується з позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 29.09.2022 у справі №910/3055/20, від 14.12.2021 у справі №922/676/21, від 18.01.2022 у справі №910/2679/21, від 21.06.2022 у справі №908/574/20, від 13.06.2023 у справі №923/515/21, від 08.02.2024 у справі №295/3068/20);

- застосування відповідних положень статті 124 ГПК України вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин кожної справи (Постанова ВС від 08.02.2024 у справі № 295/3068/20, Постанова ВС від 18.01.2024 у справі № 927/885/17);

- додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою, ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й первісне судове рішення. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати, складовою частиною яких є компенсація стороні витрат правничої допомоги. Також додаткове судове рішення може бути процесуальним засобом реалізації прав учасника справи, якщо воно ухвалюється за спеціальною заявою такого учасника, поданою з дотриманням відповідної процедури. Так, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша статті 246 ЦПК України). Подібне право має сторона в господарському судочинства згідно з частиною першою статті 221 ГПК України (пункт 7.24 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21);

- щодо заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та/чи подання доказів, то процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (пункт 3.6 постанови Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21, пункт 20 постанови від 31.05.2022 у справі №917/304/21);

-правила подання до закінчення судових дебатів у справі доказів на підтвердження понесених сторонами судових витрат встановлюються у випадку, коли справа слухається у відкритому судовому засіданні. В іншому випадку, коли справа призначається до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін для вирішення судом питання розподілу судових витрат у справі достатнім буде зазначити про ці докази у прохальній частині позовної заяви або ж надати їх протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови попередження про це до прийняття рішення по суті (постанова Верховного Суду від 21.10.2021 у справі №620/2936/20);

- потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду (постанова Верховного Суду від 29.06.2022 у справі №161/5317/18);

-частина 9 статті 129 ГПК України наділяє суд дискреційними повноваженнями щодо покладання на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, судових витрат повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору, однак за умови, що відповідний висновок суду має бути належним чином обґрунтованим. Наведена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною (постанова Верховного Суду від 21.03.2023 у справі №911/813/21, від 02.04.2020 у справі №912/2171/18, від 25.03.2021 у справі №905/717/20, від 08.04.2021 у справі №905/716/20, від 25.11.2021 у справі №904/5929/19, від 31.05.2022 у справі №927/515/21, від 15.09.2022 у справі №910/10159/21 та в додаткових постановах Верховного Суду від 04.03.2021 у справі №916/376/19, від 12.07.2022 у справі №910/18970/19.)

29. Під час розгляду заяв Верховний Суд також звертається до правових позицій, які нижче наведені:

- відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється за наявності відповідної заяви (клопотання) сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, а в суді касаційної інстанції - до прийняття постанови у справі ( додаткова постановаВерховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17 );

-відповідно, якщо учасник справи до закінчення судових дебатів (у суді касаційної інстанції - до прийняття постанови у справі) не заявив клопотання про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, суд не має підстав для розгляду питання про розподіл здійснених учасником витрат на професійну правничу допомогу (див. постанову Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №927/26/18);

- та до правової позиції означеної Верховним Судом у постанові від 02.04.2024 у справі №907/568/22, яким скасовано додаткове рішення суду першої інстанції та, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

30. Отже Верховний Суд досліджуючи та оцінючи дотримання вимог 124, 129, 221 ГПК України доходить до виснвоку, що підстави для розподілу витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута з поставноленням відповідного судового рішення, і з цим пов`язується ухвалення додаткового судового рішення в цій частині. Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача ані у відзиві на касаційну скаргу, ані письмових поясненнях ані під час усних виступів (1) не просив стягнути судові витрати та/чи (2) не означував (усно чи письмово) про намір/бажання тощо подати докази на відшкодування витрат на правничу допомогу.

31.З огляду на викладене, встановивши, що Товариство ні у відзиві на касаційну скаргу, ні у поясненнях, ані до прийняття постанови у справі під час судових засідань у суді касаційної інстанції не заявляло (1) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу), які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи у касаційній інстанції, (2) не означувало про відшкодування судових витрат та (3) не подавало (не заявляло) заяви про намір подати докази на підтвердження судових витрат після ухвалення судового рішення, Суд, ураховуючи сталу та послідовну практику правових позицій у застосуванні статей 124, 129, 221, 244 ГПК України, адже, зокрема, неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат, зважаючи, що це питання є ключове і вагоме у процесуальному аспекті вирішення розподілу витрат на правничу допомогу, дійшов висновку щодо наявності підстав для відмови у задоволенні заяв позивача про стягнення з Виконавчого комітету судових витрат.

32. Заперечння та пояснення Виконавчого комітету Львівської міської ради приймаються з міркувань викладених у цій ухвалі.

Керуючись статтями 124, 129, 234, 235, 244 ГПК України, Верховний Суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяв товариства з обмеженою відповідальністю «Балтом Україна» про ухвалення додаткового рішення у справі №914/3080/20 щодо відшкодування судових витрат, що були ним понесені у зв`язку з апеляційними та касаційними скаргами Виконавчого комітету Львівської міської ради, відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Колос